Постанова
Іменем України
20червня 2024 року
м. Київ
справа № 465/4103/21
провадження № 61-3678св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Зайцева А. Ю., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, товариство з обмеженою відповідальністю "Бодмін-Україна",
треті особи: П`ята Львівська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Комар Світлана Степанівна,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Бодмін-Україна", яка підписана представником Сухаревським Володимиром Миколайовичем, на рішення Франківського районного суду м. Львова від 19 червня 2023 року в складі судді: Мартинишин М. О., та постанову Львівського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року в складі колегії суддів: Шандри М. М., Крайник Н. П., Левика Я. А.
Історія справи
Короткий зміст позову
У 2021 році ОСОБА_1 звернулась із позовом до ОСОБА_2, ТОВ "Бодмін-Україна", треті особи: П`ята Львівська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Комар С. С. про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину, визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування державної реєстрації та визнання права власності.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої увійшла частка в квартирі АДРЕСА_1 .
З метою прийняття спадщини після смерті батька, позивачка, як спадкоємець першої черги за законом, звернулась до П`ятої львівської державної нотаріальної контори. За результатами звернення державним нотаріусом Бобеляк Т. В. було заведено спадкову справу. Сестра позивачки - ОСОБА_4, відмовилась від прийняття спадщини після смерті батька на користь позивачки.
Однак, звернувшись в 2021 році до П`ятої львівської державної нотаріальної контори з метою оформлення спадкових прав після смерті батька позивачці стало відомо, що свідоцтво про право на спадщину за законом на все спадкове майно - частку в квартирі АДРЕСА_1, отримала мати покійного батька - ОСОБА_5, а після її смерті частка в квартирі була успадкована ОСОБА_6, а згодом відчужена ТОВ "Бодмін-Україна".
Вважає, що при видачі ОСОБА_5 державним нотаріусом свідоцтва про право на спадщину за законом на все спадкове майно, не було враховано прав позивачки, як спадкоємця, який фактично прийняв спадщину. На підставі наведеного просила задовольнити її позов.
ОСОБА_1, з урахуванням уточнення позовних вимог, просила:
визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_5 державним нотаріусом П`ятої львівської державної нотаріальної контори Ясинською Н. М. 17 листопада 2010 року за реєстровим № 4170 на частку квартири АДРЕСА_1 ;
визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане ОСОБА_2 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Комар С. С. 05 грудня 2016 року за реєстровим № 2226 на частку квартири АДРЕСА_1 ;
визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на 1/6 частку в квартирі АДРЕСА_1 ;
витребувати з чужого володіння ТОВ "Бодмін-Україна" на користь ОСОБА_1 1/6 частку у праві власності квартирі АДРЕСА_1 (далі - 1/6 частки у квартирі).
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 19 червня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_5 державним нотаріусом П`ятої львівської державної нотаріальної контори Ясинською Н. М. 17 листопада 2010 року за реєстровим № 4170 на частку квартири АДРЕСА_1 .
Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане ОСОБА_2 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Комар С. С. 05 грудня 2016 року за реєстровим № 2226 на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на 1/6 частку в квартирі АДРЕСА_1 .
Витребувано з чужого володіння ТОВ "Бодмін-Україна" на користь ОСОБА_1 1/6 частку у квартирі АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 270 грн понесених судових витрат.
Стягнуто з ТОВ "Бодмін-Україна" на користь ОСОБА_1 2 270,00 грн понесених судових витрат.
