ОКРЕМА ДУМКА
суддів М. В. Мазура, Ю. Л. Власова
до постанови Великої Палати Верховного Суду
від 30 травня 2024 року у справі справа № 990/143/23
Вступ
1. Особливий правовий статус судді і притаманні йому процедурні гарантії суддівської недоторканності - це не привілей окремого судді, а необхідна передумова для забезпечення незалежності суду. Ці гарантії захищають суддів від неправомірного впливу з боку інших гілок влади, політиків чи окремих осіб, що є критично важливим для підтримання незалежності судової системи. Суворе дотримання цих гарантій приносить користь всьому суспільству, адже без них існує ризик втратити незалежний суд. Толерантне ставлення до окремих порушень таких процесуальних гарантій, навіть якщо вони здаються виправданими в окремо взятій справі, може призвести до подальших порушень і підірвати довіру до правової системи в цілому.
2. Саме тому ця справа важлива не через персональну ситуацію окремо взятої особи - позивача у цій справі, а через підняту в ній правову проблему, пов`язану з недосконалістю законодавства в питанні того, хто і за якою процедурою має встановлювати факт набуття суддею іноземного громадянства (за відсутності первинних документів), з яким Конституція України і Закон України "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон про судоустрій)пов`язують припинення повноважень судді.
3. У цій справі мова йде про суддю, який, за твердженням прокуратури, добровільно отримав громадянство РФ, не повідомив про це Державну судову адміністрацію та продовжив незаконно отримувати суддівську винагороду, хоча повноваження судді припиняються з моменту набуття суддею іноземного громадянства. Прокуратура оголосила цій особі підозру за ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України (далі - КК)і звернулася до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, відповідач) з поданням про надання згоди на утримання судді під вартою. Натомість ВРП 10 липня 2023 року ухвалила рішення "Про повернення подання заступника Генерального прокурора Войтенка А. Б. про надання згоди на утримання під вартою судді Брянківського міського суду Луганської області ОСОБА_2" (далі - рішення ВРП, оскаржене рішення).
4. ОСОБА_2 (далі - позивач) оскаржив це рішення ВРП, але Касаційний адміністративний суд рішенням від 04 березня 2024 року у задоволенні позову відмовив, посилаючись на те, що, по-перше, ВРП перевірила зазначені у поданні прокурора відомості (зокрема, звернулась до Служби безпеки України для перевірки відомостей щодо отримання ОСОБА_2 російського громадянства) та прийняла вмотивоване рішення за наслідком розгляду подання, а по-друге, ВРП не надала згоди на утримання під вартою ОСОБА_2 і тому оскаржене рішення не створює для нього негативних правових наслідків, відтак повернення подання прокурору не порушило права та охоронювані законом інтереси позивача.
5. Велика Палата залишила це рішення суду першої інстанції без змін.
6. Натомість автори окремої думки вважають, що ключова правова проблема, яка постала в цій справі не була вирішена, а висновок Касаційного адміністративного суду про те, що рішення ВРП про повернення подання прокурору не порушує прав і інтересів позивача є необґрунтованим. Далі ми пояснимо чому.
Хто і за якою процедурою має встановити факт набуття іноземного громадянства, який є підставою припинення повноважень судді?
7. У першу чергу необхідно звернути увагу, що ст. 126 Конституції України чітко розрізняє підстави для звільнення судді та підстави припинення повноважень судді:
"Підставами для звільнення судді є:
1) неспроможність виконувати повноваження за станом здоров`я;
2) порушення суддею вимог щодо несумісності;
3) вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді;
4) подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням;
5) незгода на переведення до іншого суду у разі ліквідації чи реорганізації суду, в якому суддя обіймає посаду;
6) порушення обов`язку підтвердити законність джерела походження майна.
Повноваження судді припиняються у разі:
1) досягнення суддею шістдесяти п`яти років;
2) припинення громадянства України або набуття суддею громадянства іншої держави;
3) набрання законної сили рішенням суду про визнання судді безвісно відсутнім або оголошення померлим, визнання недієздатним або обмежено дієздатним;
4) смерті судді;
5) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо судді за вчинення ним злочину".
