ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 червня 2024 року
м. Київ
справа № 296/8732/20
провадження № 51-89км24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 3 жовтня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020060020003324, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Сколобів Володар-Волинського району Житомирської області, жителя АДРЕСА_1 ), раніше неодноразово судимого, останнього разу за вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 18 грудня 2019 року за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців, на підставі ст. 75 КК звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_2 ), раніше судимого за вироком Богунського районного суду м. Житомира від 8 квітня 2020 року за ч. 2 ст. 15 і ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців, на підставі ст. 75 КК звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 і ч. 3 ст.185 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Органом досудового розслідування ОСОБА_7 і ОСОБА_8 обвинувачувались у незакінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаному із проникненням у приміщення, за наступних обставин.
Так, 19 серпня 2020 року в період часу з 15:00 до 15:30 ОСОБА_7 і ОСОБА_8, знаходились поруч з будинком АДРЕСА_3, де помітили підвальне приміщення вказаного будинку, куди вони діючи повторно, за попередньою змовою групою осіб, незаконно проникли.
Перебуваючи в цьому приміщенні, вони незаконно проникли до комірки, якою користується ОСОБА_9, де помітили велосипед останньої, вартістю 2421, 38 грн та, з метою викрадення, вивели його до коридору підвального приміщення будинку.
Далі, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 незаконно проникли до комірки, якою користується ОСОБА_10, де помітили кухонну витяжку останнього, вартістю 1858, 03 грн та, з метою викрадення, винесли її до коридору підвального приміщення.
В подальшому, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 намагалися покинути підвальне приміщення та спричинити майнову шкоду потерпілим на вищевказані суми, однак злочин не було закінчено з причин, які не залежали від їх волі, оскільки їхні протиправні дії були виявлені та припинені мешканцями будинку.
Вироком районного суду, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 виправдано за ч. 3 ст. 15 і ч. 3 ст. 185 КК на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК, через недоведеність, що в діянні обвинувачених є склад вказаного кримінального правопорушення.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. На думку прокурора, суд апеляційної інстанції в супереч вимог ч. 3 ст. 404 КПК, безпідставно відмовив у задоволенні клопотання сторони обвинувачення про повторне дослідженні доказів, що позбавило його можливості перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, у тому числі щодо наявності в діях ОСОБА_7 і ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 162 КК. Зокрема, поза увагою суду залишився той факт, що обвинувачені були виявлені працівниками поліції у комірці, якою користується потерпілий, куди вони проникли незаконно, що охоплюється пред`явленим їм обвинуваченням. Однак, суд формально розглянув кримінальне провадження та не надав відповіді на всі доводи сторони обвинувачення. Враховуючи наведене, рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 370 КПК і підлягає скасуванню.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав касаційну скаргу подану прокурором та просив її задовольнити. Захисник заперечував проти задоволення цієї скарги.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він уповноважений лише перевіряти правильність застосування судом норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості й вмотивованості судового рішення, убачається, що: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 404 КПК, апеляційна процедура передбачає оцінку оскаржуваного вироку щодо його відповідності нормам кримінального та процесуального законів, фактичним обставинам кримінального провадження, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.
Положеннями ст. 419 КПК передбачено, що в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути наведені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
До того ж, суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК.
Недотримання вказаних положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.
Проте, під час перегляду вироку щодо ОСОБА_7 і ОСОБА_8 апеляційний суд зазначених вимог закону в повному обсязі не дотримався.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, вироком районного суду ОСОБА_7 і ОСОБА_8 буловиправдано за ч. 3 ст. 15 і ч. 3 ст. 185 КК на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК, оскільки не доведено, що в діянні обвинувачених є склад вказаного кримінального правопорушення.