Рішенням суду першої інстанції мотивоване тим, що:
17 листопада 2010 року державним нотаріусом П`ятої Львівської державної нотаріальної контори Ясинською Н. М. було видано ОСОБА_5, в рамках спадкової справи за № 149/05 від 15 лютого 2005 року, свідоцтво про право на спадщину на все спадкове майно - частину квартири АДРЕСА_1 . Тим самим виключивши позивачку із складу спадкоємців та позбавивши її права на спадщину після смерті батька;
після смерті ОСОБА_5 . вказану частку успадкувала ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 2226 від 05 грудня 2016 року, виданого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Комар С. С. Після чого, 14 грудня 2016 року дана квартира була відчужена ОСОБА_2 та ОСОБА_7 . ТОВ "БОДМІН-УКРАЇНА", на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Комар С. С., за реєстровим № 2278;
видачею 17 листопада 2010 року державним нотаріусом П`ятої Львівської державної нотаріальної контори Ясинською Н. М. ОСОБА_5 свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 на все спадкове майно, без врахування права позивачки, як спадкоємця, який прийняв спадщину (2/3 частки від спадкового майна, що складає 1/6 частку в квартирі) та з допущенням ряду порушень нормативно-правових актів у сфері нотаріату - порушено спадкові права позивачки, що є підставою для визнання такого свідоцтва недійсним;
у спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, право розпорядження нерухомим майном виникає в нього з моменту державної реєстрації цього майна (частина друга статті 1299 ЦК України). Спадкоємець, який прийняв у спадщину нерухоме майно, ще до його державної реєстрації має право витребовувати це майно від його добросовісного набувача з підстав, передбачених статтею 388 ЦК України, зокрема у разі, якщо воно вибуло з володіння спадкодавця поза волею останнього (правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду України від 23 січня 2013 року у справі № 6-164цс12, від 06 липня 2016 року у справі № 6-3095цс15);
оскаржуване свідоцтво про право на спадщину за законом на частку в спірній квартирі було видано ОСОБА_5 17 листопада 2010 року. Право власності на вказану частку, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 17 листопада 2010 року, було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25 листопада 2016 року, тобто після спливу 6 років. До 15 грудня 2021 року ОСОБА_2 була зареєстрована у квартирі, що безпосередньо підтвердилось нею в судовому засіданні. Про видачу ОСОБА_5 свідоцтва про право на спадщину за законом на все спадкове майно та, відповідно, порушення свого права на спадщину, позивачка дізналася із відповіді П`ятої Львівської державної нотаріальної контори вих. 805/02-14 від 17 травня 2021 року. А тому перебіг позовної давності варто пов`язувати саме момент коли позивачка звернулась до нотаріальної контори з приводи оформлення спадкових прав після смерті батька та їй стало відомо про видачу оскаржуваного свідоцтва іншому спадкоємцю, а саме - ІНФОРМАЦІЯ_2 . Інших доказів на підтвердження того, що позивачці стало відомо раніше про наявність оскаржуваного свідоцтва суду сторонами не було надано.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року апеляційну скаргу ТОВ "Бодмін-Україна" задоволено частково.
Рішення Франківського районного суду м. Львова від 19 червня 2023 року змінено в частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_5 державним нотаріусом П`ятої Львівської державної нотаріальної контори Ясинською Н. М. 17 листопада 2010 року за реєстровим № 4170 на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1, та в частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, видане ОСОБА_2 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Комар С. С. 05 грудня 2016 року за реєстровим № 2226 на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 .
Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_5 державним нотаріусом П`ятої Львівської державної нотаріальної контори Ясинською Н. М. 17 листопада 2010 року за реєстровим № 4170 в частині 1/6 частки квартири АДРЕСА_1 .
Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане ОСОБА_2 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Комар С. С. 05 грудня 2016 року за реєстровим № 2226 в частині 1/6 частки квартири АДРЕСА_1 .
В іншій частині рішення Франківського районного суду м. Львова від 19 червня 2023 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
ОСОБА_1 як спадкоємець першої черги за законом, у передбачені законом строки та спосіб, подала заяву про прийняття спадщини після смерті батька - ОСОБА_3, а тому вона є такою, що прийняла спадщину після смерті останнього, яка належить їй з часу відкриття спадщини. Доводи апеляційної скарги про те, що підписи на заяві позивачки про прийняття спадщини та заяві ОСОБА_8 про відмову від спадщини не засвідчені нотаріально, не заслуговують на увагу, оскільки, як встановлено, позивачка та її сестра особисто звернулись до нотаріальної контори, нотаріусом було встановлено їх особу та перевірено справжність підпису;
у матеріалах спадкової справи № 149/05 відсутні витяги з Єдиного реєстру заповітів та спадкових справ за 2005 рік та Довідки про внесення запису до Єдиного реєстру заповітів та спадкових справ, що вказує на те, що ця спадкова справа не реєструвалась в Єдиному реєстрі заповітів та спадкових справ, всупереч положенням п. 3.1. та п. 3.2.1. Положення про Єдиний реєстр заповітів та спадкових справ, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 17 жовтня 2000 року № 51/5, в редакції чинній на момент заведення спадкової справи. Незважаючи на це, 17 листопада 2010 року державним нотаріусом П`ятої львівської державної нотаріальної контори Ясинською Н. М. було видано ОСОБА_5 свідоцтво про право на спадщину на все спадкове майно - частину квартири АДРЕСА_1, тим самим виключивши позивачку із складу спадкоємців та позбавивши її права на спадщину після смерті батька на 1/6 частини квартири АДРЕСА_1 (враховуючи прийняття спадщини ОСОБА_5 та відмову сестри позивачки від належної їй частини спадщини після смерті батька на користь ОСОБА_1 );
