ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 червня 2024 року
м. Київ
справа №540/4101/20
адміністративне провадження № К/9901/27468/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Бевзенка В.М., Шарапи В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 03.02.2021 (головуючий суддя: Варняк С.О.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2021 (головуючий суддя: Кравченко К.В., судді: Джабурія О.В., Вербицька Н.В.) у справі № 540/4101/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У грудні 2020 року ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - ГУПФУ в Херсонській області або відповідач), в якому просив:
визнати рішення, дії чи бездіяльність ГУПФУ в Херсонській області щодо невиплати недоотриманої пенсії ОСОБА_3 (померлої дружини позивача) за період з 11.09.1997 по 08.01.2014 протиправними та дискримінаційними;
зобов`язати відповідача виплатити позивачу недоотриману пенсію його померлої дружини ОСОБА_3 за період 11.09.1997 по 08.01.2014, з урахуванням індексації та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів відповідно до норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Херсонський окружний адміністративний суд рішенням від 03.02.2021, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2021, у задоволенні позову відмовив.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить Верховний Суд скасувати оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій і ухвалити нову постанову про задоволення позову.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 11.08.2021 відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 21.06.2024 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
На обґрунтування заявлених позовних вимог позивач стверджує, що його померла дружина - ОСОБА_3 у 1996 році виїхала на постійне місце проживання до держави Ізраїлю у зв`язку із чим виплату пенсії було припинено.
Водночас у 2013 році ОСОБА_3, з метою реалізації права на поновлення пенсії, звернулася до пенсійного органу із відповідною заявою, проте у поновленні виплати пенсії було відмовлено. Рішення пенсійного органу про відмову у поновленні виплати пенсії було оскаржене у судовому порядку.
Печерський районний суд м. Києва ухвалою від 11.07.2014 в справі №757/18591/14-а позов ОСОБА_3 в частині заявлених позовних вимог за період з 11.09.1997 по 07.01.2014 включно залишив без розгляду у зв`язку із пропуском строку звернення до суду, встановленого статтею 99 КАС України (в редакції до 15.12.2017).
Щодо періоду після 08.01.2014, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2014 у справі № 757/18591/14-а: визнано протиправною відмову УПФУ у Центральному районі м. Сімферополя АР Крим у поновленні, нарахуванні та виплаті пенсії ОСОБА_3 ; зобов`язано УПФУ у Центральному районі м. Сімферополя АР Крим поновити нарахування та виплату пенсії за віком ОСОБА_3 з 08.01.2014, з проведенням її індексації.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.
Водночас 20.05.2020 у справі № 815/1226/18 Велика Палата Верховного Суду із посиланням на Рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 №25-рп/2009 дійшла висновку, що статті 122, 123 (статті 99, 100 у редакції, чинній до 15.12.2017) КАС України не застосовуються до спорів, які виникли у зв`язку з поновленням виплати раніше призначених (нарахованих) пенсій громадянам України, які проживають за її межами,.
Отже, позивач звернувся до суду із посиланням на правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20.05.2020, якою на його думку було усунено підстави з яких позовна заява ОСОБА_3 у справі № 757/18591/14-а була залишена без розгляду в частині позовних вимог за період 11.09.1997 по 07.01.2014, а також на те, що правовий спір між сторонами щодо права ОСОБА_3 на отримання її пенсії протягом вказаного періоду залишився не вирішеним, та, що передчасна смерть ОСОБА_3 не звільняє відповідача від обов`язку перед ОСОБА_1, чоловіком померлої, виплатити йому пенсійні виплати, що були нараховані та належали померлій, але не були сплачені з вини пенсійного фонду до моменту її смерті, позивач звернувся із цим позовом до суду.
Відповідач позов не визнав. Зазначив, що в Управління відсутні підстави для виплати ОСОБА_1 недоотриманої суми пенсії його померлої дружини ОСОБА_3 за період з 11.09.1997 по 08.01.2014, з урахуванням індексації та нарахуванням компенсації втрати частини доходів відповідно до норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Просить у задоволенні позову відмовити.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_3 у 1996 році виїхала на постійне місце проживання до держави Ізраїлю. Після виїзду за кордон виплату пенсії було припинено.
08.07.2014 ОСОБА_3 через свого представника звернулася до Печерського районного суду м. Києва з позовом до УПФ України у Центральному районі м. Сімферополя АР Крим про поновлення виплати пенсії з 11.09.1997, з одночасним проведенням її індексації і здійсненням компенсації витрат частини доходу у зв`язку з несвоєчасною виплатою незаконно не поновленої, не нарахованої та не виплаченої пенсії.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11.11.2014 у справі №757/18591/14-а частину позовних вимог ОСОБА_3 до УПФ України у Центральному районі м. Сімферополь АР Крим про визнання бездіяльності та дій неправомірними та зобов`язання поновити виплату пенсії за період з 11.09.1997 по 07.01.2014 залишено без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду із позовною заявою.
