ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 червня 2024 року
м. Київ
cправа № 917/1728/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Жайворонок Т.Є.,
за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,
представників учасників справи:
товариства з обмеженою відповідальністю "Європабуд" - Сідлецький В.Д., адвокат (ордер від 03.06.2024),
товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Авіа": Кондрик Н.Г., адвокат (ордер від 21.06.2024), ОСОБА_1., директор у порядку самопредставництва,
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче обʼєднання "Авіа"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 (головуючий суддя: Крестьянінов О.О., судді: Фоміна В.О., Шевель О.В.)
у справі № 917/1728/22
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Європабуд" (далі - ТОВ "Європабуд")
до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче обʼєднання "Авіа" (далі - ТОВ "Науково-виробниче обʼєднання "Авіа"),
про стягнення боргу за договорами безпроцентної поворотної позики у сумі 10 159 515,99 грн.
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2022 року ТОВ "Європабуд" звернулося до суду з позовом до ТОВ "Науково-Виробниче обʼєднання "АВІА" про стягнення 6 787 000 грн основного боргу, 2 849 980,02 грн інфляційних втрат, 522 535,97 грн 3% річних.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем зобовʼязань за договорами безпроцентної поворотної позики: від 22.04.2019 № 10/19П, від 22.05.2019 № 11/19П, від 07.06.2019 № 12/19П, від 10.06.2019 № 13/19П, від 21.06.2019 № 14/19П, від 01.07.2019 № 15/19П, від 05.07.2019 № 16/19П, від 15.07.2019 № 17/19П, від 01.08.2019 № 19/19П, від 22.08.2019 № 21/19П, від 06.09.2019 № 22/19П, від 07.10.2019 № 24/19П, від 29.01.2020 № 01/20П, від 07.02.2020 № 02/20П, від 03.03.2020 № 03/20П, від 07.04.2020 № 04/20П, від 07.05.2020 № 05/20П, від 22.05.2020 № 06/20П та від 04.06.2021 № 02/21П, - щодо повернення коштів у строки, визначені вказаними правочинами.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 13.04.2023, зокрема, закрито провадження у справі у частині стягнення 6 787 000 грн. основного боргу, за обставин погашення відповідачем у повному обсязі цієї заборгованості у період з 28 по 29 грудня 2022 року; у частині інфляційних втрат у сумі 2 849 980,02 грн та 3% річних у сумі 522 535,97 грн призначено справу до судового розгляду по суті.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням господарського суду Полтавської області від 14.12.2023 у справі № 917/1728/22 (суддя Погрібна С.В.) у задоволенні позову відмовлено з посиланням на його не обґрунтованість.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено: стягнуто з ТОВ "Науково-Виробниче обʼєднання "АВІА" на користь ТОВ "Європабуд" інфляційні втрати у сумі 2 849 980,02 грн, 3% річних у сумі 522 535,97 грн, а також витри зі сплати судового збору за подання: позовної заяви у сумі 50 587,74 грн, апеляційної скарги у сумі 75 881,61 грн.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано несвоєчасним виконанням умов зазначених договорів безпроцентної поворотної позики стосовно повернення грошових коштів у строк, встановлений такими угодами, зважаючи на що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних є правомірним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ТОВ "Науково-Виробниче обʼєднання "АВІА", з посиланням на неправильне застосування судом попередньої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про те, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові застосовано норму права (частину пʼяту, шосту статті 91 ГПК України) у подібних правовідносинах без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 23.06.2021 зі справи № 904/4687/20.
Крім того, відповідач вказує на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: пункту 6 статті 3 та статті 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) стосовно надання оцінки набрання чинності договору, який підписано від імені сторони представником за довіреністю з перевищенням повноважень та настання/ненастання у сторони, якою не підписано угоду, відповідальності за порушення грошового зобовʼязання по договору на підставі частини другої статті 625 ЦК України; статей 310, 316 ГПК України щодо необхідності врахування під час нового розгляду справи обовʼязкових висновків касаційної інстанції, через які скасовано судовий акт та зазначення про це у мотивувальній частині судового рішення.
Також скаржник посилається на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про те, що спірну постанову апеляційної інстанції ухвалено неповноважним складом суду, оскільки суддю Білоусову Я.О. виключено зі складу колегії суддів і така поведінка утворює склад дисциплінарного проступку, а спірний судовий акт апеляційного господарського суду підлягає обовʼязковому скасуванню (зазначене за своїм змістом відповідає пункту 1 частини першої статті 310 ГПК України); суд апеляційної інстанції всупереч статтям 2, 7, 73, 76, 79, 86, 88, частинам пʼятої, шостої статті 91, статтям 236, 237 ГПК України не дослідив належним чином всі наявні у матеріалах справи докази, порушив порядок, визначений процесуальним законом, щодо їх оцінки, у тому числі вірогідності та допустимості доказів, не надав оцінки доктринам "добросовісної поведінки" й venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) кожної сторони цієї угоди за вказаних обставин, на які посилалися учасники процесу, що призвело до помилкового висновку про задоволення позову (зазначене за своїм змістом відповідає пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України); суд встановив обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів, а саме: договорів безпроцентної поворотної позики, які відповідачем не підписувалися і за якими позивач намагається стягнути кошти через прострочення виконання відповідачем грошового зобовʼязання за такими угодами (зазначене за своїм змістом відповідає пункту 4 частини третьої статті 310 ГПК України).
