ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 червня 2024 року
м. Київ
справа № 473/385/23
провадження № 51-1090км24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
в режимі відеоконференції
захисника ОСОБА_6,
представника потерпілого ОСОБА_7,
потерпілого ОСОБА_8,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора та представника потерпілого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022152190000932, за обвинуваченням
ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, зареєстрованого у АДРЕСА_2 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Вступ
ОСОБА_9 09 листопада 2022 року вчинив умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_10 .
За вироком міськрайонного суду ОСОБА_9 визнано винним і засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років 6 місяців. Вирішено цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 .
Ухвалою апеляційного суду вирок міськрайонного суду залишено без змін.
Прокурор та представник потерпілого звернулися в суд касаційної інстанції зі скаргами, в яких поставили питання про скасування рішення апеляційного суду у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а також невідповідностю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість. Також представник потерпілого висловив незгоду з частковим задоволенням цивільного позову потерпілого ОСОБА_8 .
Короткий зміст оскарженого судового рішення
За вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 травня 2023 року ОСОБА_9 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років 6 місяців.
Задоволено частково позов потерпілого ОСОБА_8 та стягнуто з ОСОБА_9 на користь потерпілого 500 000 грн витрат на відшкодування моральної шкоди.
Вирішено питання, які стосуються процесуальних витрат та речових доказів.
Миколаївський апеляційний суд ухвалою від 30 листопада 2023 року вирок міськрайонного суду залишив без змін.
Установлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
ОСОБА_9 визнаний винуватим у тому, що він 09 листопада 2022 року на ґрунті раптово виниклого конфлікту з ОСОБА_10, перебуваючи у будівлі на АДРЕСА_1, із використанням заздалегідь придбаної спорядженої мисливської рушниці, здійснив один прицільний постріл в область голови ОСОБА_10, що призвело до смерті останнього.
Вимоги касаційних скарг й узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій засудженого, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість.
Вважає, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на його доводи в апеляційній скарзі і належним чином не перевірив їх та безпідставно залишив вирок суду першої інстанції без змін. Зазначає, що апеляційний суд під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_9 не дотримався вимог норм як матеріального, так і процесуального права та допустив порушення положень статей 370, 419 КПК України. Крім того, апеляційний суд, погоджуючись із призначеним ОСОБА_9 покаранням в мінімальних межах санкції інкримінованої йому статті закону, залишив без належної оцінки конкретні обставини справи, зокрема, спосіб позбавлення життя потерпілого - використання для вчинення вбивства вогнепальної зброї у присутності інших осіб, позицію потерпілого, посткримінальну поведінку - залишення місця вчинення злочину та подальше вживання наркотичного засобу.
У касаційній скарзі представник потерпілого також просить скасувати ухвалу апеляційного суду у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість.
Стверджує, що апеляційний суд не зважив на доводи його апеляційної скарги щодо м`якості призначеного покарання засудженому ОСОБА_9 та, окрім іншого, не врахував, що він втратив єдиного сина, онуків не має, що є непоправною найтяжчою людською втратою. Також не погоджується з частковим задоволенням цивільного позову щодо стягнення із засудженого завданої моральної шкоди.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор, потерпілий і його представник підтримали подані касаційні скарги, а захисник заперечував проти їх задоволення.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження в касаційному суді
Відповідно до ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_9 та правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 115 КК України в касаційних скаргах не оспорюються.
Мотиви Суду
Стосовно доводів прокурора та представника потерпілого щодо невідповідності призначеного ОСОБА_9 покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого через мʼякість.
Положеннями ст. 50 КК України визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст. 65 цього Кодексу при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що помʼякшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Зі змісту положень ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368 -380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, крім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, викладаються докази, що спростовують її доводи.
Як установлено матеріалами кримінального провадження, прокурор та потерпілий ОСОБА_8, не погодившись із вироком суду першої інстанції щодо ОСОБА_9 в частині призначеного покарання за ч. 1 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі строком на 7 років 6 місяців, тобто розміром, наближеним до мінімального санкцією інкримінованої статті, оскаржили його в апеляційному порядку .
Так, в апеляційних скаргах прокурор та потерпілий, не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження та доведеності вини засудженого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, вважали, що вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині призначеного покарання з підстав невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості. При цьому, зазначали, що суд першої інстанції, призначаючи покарання в мінімальних межах інкримінованої засудженому статті, належним чином не мотивував свого рішення та дійшов до непереконливих висновків про наявність в діях ОСОБА_9 щирого каяття, оскільки під час судового розгляду засуджений надавав непослідовні покази щодо обставин вчиненого ним злочину. Водночас, зазначали, що саме по собі визнання ОСОБА_9 вини крізь призму непослідовних показань щодо обставин злочину, розкаяння і вибачення перед потерпілим під загрозою невідворотного покарання, з урахуванням конкретних обставин даного кримінального правопорушення та наслідками, не можуть слугувати обставинами, що вказують на зниження ступеню тяжкості вчиненого ним злочину та можливість визнання справедливим покаранням такого, що призначене в розмірі, наближеному до мінімальної межі.