ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2024 року
м. Київ
справа №461/14845/14-к
провадження № 51-173км20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
головуюча ОСОБА_1,
судді: ОСОБА_2 , ОСОБА_3,
секретар судового засідання ОСОБА_4,
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_5,
особи, стосовно яких ОСОБА_6, ОСОБА_7
кримінальне провадження закрито (в режимі відеоконференції),
захисники ОСОБА_8, ОСОБА_9
(в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Львівського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014140000000525, стосовно
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в с-ще Іваничі Іваничівського району Волинської області, зареєстрований у АДРЕСА_1 ), проживає у АДРЕСА_2 ),
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі - КК України), та
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2, який народився у м. Львові, зареєстрований в АДРЕСА_3 ), проживає у АДРЕСА_4 ),
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,
кримінальне провадження стосовно яких закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону Українипро кримінальну відповідальність, виклав вимогу до суду касаційної інстанції (далі - Суд) про скасування ухвали апеляційного суду стосовно ОСОБА_6, ОСОБА_7 та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. На обґрунтування своєї позиції прокурор посилається на те, що при постановленні ухвали апеляційного суду допущено порушення вимог статей 370, 419 КПКУкраїни. При скасуванні вироку не зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку. Також апеляційний суд не виконав вказівки, викладені в попередній постанові Суду.
Указує, що ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення негласних слідчих розшукових дій (далі - НСРД) було розсекречено та відкрито сторонам під час розгляду провадження в суді першої інстанції, проте суд апеляційної інстанції безпідставно визнав недопустимими доказами усі відомості, що містяться у протоколах про проведення НСРД, що суперечить практиці Суду.
Стверджує, що апеляційний суд надав доказам іншу оцінку, ніж суд першої інстанції, без їх безпосереднього дослідження, безпідставно відкинув показання свідків, які є ключовими доказами, та дійшов помилкового висновку про відсутність достатніх доказів для доведення винуватості обвинувачених.
Рух справи, зміст судових рішень, у тому числі оскаржуваного, та встановлені судами обставини кримінального провадження
За вироком Галицького районного суду м. Львова від 23 липня 2018 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 3 ст. 27 і ч. 3 ст. 368 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією всього належного йому майна, з позбавленням права протягом 3 років обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій,
ОСОБА_7 засуджено за ч. 3 ст. 368 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією всього належного йому майна, з позбавленням права протягом 3 років обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій.
На підставі ст. 54 КК України ОСОБА_6 позбавлено 8 рангу 4 категорії державного службовця; а ОСОБА_7 -10 рангу 5 категорії державного службовця.
Згідно з вироком ОСОБА_6, працюючи на посаді начальника ГУ ДМС України у Львівській області, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, використовуючи владу та службове становище всупереч інтересам служби, протягом травня-липня 2014 року, маючи умисел на безпідставне та незаконне одержання від завідувача Миколаївським районним сектором ГУ ДМС України у Львівській області ОСОБА_10, начальника Самбірського міського відділу ГУ ДМС України у Львівській області ОСОБА_11, завідувача Перемишлянським районним сектором ГУ ДМС України у Львівській області ОСОБА_12 грошової винагороди за незвільнення останніх із займаних посад, лояльне ставлення до них та нестворення перешкод в їх службовій діяльності, залучив до реалізації та досягнення свого злочинного умислу першого заступника начальника ГУ ДМС України у Львівській області ОСОБА_7 .
Так, ОСОБА_6, перебуваючи в своєму службовому кабінеті в адміністративному приміщенні ГУ ДМС України у Львівській області, розташованому на вул. Руданського, 3 у м. Львові, в розмові з ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 неодноразово повідомляв їх про необхідність звільнення з займаних посад через неналежну організацію роботи та направляв останніх до ОСОБА_7, який мав пояснити, у який спосіб і на яких умовах вони можуть вирішити питання про залишення на роботі.
