ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 червня 2024 року
м. Київ
справа № 448/386/22
провадження № 61-10260ск22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересована особа - ОСОБА_2,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мостиського районного суду Львівської області від 21 червня 2022 року, ухвалене у складі судді Кічака Ю. В., та постанову Львівського апеляційного суду від 29 вересня 2022 року, прийняту колегією у складі суддів: Копняк С. М., Бойко С. М., Ніткевича А. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст заяви
У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернулася із заявою про видачу обмежувального припису, в якій просила видати обмежувальний припис у вигляді заходів тимчасового обмеження прав ОСОБА_2, а саме:
- зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні майном, заборонивши ОСОБА_2 перешкоджати заявнику у доступі до приміщення, розташованого на АДРЕСА_1, для здійснення професійної стоматологічної діяльності та наближатися на відстань 100 метрів до місць фактичного проживання, перебування та здійснення стоматологічної діяльності ОСОБА_1 за адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_1 ;
- заборонити ОСОБА_2 вести з його ініціативи письмове, електронне листування та усне спілкування із заявником за допомогою будь-яких телефонних мессенджерів з будь-яких телефонних номерів та електронних адрес, вести телефонні розмови та контактувати з ОСОБА_1 через інші засоби зв`язку, особисто і через третіх осіб.
Заяву обґрунтовувала тим, що з 6 серпня 2009 року перебувала з ОСОБА_2 у шлюбі, який рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 22 березня 2022 року розірвано. Питання про поділ майна не вирішувалося. Після розірвання шлюбу учасники справи домовились, що ОСОБА_2 не буде втручатися та перешкоджати заявнику у проведенні стоматологічної діяльності у кабінеті, розташованому на АДРЕСА_1 . Однак, прийшовши на робоче місце 19 квітня 2022 року, заявник не змогла потрапити в технічні приміщення, де знаходилося обладнання, необхідне для виконання роботи, у зв`язку зі зміною ОСОБА_2 дверного замка. 28 квітня 2022 року ОСОБА_2 зламав дверний замок на інших дверях у приміщенні стоматології, чим остаточно заблокував заявнику доступ до професійного обладнання та до місця роботи, позбавивши її тим самим засобів до існування. 30 квітня 2022 року ОСОБА_2 намагався увійти до робочого місця заявника, вчиняючи дії, які вона сприйняла як загрозу заподіяння фізичної шкоди. У ніч з 28 на 29 квітня 2022 року ОСОБА_2 тимчасово позбавив заявника волі в приміщенні стоматології. Зазначені дії, на думку заявника, свідчать про вчинення відносно неї фізичного, економічного та психологічного насильства, а також економічного насильства відносно сина ОСОБА_3, який проживає із заявником та перебуває на її утриманні. Неодноразові усні та письмові вимоги заявника про припинення вчинення відносно неї та сина домашнього насильства залишені ОСОБА_2 без реагування.
Вказує, що неодноразово зверталась до правоохоронних органів із заявами про вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, які не були належним чином зареєстровані.
Вважає, що за час проведення досудового розслідування протиправних дій ОСОБА_4, зважаючи на його агресивну та непередбачувану поведінку, існують ризики вчинення домашнього насильства у майбутньому.
Посилаючись на зазначене, заявник просила про задоволення заяви.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 21 червня 2022 року у задоволенні заяви відмовлено.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із відсутності доказів вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства відносно заявника, відсутності ризиків настання насильства відносно неї у майбутньому та недоведеності тривалості і систематичності вчинюваних дій.
Суд також вважав, що між учасниками справи наявні неприязні відносини та майновий спір, який регулюється, зокрема, нормами Сімейного кодексу України та Цивільного кодексу України, що не може розцінюватись як насильство в сім`ї.
Постановою Львівського апеляційного суду від 29 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Мостиського районного суду Львівської області від 21 червня 2022 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства.
Також вказав, що між учасниками справи існує спір щодо користування стоматологічним кабінетом на АДРЕСА_1, що не може бути підставою для застосування до ОСОБА_2 заходів тимчасового обмеження прав кривдника, передбачених частиною другою статті 26 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству".
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Мостиського районного суду Львівської області від 21 червня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 29 вересня 2022 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження рішення Мостиського районного суду Львівської області від 21 червня 2022 року та постанови Львівського апеляційного суду від 29 вересня 2022 року заявник вказує неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі № 754/11171/19, від 22 січня 2020 року у справі № 711/2302/18, від 29 січня 2021 року у справі № 161/14048/19, від 19 травня 2020 року у справі № 404/5203/19.