установивши, що при видачі державним нотаріусом П`ятої львівської державної нотаріальної контори Ясинською Н. М. свідоцтва про право на спадщину за законом, не було враховано право позивачки як спадкоємця, який прийняв спадщину, суд першої інстанції зробив правильний висновок про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого на ім`я ОСОБА_5, з підстав порушення у зв`язку з його видачею спадкових прав позивачки ОСОБА_1 . Однак суд не врахував, що оскільки ОСОБА_1 мала право на спадкування після смерті батька 1/6 частини квартири АДРЕСА_1, свідоцтво про право на спадщину необхідно визнати недійсним лише в 1/6 частині, право на спадкування якої у ОСОБА_5 було відсутнє. Тому вимоги про визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину, виданого ОСОБА_5 та, як наслідок, свідоцтва про право на спадщину, виданого ОСОБА_2, підлягають задоволенню частково, пропорційно належній ОСОБА_1 частці;
оскільки ОСОБА_1 у встановленому законом порядку прийняла спадщину на 1/6 частини квартири АДРЕСА_1 та є її власником з часу її відкриття, суд першої інстанції зробив правильний висновок, що порушене право позивачки, як власника майна, підлягає судовому захисту відповідно до положень статті 388 ЦК України шляхом витребування такого майна від особи, за якою зареєстровано право власності на спірну квартиру, тобто ТОВ "Бодмін-Україна";
про порушення свого права позивачка дізналася із відповіді П`ятої львівської державної нотаріальної контори вих. 805/02-14 від 17 травня 2021 року, інших доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 стало відомо раніше про наявність оспорюваного свідоцтва суду сторонами не було надано, внаслідок чого, суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивачкою дотримано трирічний строк звернення до суду за захистом своїх прав.
Аргументи учасників справи
12 березня 2024 року ТОВ "Бодмін-Україна" засобами поштового зв`язку подало касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_9, на рішення Франківського районного суду м. Львова від 19 червня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року, в якій просив:
скасувати оскаржені рішення;
направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
позивачка звернулась до суду із пропуском позовної давності;
серед переліку вимог, на які відповідно до закону позовна давність не поширюється, немає вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину. Факт видачі спадкоємцю свідоцтва про право власності в порядку спадкування на спадкове майно, право на яке має інший спадкоємець, або видача свідоцтва особі, яка не має прав на спадщину, доводить порушення прав та інтересів особи і саме тому перебіг позовної давності необхідно пов`язувати із фактом видачі свідоцтва про право на спадщину другому із спадкоємців (чи особі, яка не є спадкоємцем), а у разі якщо особа, права та інтереси якої порушені, видачою такого свідоцтва, доведе, що про існування такого свідоцтва, яким порушуються його права, йому стало відомо пізніше, то перебіг позовної давності варто пов`язувати саме з таким моментом. Факт неотримання позивачем свідоцтва про право на спадщину та невизначення законодавцем строку, протягом якого спадкоємець має оформити свої спадкові права, не може підтверджувати, що у такого спадкоємця не виникло право на позов, оскільки видача свідоцтва про право на спадщину іншому із спадкоємців (чи особі, яка не є спадкоємцем) перешкоджає завершенню оформлення своїх спадкових прав другому із спадкоємців, який не отримав свідоцтва про право на спадщину, а отже обґрунтовує виникнення у цього спадкоємця права на позов у матеріально-правовому аспекті (постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного Суду від 05 вересня 2022 року у справі № 385/321/20);
у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16 зроблено висновок про правомірність застосування позовної давності у справах про витребування майна з чужого незаконного володіння. Також, у цій постанові зазначено, що можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Аналіз статті 261 ЦК України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення відповідного права можна було отримати раніше;
суди не дослідили зібрані у справі докази. На підставі недопустимого доказу -листа П`ятої Львівської державної нотаріальної контори вих. 805/02-14 від 17 травня 2021 року, суди встановили обставини, що перебіг позовної давності для відповідачки почався саме з 17 травня 2021 року. При цьому суди не дослідили та не надали оцінки таким доказам: ухвала від 09 листопада 2023 року про тимчасовий доступ слідчого судді Франківського районного суду у справі №465/3674/22 (т. 2, а. с. 39-41); ухвала від 28 лютого 2023 року у справі № 465/3674/22 слідчого судді Франківського районного суду м. Львова (т. 2 а. с. 81-84). Цими ухвалами підтверджується, що про порушення своїх прав позивачці було відомо одразу після звернення до П`ятої Львівської державної нотаріальної контори у 2005 році, оскільки у неї не було в наявності правовстановлюючих документів та технічного паспорту на квартиру. Позивачці було відомо про те, в якої особи ( ОСОБА_2 ) знаходились необхідні документи. Позивачка була обізнана із можливістю судового захисту порушеного права у разі, коли інший спадкоємець не надає нотаріусу документи, необхідні для оформлення спадщини;
позивачка не навела причин, через які вона не зверталась до суду, будучи обізнаною з необхідністю такого звернення через відсутність у неї документів, необхідних для оформлення спадщини;
оспорюване свідоцтво про право на спадщину за законом, що засвідчує право власності ОСОБА_5 на 14 квартири АДРЕСА_1 видане П`ятою державною нотаріальною конторою м. Львів 17 листопада 2010 року, більш, ніж 10 років потому. Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 укладено та нотаріально посвідчено 14 грудня 2016 року, тобто більше трьох років до моменту звернення позивачки до суду.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі.
