ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2024 року
м. Київ
справа № 336/7778/15-ц
провадження № 61-3670св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Запорізька міська рада,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - П`ята запорізька державна нотаріальна контора,
особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, подану адвокатом Железняк Ларисою Володимирівною, на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 12 березня 2024 року у складі колегії суддів: Полякова О. З., Крилової О. В., Кухаря С. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Запорізької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - П`ята запорізька державна нотаріальна контора, про визнання права власності на спадкове майно.
Позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Запорізьким міським відділом цивільного стану Головного управління юстиції у Запорізькій області від 03 листопада 2007 року, серія № НОМЕР_1 .
Відповідно до заповіту від 09 жовтня 2004 року № 3737, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Клименком В. В., усе своє майно, де воно не було та з чого б воно не складалося, та взагалі все те, що належить йому на день смерті та все те, на що він за законом мав право, померлий ОСОБА_3 заповів їй.
Вона проживала з ОСОБА_3 до дня його смерті в будинку за адресою: АДРЕСА_1, доглядала його, за власний рахунок поховала, після смерті ОСОБА_3 утримувала та доглядала за цим будинком.
Для отримання спадкових документів вона зверталась до П`ятої запорізької державної нотаріальної контори про видання їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 . Проте постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 08 листопада 2013 року № 3888/02-31, № 2941/02-31/08.11.2013 нотаріус відмовив їй у відданні цього свідоцтва у зв`язку з відсутністю реєстрації правовстановлюючих документів на спадкове майно.
Житловий будинок АДРЕСА_1 був у власності померлого ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок від 30 листопада 1987 року № 841, виданого Міськкомунгоспом виконкому Запорізької міської ради народних депутатів, однак спадкодавець не зареєстрував своє право власності на житловий будинок.
На момент смерті спадкодавця вона проживала в житловому будинку АДРЕСА_1, тому фактично прийняла спадщину.
Інших спадкоємців після смерті ОСОБА_3 немає.
Просила суд визнати за нею в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 право власності на спадкове майно, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09 грудня 2015 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 у порядку спадкування за заповітом право власності на спадкове майно, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1, після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Суд першої інстанції керувався тим, що житловий будинок АДРЕСА_1 належав на праві власності померлому ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок від 30 листопада 1987 року № 841, однак спадкодавець не зареєстрував право власності на цей будинок.
Суд першої інстанції врахував, що інших спадкоємців крім позивачки після смерті ОСОБА_3 за законом чи за заповітом немає. На момент смерті спадкодавця позивачка проживала в житловому будинку АДРЕСА_1, тому фактично прийняла спадщину.
Позивачка як спадкоємець за заповітом, спадщину прийняла своєчасно, звернулась до нотаріальної контори для прийняття спадщини, що підтверджується копією спадкової справи № 1214-2007 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .
Короткий зміст апеляційної скарги ОСОБА_2 .
Скарга обґрунтована невідповідністю висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування матеріального права.
З 15 квітня 2004 року вона з матір`ю - ОСОБА_4 постійно проживають у квартирі АДРЕСА_2 . Частину вказаного житлового будинку, до складу якої входить квартира АДРЕСА_3 з приміщеннями 2-1, 2-2, 2-3, 2-4 та 2-5 з окремим входом, мати скаржниці - ОСОБА_4 придбала за письмовим договором купівлі-продажу. Сплативши продавцю узгоджену суму коштів, ОСОБА_2 і ОСОБА_4 вселились до будинку, уклали договори на постачання комунальних послуг, регулярно сплачують їх вартість, ведуть господарство.
У зв`язку з відсутністю належним чином оформлених документів на квартиру АДРЕСА_3 ОСОБА_2 і ОСОБА_4 не змогли посвідчити договір купівлі-продажу нотаріально.
ОСОБА_1 грубо порушує права ОСОБА_2 і ОСОБА_4, змушуючи виселитись із будинку, де вони проживають протягом двадцяти років.
Звернувшись до суду з позовом, ОСОБА_1 надала суду копію свідоцтва про право власності від 30 листопада 1987 року № 841, згідно з яким ОСОБА_3 на день смерті належало тільки 8/25 частин житлового будинку АДРЕСА_1 .