Доводи інших учасників справи, розгляд клопотань учасників справи
ТОВ "Європабуд" у відзиві на касаційну скаргу просило Суд залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, з посиланням, зокрема, на законність та обґрунтованість судового рішення попередньої інстанції.
Відповідно до ухвали Суду від 14.06.2024 відмовлено ТОВ "Науково-Виробниче обʼєднання "АВІА" у задоволенні заяви, поданої її керівником ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), про участь у судовому засіданні касаційного провадження зі справи № 917/1728/22, призначеного на 27.06.2024 о 12:00, у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, оскільки вказана особа не зареєстрована у підсистемі відеоконференцзвʼязку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС).
Згідно із розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 21.06.2024 № 32.2-01/1148 проведено повторний автоматизований розподіл справи № 917/1728/22 у звʼязку з відпусткою судді Малашенкової Т.М.
Ухвалою Суду від 24.06.2024 задоволено заяви відповідача: адвоката Кондрик Наталії Григорівни та директора ОСОБА_1. (діючого у порядку самопредставництва), - про участь у судовому засіданні касаційного провадження у справі № 917/1728/22, призначеного на 27.06.2024 о 12:00, у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Згідно із розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 26.06.2024 32.2-01/1209 проведено повторний автоматизований розподіл справи № 917/1728/22 у звʼязку з відпусткою судді Ємця А.А.
3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Між ТОВ "Європабуд" (позикодавець) та ТОВ "Науково-Виробниче обʼєднання "АВІА" (позичальник) укладено ряд договорів (усього у кількості 19 штук) безпроцентної поворотної позики, за якими позикодавець передає у власність позичальникові грошові кошти, а позичальник зобовʼязується повернути позикодавцеві таку ж саму суму грошових коштів у строк, установлений пунктом 3.1 цих договорів. Відповідно до п. 3.1 договорів, вони вступають у силу одночасно з моменту їх підписання обома сторонами і отримання безпроцентної позики та діють до зазначених нижче дат, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобовʼязань і взаєморозрахунків за договорами, а саме: 1) договір від 22.04.2019 № 10/19П, яким передано 450 000 грн, визначає строк повернення позики і дію договору до 30.06.2019 (додатковою угодою від 25.06.2019 № 1 до договору від 22.04.2019 № 10/19П сторони погодили строк повернення позики і термін дії договору до 31.12.2019); 2) договір від 22.05.2019 № 11/19П, яким передано 600 000 грн, визначає строк повернення позики і дію договору до 30.06.2019 (додатковою угодою від 25.06.2019 № 1 до договору від 22.05.2019 № 11/19П сторони погодили строк повернення позики і термін дії договору до 31.12.2019); 3) від 07.06.2019 № 12/19П, яким передано 300 000 грн, визначає строк повернення позики і дію договору до 31.12.2019; 4) від 10.06.2019 № 13/19П, яким передано 67 000 грн, визначає строк повернення позики і дію договору до 31.12.2019; 5) від 21.06.2019 № 14/19П, яким передано 500 000 грн, визначає строк повернення позики і дію договору до 31.12.2019; 6) від 01.07.2019 № 15/19П, яким передано 300 000 грн, визначає строк повернення позики і дію договору до 31.12.2019; 7) від 05.07.2019 № 16/19П, яким передано 300 000 грн, визначає строк повернення позики і дію договору до 31.12.2019; 8) від 15.07.2019 № 17/19П, яким передано 100 000 грн, визначає строк повернення позики і дію договору до 31.12.2019; 9) від 01.08.2019 № 19/19П, яким передано 300 000 грн, визначає строк повернення позики і дію договору до 31.12.2019; 10) від 22.08.2019 № 21/19П, яким передано 650 000 грн, визначає строк повернення позики і дію договору до 31.12.2019; 11) від 06.09.2019 № 22/19П, яким передано 450 000 грн, визначає строк повернення позики і дію договору до 31.12.2019; 12) від 07.10.2019 № 24/19П, яким передано 600 000 грн, визначає строк повернення позики і дію договору до 31.12.2019; 13) від 29.01.2020 № 01/20П, яким передано 300 000 грн, визначає строк повернення позики і дію договору до 31.12.2020; 14) від 07.02.2020 № 02/20П, яким передано 800 000 грн, визначає строк повернення позики і дію договору до 31.12.2020; 15) від 03.03.2020 № 03/20П, яким передано 120 000 грн, визначає строк повернення позики і дію договору до 31.12.2020; 16) від 07.04.2020 № 04/20П, яким передано 260 000 грн, визначає строк повернення позики і дію договору до 31.12.2020; 17) від 07.05.2020 № 05/20П, яким передано 100 000 грн, визначає строк повернення позики і дію договору до 31.12.2020; 18) від 22.05.2020 № 06/20П, яким передано 40 000 грн, визначає строк повернення позики і дію договору до 31.12.2020; 19) від 04.06.2021 № 02/21П, яким передано 550 000 грн, визначає строк повернення позики і дію договору до 31.12.2021.
