ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 червня 2024 року
м. Київ
справа № 643/17028/20
провадження № 61-17619св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди на постанову Полтавського апеляційного суду від 06 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Лобова О. А.,
Дорош А. І., Триголова В. М.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди, третя особа - ОСОБА_2, про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позов мотивований тим, що з 01 жовтня 2015 року ОСОБА_1 працювала на посаді доцента кафедри суспільно-правових дисциплін і менеджменту освіти Харківського національного педагогічного університету імені
Г. С. Сковороди. Після виходу з лікарняного з 05 вересня 2020 року до
15 вересня 2020 року постійно перебувала на роботі і виконувала свої трудові обов`язки. З 16 вересня до 01 жовтня 2020 року вона перебувала на лікарняному, а 02 жовтня 2020 року, після виходу на роботу, дізналася, що її звільнено за прогул.
Позивачка вважала своє звільнення незаконним, оскільки не було факту прогулу, наказ про звільнення не містить даних про дати вчинення нею прогулу, всупереч статті 149 КЗпП України у неї не відібрано пояснень, первинна профспілка, членом якої вона є, розглянула подання адміністрації про згоду на звільнення без її участі.
ОСОБА_1 з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог просила скасувати параграф 2 наказу Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди від 02 жовтня 2020 року № 128; поновити її на посаді доцента кафедри суспільно-правових дисциплін і менеджменту освіти Харківського національного педагогічного університету імені
Г. С. Сковороди; стягнути з Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08 вересня 2020 року до 28 березня 2023 року у сумі 143 616,00 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 03 травня 2023 року
в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що роботодавець дотримав визначену КЗпП України процедуру звільнення позивачки за прогул без поважних причин.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 06 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 03 травня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено.
Визнано незаконним і скасовано параграф другий наказу Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди від 02 жовтня 2020 року № 128 про звільнення ОСОБА_1 за прогули.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді доцента кафедри суспільно-правових дисциплін і менеджменту освіти Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди.
Стягнено з Харківського національного педагогічного університету імені
Г. С. Сковороди на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05 жовтня 2020 року до 06 листопада 2023 року у сумі
181 360,08 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована недоведеністю факту прогулу
05 і 07 вересня 2020 року, тобто відсутності позивачки на робочому місці більше трьох годин без поважних причин. Оскільки суд дійшов висновку про незаконне звільнення позивачки, апеляційний суд відповідно до статті 235 КЗпП України вирішив питання про стягнення на користь позивачки середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
05 грудня 2023 року Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 06 листопада
2023 року та залишити в силі рішення Октябрського районного суду
м. Полтави від 03 травня 2023 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що заявник не був повідомлений належним чином про розгляд справи в суді апеляційної інстанції. Відповідач не отримував жодних документів. Вказує, що відповідач виконав обов?язок, встановлений статтею 29 КЗпП України. Під час звільнення позивачки
з роботи відповідач дотримав норми КЗпП України, оскільки позивачка була відсутня на роботі, що підтверджується матеріалами справи. Самовільне призначення перескладання іспиту не спростовує факт відсутності позивачки на роботі 05 вересня 2020 року.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції
в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі
№ 947/6744/21, від 06 лютого 2023 року у справі № 522/17702/21,
від 11 червня 2019 року у справі № 904/2882/18, від 24 вересня 2019 року
у справі № 922/1151/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи інших учасників справи
22 січня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Молчанова Ю. Ю. подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Полтавського апеляційного суду від 06 листопада 2023 року - без змін.
25 січня 2024 року Харківський національний педагогічний університет імені
Г. С. Сковороди подав до Верховного Суду відповідь на відзив, у якій просить касаційну скаргу задовольнити.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Октябрського районного суду м. Полтави.
09 лютого 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені
у відзиві на касаційну скаргу та у відповіді на відзив, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволеннюз таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтею 211 ЦПК України розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Порядок виклику та вручення судових повісток визначено у статтях 128, 130 ЦПК України.
Частиною другою статті 128 ЦПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.
Згідно з частиною п`ятою вказаної статті судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка,
а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час
і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи у разі неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час
і місце судового засідання.