ОСОБА_7 23 липня 2014 року, перебуваючи в своєму службовому кабінеті за вищезазначеною адресою, висловив в особистих розмовах ОСОБА_10, ОСОБА_12 та ОСОБА_11 пропозицію, поєднану з вимаганням передачі йому та ОСОБА_6 грошових коштів у сумі 3000 доларів США за незвільнення з посади, а також щомісячно від 1500 гривень до 5000 гривень за лояльне ставлення до них; при цьому указував, що у випадку непередачі зазначених сум грошових коштів для них будуть створені перешкоди в службовій діяльності у вигляді безпідставних перевірок, незаконного притягнення до дисциплінарної відповідальності та буде внесено пропозиції Голові ДМС щодо звільнення їх з посад. На такі протиправні вимоги ОСОБА_7 погодився ОСОБА_12 .
Надалі у серпні, 02 та 12 вересня 2014 року перший заступник начальника ГУ ДМС України у Львівській області ОСОБА_7, перебуваючи в службовому кабінеті, діючи повторно, за попередньою змовою із начальником ГУ ДМС України у Львівській області ОСОБА_6, одержав від завідувача Перемишлянським районним сектором ГУ ДМС України у Львівській області ОСОБА_12 неправомірну вигоду в сумі 1000 грн, 1500 грн, 1500 грн та 2000 доларів США відповідно за незвільнення його із займаної посади, нестворення перешкод в його службовій діяльності та лояльне ставлення до нього.
Отримавши вказану неправомірну вигоду, ОСОБА_7, маючи умисел на безпідставне та незаконне одержання від ОСОБА_12 решти неправомірної вигоди, діючи з корисливих мотивів, повторно висловив вимогу ОСОБА_12 про передачу для нього та ОСОБА_6 неправомірної вигоди в розмірі 3000 доларів США, зменшивши надалі суму неправомірної вигоди до 2000 доларів США, та 1500 гривень щомісячно.
Для полегшення доведення свого злочинного наміру до кінця ОСОБА_7 залучив начальника відділу еміграційної роботи ГУ ДМС України у Львівській області ОСОБА_13, який не був обізнаним із злочинним умислом ОСОБА_6 і ОСОБА_7 на вимагання та одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_12 .
18 вересня 2014 року ОСОБА_13 одержав від ОСОБА_12, який діяв відповідно до вказівок ОСОБА_6 і ОСОБА_7, неправомірну вигоду в розмірі 2000 доларів США, що з врахуванням офіційного курсу НБУ становило 26 850,5 грн, які в цей же день мав передати ОСОБА_7, проте не встиг, оскільки був затриманий працівниками міліції, а предмет неправомірної вигоди вилучений.
Таким чином, в період з серпня до 18 вересня 2014 року ОСОБА_6 і ОСОБА_7, діючи повторно, в групі та за попередньою змовою, вимагали та одержали від завідувача Перемишлянським районним сектором ГУ ДМС України у Львівській області ОСОБА_12 неправомірну вигоду на загальну суму 30 850,5 грн за незвільнення його займаної посади, нестворення перешкод в його службовій діяльності та лояльне ставлення до нього.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 11 жовтня 2019 року апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та захисників ОСОБА_9 і ОСОБА_8 частково задоволено, вирок суду скасовано. Кримінальне провадження стосовно ОСОБА_6, ОСОБА_7 закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з тим, що не встановлено достатніх доказів для доведення їх винуватості в суді і вичерпані можливості їх отримання.
Постановою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Судувід 09 вересня 2020 року касаційну скаргу прокурора задоволено, ухвалу Львівського апеляційного суду від 11 жовтня 2019 року скасовано та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та захисників ОСОБА_9 і ОСОБА_8 частковозадоволено, вирок суду першої інстанції скасовано. Кримінальне провадження стосовно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з тим, що не встановлено достатніх доказів для доведення їх винуватості в суді і вичерпано можливості їх отримання.
Позиції учасників судового провадження
Від ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_7 надійшли заперечення на касаційну скаргу прокурора.
У судовому засіданні прокурор підтримав касаційну скаргу, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та захисники ОСОБА_8 і ОСОБА_9 заперечили щодо її задоволення.
Мотиви Суду
Вимоги закону, якими керується Суд
Відповідно до положень ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного була застосована належна правова процедура.
За правилами ст. 370КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
У ч. 3 ст. 419 КПК України вказано, що при скасуванні або зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку чи ухвали.