Відповідно до пунктів 2.1 вказаних договорів безпроцентної поворотної позики позикодавець передає грошові кошти і отримує право на повернення цієї самої суми грошових коштів. Позичальник зобовʼязується погасити борг повністю або частково у строк та у порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою у момент зарахування усієї суми грошових коштів, що позичалися, на банківський рахунок позикодавця (п. 2.2 договорів безпроцентної поворотної позики).
Відповідачем взяті на себе зобовʼязання станом на момент звернення з позовом до суду (27.12.2022) не виконано, позику не повернуто, внаслідок чого у нього перед позивачем була наявна безспірна заборгованість, яка становила 6 787 000 грн.
Оскільки відповідачем не виконано умови договорів щодо повернення грошових коштів, позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення 6 787 000 грн основного боргу, а також інфляційних втрат у сумі 2 849 980,02 грн та 3% річних у сумі 522 535,97 грн, нарахованих на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України.
У період 28-29 грудня 2022 року відповідачем повернуто позивачу основний борг у сумі 6 787 000 грн, а тому 06.02.2023 ТОВ "Європабуд" звернулося із заявою про закриття провадження у справі у цій частині позовних вимог та просило продовжити розгляд справи щодо решти заявлених вимог позову.
Ухвалою від 13.04.2023, зокрема, задоволено вказану заяву позивача та закрито провадження у справі у частині стягнення 6 787 000 грн основного боргу та повернуто позивачу 101 805 грн судового збору, сплаченого при зверненні з позовом.
Заборгованість зі сплати 3% річних та інфляційних втрат, повʼязаних із несвоєчасним поверненням боргу залишилася предметом спору між сторонами.
Заперечуючи вимоги позову щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, повʼязаних із несвоєчасним поверненням боргу, відповідач стверджував, що сторонами у 2020 році узгоджено пролонгацію строку дії договорів і повернення позики до 31.12.2022 (включно). На підтвердження вказаних обставин відповідачем надано копії таких додаткових угод від 02.07.2020: № 2 до договору № 10/19П; № 2 до договору № 11/19П; № 1 до договору № 12/19П; № 1 до договору № 13/19П; № 1до договору № 14/19П; № 1до договору № 15/19П; № 1 до договору № 16/19П; № 1 до договору № 17/19П; № 1 до договору № 19/19П; № 1 до договору № 21/19П; № 1 до договору № 22/19П; № 1 до договору № 24/19П; № 1 до договору № 01/20П; № 1до договору № 02/20П; № 1 до договору № 03/20П; № 1 до договору № 04/20П; № 1 до договору № 05/20П; № 1 до договору № 06/20П. Крім того, відповідач надав протокол загальних зборів учасників ТОВ "Науково-Виробниче об`єднання "АВІА" від 02.07.2020 № 02/07-20.3, за результатом яких ухвалено рішення про внесення змін до договорів безпроцентної поворотної позики щодо продовження строків дії договорів позики до 31.12.2022 та уповноваження ОСОБА_1 підписати відповідні додаткові угоди до договорів від імені ТОВ "Науково-Виробниче об`єднання "АВІА", а також заяву свідка ОСОБА_2 .
Позивач повністю заперечував факти укладання зазначених додаткових угод від 02.07.2020 до договорів безпроцентної поворотної позики та продовження строку їх дії до 31.12.2022, через що неодноразово звертався до суду першої інстанції з клопотаннями про витребування у відповідача на підставі статті 91 ГПК України оригіналів відповідних додаткових угод, а також призначення судової технічної експертизи цих документів, однак місцевим судом відмовлено у задоволенні його клопотань про призначення судової експертизи. При цьому ТОВ "Європабуд" надано висновок експерта ТОВ "Київський експертно-дослідний центр" (Сукманової Т.О.) від 16.02.2023 № 15136 за результатами проведення технічної експертизи документів за заявою ТОВ "Європабуд" від 08.02.2023 вих. № 99, за яким підписи від імені директора ТОВ "Європабуд" ОСОБА_3., зображення яких містяться у графі "ПОЗИКОДАВЕЦЬ" у технічних копіях додаткових угод від 02.07.2020, виконані не рукописним способом, а являють собою графічні зображення одного й того ж підпису, що внесено у документи за допомогою графічного редактора компʼютерної програми або за допомогою факсимільного кліше (факсиміле) підпису.
