ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 червня 2024 року
м. Київ
справа № 640/24263/19
адміністративне провадження № К/990/25828/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів -Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 640/24263/19
за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Овручська деревообробна компанія" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень,
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя: О. М. Чудак) від 12 грудня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: А. Б. Парінов, О. О. Беспалов, І. О. Грибан) від 19 червня 2023 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Овручська деревообробна компанія" (далі - позивач, ТОВ "Овручська деревообробна компанія", Товариство, платник податків) з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - ГУ ДПС, відповідач, скаржник, контролюючий/податковий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02 липня 2019 року:
№ 0019731413, яким встановлено завищення суми від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за січень 2019 року на загальну суму 3 596 348 грн;
№ 0019741413, яким збільшено суму податкового зобов`язання ТОВ "Овручська деревообробна компанія" з податку на додану вартість на 143 393 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 36 348,25 грн.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем незаконно призначено перевірку ТОВ "Овручська деревообробна компанія" на підставі наказу від 08 травня 2019 року № 985, результати якої зафіксовані в акті від 21 травня 2019 року № 410/10-36-14-13/39487290 з висновками якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.
Позивач вказує, що в якості підстави призначення перевірки вказано підпункт 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) з посиланням на ненадання ТОВ "Овручська деревообробна компанія" відповіді на запит ГУ ДПС від 21 березня 2019 року № 20232/10/10-36-14-13. При цьому, позивач надав відповідь на вказаний запит, а ПК України не передбачено права контролюючого органу ініціювати проведення перевірки у разі надання неповної відповіді на запит. До того ж, згідно наказу від 08 травня 2019 року № 985 призначено перевірку ТОВ "Овручська деревообробна компанія" за період з 01 грудня 2018 року по 31 грудня 2018 року, однак висновки перевірки стосуються порушень за січень 2019 року. Тобто, відповідач вийшов за межі призначеної перевірки під час її проведення.
Також позивач вказав на необґрунтованість висновків акту від 21 травня 2019 року № 410/10-36-14-13/ 39487290 щодо нереальності господарських операцій між ТОВ "Овручська деревообробна компанія" та ТОВ "ОПТТОРГ-СІТІ" у грудні 2018 року. Позивач стверджує, що господарські операції між ТОВ "Овручська деревообробна компанія" та ТОВ "ОПТТОРГ-СІТІ" товарів реальні, підтверджуються всіма необхідними та належним чином оформленими первинними документами, які дають можливість встановити реальність здійснених господарських операцій та фактичне придбання товарів та виконання робіт (надання послуг), чим спростовується висновок податкового органу про порушення позивачем, як добросовісним платником, положень податкового законодавства.
Посилання відповідача на відсутність документів щодо навантаження-розвантаження товару позивач вважає безпідставними, адже відповідач не зазначає які саме документи потрібно надати, а навантаження-розвантаження товару підтверджується документами на перевезення. Вказав, що у деяких товарно-транспортних накладних помилково вказано державний номер НОМЕР_2 автомобіля Iveco, замість вірного НОМЕР_3 .
Позивач наголошує, що висновки акту перевірки щодо неможливості у ТОВ "ОПТТОРГ-СІТІ" здійснювати задекларовані поставки ґрунтуються виключно на аналізі баз даних ДПС України щодо господарських відносин між ТОВ "ОПТТОРГ-СІТІ" та іншими контрагентами до яких позивач не має жодного відношення. Вказав на необхідності дотримання принципу індивідуальної відповідальності.
Посилання відповідача на пояснення директора ТОВ "ОПТТОРГ-СІТІ" ОСОБА_1 про непричетність до діяльності ТОВ "ОПТТОРГ-СІТІ" не можуть слугувати доказом нереальності господарських операцій між ТОВ "ОПТТОРГ-СІТІ" та ТОВ "Овручська деревообробна компанія".
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2023 року, позов задоволено.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 02 липня 2019 року № 0019731413 та № 0019741413.
