ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 червня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/12247/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Жайворонок Т.Є., Колос І.Б.,
за участю секретаря судового засідання - Пасічнюк С.В.,
представників учасників справи:
позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_1 (в порядку самопредставництва),
відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 - адвокат ОСОБА_2, довіреність № Д-145 від 11.12.2023,
третьої особи - ІНФОРМАЦІЯ_3 - адвокат ОСОБА_3, довіреність № Д-546/2024 від 25.06.2024,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_1)
на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 (суддя Полякова К.В.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2024 (головуючий Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М. і Ходаківська І.П.)
у справі № 910/12247/23
за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1
до ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - Компанія),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі - Товариство),
про стягнення 5 952 822,15 грн.
За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд
ВСТАНОВИВ:
ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулося до суду з позовом до Компанії про стягнення штрафних санкцій у розмірі 5 952 822,15 грн, з яких: 3 640 585,70 грн пені та 2 312 236,45 грн штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про закупівлю послуг за державні кошти від ІНФОРМАЦІЯ_4 НОМЕР_1 (далі - Договір) в частині строків надання послуг з ремонту, у зв`язку з чим з нього на підставі пункту 7.2.3 Договору підлягають стягненню заявлені штрафні санкції.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2024: позов задоволено частково; стягнуто з Компанії на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 36 405,86 грн пені та 23 122,36 грн штрафу; в іншій частині позову відмовлено.
При частковому задоволенні позову суди виходили з обставин доведеності факту порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань, у зв`язку з чим ІНФОРМАЦІЯ_1 правомірно заявлено до стягнення штрафні санкції, розрахунок яких є правильним. Водночас, за результатами розгляду клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій на підставі частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суди дійшли висновку про зменшення розміру штрафних санкцій на 99%.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині незадоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 10% штрафних санкцій, ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на те, що судами при ухвалені рішень не враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду, які прийняті в інших справах у подібних правовідносинах, просить змінити рішення судів попередніх інстанцій шляхом часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Компанії на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 10% неустойки у розмірі 595 282,21 грн.
Так, ухвалюючи оскаржувані рішення, суди не врахували висновки, викладені Верховним Судом у справах № 910/8425/19, № 922/2141/21, № 910/14591/21, № 922/1150/22, щодо застосування частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України у подібних правовідносинах.
За доводами скаржника, судами не було взято до уваги специфіки спірних правовідносин (закупівля послуг оборонного призначення), інтересів позивача та його статусу, а також того, що зменшення розміру штрафних санкцій на 99% призводить до порушення балансу інтересів сторін.
Товариство і Компанія подали відзиви на касаційну скаргу, в яких, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просять залишити її без змін, касаційну скаргу - без задоволення.
Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, враховуючи підстави відкриття касаційного провадження, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін та третьої особи, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Верховний Суд зазначає, що скаржник не погоджується з оскаржуваними судовими рішеннями лише в частині розміру стягнення штрафних санкцій (висновками судів щодо їх зменшення).
Позивач просив стягнути з відповідача 3 640 585,70 грн пені та 2 312 236,45 грн штрафу відповідно до наданого ним розрахунку на підставі пункту 7.2.3 Договору, за умовами якого, за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані рішення виходили з того, що обставини укладення між сторонами Договору та його неналежного виконання відповідачем підтверджено матеріалами справи, а нарахування позивачем пені за порушення строків надання послуг з ремонту в розмірі 3 640 585,70 грн та штрафу в сумі 2 312 236,45 грн здійснено правильно.
Водночас відповідачем було заявлено клопотання про зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій на 99%, обґрунтоване посиланнями на те, що він є підприємством оборонно-промислового комплексу, а також єдиним підприємством, що здійснює ремонт зенітно-ракетних комплексів. До того ж, відповідач перебуває в скрутному фінансовому становищі та заявлений розмір санкцій є для нього непомірно великим, у той час як позивачем жодні збитки в даному випадку не понесені.
На підтвердження зазначених обставин відповідачем додано копії балансу (звіт про фінансовий стан) на 31.12.2022 та звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2022 рік, з яких вбачається, що збитки відповідача складають 227 937 тис. грн.
Крім того, заперечуючи проти нарахування штрафних санкцій, відповідач посилався на фактичне надання ним послуг із ремонту виробів у встановлені календарним планом строки, що підтверджується сповіщеннями про завершення надання послуг та актами приймання-передачі військового майна. Відтак, підтвердженням вчасного надання послуг є, на думку відповідача, фактична передача позивачу виробів із ремонту, а не формальне підписання актів приймання наданих послуг відповідно до умов Договору.
Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.
За приписами статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.
Згідно зі статтею 233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Аналогічні положення також містить частина третя статті 551 ЦК України, положення якої надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Верховний Суд зазначає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (стаття 233 ГК України та частина третя статті 551 ЦК України), господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
У розгляді клопотання відповідача про зменшення заявленої до стягнення пені суди з посиланням на висновки Верховного Суду щодо підстав та умов зменшення судом неустойки, що підлягає стягненню за порушення господарського (договірного) зобов`язання за правилами статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, щодо індивідуальності як у обставинах, якими обумовлені підстави та розмір нарахованої неустойки у відповідних правовідносинах, так і у обставинах, якими обґрунтовується та обумовлюється зменшення пені у цих правовідносинах, відповідно, відсутність єдиних критеріїв при вирішенні питання щодо підстав і міри зменшення неустойки, з`ясували зокрема обставини того, що: