ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 червня 2024 року
м. Київ
справа № 299/3628/19
провадження № 61-2055св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
третя особа - приватний нотаріус Мукачівського міського нотаріального округу Біловар Ірина Олексіївна
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" на заочне рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 26 квітня 2021 року у складі судді Левко Т. Ю. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року у складі колегії суддів Собослоя Г. Г., Готри Т. Ю., Кондора Р. Ю., у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк", третя особа - приватний нотаріус Мукачівського міського нотаріального округу Біловар Ірина Олексіївна, про скасування державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), третя особа - приватний нотаріус Мукачівського міського нотаріального округу Біловар І. О., про скасування державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем, в якому просив суд:
- скасувати державну реєстрацію права власності на житловий будинок з надвірними спорудами загальною площею 160,3 кв. м, житловою площею 47,4 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1461994321212, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 за AT КБ "ПриватБанк", вчинену 11 січня 2018 року приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріальною округу Біловар І. О.;
- повернути в попередній стан право власності на житловий будинок з надвірними спорудами загальною площею 160,3 кв. м, житловою площею 47,4 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1461994321212, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, шляхом реєстрації права власності на такий будинок за попереднім власником - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний податковий код НОМЕР_1 .
Позовні вимоги мотивовані тим, що 28 січня 2008 року між АТ КБ "Приват Банк" та
ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № МКVOGA0000000006 у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у розмірі 16 822,00 долари США (тіло 15 000 доларів США) з кінцевим строком повернення 26 січня 2018 року.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 30 січня 2008 року між позивачем та відповідачем укладено договір іпотеки, згідно якого у заставу було передано будинок з надвірними спорудами загальною площею 160,3 кв. м, житловою площею 47,4 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1461994321212, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, який належав позивачу на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 12 грудня 2007 року Малокопанською сільською радою на підставі рішення виконавчого комітету від 24 липня 2007 року за № 31-2.
Вказував, що 09 жовтня 2019 року позивач уклав з відповідачем додаткову угоду до кредитного договору, згідно з якою погасив наявну заборгованість за кредитом одним платежем у розмірі 13 447,60 доларів США, а банк натомість зробив прощення решти заборгованості за кредитом та видав позивачу довідку про відсутність будь-якої заборгованості перед АТ КБ "ПриватБанк" від 10 жовтня 2019 року за № О3GPIJRH2IEKJ2E3, чим банк підтвердив виконання позивачем умов кредитного договору.
24 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ "Приват Банк" з проханням видати оригінали правовстановлюючих документів на предмет застави, які передав банку під час оформлення кредиту, та вилучити записи" з Державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та з Державного реєстру іпотек у зв`язку з погашенням заборгованості за кредитом у повному обсязі, однак отримав відповідь про те, що видати оригінали документів неможливо, оскільки предмет застави - житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: на АДРЕСА_1 30 січня 2018 року банком взято на баланс через наявність простроченої заборгованості за кредитом.
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна як щодо суб`єкта (позивача як власника будинку) так і щодо об`єкта (будинку як нерухомості), 11 січня 2018 року приватний нотаріус Мукачівського міського нотаріального округу Біловар І. О., здійснив реєстрацію права власності на зазначений предмет застави за AT КБ "ПриватБанк".
Вказану реєстрацію позивач вважав такою, що здійснена з порушенням норм чинного законодавства, посилаючись на те, що жодного повідомлення (письмової вимоги) застереження про усунення порушень та про намір звернути стягнення на предмет застави позивач не отримував, оцінки будинку суб`єктом оціночної діяльності проведено не було, жодна сума від звернення стягнення на предмет застави не була зарахована на погашення кредиту.
Добровільно скасувати державну реєстрацію та повернути право власності до попереднього стану AT КБ "ПриватБанк" відмовляється.
Також позивач вказував, що згідно з кредитним договором та договором іпотеки йому надано валютний кредит, який підпадає під дію мораторію, а тому будь-який перехід права власності в період дії мораторію є таким, що здійснений із порушенням норм чинного законодавства, оскільки у позивача більше немає іншого зареєстрованого житла.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 26 квітня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Скасовано державну реєстрацію права власності на житловий будинок з надвірними спорудами загальною площею 160,3 кв. м, житловою площею 47,4 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1461994321212, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 за AT КБ "ПриватБанк", вчинену 11 січня 2018 року приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріальною округу Біловар Іриною Олександрівною.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що ПАТ КБ "ПриватБанк" ще у 2009 році використав своє право, передбачене пунктом 24 договору іпотеки та частиною другою статті 1050 ЦК України, а саме звернувся до суду з позовом про дострокове стягнення боргу за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, використавши судовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки.
Предметом позову в цій справі є оскарження позивачем звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, яке вчинене відповідачем із порушенням умов договору іпотеки, а також вимог Законів України "Про іпотеку" та "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".
Усупереч договору іпотеки та положенням Закону України "Про іпотеку" АТ КБ "ПриватБанк" не надіслав позивачу письмову вимогу про усунення порушень умов кредитного договору із зауваженням, що після спливу тридцятиденного строку з дня отримання вимоги іпотекодержатель розпочне процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині повернення до попереднього стану права власності на житловий будинок з надвірними спорудами, суд першої інстанції виходив з того, що вчинення дій, передбачених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень", належить до виключної компетенції державного реєстратора, при цьому поновлення записів про речові права, їх обтяження, що існували до проведення державної реєстрації прав, що скасована, здійснюється автоматично, з особливостями визначеними пунктом 52 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127).