8. Згідно з ч. 2 ст. 112 Закону про судоустрій рішення про звільнення судді з посади ухвалює ВРП у порядку, встановленому Законом України "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон про ВРП). Таким чином, законодавець чітко встановив, що звільнення судді завжди відбувається на підставі індивідуального правового акту, яким є відповідне рішення ВРП.
9. Натомість припинення повноважень судді пов`язується не з рішенням ВРП, а з настанням певних юридичних фактів, перелічених в ч. 7 ст. 126 Конституції України.
10. У цьому контексті важливо зауважити, що задля забезпечення правової визначеності вся будова нашої правової системи ґрунтується на тому, що для настання тих чи інших правових наслідків відповідні юридичні факти, як правило, мають були підтверджені документально (юридично оформлені), а в разі якщо певні факти не є очевидними або є спірними та потребують встановлення, то для цього має існувати відповідна судова чи адміністративна процедура.
11. Більшість юридичних фактів, які відповідно до ч. 7 ст. 126 Конституції України є підставою припинення повноважень судді, яскраво підтверджують наведено вище тезу.
12. Скажімо, "досягнення суддею шістдесяти п`яти років" встановлюється простим математичним підрахунком кількості років, які пройшли з дня народження цієї особи, яка зазначена в свідоцтві про народження, паспорті тощо. У разі "смерті судді" ця обставина підтверджуватиметься свідоцтвом про смерть, а якщо факт смерті особи не є очевидним, то особа може бути оголошена померлою у судовому порядку, при цьому "набрання законної сили рішенням суду про визнання судді безвісно відсутнім або оголошення померлим, визнання недієздатним або обмежено дієздатним" визначено в Конституції України як окрема підстава припинення повноважень судді.
13. "Припинення громадянства України" так само має підтверджуватися документально, зокрема, Указом Президента України про припинення громадянства.
14. Що стосується "набуття суддею громадянства іншої держави", то ця обставина, з одного боку, теж може бути встановлена на підставі паспорту громадянина іншої держави або інших офіційних документів, виданих іноземною державою, але з іншого боку, проблема полягає в тому, що суддя може не повідомити про цей факт та/або заперечувати його, водночас органам влади України може бути невідомо про існування таких документів або вони можуть не мати можливості отримати доступ до таких документів або в інший спосіб отримати офіційну інформацію щодо цього від відповідної іноземної держави.
15. Таким чином, якщо факт "набуття суддею громадянства іншої держави" є спірним та неочевидним (зокрема, за відсутності доступу до паспорту громадянина іноземної держави та інших офіційних документів) має існувати певна судова або адміністративна процедура його встановлення, інакше будуть порушені фундаментальні вимоги правової визначеності.
16. Уявімо гіпотетичну ситуацію (відмінну від цієї справи), де прокурор місцевої прокуратури в межах кримінального провадження, скажімо, про вбивство, отримав, окрім доказів причетності судді до скоєного злочину, також певну попередню інформацію про те, що цей суддя добровільно отримав громадянство іншої держави. Чи достатньо цього, щоб вважати, що повноваження судді були припинені і відповідно тепер прокурор місцевої прокуратури може сам (замість Генерального прокурора чи його заступника) повідомити цій особі про підозру, не виконуючи вимог п. 3 ч. 1 ст. 481 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), а також, що прокуратура вже не повинна звертатися до ВРП із поданням про надання дозволу на його затримання чи утримання його під вартою? Якого обсягу доказів на цій стадії досудового розслідування буде достатньо, щоб вважати цей факт встановленим? Хто має надавати оцінку таким доказам і встановлювати цей факт - прокурор місцевої прокуратури, Генеральний прокурор чи хтось інший? А якщо сам суддя категорично заперечує факт отримання іноземного громадянства? А якщо під час розгляду справи в суді буде доведено винуватість судді у вбивстві, але водночас спростовано факт отримання ним іноземного громадянства, то які наслідки це матиме для кримінального провадження? (Відповімо: попри доведеність винуватості особи в убивстві, його необхідно буде виправдати на тій підставі, що в порушення п. 3 ч. 1 ст. 481 КПК підозру оголосив неуповноважений прокурор).