ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 червня 2024 року
м. Київ
справа № 759/16487/21
провадження № 61-772св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство "Альфа-Банк", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Сенс Банк",
третя особа - Національний банк України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 01 лютого 2023 року, ухвалене у складі судді Колдіної О. О., та постанову Київського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Олійника В. І., Гаращенка Д. Р., Сушко Л. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовної заяви
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк"), правонаступником якого є Акціонерне товариство "Сенс Банк" (далі - АТ "Сенс Банк"), третя особа - Національний банк України (далі - НБУ), про стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором відновлювальної кредитної лінії та договором кредиту.
Позовну заяву ОСОБА_1 мотивував тим, що 10 жовтня 2008 року між ними та Акціонерним товариством "Укрсоцбанк" (далі - АТ "Укрсоцбанк", банк) укладений договір кредиту № 700/744019-KV, за умовами якого банк зобов`язався видати йому кредитні кошти у розмірі 60 000,00 доларів США. Крім того, 28 лютого 2008 року між ним та банком укладений договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 030.29-50/352-С, за умовами якого банк зобов`язався видати кредит у розмірі 500 000,00 грн.
Зазначав, що уклавши з банком кредитні договори, він сплатив комісію за видачу кредитних коштів, тобто сплатив повну вартість фінансових послуг, однак банк не видав усю суму кредитних коштів. Залишок невиданих кредитних коштів становить 320 000,00 грн за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 28 лютого 2008 року № 030.29-50/352-С та 48 000,00 доларів США за договором кредиту від 10 жовтня 2008 року № 700/744019- KV.
Позивач указав, що у період з 14 жовтня 2008 року до 01 жовтня 2010 року відповідачу нараховано проценти за прострочення надання послуг з видачі кредитних коштів та стосовно частини цих нарахованих процентів прийнято рішення щодо зарахування однорідних зустрічних вимог, строк виконання яких настав відповідно до положень статті 601 ЦК України (з одного боку борг позивача перед відповідачем щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, повернення тіла кредиту, а з іншого боку борг відповідача перед позивачем щодо сплати процентів за прострочення виконання зобов`язання). Про прийняті рішення він повідомив відповідача у період з 08 грудня 2008 року до 01 жовтня 2010 року.
Позивач уважав, що АТ "Альфа Банк", як правонаступник АТ "Укрсоцбанк", має відповідати перед ним за невидані кредитні кошти, тому ним нараховані штрафні санкції за період з 22 липня 2020 року до 21 липня 2021 року. Банк мав сплатити пеню, передбачену частиною п`ятою статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" у розмірі 3 % вартості послуги за кожен день прострочення.
ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача на свою користь пеню за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором відновлювальної кредитної лінії від 28 лютого 2008 року № 030.29-50/352-С за період з 22 липня 2020 року до 21 липня 2021 року у розмірі 3 504 000,00 грн та пеню за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором кредиту від 10 жовтня 2008 року №700/744019-КV за період з 22 липня 2020 року до 21 липня 2021 року у розмірі 525 600,00 доларів США.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 01 лютого 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ "Альфа-Банк", правонаступником якого є АТ "Сенс Банк", третя особа - НБУ, про стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором відновлювальної кредитної лінії та договором кредиту відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 01 лютого 2023 року - без змін.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, встановив, що позивач не довів, що між сторонами відбулося зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки з матеріалів справи та укладених між сторонами договорів не встановлено, що відбулось припинення одночасно двох зобов`язань, в одному з яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому навпаки (боржник у першому зобов`язанні є кредитором у другому), оскільки за укладеними договорами позивач є позичальником кредитних коштів, а кредитором - банк.
Позивач не надав суду доказів того, що у сторін існують однорідні зустрічні вимоги, оскільки зобов`язань, у яких відповідач був би боржником позивача, між сторонами внаслідок укладення кредитних договорів не виникало і такі обставини вже встановлені судовим рішенням.
Короткий зміст касаційної скарги
У січні 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 01 лютого 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення, направити справу на новий судовий розгляд.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
18 січня 2024 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.
30 січня 2024 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Голосіївського районного суду міста Києва, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.
У лютому 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (провадження № 14-680цс19), у постановах Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 703/1518/18 (провадження № 61-6537св20), та інші щодо поширення на правовідносини між банком (кредитором) та споживачем дії Закону України "Про захист прав споживачів".
Справа розглянута за відсутності позивача, якого належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання.
Суд установив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, не надав оцінку доказам, долученим позивачем до позовної заяви від 21 липня 2021 року.
Відзив на касаційну скаргу визначений Верховним Судом строк не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
10 жовтня 2008 року між АТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 укладений договір кредиту № 700/744019-КV, згідно з умовами якого кредитор зобов`язався надати позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру у сумі 60 000 тисяч доларів США зі сплатою 16 % річних та комісій (пункт 1.1 договору).
28 лютого 2008 року між АТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 укладений договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 030.29-50/352-С, відповідно до умов якого кредитор зобов`язався надати позичальнику гроші у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання окремими частинами (кожна частина окремо - транш) зі сплатою 14,5 % річних у межах максимального ліміту заборгованості до 500 000 грн (пункт 1.1 договору).
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 16 липня 2015 року у справі № 761/38881/14-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 25 грудня 2015 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 червня 2016 року, ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову до АТ "Укрсоцбанк", третя особа - НБУ, про стягнення коштів у сумі 3 504 000 грн та 764 621 доларів США, оскільки доказів набуття банком грошових коштів у сумі 18 182,18 доларів США та 95 260 доларів США без достатньої на те правової підстави, а також передачі вказаних коштів під впливом обману суду не надано. Суд дійшов висновку, що позивач необґрунтовано заявив позовні вимоги про повернення як безпідставно набутих вищевказаних коштів. Оскільки позивач не довів факт завдання йому збитків з боку відповідача, отже, вимоги щодо відшкодування пені та подвійної переплати також не підлягали задоволенню.
Із вказаного рішення встановлено:
- на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 10 жовтня 2008 року № 700/744019-КV, між ОСОБА_2 та АТ "Укрсоцбанк" укладений іпотечний договір № 700/744021-І0, предмет іпотеки - квартира АДРЕСА_1 ;
- 19 грудня 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 за ціною 1 598 000,00 грн, що на день укладення договору становило 200 000,00 доларів США;
- встановлено, що квартира була реалізована у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором;
- із довідки банку від 20 грудня 2011 року встановлено повне виконання зобов`язань позивача за договором від 10 жовтня 2008 року № 700/744019-КV.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України);
- судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України)
- судове рішення оскаржується з підстав, передбачених пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України, справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вказаним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Конституційний Суд України у рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що належний перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1. пункту 3 мотивувальної частини).
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.