ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2024 року
м. Київ
cправа № 917/1706/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І. С. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А.,
за участю секретаря судового засідання - Кравченко О. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 (Істоміна О. А. - головуюча, судді: Радіонова О. О., Терещенко О. І.) у справі
за позовом заступника керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Диканської селищної ради
до: (1) ОСОБА_1, (2) Фермерського господарства "В.В.С.",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Головного управління Держгеокадастру у Полтавської області,
про визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації права оренди та повернення земельної ділянки.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Узагальнений зміст позовних вимог і підстав позову
1. В межах справи № 917/1706/23 (після роз`єднання позовних вимог ухвалою Господарського суду Полтавської області від 12.09.2023) Господарським судом Полтавської області розглядався позов заступника керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області (далі - "Прокурор") в інтересах держави в особі Диканської селищної ради (далі - "Позивач", Селищна рада) до ОСОБА_1 (далі - "Відповідач-1", ОСОБА_1 ) і Фермерського господарства "В.В.С." (далі - "Відповідач-2", ФГ "В.В.С."), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (далі - Третя особа, ГУ Держгеокадастру у Полтавській області), в якому Прокурор просив:
- визнати недійсним укладений між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки від 19.10.2016 щодо земельної ділянки площею 4,6000 га, кадастровий номер 5321081300:00:002:0088, що розташована за межами населеного пункту на території Балясненської сільської ради Диканського району Полтавської області строком на 7 років;
- скасувати державну реєстрацію права оренди ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий номер 5321081300:00:002:0088, площею 4,6000 га, що розташована за межами населеного пункту на території Балясненської сільської ради Полтавської області (№ запису 18816341);
- - зобов`язати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, реєстраційний номер платника податків: НОМЕР_1, паспорт НОМЕР_2, виданий 09.04.2001 Шишацьким РВ УМВС України в Полтавській області) та ФГ "В.В.С." (вул. Гоголя, 1А, с. Гоголеве, Шишацький район, Полтавська область, 38040, код ЄДРПОУ: 40492995) повернути у комунальну власність в розпорядження Селищної ради земельну ділянку площею 4,6000 га, кадастровий номер 5321081300:00:002:0088, що розташована за межами населеного пункту на території Балясненської сільської ради Диканського району Полтавської області шляхом підписання акта прийому-передачі.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги Прокурор зазначав, що враховуючи положення статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), право на отримання земельної ділянки державної власності громадянин може використати один раз, а додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах через участь у земельних торгах (аукціоні).
3. Проте, відповідно до інформації, наданої ГУ Держгеокадастру у Полтавській області за № 10-16-0.3-4998/2-19, ОСОБА_1 у період з 2014 року до 2016 року на території колишніх Диканського та Шишацького районів Полтавської області ГУ Держземагенства у Полтавській області (правонаступником якого є Третя особа) передано в оренду 36 земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства та, відповідно, укладено 36 договорів оренди землі, з них, на території колишнього Диканського району, до одержання земельної ділянки, яка є предметом позову у цій справі, передано 5 земельних ділянок (перелік яких наведено у позовній заяві) та на території колишнього Шишацького району передано 25 земельних ділянок (перелік яких наведено у позовній заяві).
4. Прокурор наголошував, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру фізичних та юридичних осіб - підприємців 19.05.2016 здійснено державну реєстрацію юридичної особи - ФГ "В.В.С.", ідентифікаційний код 40492995, засновниками та кінцевими бенефіціарними власниками якого є ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та Відповідач-1 - ОСОБА_1 .
5. Тобто ОСОБА_1, скориставшись правом на отримання земельної ділянки для створення фермерського господарства, всупереч вимогам статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України, повторно отримав спірну земельну ділянку без участі у земельних торгах та при зверненні до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області з клопотаннями про затвердження проєктів землеустрою та надання земель в оренду не вказав про вже створене фермерське господарство, засновником якого є він та члени його родини.
6. При цьому, ГУ Держгеокадастру у Полтавській області під час розгляду поданого клопотання та вирішення питання надання в оренду земель на пільгових умовах не надало належної оцінки обставинам і умовам, зазначених у клопотанні ОСОБА_1 та не здійснило перевірки наявності раніше переданих Відповідачу-1 земель для ведення фермерського господарства та реєстрації ФГ "В.В.С.".
