ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2024 року
м. Київ
справа № 756/11050/21
провадження № 61-1670св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Южди Сергія Миколайовича на постанову Київського апеляційного суду від 20 листопада 2023 року у складіколегії суддів: Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф., Мостової Г. І.
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Миронюк Д. Д. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 24 травня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір процентної позики № 23-05/18-ПП, за яким відповідач отримав від позивача в борг 1 043 200 грн, що за офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ) еквівалентно 40 000 доларів США. Отримання позичальником коштів підтверджується розпискою від 24 травня 2018 року.
За вказаним договором відповідач зобов`язався сплачувати проценти у розмірі 2,5 % щомісяця від суми позики, а також повернути позику протягом 6 (шести) календарних місяців з моменту передачі позикодавцем позичальнику позики та складання відповідної розписки.
Термін повернення позики настав, однак відповідач в повній мірі її не повернув і на час звернення до суду з позовом заборгованість складає 20 770,76 доларів США, з яких заборгованість за позикою - 19 694,18 доларів США та заборгованість за процентами - 1 076,58 доларів США.
Крім того, на підставі частини другої статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню три проценти річних від простроченої суми у розмірі 2 156,06 доларів США, розрахунок яких здійснено за формулою: 3 % х суму боргу х кількість прострочених днів / 365.
Враховуючи викладене, представник ОСОБА_1 - адвокат Миронюк Д. Д. просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором процентної позики у розмірі 20 770,76 доларів США, з яких заборгованість за позикою - 19 694,18 доларів США, заборгованість за процентами - 1 076,58 доларів США, а також три проценти річних від простроченої суми основного боргу - 2 156,06 доларів США.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 02 лютого 2023 року у складі судді Ільєвої Т. Г. у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позика за договором була отримана в національній валюті України - гривні, тому і поверненню вона підлягала в гривні. За таких обставин доводи позивача щодо повернення коштів у доларах США є безпідставними, а розрахунок трьох процентів річних - необґрунтованим. Після вивчення позиції відповідача позивач не змінював та не уточнював свої вимоги, а суд позбавлений можливості виходити за межі позовних вимог.
Крім того, позивач не спростував доводів відповідача щодо виконання ним зобов`язань за договором позики.
Короткий зміст судового рішення апеляційного суду
Постановою Київського апеляційного суду від 20 листопада 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Миронюка Д. Д. задоволено частково, рішення Печерського районного суду міста Києва від 02 лютого 2023 року в частині відмови у стягненні трьох процентів річних від простроченої суми основного боргу скасовано й ухвалено в цій частині нове судове рішення про часткове задоволення цієї позовної вимоги. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 три проценти річних від простроченої суми основного боргу у розмірі 37 397,47 грн. В іншій частині рішення Печерського районного суду міста Києва від 02 лютого 2023 року залишено без змін. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що предметом договору позики від 24 травня 2018 року є 1 043 200 грн з визначенням грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті у розмірі 40 000 доларів США.
Відповідачем було здійснено погашення заборгованості за вказаним договором, повернуто позивачу позику та проценти на загальну суму 45 500 доларів США.
При здійсненні розрахунку позивач не врахував, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами договору строку надання позики (тобто за період правомірного користування нею). Після спливу такого строку чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право позикодавця нараховувати проценти за позикою припиняється. Права та інтереси позикодавця в охоронних правовідносинах (тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання) забезпечує частина друга статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 149/1499/18 від 25 травня 2021 року).
За таких обставин апеляційний суд погодився з доводами відповідача про те, що з урахуванням строку користування позикою, позивач має право на отримання процентів за користування відповідачем позикою в межах шестимісячного строку, тобто до 24 листопада 2018 року.
За результатами проведених розрахунків апеляційним судом встановлено, що після сплати 15 березня 2019 року чергового платежу у відповідача перед позивачем залишився борг лише за тілом кредиту у розмірі 710 052,84 грн (26 577,32 доларів США), а всі платежі, які відбулися за період з 16 березня 2019 року по 24 червня 2021 року (останній платіж), були погашенням заборгованості за тілом позики і станом на 24 червня 2021 року відповідачем погашено заборгованість перед позивачемза договором процентної позики від 24 травня 2018 року № 23-05/18-ПП в повному обсязі. Тому апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості та процентів за договором.