Суд першої інстанції відхилив вказаний висновок експерта Сукманової Т.О., з чим погодився і суд апеляційної інстанції, що остання не є атестованим судовим експертом, у звʼязку з тим, що 03.02.2017 її свідоцтво № 18-11 анульовано, а ТОВ "Київський експертно-дослідний центр" не є субʼєктом судово-експертної діяльності у розумінні статті 7 Закону України "Про судову експертизу" та не належить до сфери управління Міністерства юстиції України й не має права проводити технічну експертизу документів, на підтвердження чого матеріали справи містять лист Міністерства юстиції України від 28.03.2023. Зважаючи на викладене, місцевий господарський суд прийняв як належні та допустимі докази копії додаткових угод від 02.07.2020 про пролонгацію строку дії договорів і повернення позики до 31.12.2022 (включно) та ухвалив рішення про відмову у задоволенні позову.
Між тим судом апеляційної інстанції у розгляді справи встановлено, що відповідачем не доведено факт укладення сторонами додаткових угод від 02.07.2020, а тому взагалі відсутні підстави для задоволення клопотання позивача про призначення судово-технічної експертизи, з метою встановлення реального досягнення згоди між сторонами щодо продовження строку дії договорів та строку повернення безпроцентної поворотної позики до 31.12.2022 (включно).
Так, суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки позивач ставить під сумнів факт укладання між сторонами додаткових угод від 02.07.2020 до договорів безпроцентної поворотної позики, то ненадання відповідачем на вимогу суду їх оригіналів, має наслідком неврахування таких доказів судом відповідно до частини шостої статті 91 ГПК України, а ніяк не припущення про їх імовірне існування та покладення його в основу рішення суду. При цьому зазначено, що не є також доказами укладання відповідних додаткових угод також копія протоколу загальних зборів учасників відповідача, де ухвалено рішення про погодження надання повноважень ОСОБА_1 щодо підписання додаткових угод пролонгації договорів безпроцентної поворотної позики, а також будь-які заяви свідків з цього поводу, оскільки такі документи не створюють жодних обовʼязків для позивача. При цьому, оскільки матеріали справи не містять доказів виїмки, вилучення тощо таких документів правоохоронними органами або їх передачі цим органам, то є необґрунтованими доводи відповідача про передачу їх оригіналів органу досудового розслідування, у розумінні положень частини пʼятої статті 91 ГПК України.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо порушення відповідачем умов договорів у частині своєчасності повернення отриманих у позику коштів, а тому наявні підстави для задоволення вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача на підставі частини другої статті 625 ЦК України 3% річних та інфляційних втрат, повʼязаних із несвоєчасним поверненням боргу за договорами безпроцентної поворотної позики.
Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, враховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судовому рішенні Великої Палати Верховного Суду.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобовʼязують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, обʼєкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обовʼязки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або обʼєкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за субʼєктним і обʼєктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях субʼєктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обовʼязково мають бути тотожними, тобто однаковими.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх субʼєкти, обʼєкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обовʼязки цих субʼєктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, субʼєктним та обʼєктним критеріями.
З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обовʼязків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обовʼязки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і в разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - субʼєктний склад спірних правовідносин (види субʼєктів, які є сторонами спору) й обʼєкти спорів.
Враховуючи наведені висновки щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобовʼязують визначати подібність правовідносин (подібність відносин), Велика Палата Верховного Суду визнала за потрібне конкретизувати раніше викладені Верховним Судом висновки щодо цього питання та зазначила, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, обʼєкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обовʼязки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або обʼєкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за субʼєктним і обʼєктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях субʼєктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обовʼязково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Так, за доводами скаржника, судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові застосовано норму права (частини пʼяту та шосту статті 91 ГПК України) у подібних правовідносинах без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 23.06.2021 зі справи № 904/4687/20.
У наведеному контексті Верховний Суд виходить з того, що застосування частин пʼятої та шостої статті 91 ГПК України, як процесуальної норми є універсальним для розгляду справ у господарських судах, незалежно від характеру спірних правовідносин, але безпосередньо залежить від фактичної процесуальної поведінки учасників у кожній конкретній справі.
Стосовно вказаних доводів касаційної скарги, Верховний Суд зазначає, що неврахуванням висновку Верховного Суду є саме неврахування висновку щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі за однакових обставин.