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 24 липня 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга відповідача, в якій останній просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2023 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
5. Після усунень недоліків касаційної скарги, ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2023 року клопотання Головного управління ДПС у Київській області про поновлення строку на касаційне оскарження - задоволено. Поновлено Головному управлінню ДПС у Київській області строк на касаційне оскарження судових рішень. Відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.
6. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні.
7. Станом на час розгляду справи письмового відзиву від позивача до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її подальшого розгляду по суті.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ГУ ДФС у Київській області направлено ТОВ "Овручська деревообробна компанія" запит про надання пояснень та їх документального підтвердження від 21 березня 2019 року № 20232/10/10-36-14-13 щодо господарських операції між ТОВ "Овручська деревообробна компанія" та ТОВ "ОПТТОРГ-СІТІ" у грудні 2018 року.
9. Відповідь на вказаний запит від 21 березня 2019 року № 20232/10/10-36-14-13 надана позивачем листом від 15 квітня 2019 року № 31 у якому надано пояснення щодо господарських операції між ТОВ "Овручська деревообробна компанія" та ТОВ "ОПТТОРГ-СІТІ" у грудні 2018 року та додано копії первинних документів, що підтверджують такі операції.
10. У зв`язку із ненаданням позивачем повної відповіді на запит ГУ ДФС у Київській області від 21 березня 2019 року № 20232/10/10-36-14-13 та на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України ГУ ДФС у Київській області прийнято наказ від 08 травня 2019 року № 985, яким призначено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Овручська деревообробна компанія" з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість в частині здійснення взаємовідносин з ТОВ "ОПТТОРГ-СІТІ" за період з 01 грудня 2018 року по 31 грудня 2018 року.
11. На підставі наказу від 08 травня 2019 року № 985 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Овручська деревообробна компанія" з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість в частині здійснення взаємовідносин з ТОВ "ОПТТОРГ-СІТІ" за період з 01 грудня 2018 року по 31 грудня 2018 року, за результатом якої складено акт від 21 травня 2019 року № 410/10-36-14-13/39487290, у якому зафіксовано порушення позивачем вимог пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, абз. г) 198.5, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.0 статті 201 ПК України, шляхом заниження податку на додану вартість за грудень 2018 року на 143 393 грн та завищення залишку від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за січень 2019 року на загальну суму 359 6348 грн, з огляду на безпідставне відображення у податковій звітності наслідків операцій з придання товарів у ТОВ "ОПТТОРГ-СІТІ" у грудні 2018 року.
12. Позивач подав заперечення на акт від 21 травня 2019 року № 410/10-36-14-13/39487290, однак листом ГУ ДФС у Київській області від 26 червня 2019 року № 22595/10/10-36-14-13 повідомлено про залишення висновків вказаного акту без змін.
13. 02 липня 2019 року на підставі вказаних висновків акту від 21 травня 2019 року № 410/10-36-14-13/39487290 ГУ ДПС у Київській області прийнято податкові повідомлення-рішення:
- № 0019731413, яким встановлено завищення суми від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за січень 2019 року на загальну суму 359 6348 грн.
- № 0019741413, яким збільшено суму податкового зобов`язання ТОВ "Овручська деревообробна компанія" з податку на додану вартість на 143 393 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 36 348,25 грн.
14. Позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку шляхом подання скарги до ДФС України.
15. Рішенням ДПС України від 06 вересня 2019 року № 855/6/99-00-08-05-01 скаргу ТОВ "Овручська деревообробна компанія" залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 02 липня 2019 року № 0019731413 та № 0019741413 - без змін.