Однак, не погоджуючись із розрахунком позивача щодо розміру трьох процентів річних, визначеною позивачем грошовою одиницею стягнення, суд першої інстанції не був позбавлений можливості самостійно визначити суми нарахувань, які підлягають стягненню.
Навівши відповідний розрахунок, апеляційним судом встановлено, що загальний розмір трьох процентів річних від простроченої суми основного боргу за період з 24 листопада 2018 року до 24 червня 2021 року складає 37 397,47 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Поряд з цим, враховуючи відсутність в цій справі зустрічних вимог ОСОБА_2 щодо стягнення із ОСОБА_1 надлишку сплачених на повернення позики грошових коштів, апеляційний суд вважав неможливим проведення взаємозаліку між сторонами, оскільки такі вимоги не були предметом розгляду судом першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Южда С. М. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 20 листопада 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389, пункту 1 частини третьої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та обґрунтована тим, що апеляційний суд не врахував правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, а також - не дослідив зібрані у справі докази.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою ВерховногоСуду у складіколегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Печерського районного суду міста Києва.
10 січня 2024 року справа № 756/11050/21 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою ВерховногоСуду у складіколегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 червня 2024 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Южди С. М. мотивована тим, що встановивши переплату по зобов`язанням за договором позики в розмірі 66 807,50 грн, суд апеляційної інстанції не врахував вказану переплату при вирішенні питання про стягнення з відповідача трьох процентів річних від простроченої суми основного боргу, що призвело до можливості кредитором повторно отримати суму коштів, яку відповідач вже сплатив самостійно.
Судове рішення апеляційного суду ухвалено з порушенням принципу процесуальної економії, оскільки призводить до необхідності звернення відповідача до суду за захистом своїх прав щодо стягнення з позивача суми переплати в розмірі 66 807,50 грн.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені апеляційним судом
24 травня 2018 року між ОСОБА_1 як позикодавцем та ОСОБА_2 як позичальником було укладено договір процентної позики № 23-05/18-ПП, за умовами якого позикодавець передав у власність позичальнику грошові кошти у розмірі 1 043 200 грн, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ складає 40 000 доларів США.
Відповідно до пункту 2.2 договору позичальник зобов`язаний сплачувати проценти за користування позикою в розмірі 2,5 % щомісяця від суми позики (або її частини, з урахуванням пункту 2.3 договору) до дня фактичного повернення позики.
У разі дострокового повернення частини позики проценти продовжують сплачуватися виходячи з неповерненої суми (пункт 2.3 договору).
Згідно з пунктом 3.2 договору підтвердженням надання позики позикодавцем є розписка, видана позичальником позикодавцю.
В пункті 4.1 договору сторони визначили, що позичальник зобов`язується повернути позикодавцю зазначену в пункті 2.1 цього договору позику протягом 6 (шести) календарних місяців з моменту передачі позикодавцем позичальнику позики та складення відповідної розписки, зазначеної в пункті 3.2 цього договору.
Отримання позичальником коштів у розмірі 1 043 200 грн, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ складає 40 000 доларів США, підтверджується розпискою від 24 травня 2018 року.
Отже, ураховуючи умови договору та положення статті 533 ЦК України, апеляційним судом встановлено, що предметом договору позики є 1 043 200 грн з визначенням грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті у розмірі 40 000 доларів США.
Сторонами визнано та не заперечується, що ОСОБА_2 на виконання умов договору процентної позики від 24 травня 2018 року № 23-05/18-ПП сплатив ОСОБА_1 : 05 липня 2018 року - 10 000 доларів США; 03 грудня 2018 року - 2 500 доларів США; 15 березня 2019 року - 5 000 доларів США; 27 серпня 2019 року - 1 500 доларів США; 25 листопада 2019 року - 3 000 доларів США; 17 липня 2020 року - 10 000 доларів США; 25 вересня 2020 року - 10 000 доларів США; 24 червня 2021 року - 3 500 доларів США.
Всього відповідачем повернуто позивачу позику та проценти за користування позикою на загальну суму 45 500 доларів США.
При цьому апеляційний суд врахував, що у відзиві на позовну заяву відповідач визнав, що повернення грошових коштів відбувалося саме у доларах США (а.с.89).