7. Крім цього Прокурор звертав увагу також на те, що в поданій до ГУ Держземагенства у Полтавській області заяві (клопотанні) від 26.08.2014 про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, орієнтовною площею 4,6000 га, ОСОБА_1 не обґрунтовано бажаний для отримання розмір земельних ділянок з урахуванням перспектив діяльності створюваного фермерського господарства. Разом з цим, у клопотанні та доданих до нього документах не вказано кількість членів фермерського господарства, наявність у них права на безоплатне одержання землі та не міститься доказів про наявність сільськогосподарської техніки та інших засобів обробітку землі.
8. При цьому, Прокурор з посиланням на практику Великої Палати Верховного Суду зазначив про те, що наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області щодо відведення спірної земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства є незаконним, проте вимога про визнання його незаконним та скасування не є ефективним способом захисту. Між тим, оскільки спірний договір оренди земельної ділянки від 19.10.2016 укладено на підставі та на виконання цього наказу, то у позовній заяві Прокурор просив визнати недійсним такий договір та зобов`язати повернути до комунальної власності спірну земельну ділянку, а також скасувати державну реєстрацію права оренди на неї.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
9. Розглядаючи заявлені позовні вимоги суди попередніх інстанцій встановили, що 03.10.2014 на підставі наказу ГУ Держгеокадастру (Держземагенства) у Полтавській області № 3768-сг ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проєкту із землеустрою щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства.
10. 12.10.2016 на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від № 7752-СГ за результатами розгляду відповідного клопотання від 30.09.2016 про надання земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства ОСОБА_1 передано в оренду для ведення фермерського господарства земельну ділянку площею 4,6000 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Балясненської сільської ради Диканського району Полтавської області.
11. 19.10.2016 на підставі зазначеного наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 уклали договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства щодо земельної ділянки площею 4,6000 га, кадастровий номер 5321081300:00:002:0088, що розташована за межами населеного пункту на території Балясненської сільської ради Диканського району Полтавської області строком на 7 років (далі - Договір оренди).
12. Вказаний Договір оренди землі пройшов державну реєстрацію та 30.01.2017 було внесено відповідний запис щодо права оренди ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, що підтверджується інформаційною довідкою з реєстру.
13. В подальшому, ГУ Держгеокадастру у Полтавській області видано наказ від 04.12.2020 (серія та номер 15-ОТГ) про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність, на виконання якого згідно з актом приймання-передачі від 04.12.2020 , зокрема, і спірну земельну ділянку передано в комунальну власність Селищної ради.
14. Між тим, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек в період з 2014 до 2016 рік на території колишніх Диканського та Шишацького районів Полтавської області ГУ Держземагенства у Полтавській області передано в оренду ОСОБА_1 36 земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства та, відповідно, укладено 36 договорів оренди землі, з них, на території колишнього Диканського району, до одержання земельної ділянки, яка є предметом позову у цій справі, передано 5 земельних ділянок та на території колишнього Шишацького району передано 25 земельних ділянок.
15. Крім цього, відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 19.05.2016 здійснено державну реєстрацію юридичної особи - ФГ "В.В.С.", ідентифікаційний код 40492995, номер запису: 15831020000000403 засновниками та кінцевими бенефіціарними власниками якого є ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .
Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій
16. Проаналізувавши обставини справи та наведені за цих обставин підстави позовних вимог, Господарський суд Полтавської області рішенням від 04.12.2023 у задоволенні позову відмовив.
17. Рішення мотивував, зокрема, тим, що Прокурор, пред`являючи позов про визнання недійсним Договору оренди, відповідачем зазначив лише одну сторону цього правочину - ОСОБА_1, водночас клопотання про залучення у справі співвідповідача - іншої сторони правочину не заявляв, що свідчить про неналежний суб`єктний склад учасників справи та є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
18. Зауважив також, що станом на момент укладення Договору оренди (19.10.2016) Селищна рада не була розпорядником спірної земельної ділянки і наразі правонаступником ГУ Держгеокадастру у Полтавській області не являється, а тому відсутні підстави вважати, що її права у спірних правовідносинах порушено.