Вказана ухвала до апеляційного суду не оскаржувалась та набрала законної сили.
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 30.07.2014 у справі №757/18591/14-а в задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2014 у справі № 757/18591/14-а скасовано постанову Печерського районного суду м. Києва від 30.07.2014 і ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову:
визнано протиправною відмову УПФ України у Центральному районі м. Сімферополя АР Крим у поновленні, нарахуванні та виплаті пенсії ОСОБА_3 ;
зобов`язано УПФ України у Центральному районі м. Сімферополя АР Крим поновити нарахування та виплату пенсії за віком ОСОБА_3 з 08.01.2014 з проведенням індексації.
На виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2014, Управлінням проведено поновлення раніше призначеної пенсії ОСОБА_3 з 08.01.2014 по 31.01.2016, з урахуванням стажу (15 років 0 місяців 0 днів).
02.06.2016 ОСОБА_3 померла.
19.07.2016 ОСОБА_1 звернувся до Генічеського районного суду Херсонської області щодо виплати всієї належної пенсії його померлої дружині ОСОБА_3 з 15.10.2014 і по день її смерті.
Рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 13.12.2016 у справі №653/2233/16-а у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2017 рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 13.12.2016 у справі №653/2233/16-а скасовано, прийнято нову постанову, якою зобов`язано Генічеське об`єднане УПФ України Херсонської області провести перерахунок пенсії за віком ОСОБА_3 за період з 15.02.2016 по 02.06.2016 (день смерті) в розмірі, не менше прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у відповідності до статей 28 та 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", подальшим її перерахуванням у зв`язку зі змінами пенсійного законодавства, з урахуванням фактично виплачених сум, та виплатити ці суми пенсій, не отримані ОСОБА_3 через її смерть, її чоловіку ОСОБА_1 .
На виконання судового рішення у справі № 653/2233/16-а, Управлінням проведено перерахунок пенсії померлої ОСОБА_3 . Розмір доплати за період з 15.02.2016 по 02.06.2016 склав - 3450,54 грн.
У грудні 2017 року вказану доплату у сумі 3450,54 грн виплачено ОСОБА_1 .
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" виплата пенсії ОСОБА_3 припинена (у разі смерті пенсіонера).
Водночас 20.05.2020 у справі № 815/1226/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що статті 122, 123 (статті 99, 100 у редакції, чинній до 15.12.2017 року) КАС України не застосовуються до спорів, які виникли у зв`язку з поновленням виплати раніше призначених (нарахованих) пенсій громадянам України, які проживають за її межами.
Отже, посилаючись на вказану вище постанову Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020, якою на думку позивача було усунено підстави з яких позовна заява ОСОБА_3 в справі № 757/18591/14-а була залишена без розгляду в частині з 11.09.1997 по 07.01.2014, а також посилаючись на те, що правовий спір між сторонами стосовно права ОСОБА_3 на отримання її пенсії протягом вказаного періоду залишився не вирішеним, та, що передчасна смерть ОСОБА_3 не звільняє відповідача від обов`язку перед ОСОБА_1, чоловіком померлої, виплатити йому пенсійні виплати, що були нараховані та належали померлій, але не були сплачені з вини пенсійного фонду до моменту її смерті, позивач звернувся до суду з цим позовом.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що рішення Великої Палати Верховного Суду у справі № 815/1226/18 не може слугувати підставою для звернення ОСОБА_1 до суду із цим позовом, оскільки право звернення до суду в загальному порядку, відповідно до частини четвертої статті 240 КАС України, могло б належати ОСОБА_3, а процесуальне правонаступництво на вступ у справу можливе у разі подання спадкодавцем позову за життя, якщо спірні правовідносини допускають таке правонаступництво.
Суд апеляційної інстанцій в доповнення висновків суду першої інстанції окремо зазначив, що пенсія ОСОБА_3 за спірний період не нараховувалась, а тому не може вважатися недоотриманою у зв`язку з її смертю.
VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, позивач із посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 20.05.2020 у справі №815/1226/18, наполягає, що набув право на виплату йому недоотриманої пенсії його померлої дружини ОСОБА_3 за період (11.09.1997 по 08.01.2014), який ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11.11.2014 у справі №757/18591/14-а був залишений без розгляду.
На переконання позивача, виплата пенсії за спірний період має бути виплачена йому одночасно з проведенням індексації та компенсацією втрати частини доходів.
Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому із посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а скаргу без задоволення. Наполягає на відсутності підстав для виплати недоотриманої пенсії ОСОБА_1 за померлу дружину ОСОБА_3 за період 11.09.1997 по 08.01.2014.
VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою - другою статті 341 КАС України, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам учасників справи, висловленим у касаційній скарзі та відзиві на неї, Верховний Суд виходить з такого.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У Рішенні Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 року № 6-зп Суд зазначив, що частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.
Окрім того, Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.
Водночас обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.
Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.
Разом з цим, позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.
Суд наголошує, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003).
За правилами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.