ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2024 року
м. Київ
справа № 199/10104/21
провадження № 61-15856св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - Дніпровська міська рада,
відповідачі: ОСОБА_1, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, виконавчий комітет Дніпровської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 жовтня 2022 рокуу складі судді Авраменка А. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 жовтня 2023 року у складі колегії суддів:
Барильської А. П., Зайцевої С. А., Максюти Ж. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року Дніпровська міська рада звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1, Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, виконавчого комітету Дніпровської міської ради про визнання недійсним та скасування рішення, припинення права приватної власності, скасування державної реєстрації земельної ділянки з виключенням відомостей щодо кадастрового номеру з Державного земельного реєстру.
Позовну заяву мотивовано тим, що за наслідками проведення службового розслідування посадовими особами Дніпровської міської ради було виявлено наявність низки підроблених рішень виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради щодо земельних ділянок, однією із яких є земельна ділянка із кадастровим № 1210100000:01:710:0106, розташована на АДРЕСА_1 .
Заволодіння спірною земельною ділянкою відбулось шахрайським шляхом на підставі підробленого рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 22 січня 1998 року № 65, на підставі якого 24 лютого 1998 року на ім`я ОСОБА_1 було видано державний акт та зареєстровано право приватної власності.
За наслідками направленого позивачем запиту до архівного управління міської ради встановлено, що в архіві Дніпровської міської ради наявний оригінал рішення виконкому Дніпропетровської міської ради № 65, однак він жодним чином не стосується передачі земельної ділянки у власність відповідачці, оскільки це рішення про надання земельної ділянки на АДРЕСА_2 у постійне користування ТОВ ПВТП "Інтероптсервіс РІКА". Інформація стосовно звернень відповідача щодо передачі їй у приватну власність спірної земельної ділянки відсутня, а також відсутні в необхідному обсязі і особисті дані відповідача у Державному земельному кадастрі, як власника земельної ділянки.
Позивач зазначав, що у 1998 році за чинним на той час законодавством отримати земельну ділянку у приватну власність можливо було за рішенням місцевої ради народних депутатів, а не рішенням виконавчого комітету місцевої ради (виконкому Дніпропетровської міської ради).
Позивач вважає, що відповідачем передбачену законом процедуру передачі спірної земельної ділянки з комунальної у приватну власність дотримано не було, оскільки дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки не надавався, рішення про передачу такої земельної ділянки з комунальної власності у приватну власність відповідача на пленарних засіданнях Дніпропетровської міської ради не приймалось, а тому державна реєстрація на спірну земельну ділянку за відповідачем є безпідставною, проведеною на підставі не існуючих, підроблених документів, протиправно, всупереч волі власника.
Посилаючись на викладене, позивач просив визнати недійсним та скасувати рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 22 січня
1998 року № 65, припинити право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку із кадастровим № 1210100000:01:710:0106, скасувати державну реєстрацію спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі з виключенням відомостей щодо кадастрового номеру, припинити речові права на цю земельну ділянку.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 жовтня 2023 року,у задоволенні позову Дніпровської міської ради відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що визнання недійсним та скасування підробленого на думку позивача рішення органу місцевого самоврядування не є способом захисту прав та інтересів, передбаченим законом, оскільки порушенням права у такому випадку є не само по собі існування тексту рішення органу місцевого самоврядування, волевиявлення та факту прийняття якого органом місцевого самоврядування не було, а вчинення на підставі такого рішення органу місцевого самоврядування конкретних дій, які порушують права позивача, як власника спірної земельної ділянки. Крім того, матеріали справи не містять доказів на підтвердження існування спірного рішення, ухваленого відносно ОСОБА_1, а наявне рішення органу місцевого самоврядування, ухвалене відносно ТОВ ПВТП "Інтероптсервіс РІКА", однак має такі ж реквізити, що і оспорюване, однак не стосується предмету спору.
Вимогу про припинення права приватної власності відповідачки суди відхилили як похідну, зокрема з огляду на те, що судом не встановлені, а позивачем не наведені підстави для припинення права власності, передбачені статтею 346 ЦК України, які можна співставити з фактичними обставинами.
Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про скасування державної реєстрації, суди вказали на необхідність попереднього визнання її незаконною, визнання нечинним рішення про надання дозволу на розробку землевпорядної документації тощо. При ухваленні судових рішень суди також виходили із того, що спірна земельна ділянка перебуває під арештом в межах кримінального провадження.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
У касаційній скарзі Дніпровська міська радапросить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо правових підстав, які б надали змогу скасувати арешт накладений у межах кримінального провадження за відсутністю підстав для його скасування згідно з статтею 174 КПК України, проте заявлення припинення арешту відносно спірної земельної ділянки передбачено вимогами частини десятої статті 24 Закону України "Про державний земельний кадастр" (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційну скаргу мотивовано тим, що спірна земельна ділянка вибула з комунальної власності без згоди законного власника на підставі підробленого рішення міської ради, однак суди попередніх інстанцій залишили поза увагою докази на підтвердження факту незаконного привласнення землі територіальної громади. Зазначає, що у 1998 році за чинним на той час законодавством отримати земельну ділянку у приватну власність можливо було за рішенням місцевої ради народних депутатів, а не рішенням виконавчого комітету місцевої ради (виконкому Дніпропетровської міської ради).
Посилається на те, що міська рада обрала належний та ефективний спосіб захисту порушеного права.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Встановлені судами фактичні обставини справи
Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 22 січня
1998 року № 65 земельну ділянку площею 102 кв. м по АДРЕСА_2 надано у постійне користування ТОВ ПВТП "Інтероптсервіс РІКА" для здійснення торговельної діяльності по фактичному розміщенню магазину, з видачею державного акта, за рахунок земель загального користування (землі громадської забудови) (а. с. 24).
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру 03 травня 2019 року здійснено державну реєстрацію земельної ділянки із кадастровим номером 1210100000:01:710:0106, площею 0, 1 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговуванням житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та місцем розташування:
АДРЕСА_1 . Власником ділянки зазначено ОСОБА_1, а підставою для виникнення права власності - рішення органу місцевого самоврядування
від 22 січня 1998 року № 65 (а. с. 13).
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, актуальна інформація про об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку, кадастровий номер 1210100000:01:710:0106, містить відомості про обтяження вказаного майна на підставі ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 березня 2020 року у справі № 932/2559/20. Відомості з реєстру прав власності на нерухоме майно відсутні (а. с. 27).
З метою ініціювання службової перевірки фактів заволодіння комунальною власністю територіальної громади м. Дніпра, зокрема і спірною ділянкою, Дніпровська міська рада звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області. Підставами такого звернення стало фактичне перенесення ділянки, яка за даними Державного земельного кадастру знаходиться на АДРЕСА_3 та змінення її кадастрового номеру.
З листа Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області
від 29 вересня 2021 року №1556/407-21 вбачається, що внаслідок пожежі знищено більшу частину документації із землеустрою разом із документами Державного реєстру земель, що посвідчують право на землю і, відповідно, неможливо надати достовірну інформацію щодо реєстрації прав, в тому числі, на спірну ділянку (а. с. 23).
Оригінал або копія рішення органу місцевого самоврядування від 22 січня 1998 року № 65, за змістом якого ОСОБА_1 на праві приватної власності надано спірну земельну ділянку у матеріалах справи, відсутні.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
Звертаючись до суду з позовними вимогами про визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради
від 22 січня 1998 року № 65, на підставі якого відбулась державна реєстрація земельної ділянки, кадастровий номер 1210100000:01:710:0106, розташованої на АДРЕСА_1, та виникнення у ОСОБА_1 права власності на цю земельну ділянку, Дніпровська міська рада посилалася на підроблення вказаного рішення органу місцевого самоврядуваннята порушення своїх прав та інтересів як власника земельної ділянки, наявність дійсного рішення органу місцевого самоврядування з тими ж реквізитами, яке не стосується відповідача ОСОБА_1 та спірної земельної ділянки.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
У статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованого Законом України від 17 липня 1997року №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
За статтею 6 Конвенції визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - право на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, провадження
№ 12-158гс18).
Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
Тлумачення вказаних норм права свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача.
Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Загальний перелік способів захисту цивільного права та інтересів визначені у статті 16 ЦК України, в якій зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18; від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, провадження № 12-187гс18; від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, провадження № 14-338цс18; від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, провадження № 14-364цс19; від 06 квітня 2021 року у справі № 925/642/19, провадження № 12-84гс20 та інших).