19. За наслідками здійснення апеляційного перегляду справи Східний апеляційний господарський суд постановою від 20.03.2024 рішення місцевого господарського суду від 04.12.2023 скасував та прийняв нове, яким позовні вимоги Прокурора задовольнив частково, а саме зобов`язав ОСОБА_1 та ФГ "В.В.С." повернути у комунальну власність в розпорядження Селищної ради спірну земельну ділянку. В іншій частині у задоволенні позову суд апеляційної інстанції відмовив.
20. Дослідивши підстави і порядок отримання ОСОБА_1 спірної земельної ділянки в оренду, врахувавши обставини створення цією особою фермерського господарства до одержання такої земельної ділянки, суд апеляційної інстанції погодився з доводами Прокурора про те, що у даному випадку має місце повторне отримання державної землі в неконкурентний спосіб, що свідчить про порушення встановленої законодавством процедури набуття права оренди на земельну ділянку для ведення фермерського господарства.
21. Звідси апеляційний господарський суд виснував, що оскільки оспорюваний Договір оренди укладено без дотримання конкурентних засад за відсутності для цього підстав, визначених частиною другою статті 134 ЗК України, він є таким, що спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою державної власності, а тому в силу положень частин першої та другої статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним і визнання його недійсним не вимагається. В свою чергу нікчемність оспорюваного правочину свідчить про те, що Відповідачі використовують спірну земельну ділянку без правових підстав, а відтак мають її повернути у розпорядження Селищної ради. Позовна ж вимога про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди не відповідає належному способу захисту прав та інтересів у спірних правовідносинах, а тому задоволенню не підлягає.
22. З посиланням на приписи Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", наведені вище висновки місцевого господарського суду суд апеляційної інстанції визнав помилковими і вказав, що у даному випадку, земельна ділянка, яка є предметом оспорюваного Договору оренди була переведена з державної у комунальну власність, а отже Селищна рада, як орган, уповноважений представляти власника в орендних правовідносинах, стала її орендодавцем та стороною договору в силу законодавчих приписів. Звідси оскільки Прокурор звернувся до суду з вимогами про визнання недійсним правочину та застосування наслідків його недійсності в особі компетентного органу як сторони правочину, а відповідачем визначив іншу сторону правочину, це цілком відповідає вимогам процесуального законодавства.
Касаційна скарга
23. Не погодившись із постановою апеляційного господарського суду, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить її скасувати, а рішення господарського суду першої інстанції залишити в силі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Узагальнені доводи касаційної скарги
24. Скаржник стверджує, що при прийнятті оскаржуваної постанови судом апеляційної інстанції було неправильно застосовано та порушено ряд правових норм.
25. Обґрунтовуючи наведене пояснює, що:
- всі правовідносини які виникли до укладання спірного Договору оренди слід кваліфікувати як переддоговірні. У цьому контексті на увагу заслуговує правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц про те, що відсутність договірних відносин між сторонами до моменту укладення договору не означає, що на переддоговірній стадії сторони не мають жодних обов`язків щодо одна одної. Добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права. Отже, і на переддоговірній стадії сторони повинні діяти правомірно, зокрема поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності;
- наголошує, що відповідно до висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 03.11.2020 у справі № 910/16771/19 та від 25.05.2018 у справі № 914/1744/17 переддоговірні відносини між сторонами з приводу розбіжностей щодо умов договору оренди землі можуть регулюватися положеннями статей 179, 181, 187 Господарського кодексу України, оскільки, по-перше, це узгоджується з нормами статей 648, 649 ЦК України та статті 2 Закону України "Про оренду землі", а по-друге, переддоговірні відносини, пов`язані з укладанням договорів оренди земельних ділянок, не врегульовано спеціальними нормами ЗК України, Закону України "Про оренду землі";
- звідси вказує на ігнорування судом апеляційної інстанції обставин відсутності правопорушення в діях ОСОБА_1 у зв`язку з укладанням Договору оренди в жовтні 2016 року після входу до складу засновників ФГ "В.В.С." в травні 2016 року, адже первинне волевиявлення щодо вступу в спірні правовідносини мало місце 06.08.2014 після чого розпочалась переддоговірна стадія правовідносин, яка не має жодних часових обмежень;
