ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 червня 2024 року
м. Київ
справа № 380/6241/22
адміністративне провадження № К/990/34011/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Мацедонської В.Е.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 380/6241/22
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення заробітної плати, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2022 року, постановлену в складі: головуючого судді Кузана Р.І., і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2022 року, ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Бруновської Н.В., Хобор Р.Б.,
УСТАНОВИВ:
І. Обставини справи
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (далі - відповідач, ГУ МВС України у Львівській області) з вимогами: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати йому заробітної плати за період з 16.06.2016 по 16.01.2020; стягнути з відповідача на його користь заробітну плату за період з 16.06.2016 по 16.01.2020.
2. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 23.08.2022, яка залишена без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2022, закрито провадження у справі № 380/6241/22 у частині стягнення з ГУ МВС України у Львівській області на користь ОСОБА_1 заробітної плати за період з 16.06.2016 по 24.01.2017 та з 06.02.2019 по 16.01.2020 на підставі пункту 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
3. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що вказана позовна вимога вже була предметом розгляду у справі № 380/2355/20 і щодо цієї вимоги судом прийнято рішення, яке набрало законної сили.
ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
4. До Суду 05.12.2022 надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 23.08.2022 і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2022.
5. У касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати.
6. Скаржник пояснює, що суди першої та апеляційної інстанцій не з`ясували обставин справи, помилково ототожнили вимогу позову у цій справі з відмінною вимогою позову у справі № 380/2355/20.
7. Так, у цій справі він просив стягнути заробітну плату за період з 16.06.2016 по 16.01.2020, а у справі № 380/2355/20 - середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання судового рішення про поновлення на роботі за період з 15.06.2016 по 17.01.2020.
8. Суди у справі № 380/2355/20 констатували, що 24.01.2017 судом апеляційної інстанції було скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.06.2016 про поновлення позивача на роботі та воно відновило свою силу лише після винесення відповідної постанови Верховним Судом, а саме 06.02.2019. Таким чином, до моменту прийняття Верховним Судом постанови від 06.02.2019 відсутня протиправна бездіяльність відповідача щодо невиконання рішення суду про поновлення позивача на роботі.
9. Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постанові від 08.02.2022 у справі № 755/12623/19, правова природа середнього заробітку за час вимушеного прогулу відрізняється від правової природи середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Середній заробіток за час вимушеного прогулу - це заробітна плата, а середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні таким не є. Заробітна плата не може сплачуватися особі, яка не перебуває в трудових відносинах з роботодавцем, який проводить виплату. При виплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.
10. Отже, за твердженням скаржника, згідно з указаними роз`ясненнями за періоди з 16.06.2016 по 24.01.2017 та з 06.02.2019 по 16.01.2020 позивачу необхідно стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу, а не середній заробіток за час затримки виконання рішення суду.
11. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційна скарга передана на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Мацедонській В.Е., Кашпур О.В.
12. Суд ухвалою від 21.12.2022 відкрив касаційне провадження за цією касаційною скаргою.
13. Заперечень на касаційну скаргу не надійшло.
ІІІ. Позиція Верховного Суду
14. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
15. Перевіривши доводи касаційної скарги та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права у межах, визначених статтею 341 КАС України, Суд зазначає таке.
16. За змістом пункту 4 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
17. Відповідно до наведених норм закриття провадження у справі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається.
18. Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
19. Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
20. Визначаючи підстави позову, як елемент його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
21. У постанові від 09.10.2018 у справі № 809/487/18 Верховний Суд зазначив, що підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову; це факти, які, відповідно до норм матеріального права, вказують на наявність (відсутність) між позивачем і відповідачем спірних правовідносин. Отже, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин і фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.
22. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.
23. Як установлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, позивача, слідчого СВ Галицького районного відділу Львівського міського управління ГУ МВС України у Львівській області, було звільнено з органів внутрішніх справ з 06.11.2015 наказом ГУ МВС України у Львівській області від 06.11.2015 № 826 о/с.
24. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.06.2016 у справі № 813/77/16 визнано протиправним та скасовано вказаний наказ; поновлено позивача в органах внутрішніх справ на посаді слідчого СВ Галицького районного відділу Львівського міського управління ГУ МВС України у Львівській області з 07.11.2015; стягнуто з Галицького районного відділу Львівського міського управління ГУ МВС України у Львівській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.
25. Постанова Львівського окружного адміністративного суду від 15.06.2016 в частині поновлення позивача в органах внутрішніх справ та стягнення на його користь середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 1152 грн 27 коп звернута до негайного виконання.
26. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017 скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.06.2016 та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.
27. Постановою Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 813/77/16 скасовано постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017 та залишено в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.06.2016.
28. Наказом ГУ МВС України у Львівській області від 17.01.2020 № 1254 о/с позивача на виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 15.06.2016 та постанови Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 813/77/16 поновлено в органах внутрішніх справ на посаді слідчого відділення Галицького РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області з 07.11.2015.
29. З наведеного випливає, що позивача звільнено зі служби з 06.11.2015 та поновлено рішенням суду першої інстанції 15.06.2016. Указане рішення суду першої інстанції про поновлення позивача на займаній посаді було скасовано судом апеляційної інстанції 24.01.2017. Водночас 06.02.2019 судом касаційної інстанції скасовано рішення суду апеляційної інстанції та залишено без змін рішення суду першої інстанції. Відповідач 17.01.2020 виконав рішення судів у справі № 813/77/16 та поновив позивача на займаній посаді.