ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 червня 2024 року
м. Київ
справа № 742/2762/22
провадження № 61-5390св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Олійник А. С., Сердюка В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18 жовтня 2022 року, постановлену суддею Коваленко А. В., та постанову Чернігівського апеляційного суду від 19 грудня 2022 року, прийняту колегією у складі суддів: Шарапова О. Л., Євстафіїва О. К., Скрипки А. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог заяви
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулася із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.
В обґрунтування заяви вказувала, що є пенсіонером за віком. Згідно з
записами №№ 6-11 в її трудовій книжці з 3 лютого 1982 року до 13 листопада
2002 року вона працювала у Відкритому акціонерному
товаристві (далі - ВАТ) "Прилуцька панчішна фабрика ім. 8 Березня".
Для отримання відомостей щодо роботи у ВАТ "Прилуцька панчішна фабрика
ім. 8 Березня" та нарахованої заробітної плати, вона звернулася до Архівного відділу Прилуцької міської ради Чернігівської області, який надав їй архівні довідки
№№ 07-06/3-471, 07-06/3-472, 07-06/3-473, 07-06/3-474, 07-06/3-475 від 20 липня
2022 року, що містять відомості про її роботу та розмір нарахованої заробітної плати у вказаному товаристві.
Головним управлінням Пенсійного фонду України у Чернігівській області під час обчислення пенсії взято відомості щодо роботи та нарахування заробітної плати в період роботи заявника у ВАТ "Прилуцька панчішна фабрика ім. 8 Березня"
з 1982 року до 1990 року згідно з архівними довідками №№ 07-06/3-472, 07-06/3-473, а також періоди роботи з січня до листопада 2002 року згідно з архівною
довідкою № 07-06/3-475.
Проте відомості щодо нарахування заробітної плати в періоди роботи заявника
з 1993 року до 1997 року згідно з архівною довідкою № 07-06/3-474 та за період роботи з 1998 року до 2001 року згідно з архівною довідкою № 07-06/3-475 не враховані Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області, оскільки у зазначених довідках неправильно зазначено по-батькові
заявника " ОСОБА_2".
За таких обставин просила встановити факт належності їй довідок №№ 07-06/3-471, 07-06/3-472, 07-06/3-473, 07-06/3-474, 07-06/3-475, виданих Архівним відділом Прилуцької міської ради Чернігівської області 20 липня 2022 року.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18 жовтня
2022 року відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 .
Суд першої інстанції виходив з того, що Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області фактично не визнало право заявника на зарахування до страхового стажу періоду роботи заявника з 1993 року до 1997 року та з 1998 року до 2001 року у ВАТ "Прилуцька панчішна фабрика ім. 8 Березня", тобто з цієї заяви вбачаєв спір, який має розглядатися саме в позовному провадженні в порядку адміністративного судочинства.
Такого висновку суд першої інстанції дійшов з урахуванням висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2020 року
у справі № 287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19) та постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 травня 2022 року
у справі № 539/4118/19 (провадження № 61-10777сво20).
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18 жовтня 2022 року -без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У квітні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області
від 18 жовтня 2022 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 19 грудня 2022 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції .
Касаційна скарга мотивована помилковим застосуванням до спірних правовідносин висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 30 січня
2020 року у справі № 287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19), оскільки у вказаній справі правовідносини не є подібними до правовідносин, що виникли у справі, яка переглядається. Так, у справі № 287/167/18-ц Ємільчинське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відмовило заявнику в призначенні пенсії на пільгових умовах як потерпілому внаслідок Чорнобильської катастрофи. Закриваючи провадження у справі за заявою про встановлення вказаного факту, Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що чинним законодавством передбачено позасудовий порядок встановлення факту постійного проживання на територіях радіоактивного забруднення, який надає право на передбачені законом пільги. Установлений нормативно-правовими актами порядок призначення пенсії на пільгових умовах передбачає і встановлення органом ПФУ відповідного факту, а рішення вказаного органу щодо призначення підлягає оскарженню у встановленому законом порядку.
