ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 червня 2024 року
м. Київ
справа № 805/5029/18-а
касаційне провадження № К/9901/848/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Юрченко В.П.,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на додаткове рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.09.2018 (суддя Аляб`єв І.Г.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018 (головуючий суддя - Ястребова Л.В., судді - Компанієць І.Д., Казначеєв Е.Г.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Артемівський машинобудівний завод "Вістек" до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
Приватне акціонерне товариство "Артемівський машинобудівний завод "Вістек" (надалі - позивач, Товариство, платник) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - відповідач, Управління, контролюючий орган), в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Управління від 12.06.2018 №0000331410.
Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 11.09.2018, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018, позов задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Управління від 12.06.2018 №0000331410, стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Управління на користь позивача судові витрати з оплати судового збору у розмірі 8125,54 грн.
14.09.2018 згідно відбитку календарного штемпеля на поштовому конверті позивач звернувся до суду з клопотанням про стягнення з відповідача витрат за послуги адвоката, відповідного до якого позивач, керуючись частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), просить включити до судових витрат, які підлягають стягненню з відповідача, суму витрат Товариства на послуги адвоката Позняк Інеси Станіславівни в розмірі 2800,00 грн.
Донецький окружний адміністративний суд додатковим рішенням від 28.09.2018, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018, заяву Товариства про стягнення витрат на правову допомогу задовольнив: стягнув на користь Товариства за рахунок бюджетних асигнувань Управління витрати на правову допомогу у розмірі 2800,00 грн.
Задовольняючи заяву, суди виходили з того, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та з виконаною адвокатом роботою (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а суми, які заявлені до відшкодування позивачу за надання послуг та виконання робіт з правової (правничої) допомоги, є належним чином обґрунтовані на предмет їх розміру, який визначений в поданій заяві.
Не погодившись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій щодо витрат на правничу допомогу, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати зазначені рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні заяви про відшкодування судових витрат на правничу допомогу відмовити.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на необґрунтованість додаткового рішення та постанови, оскільки судами не враховано, що у договорі про надання юридичних послуг від 20.06.2018 немає посилань на номер справи, а також позивач не надав книгу обліку доходів і витрат самозайнятої особи - адвоката, що свідчить про те, що витрати на правничу допомогу не підтверджені належними та достовірними доказами.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 10.01.2019 відкрив провадження за касаційною скаргою відповідача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просить залишити їх без змін.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 25.06.2024 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду та призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 26.06.2024.
Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таких мотивів.
Як установлено судовими інстанціями, позивач 25.06.2018 звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.06.2018 №0000331410, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 361135,00 грн. - за основним платежем та на 180567,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 11.09.2018, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018, позов задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Управління від 12.06.2018 №0000331410, стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Управління на користь позивача судові витрати з оплати судового збору у розмірі 8125,54 грн.
Донецький окружний адміністративний суд додатковим рішенням від 28.09.2018, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018, заяву Товариства про стягнення витрат на правову допомогу у цій справі задовольнив: стягнув на користь Товариства за рахунок бюджетних асигнувань Управління витрати на правову допомогу у розмірі 2800,00 грн.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає про таке.
Пунктом першим частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною першою статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною сьомою цієї статті розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
За вимогами статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За змістом частин другої - п`ятої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити обґрунтованість рівня витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
За приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.