ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 червня 2024 року
м. Київ
справа № 167/871/23
провадження № 51-958км24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Волинського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1202303590000344, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України.
Вступ
ОСОБА_6 в період з 13 січня по 6 червня 2023 року систематично вчиняв фізичне та психологічне насильство щодо ОСОБА_7, що призводило до фізичних і психологічних страждань потерпілої, погіршення якості її життя.
Вироком районного суду ОСОБА_6 визнано винним та засуджено за ст. 126-1 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 3 місяці та звільнено від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком тривалістю 1 рік. Також покладено на підставі ст. 91-1 КК України обов`язок пройти програму для кривдників протягом 2 місяців.
Ухвалою апеляційного суду вирок районного суду залишено без змін.
Прокурор звернувся в суд касаційної інстанції зі скаргою, в якій поставив питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість.
Короткий зміст оскарженого судового рішення
За вироком Рожищенського районного суду Волинської області від 12 вересня 2023 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 126-1 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 3 місяці. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік з покладенням відповідних обов`язків, передбачених ст. 76 КК України. Згідно ст. 91-1 КК України покладено на ОСОБА_6 обов`язок пройти програму для кривдників протягом 2 місяців.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року вирок районного суду залишено без змін.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
ОСОБА_6, проживаючи на АДРЕСА_1 , разом із колишньою дружиною ОСОБА_7, в порушення вимог ст. 28 Конституції України та ЗаконуУкраїни "Про запобігання та протидію домашньому насильству", в період з 13 січня по 06 червня 2023 року систематично вчиняв фізичне та психологічне насильство щодо ОСОБА_7, що призводило до фізичних і психологічних страждань потерпілої, погіршення якості її життя.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій засудженого, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість.
Стверджує, що апеляційний суд порушив вимоги ст. 419 КПК України, оскільки належно не перевірив доводи апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, зокрема ст. 75 КК України, що призвело до м`якості покарання, зокрема, не врахував, що засуджений після ухвалення вироку продовжив домашнє насильство відносно потерпілої та тричі судом притягувався до адміністративної відповідальності. Крім того, стверджує, що апеляційний суд не звернув увагу на доводи апеляційної скарги прокурора про те, що судом безпідставно застосовано норму ч. 3 ст. 91-1 КК України. При цьому вважає, що суд при визначенні строку, на який на ОСОБА_6 покладено обов`язок проходження програми для кривдників, мав керуватися ЗУ "Про запобігання і протидію домашньому насильству". Зазначає, що апеляційний суд не звернув належної уваги на довід про те, що суд першої розглянув справу в порядку ст. 349 КПК України, при цьому обвинувачений ОСОБА_6 свою винуватість визнав, щиро розкаявся, однак на підставі ст. 63 Конституції України відмовився від давання показань. Вважає, що незалежно від обсягу доказів, які досліджуються судом, допит обвинуваченого здійснюється обов`язково.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу не надходило.
У судовому засіданні прокурор підтримав подану касаційну скаргу.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 та правильність кваліфікації його дій за ст. 126-1 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.
Мотиви Суду
Щодо доводів прокурора про недотримання судом першої інстанції положень ст. 349 КПК України.
У касаційній скарзі прокурор посилається на те, що суд першої розглянув справу в порядку ст. 349 КПК України, водночас обвинувачений ОСОБА_6 свою винуватість визнав, щиро розкаявся, однак на підставі ст. 63 Конституції України відмовився від давання показань. На думку прокурора, незалежно від обсягу доказів, які досліджуються судом, допит обвинуваченого здійснюється обов`язково, а тому кримінальне провадження безпідставно розглянуто у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України. При цьому, прокурор посилається на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 17 грудня 2020 року, справа № 426/14810/18.
Розглянувши вказаний довід касаційної скарги прокурора, колегія суддів вважає його безпідставним, виходячи з такого.
Згідно з приписами частин 3, 4 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Допит обвинуваченого здійснюється обов`язково, крім випадку, якщо він відмовився від давання показань, та випадків, передбачених частиною 3 статті 323 та статтею 381 КПК України.
Нормами ст. 42 КПК України передбачено, що право давати показання з приводу обвинувачення чи відмовлятися їх давати належить виключно обвинуваченому.
Так, з вироку районного суду слідує, що кримінальне провадження суд розглянув у порядку частини 3 статті 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювались.
При цьому у судовому засіданні, яке відбулося 13 серпня 2023 року, під час встановлення особи обвинуваченого ОСОБА_6 та роз`яснення суті обвинувачення, судом було з`ясовано, що обвинувачений розуміє, в чому його обвинувачують, повністю визнав себе винним та щиро розкаявся у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, відмовляється від давання показань, із обставинами, викладеними в обвинувальному акті, згоден. Вказане підтверджується аудіозаписом даного судового засідання.
Таким чином, обвинувачений скористався своїм правом відмовитись від давання показань, що цілком узгоджується з положеннями ст. 349 КПК України.
Стосовно посилань прокурора на постанову Верховного Суду від 17 грудня 2020 року, справа № 426/14810/18, то в даній справі судом констатовані порушення положень ст. 349 КПК України, оскільки суд першої інстанції не допитав обвинувачену, яка не відмовлялась від дачі показань, як то передбачено п. 4 ст. 349 КПК України. Тому посилання прокурора на дану постанову є нерелевантним.
Щодо доводів прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до невідповідності призначеного покарання ОСОБА_6 тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.