08 червня 2021 року АТ КБ "ПриватБанк" подало до суду першої інстанції заяву про перегляд заочного рішення Виноградівського районного суду від 26 квітня 2021 року і ухвалою цього суду від 14 липня 2021 року заяву залишено без задоволення.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, АТ КБ "ПриватБанк" оскаржило його в апеляційному порядку.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 26 квітня 2021 року залишено без змін.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції, правильно встановивши характер спірних правовідносин, які виникли між сторонами, відповідно до вимог статей 1, 7, 12, 35, 36, 37, 38 Закону України "Про іпотеку", статей 3, 10, 11 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), із посиланням на докази та відповідні мотиви їх оцінки, що наведені у рішенні, обґрунтовано задовольнив заявлені позовні вимоги у частині скасування державної реєстрації права власності на будинковолодіння за АТ КБ "Приват Банк" вчинену приватним нотаріусом 11 січня 2018 року та відмовив у задоволенні решти заявлених позовних вимог.
Апеляційний суд також вказав на те, що з матеріалів справи відомо, що 09 жовтня 2019 року між сторонами укладено додаткову угоду за кредитним договором, згідно з якою позивач ОСОБА_1 погасив наявну заборгованість за кредитом одним платежем у розмірі 13 447,60 доларів США, про що позивачу видано довідку від 10 жовтня 2019 року про відсутність у нього заборгованості перед АТ КБ "Приват Банк".
Короткий зміст вимог касаційної скарги
14 лютого 2023 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати заочне рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 26 квітня 2021 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що кредитний договір MKV0GA0000000006 від 28 січня 2008 року та іпотечний договір від 30 січня 2008 року є дійсними, а тому у разі не спростування презумпції правомірності цих договорів всі права, набуті сторонами правочину за ними, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.
Вказує, що положення Закону України "Про мораторій та стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" не поширюється на випадки звернення стягнення на предмет іпотеки у порядку статті 37 Закону України "Про іпотеку" на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя.
Зазначає, що АТ КБ "ПриватБанк" реєстратору був наданий перелік необхідних документів та ним прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за банком. Вказані документи знаходяться у реєстровій справі і позивачем не спростовані.
Також заявник вказує, що позивач не заперечує та визнає, що у нього була заборгованість за кредитним договором MKV0GA0000000006 від 28 січня 2008 року перед АТ КБ "ПриватБанк" станом на 11 січня 2018 року.
Зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції застосували норми права без врахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 10 червня 2015 року справі
№ 6-449цс15, та постанові Верховного Суду від 09 грудня 2019 року у справі
№ 464/8589/15-ц.
Доводи відзиву на касаційну скаргу
ОСОБА_1 у відзиві на касаційну скаргу вказує на правильність висновків місцевого та апеляційного судів, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а заочне рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 26 квітня 2021 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року без змін.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2023 року поновлено АТ КБ "ПриватБанк" строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Підставою відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
06 червня 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 28 січня 2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк" укладено кредитний договір у вигляді не поновлюваної кредитної лінії у розмірі у розмірі 16 822,00 долари США (тіло 15 000 доларів США) з кінцевим строком повернення 26 січня 2018 року.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 30 січня 2008 року між позивачем та відповідачем укладено договір іпотеки, предметом якого є надання іпотекодавцем в іпотеку нерухомого майна, а саме: будинок з надвірними спорудами загальною площею 160,3 кв. м, житловою площею 47,4 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1461994321212, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, що належав позивачу на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 12 грудня 2007 року Малокопанською сільською радою на підставі рішення виконавчого комітету від 24 липня 2007 року за № 31-2, в силу чого іпотекодержатель має право, в разі невиконання позичальником зобов`язань забезпечених іпотекою, одержати задоволення своїх вимог в рахунок переданого в іпотеку предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами позичальника.
У пункті 24 договору іпотеки від 30 січня 2008 року сторони передбачили, що у випадку порушення кредитного договору іпотекодавцем або цього договору іпотекодержатель направляє іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. Якщо протягом тридцятиденного строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі почати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього договору.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених пунктами 18.8.1, 18.8.2, 18.9 цього договору, відповідно до розділу V Закону України "Про іпотеку" на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що містяться в цьому договорі.
Згідно із пунктом 29 договору іпотеки, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до статті 36 Закону України "Про іпотеку", звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що іпотекодержатель зобов`язаний письмово повідомити іпотекодавця, або продажу предмету іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, на підставі договору купівлі-продажу у порядку статті 38 Закону України "Про іпотеку", для чого іпотекодавець надає право іпотекодержателю укласти такий договір за ціною та на умовах, визначених на власний розсуд іпотекодержателя, і здійснювати всі необхідні дії від імені іпотекодавця.
Також суди встановили, що АТ КБ "Приват Банк" усупереч договору іпотеки та положень Закону України "Про іпотеку" не надіслав позивачу письмову вимогу про усунення порушень умов кредитного договору із зауваженням, що після спливу тридцятиденного строку з дня отримання вимоги Іпотекодержатель розпочне процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки.
У січні 2018 року ПАТ КБ "ПриватБанк" подав заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо права власності/ на підставі якої 11 січня 2018 року приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Біловар І. О. було зареєстровано право власності на предмет іпотеки - будинок з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, на ПАТ КБ "ПриватБанк".
Рішенням Виноградівського районного суду від 30 липня 2009 року у справі № 2-465/10 позовні вимоги ЗАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення задоволено частково.
У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № MKV0GA0000000006 від 28 січня 2008 року, у розмірі 15 105,77 доларів США, що становить 116 314,46 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки - будинок, загальною площею 160,3 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ЗАТ КБ "ПриватБанк" з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, а також надання банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
За положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.