ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 червня 2024 року
м. Київ
справа № 953/6231/21
провадження № 51-547км24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
перекладача ОСОБА_6,
у режимі відеоконференції
захисника ОСОБА_7,
засудженого ОСОБА_8,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_8 на вирок Київського районного суду м. Харкова від 04 серпня 2023 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020220000001405, за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Шуртанг Ісфаринського району Ленінабадської області, громадянина Таджикистану, жителя АДРЕСА_1, раніше судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Короткий зміст історії справи
За вироком Київського районного суду м. Харкова від 04 серпня 2023 року ОСОБА_8 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортним засобом на строк 3 роки. Стягнуто процесуальні витрати, а також вирішено цивільний позов та долю речових доказів.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року вирок районного суду залишено без змін.
Установлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
ОСОБА_8 визнано винним у тому, що він 11 листопада 2020 року о 19:10, керуючи технічно-справним транспортним засобом "Nissan-Місrа", д.р.н. НОМЕР_1, рухався з боку вул. Мойсеївської на вул. Шевченка в напрямку вул. Пономарівської в м. Харкові, зі швидкістю 40 км/год. Під час руху по вказаній вулиці, в районі будинку № 160, ОСОБА_8, під`їжджаючи до нерегульованого пішохідного переходу, на якому зліва направо відносно його руху рухалися пішоходи ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, діючи необережно, проявив неуважність і злочинну недбалість, своєчасно не знизив швидкості руху та не зупинив керованого автомобіля, не надав дороги пішоходам, чим грубо порушив вимоги п. 18.1 Правил дорожнього руху, та, продовжуючи рух, допустив наїзд на пішоходів ОСОБА_9, ОСОБА_10 і ОСОБА_11 . Унаслідок дорожньо-транспортної події пішохід ОСОБА_9 отримала тяжкі тілесні ушкодження.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений, не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації його дій, порушує питання про зміну оскаржених судових рішень у зв`язку з неправильним застосування закону України про кримінальну відповідальність судами через незастосування положення ст. 75 КК України, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі через суворість.
Свої доводи мотивує тим, що суди належним чином не врахували конкретних обставин кримінального провадження, обставин, які пом`якшують покарання, даних про його особу (одружений та має на утриманні 4 малолітніх дітей, відсутні скарги за місцем мешкання, є волонтером і брав активну участь в обороні м. Харкова), часткового відшкодування шкоди потерпілій та її думки щодо призначення покарання, що у своїй сукупності, на його думку, давало судам підстави для звільнення його відповідно до ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу засудженого не надходило.
Розгляд кримінального провадження відкладався у зв`язку з неявкою в судове засідання захисника ОСОБА_12 . На адресу Верховного Суду 24 червня 2024 року надійшло клопотання останньої з проханням повторно відкласти касаційний розгляд справи, оскільки вона задіяна в іншому судовому провадженні.
Колегія суддів, заслухавши думки засудженого ОСОБА_8, його захисника ОСОБА_7 та прокурора щодо можливості проведення судового засідання за відсутності захисника ОСОБА_12 і з`ясувавши, що ці особи не заперечували проти проведення касаційного розгляду без її участі, відмовила у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_12 та визнала за можливе проводити касаційний розгляд за її відсутності.
У судовому засіданні засуджений та його захисник підтримали подану касаційну скаргу, а прокурор заперечував щодо задоволення касаційної скарги.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження в касаційному суді
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 і правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК України в касаційній скарзі не оспорюються, судовий розгляд було проведено у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.
Мотиви Суду
Доводи в касаційній скарзі засудженого щодо неправильного застосування судами закону України про кримінальну відповідальність через незастосування положення ст. 75 КК України при призначенні йому покарання, є таким, що не заслуговують на увагу, виходячи з наведеного нижче.