28 травня 2024 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.
Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 19 квітня 2024 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16; від 30 січня 2019 року у справі № 706/1272/14-ц; від 05 вересня 2022 року у справі № 385/321/20; від 29 січня 2024 року у справі № 357/2144/22; від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16; від 29 грудня 2020 року у справі № 909/1165/19; від 16 грудня 2020 року у справі № 645/1545/17; від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц; від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19; від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц; від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20; від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17; від 13 лютого 2019 року у справі № 826/13786/16; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Фактичні обставини
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_3 .
Після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої увійшла частина квартири АДРЕСА_1 .
Іншими співвласниками вказаної квартири були ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 .
ОСОБА_1, як спадкоємець першої черги за законом, звернулась до П`ятої львівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька. 28 січня 2005 року державним нотаріусом Бобеляк Т. В. було заведено спадкову справу за № 91/05, зареєстровану у Спадковому реєстрі за № 3883762. Крім цього, рідною сестрою позивачки - ОСОБА_8 було подано нотаріусу заяву про відмову від належної їй частини спадщини після смерті батька на користь ОСОБА_1 .
15 лютого 2005 року державним нотаріусом П`ятої львівської державної нотаріальної контори Ясинською Н. М. було заведено спадкову справу за № 149/05 після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, за заявою його матері - ОСОБА_5 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. У своїй заяві ОСОБА_5 вказала, що крім неї інших спадкоємців немає.
17 листопада 2010 року державним нотаріусом П`ятої львівської державної нотаріальної контори Ясинською Н. М. в рамках спадкової справи за № 149/05 від 15 лютого 2005 року ОСОБА_5 було видано свідоцтво про право на спадщину на все спадкове майно - частину квартири АДРЕСА_1 .
Після смерті ОСОБА_5 вказану частку успадкувала відповідачка у справі - ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 2226 від 05 грудня 2016 року, виданого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Комар С. С.
14 грудня 2016 року квартира АДРЕСА_1 була відчужена ОСОБА_2 та ОСОБА_7 відповідачу у справі ТОВ "Бодмін-Україна" на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Комар С. С., за реєстровим № 2278.
15 травня 2005 року за заявою ОСОБА_5 державним нотаріусом П`ятої львівської державної нотаріальної контори Ясинською Н. М. було відкрито спадкову справу за № 149/05 після смерті ОСОБА_3 . Однак нотаріус, при заведенні вказаної спадкової справи, всупереч вимог пункту 3.3.1. Положення про Єдиний реєстр заповітів та спадкових справ, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 17 жовтня 2000 року № 51/5, та пункту 231 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5, в редакціях чинних на час заведення спадкової справи, не врахувала наявність заведеної 28 січня 2005 року за заявою ОСОБА_1 спадкової справи за № 91/05 (№ 3883762 у спадковому реєстрі) після смерті ОСОБА_3 .
Позиція Верховного Суду
Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
До складу спадщини, на яке спадкоємці за законом одержують право на спадкування, входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
У частині п`ятій статті 1268 ЦК України передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
У ЦК України закріплено можливість пред`явити позовну вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину. Заявляти вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину може будь-яка особа, цивільні права та інтереси якої порушені видачею свідоцтва про право на спадщину.
Власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України).
Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 388 ЦК України.
Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18)).