16. Не погодившись з вказаним податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з цим позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
17. Задовольняючи позов суд першої інстанції виходи з того, що доводи позивача про надання належної відповіді на запит ГУ ДФС у Київській області від 21 березня 2019 року № 20232/10/10-36-14-13 є обґрунтованими та враховував, що позивач подав до відповіді на вказаний запит документи, які підтверджують придбання товару у ТОВ "ОПТТОРГ-СІТІ" у грудні 2018 року та подальшу реалізацію такого товару позивачем, але при цьому суд зазначив, що навіть факт надання позивачем пояснень та їх документальних підтверджень на письмовий запит контролюючого органу не виключає можливість прийняття наказу про проведення перевірки платника у разі, коли надані відомості не спростовують порушень, вказаних у запиті. З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті наказу від 08 травня 2019 року № 985 діяв на підставі, в порядку і у спосіб, передбачений законодавством. На обґрунтування своїх висновків, суд посилався на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 03 червня 2021 року у справі № 820/1417/17 та від 14 червня 2022 року у справі № 826/4913/17.
18. Суд вважав помилковими доводи позивача про те, що відповідач при проведення перевірки вийшов за її межі, оскільки предметом перевірки фактично були виключно господарські операції позивача з придання товарів у ТОВ "ОПТТОРГ-СІТІ" у грудні 2018 року, діяльність ТОВ "Овручська деревообробна компанія" за січень 2019 року не перевірялась.
19. Надаючи оцінку правовідносинам позивача з ТОВ "ОПТТОРГ-СІТІ", суд першої інстанції висновувався на тому, що жодна норма податкового законодавства не вимагає від платника податків контролювати законність державної реєстрації, видачі свідоцтва платника ПДВ, сплату до бюджету податків та ведення бухгалтерського та податкового обліку по ланцюгу контрагента. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба. Крім того, судом першої інстанції зазначено, що позивачем надано належне та достатнє документальне підтвердження вказаних господарських операцій з ТОВ "ОПТТОРГ-СІТІ". Також зазначено, що поставлені ТОВ "Оптторг-Сіті" товари були у подальшому реалізовані позивачем на адресу ГОВ "Фастівський завод органічних розчинників" та ТОВ "Славресурс".
20. Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні в матеріалах справи первинні документи обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами податкового обліку, погодився з такими висновками суду першої інстанції та зазначив, що останні складені за результатом фактично проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентом, з дотриманням положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", містять достатні дані про зміст господарських операцій, їх учасників та підтверджують реальність здійснення таких операцій.
21. У сою чергу, судом вказано, що висновки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства під час взаємовідносин із контрагентом відповідач дійшов ґрунтуючись виключно на припущеннях, без проведення аналізу первинних документів, складених за наслідками таких взаємовідносин, хоча мав можливість вжити заходів для дослідження таких документів.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
22. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
23. З огляду на зміст касаційної скарги, підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено пункт 4 частину четверту статті 328, пункт 1 частину другу статті 353 КАС України, а саме - не дослідження судами зібраних доказів у справі за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини другої статті 328 КАС України, викладених у постановах від 30 травня 2023 року у справі № 640/3627/19, від 20 грудня 2021 року у справі № 200/6804/19-а, від 12 серпня 2021 року у справі № 808/421/18, а також встановлення обставин, що мають істотне значення, без врахування ознак нереальності господарської діяльності, контрагента позивача - ТОВ "Оптторг-Сіті".
24. На думку скаржника, вказані вище обставини призвели до неправильного застосування судами попередніх інстанцій пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.5, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 ПК України, статті 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
25. У цілому, скаржник наводить доводи, аналогічні доводам відзиву на позовну заяву, апеляційної скарги, здійснює виклад обставин справи, шляхом відтворення частини акта перевірки, цитує норми матеріального та процесуального права, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем, наводить ряд постанов Верховного Суду та цитує уривки з них, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями, а тому повторного зазначення не потребують.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
26. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.
27. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
28. За приписами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (тут та надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
29. Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
30. Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
31. Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені у статті 198 ПК України.
32. Положеннями пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України установлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
33. Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
34. Відповідно до пункту 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
35. За приписами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
36. Як визначено пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
37. За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
38. Статтею 9 цього Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.