У матеріалах спадкової справи немає свідоцтв про право власності від 30 листопада 1987 року № № 837, 838, 839 та 840, у яких зазначені інші співвласники житлового будинку АДРЕСА_1, водночас у матеріалах інвентарної справи Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжське міжміське бюро технічної інвентаризації" на вказаний житловий будинок є документи на підтвердження того, що ОСОБА_3 належали лише 8/25 частин домоволодіння, а також документи, що підтверджують поділ житлового будинку в натурі на підставі рішення народного суду Шевченківського району м. Запоріжжя від 10 серпня 1964 року у справі № 2-1010 про поділ домоволодіння, де зазначено, що ОСОБА_5 виділено в порядку поділу домоволодіння в натурі на 3/5 частини згідно з варіантом ІІ висновку від 22 липня 1964 року в будинку: А-1 кімнату, кімнату 1-3, сіни а-1, сарай літ Б-1, сарай літ. Г-1.
Сарай літ. Б-1 у подальшому був перебудований у житловий будинок літ. Б, що деякий час значився як самовільний, та надалі шляхом забудови увійшов до складу житлового будинку літ. А.
ОСОБА_3 ніколи не мав відношення до займаної нею з матір`ю квартири АДРЕСА_2 з окремим входом, окремо підведеними комунікаціями, внаслідок чого ОСОБА_1 не могла успадкувати цю частину домоволодіння.
Суд першої інстанції не залучив до участі у справі співвласників житлового будинку АДРЕСА_1 : ОСОБА_6 (власника 17/100 частин), ОСОБА_7 (власника 17/100 частин), ОСОБА_8 (власника 17/100 частин), ОСОБА_9 (власника 17/100 частин), незаконно позбавивши їх права власності на належні їм частки житлового будинку, та не залучивши до участі у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 як користувачів квартири АДРЕСА_3 цього будинку.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 12 березня 2024 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Запорізької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - П`ята запорізька державна нотаріальна контора, про визнання права власності на спадкове майно, закрито.
Закривши провадження у справі, суд апеляційної інстанції керувався тим, що в мотивувальній та резолютивній частинах заочного рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09 грудня 2015 року немає будь-яких висновків суду щодо прав та обов`язків ОСОБА_2 і це питання суд першої інстанції взагалі не вирішував.
Суд встановив, що предмет спору у цій справі стосується права власності на будинок АДРЕСА_1, проте у матеріалах справи немає жодних доказів на підтвердження права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_3, а не посвідчений у визначеному законом порядку договір домашнього правочину від 15 квітня 2005 року не може бути таким доказом. Договори про користування комунальними послугами, оформлені на ОСОБА_4 та довідка голови квартального комітету вказують на те, що мати скаржниці є тільки користувачем частини спірного житлового будинку. Крім того, ОСОБА_2 не є спадкоємцем цієї частини домоволодіння.
Посилання ОСОБА_2 на незалучення до участі у справі співвласників житлового будинку АДРЕСА_1 : ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, оскільки ОСОБА_2 не уповноважена діяти від імені вказаних співвласників, не є ні спадкоємицею або власницею жодної з частин спірного домоволодіння.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2024 року ОСОБА_2 через адвоката Железнюк Л. В. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 12 березня 2024 року, просила її скасувати,справу направити на продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що заявниця є користувачем квартири АДРЕСА_2, її мати має укладені договори щодо надання комунальних послуг.
Позивачка не має права претендувати на право власності на весь будинок АДРЕСА_1 .
Суд не залучив до участі у справі співвласників житлового будинку АДРЕСА_1 : ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 .
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про виселення заявниці із квартири АДРЕСА_2 .
Аргументи інших учасників справи
Відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу мотивований тим, що незаконне заволодіння житлом особою не породжує будь-яких позитивних правових наслідків для неї, окрім звільнення цього житла.
Договір "домовой сделки", на який посилається заявниця, є нікчемним. ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які згідно з цим договором мали право власності на квартири АДРЕСА_2, не мають будь-якого відношення до будинку АДРЕСА_1 та згідно з матеріалами справи не мали права власності на вказане нерухоме майно.
ОСОБА_2 не уповноважена діяти від імені та в інстересах співвласників житлового будинку АДРЕСА_1 : ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 .
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
Ухвалою Верховного Суду від 30 квітня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2, поданої адвокатом Железняк Л. В., про зупинення дії ухвали Запорізького апеляційного суду від 12 березня 2024 року.
У квітні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Відповідно до абзацу другого частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно зі статтею 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилався на порушення судами норм процесуального права: суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, а саме статтю 352 ЦПК України.