- відмічає, що звернення з клопотанням про надання в оренду спірної земельної ділянки відбувалося до набрання чинності Законом України від 18.02.2016 № 1012-VІІІ "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів", тобто до 03.04.2016, а Закон України "Про фермерське господарство" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не містив застережень щодо максимального чи мінімального розміру земельної ділянки, яка може бути надана громадянину для ведення фермерського господарства, як і не містив обмежень щодо кількості таких ділянок, однак вказані положення апеляційний суд не врахував;
- окремо зауважує, що Прокурор у своїй заяві жодним чином не вказав на конкретні обставини нанесення шкоди інтересам держави, а Відповідач-1 має докази добросовісного виконання обов`язків орендаря та абсолютного розуміння та підтримки громади в якій він здійснює свою діяльність;
- підкреслює, що тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку Суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц;
- наполягає, що суд апеляційної інстанції також безпідставно не надав правову кваліфікацію доказам наданим щодо пролонгації орендних відносин між Селищною радою та Відповідачем-1, хоча такі докази були отримані 12.12.2023, тобто після проголошення рішення місцевого господарського суду.
Узагальнені доводи інших учасників справи
26. У відзиві на касаційну скаргу Прокурор заперечує проти наведених у ній доводів. Скаргу вважає необґрунтованою та безпідставною, а оскаржувану постанову такою, що винесена з неухильним дотриманням правових норм. У зв`язку з цим просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, постанову апеляційного суду залишити без змін.
27. Подані ГУ Держгеокадастру у Полтавській області пояснення на касаційну скаргу суд касаційної інстанції не розглядає, оскільки констатує, що такі пояснення не містять обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, а за своєю суттю є приєднанням до касаційної скарги, однак без документів про сплату судового збору. Оскільки ГПК України не містить положень щодо надання строку для усунення недоліків стосовно приєднання до касаційної скарги, тому подані Третьою особою пояснення залишаються без розгляду (див. висновки щодо застосування статей 295, 297 ГПК України, які викладено у постановах Верховного Суду від 24.05.2023 у справі № 916/875/20, від 09.05.2023 у справі № 910/158/22, від 11.04.2023 у справі № 924/793/21, від 25.01.2023 у справі № 903/933/21, 23.01.2024 у справі № 908/174/20).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
28. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
29. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення прокурора ОГП (Колодяжна А.В.), дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права та вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
30. Так, у межах цієї справи спірним питанням є правомірність Договору оренди, який укладено щодо земельної ділянки наданої для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів за обставин неодноразової реалізації такого права.
31. Вирішуючи це питання Верховний Суд виходить з того, що конкурентний спосіб набуття прав на земельну ділянку державної чи комунальної власності врегульовано статтею 134 ЗК України, частиною другою якої передбачено перелік випадків, коли такі земельні ділянки або права на них не підлягають продажу на земельних торгах і до яких належала передача громадянам земель для ведення фермерського господарства.
32. Законом України від 18.02.2016 № 1012-VIII "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів" (далі - Закон № 1012-VIII), який набув чинності з 03.04.2016, було внесено зміни до частини другої статті 134 ЗК України шляхом викладення абзацу 16 в такій редакції: "передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва".
33. Отже, з 03.04.2016 земельні ділянки для ведення фермерського господарства було виключено з переліку земель, які не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).
34. При цьому статтею 123 ЗК України врегульовано загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування у тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться, який застосовується до передачі в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Цим порядком визначено вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; заборонено компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлені загальні підстави для відмови у наданні такого дозволу.
35. Разом з тим, відносини, пов`язані з діяльністю фермерських господарств, регулюються також приписами Закону України від 19.06.2003 № 973-IV "Про фермерське господарство" та іншими нормативно-правовими актами України.
36. Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проєкту відведення земельної ділянки. Проєкт відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом (частини друга, четверта статті 7 Закону України "Про фермерське господарство").
37. Спеціальний Закон України "Про фермерське господарство" визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, в заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.