Також вважає помилковим і застосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин висновків об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 23 травня 2022 року
у справі № 539/4118/19 (провадження № 61-10777сво20), оскільки у вказаній справі заявник просив встановити факт його участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Визначаючи релевантність до спірних правовідносин правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 30 січня
2020 року у справі № 287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19), об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду врахувала, що спірні правовідносини як у справі, що переглядається, так і у справі, яка розглянута Великою Палатою Верховного Суду, стосуються соціального захисту осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, у зв`язку з наявністю невідповідностей (помилок, описок) у документах, необхідних для підтвердження статусу осіб як таких, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. У обох наведених справах з`ясовано, що існує позасудовий порядок встановлення фактів, які надають право особам на передбачені законом пільги, а отже, правомірним порядком захисту є саме оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, якими порушуються права цих осіб, що віднесено до юрисдикції адміністративного суду.
Додатково об`єднана палата врахувала, що у обох справах заявники звернулися до суду за встановленням того факту, що у певних документах зазначено саме особу заявників, пропри допущені помилки у прізвищі чи даті народження, з метою подальшого підтвердження свого статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, та отримання державного соціального захисту відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зазначає, що помилковість висновків судів попередніх інстанцій про існування у даних правовідносинах спору про право та віднесення цієї категорії справ до юрисдикції адміністративного сулу підтверджується висновками, викладеними Верховним Судом у постановах:
- від 15 вересня 2021 року у справі № 733/324/21 (провадження № 61-11108св21), в якій Верховний Суд зазначив про неврахування судами звернення заявника для встановлення факта належності йому правовстановлюючого документа, а саме трудової книжки, оскільки неправильне зазначення його імені у цьому документі перешкоджає зарахуванню періоду навчання та періоду роботи до страхового стажу. Іншої можливості встановити факт належності йому трудової книжки немає. Касаційний суд скасував ухвалу суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження та постанову апеляційного суду, якаю залишено без змін вказану ухвалу, і направив справу на розгляд до суду першої інстанції;
- від 25 листопада 2020 року у справі № 636/4087/19 (провадження № 61-13847св20) про те, що заява про встановлення факту належності документів, а саме: трудової книжки та довідок про уточнення стажу роботи, в яких по-батькові заявника вказано неправильно, за загальним правилом можуть бути предметом розгляду суду у порядку, передбаченому главою 6 розділу IV ЦПК України.
Також у постановах від 18 листопада 2020 року у справі № 554/3600/19 (провадження № 61-8937св20) та від 9 вересня 2020 року у справі № 555/1492/19 (провадження № 61-23273св19) Верховний Суд вважав за можливе розгляд справ про встановлення факту належності правовстановлюючих документів, які підтверджують стаж роботи і нарахування заробітної плати у випадку існування розбіжностей в прізвищі, імені та по-батькові, в цивільному судочинстві в порядку окремого провадження.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Підставою відкриття касаційного провадження у справі були доводи заявника про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду
від 9 вересня 2020 року у справі № 555/1492/19 (провадження № 61-23273св19),
від 18 листопада 2020 року у справі № 554/3600/19 (провадження № 61-8937св20), від 25 листопада 2020 року у справі № 636/4087/19 (провадження № 61-13847св20) та від 15 вересня 2021 року у справі № 733/324/21 (провадження № 61-11108св21).
Ухвалою Верховного Суду від 5 червня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулася із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.
В обґрунтування заяви вказувала, що Архівний відділ Прилуцької міської ради Чернігівської області видав їй архівні довідки, зокрема№№ 07-06/3-472, 07-06/3-473,
07-06/3-475, в яких помилково зазначено її по-батькові " ОСОБА_2", замість правильного " ОСОБА_3". Встановлення факту належності заявнику вказаних довідок необхідне їй для підтвердження відомостей про нарахування заробітної плати в періоди роботи з 1993 року до 1997 року та з 1998 року до 2001 року
у ВАТ "Прилуцька панчішна фабрика ім. 8 Березня".
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.