ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2024 року
м. Київ
справа № 629/2372/23
провадження № 61-2964св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство "Українська залізниця",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 17 жовтня 2023 року у складі судді Каращука Т. О. та постанову Харківського апеляційного суду від 23 січня 2024 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Пилипчук Н. П., Тичкової О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця") про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, в розмірі 992 400,00 грн.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 26 березня 2015 року біля 19.30 годин на перегоні 939 км при виході з кривої 937 км електровоз ДЭ1-036 з вантажним потягом № 2320,власником якого є АТ "Українська залізниця", скоїв наїзд на ОСОБА_2, який від отриманих травм загинув на місці пригоди.
У результаті загибелі ОСОБА_2, який є її чоловіком, їй було завдано моральної шкоди.
Зазначала, що її та чоловіка об`єднували тісні стосунки, а, враховуючи те, що смерть близької людини повністю змінила їх життя у всіх сферах, зруйнувала нормальні життєві зв`язки, оцінила розмір грошового відшкодування у грошовому еквіваленті 992 400,00 грн. Такий розмір відшкодування, на її думку, є розумним та справедливим і зможе частково допомогти в організації свого життя після загибелі ОСОБА_2 .
Посилаючись на наведене, просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 17 жовтня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з АТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, в сумі 300 000,00 грн з урахуванням податку з доходів з фізичних осіб.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що потерпілий ОСОБА_2 переходив залізничні колії на перегоні 939 км та під час наїзду електропотяга перебував у стані алкогольного сп`яніння. Суд, урахувавши, що причиною нещасного випадку, який стався з потерпілим, є невиконання ним вимог Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України та наявність грубої необережності в його діях, які мають ураховуватися при визначенні розміру відшкодування шкоди у сукупності з іншими фактичними обставинами, а також, що шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, вважав, що є правові підстави для відшкодування моральної шкоди у розмірі 300 000,00 грн.
Короткий зміст постанови апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 23 січня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Апеляційну скаргу АТ "Українська залізниця" задоволено частково.
Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 17 жовтня 2023 року в частині визначення розміру моральної шкоди змінено.
Стягнуто з АТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану смертю її чоловіка, в розмірі 100 000,00 грн.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Урахувавши фактичні обставини справи, поведінку потерпілого, характер, глибину і тривалість душевних страждань позивачів, узявши до уваги, що смерть ОСОБА_2 стала наслідком його грубої необережності та, з огляду на відсутність вини відповідача у настанні смерті потерпілого, апеляційний суд зменшив розмір стягнутої судом першої інстанції моральної шкоди до 100 000,00 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
23 лютого 2024 року представники АТ "Українська залізниця" - адвокат Пономаренко М. А. і адвокат Костромицький В. К. звернулися до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 355/981/16-ц, від 25 березня 2019 року в справі № 355/813/17, від 03 квітня 2019 року в справі № 355/812/17, від 22 липня 2020 року в справі № 520/11029/14-ц, від 15 грудня 2020 року в справі № 752/17832/14-ц, від 16 грудня 2020 року в справі № 161/3557/19, від 16 грудня 2020 року в справі № 161/3557/19, від 15 лютого 2023 року в справі № 606/1630/21, від05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20, від 23 січня 2019 року в справі № 674/1666/14-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також заявник посилається на порушення судами норм процесуального права, а саме суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.
При прийнятті судових рішень суд першої та апеляційної інстанції взагалі не досліджували обставини наявності моральних переживань позивачки і якими доказами такі переживання підтверджуються, наявність негативних наслідків для позивачки у вигляді моральної шкоди.
Матеріали справи не містять доказів, що підтверджують тісні сімейні відносини загиблого з позивачкою, що унеможливлює встановлення дійсності завдання їй моральної шкоди. Матеріали справи на містять жодних доказів щодо причетності АТ "Українська залізниця" до смерті ОСОБА_2 .
Доводи інших учасників справи
Представник ОСОБА_1 - адвокат Тарасенко В. Ю. подала відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Представники АТ "Українська залізниця" - адвокат Пономаренко М. А. і адвокат Костромицький В. К. подали до Верховного Суду пояснення, де додатково зазначають, що саме позивач несе тягар доказування наявності відповідної шкоди. Чинним законодавством України не передбачена презумпція наявності моральної шкоди, оскільки позивач має доводити обґрунтованість заявлених позовних вимог. Крім цього, метою законодавства в сфері цивільного процесу є забезпечення справедливого вирішення справи судом. Адже право на компенсацію моральної шкоди виникає не автоматично при вчиненні заподіювачем шкоди будь-яких неправомірних діянь, а за умови доведення потерпілим, в чому саме полягають моральні страждання і які втрати немайнового характеру вони спричинили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Лозівського міськрайонного суду Харківської області цивільну справу № 629/2372/23 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Суди встановили, що 26 березня 2015 року біля 19.30 годин на перегоні 939 км при виході з кривої 937 км стався наїзд електровоза ДЭ1-036 з вантажним потягом № 2320 під керуванням машиніста ОСОБА_3 на ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,який від отриманих травм загинув на місці пригоди.
За вказаним фактом 26 березня 2015 року було розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12015220700000063 за частиною першою статті 276 КК України.
Факт відсутності порушення Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України встановлено постановою Лозівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області від 13 червня 2017 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №120152207000000693 від 26 березня 2015 року, на підставі частин першої, четвертої статті 214 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діях працівників транспорту ознак кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 276 КК України.
Відповідно до висновку експерта від 27 березня 2015 року № 84-Л3т/15, наданого у рамках кримінального провадження №12015220700000063, тілесні пошкодження утворилися при житті від дії тупих твердих предметів або при ударі таким предметом і за своїм характером вказують на те, що були отримані в умовах залізничного транспорту та подальшим падінням на залізничний насип, можливо в строк та за обставин, зазначених у постанові.Окрім того, відповідно до висновку експерта, в крові ОСОБА_2 було виявлено етиловий спирт 3,95 проміле, що відповідає його змісту при тяжкому отруєнні алкоголем.
Також суди встановили, що ОСОБА_1 з 03 вересня 1982 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, були зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1 .
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції є посилання заявника на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 355/981/16-ц, від 25 березня 2019 року в справі № 355/813/17, від 03 квітня 2019 року в справі № 355/812/17, від 22 липня 2020 року в справі № 520/11029/14-ц, від 15 грудня 2020 року в справі № 752/17832/14-ц, від 16 грудня 2020 року в справі № 161/3557/19, від 16 грудня 2020 року в справі № 161/3557/19, від 15 лютого 2023 року в справі № 606/1630/21, від05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20, від 23 січня 2019 року в справі № 674/1666/14-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України); порушення судами норм процесуального права, а саме суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.