Оцінюючи розрахунок заборгованості, долучений позивачем до позовної заяви, апеляційний суд встановив, що такий розрахунок є неправильним та навів розрахунок заборгованості в доларах США з визначенням еквіваленту у гривні, оскільки предметом договору позики була саме валюта гривня але з визначенням доларового еквіваленту на день здійснення платежу, і такий порядок проведення розрахунку між сторонами ними не заперечувався та підтверджується розрахунками проведеними сторонами самостійно.
З огляду на те, що у період до 24 листопада 2018 року відповідачем було здійснено лише один платіж - 05 липня 2018 року у розмірі 10 000 доларів США, апеляційний суд зазначив, що позивач мав право стягувати спочатку проценти за користування позикою, а вже потім тіло кредиту (стаття 534 ЦК України), оскільки інший порядок зарахування грошових коштів сторонами договору не визначено.
На час внесення відповідачем платежу 05 липня 2018 року у розмірі 10 000 доларів США розмір процентів за позикою складав 2 000 доларів США (червень, липень 2018 року), що за офіційним курсом НБУ станом на 05 липня 2018 року становить 52 876 грн.
Відтак, з 10 000 доларів США (26,4380 грн - офіційний курс гривні до долара США) сплачених відповідачем позивачеві 05 липня 2018 року, 52 876 грн (2 000 доларів США) - проценти за користування позикою, а 211 504 грн (8 000 доларів США) - повернення тіла позики.
Після внесення відповідачем платежу 05 липня 2018 року залишок заборгованості за тілом позики складав 831 696 грн (31 458 доларів США). Отже, розмір процентів за період з 24 липня по 24 листопада 2018 року становить 83 169,60 грн (3 145,83 доларів США (2,5 % = 20 792,40 грн (786,46 доларів США х 4 місяці)).
Відповідач, здійснюючи на користь позивача платіж 03 грудня 2018 року у розмірі 2 500 доларів США (28,2228 грн - офіційний курс гривні до долара США), що складає 70 557 грн, сплатив їх як часткове погашення заборгованості за процентами у розмірі 83 169,60 грн. Оскільки розмір внесеного платежу був недостатній, тому відповідно до статті 534 ЦК України зараховувався на погашення відсотків у першу чергу.
Після внесення платежу 03 грудня 2018 року у відповідача залишився борг 12 612,60 грн (446,89 доларів США) за процентами (83 169,60 - 70 557 = 12 612,60), та 831 696 грн (29 468,94 доларів США) - за тілом позики.
Наступний платіж, здійснений відповідачем 15 березня 2019 року у розмірі 5 000 доларів США (26,7165 грн - офіційний курс гривні до долара США) - 133 582,50 грн, який відповідно слід зарахувати 12 612,60 грн (446,89 доларів США) на погашення процентів та 121 643,16 грн (4 553,11 доларів США) на погашення тіла кредиту (стаття 534 ЦК України).
Отже, апеляційний суд виходив з того, що після сплати 15 березня 2019 року чергового платежу у відповідача перед позивачем залишився борг лише за тілом кредиту у розмірі 710 052,84 грн (26 577,32 доларів США). Тому всі платежі, які відбулися за період з 16 березня 2019 року по 24 червня 2021 року (останній платіж), були погашенням заборгованості лише за тілом позики.
У період з 15 березня 2019 року по 24 червня 2021 року на виконання договору позики відповідачем на користь позивача було сплачено борг за тілом позики у загальному розмірі 28 000 доларів США, що еквівалентно 760 769,30 грн та перевищує розмір заборгованості на 50 716,46 грн (760 769,30 грн- 710 052,84 грн).
Відтак, за результатами проведених розрахунків апеляційним судом встановлено, що станом на 24 червня 2021 року відповідачем погашено заборгованість перед позивачем за договором процентної позики від 24 травня 2018 року № 23-05/18-ПП в повному обсязі.
Крім того, навівши відповідний розрахунок, апеляційний суд встановив, що загальний розмір трьох процентів річних від простроченої суми основного боргу за період з 24 листопада 2018 рокудо 24 червня 2021 року складає 37 397,47 грн.
Враховуючи відсутність в цій справі зустрічних вимог ОСОБА_2 щодо стягнення із ОСОБА_1 надлишку сплачених на повернення позики грошових коштів, апеляційний суд вважав неможливим проведення взаємозаліку між сторонами, оскільки такі вимоги не були предметом розгляду судом першої інстанції.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.