Також підставою касаційного оскарження судових рішень заявник визначає відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах статей 21, 26 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" у взаємозв`язку з главою 13 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України; щодо пункту 2 частини другої статті 26 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству".
Зазначає, що після розірвання шлюбу поділ спільного майна подружжя не проводився і такий спір між сторонами відсутній. Проте в результаті здійснення заінтересованою особою економічного насильства щодо заявника вона позбавлена права користування спільним сумісним майном подружжя, а саме стоматологічним кабінетом на АДРЕСА_1 .
На думку заявника, суди першої та апеляційної інстанцій розглянули справу та ухвалили судові рішення, не дослідивши зібрані у справі докази, що є порушенням норм процесуального права, та відповідно до частини четвертої статті 411 ЦПК України має наслідком скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Позиція інших учасників справи
У січні 2023 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому просив продовжити строк для його подання у зв`язку із тривалими відключеннями електроенергії у Львівській області, які виникли у зв`язку із запровадженням воєнного стану в Україні.
Згідно з частиною першою статті 395 ЦПК України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
Відкриваючи касаційне провадження, Верховний Суд в ухвалі від 7 листопада 2022 року роз`яснив учасникам справи право подати до суду касаційної інстанції з додержанням вимог статті 395 ЦПК України відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом десяти днів з дня вручення ухвали про відкриття касаційного провадження.
ОСОБА_2 отримав копію вказаної ухвали Верховного Суду 6 грудня 2022 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, тому останнім днем подання відзиву на касаційну скаргу було 16 грудня 2022 року. Відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 направив 30 грудня 2022 року, тобто з пропуском встановленого судом строку.
Посилання ОСОБА_2 на тривалі відключення електроенергії у Львівській області, які виникли у зв`язку із запровадженням воєнного стану в Україні, не можуть бути поважною причиною для поновлення строку на подання відзиву на касаційну скаргу, оскільки такі відключення не носили постійного характеру.
Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
З огляду на те, що відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 надіслав після настання строку, встановленого судом в ухвалі про відкриття касаційного провадження, та підстави для продовження пропущеного процесуального строку відсутні, Верховний Суд залишає такий відзив без розгляду.
10 січня 2023 року та 20 березня 2023 року до Верховного Суду надійшли пояснення на касаційну скаргу від ОСОБА_1, у яких заявник виклала додаткові міркування щодо наявності підстав для задоволення касаційної скарги.
Однак зміст зазначених пояснень свідчить про викладення в них додаткових доводів щодо підстав касаційного оскарження. Такі додаткові пояснення подано поза межами строку на касаційне оскарження, що є підставою для залишення їх без розгляду.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 7 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано з Мостиського районного суду Львівської області матеріали цивільної справи № 448/386/22.
Підставами відкриття касаційного провадження у цій справі були доводи заявника про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі № 754/11171/19, від 22 січня 2020 року у справі № 711/2302/18, від 29 січня 2021 року у справі № 161/14048/19, від 19 травня 2020 року у справі № 404/5203/19; відсутність у подібних правовідносинах висновків Верховного Суду щодо питання застосування статей 21, 26 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" у взаємозв`язку з главою 13 ЦПК України, застосування пункту 2 частини другої статті 26 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству"; недослідження судами першої та апеляційної інстанцій зібраних у справі доказів.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 6 серпня 2009 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, який рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 16 лютого 2022 року розірвано; питання про поділ майна не вирішувалося.
У цьому шлюбі у заявника та заінтересованої особи ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_5, а ІНФОРМАЦІЯ_2 - син ОСОБА_3 .
Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 з сином ОСОБА_3 фактично проживають у будинку АДРЕСА_1, а ОСОБА_2 із сином ОСОБА_5 - у будинку АДРЕСА_1 .
Місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано у будинку АДРЕСА_1 .
Також судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 займається стоматологічною практикою, яку до травня 2022 року проводила у стоматологічному кабінеті, розташованому на АДРЕСА_1 .
Власником зазначеного торгово-обслуговуючого комплексу є ОСОБА_2, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 18137652 від 24 лютого 2014 року.
З травня 2022 року ОСОБА_1 проводить стоматологічну практику у стоматологічному кабінеті, розташованому на АДРЕСА_2, що підтверджується договором оренди від 1 травня 2022 року, укладеним ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 .
Зі змісту листа-повідомлення начальника відділення поліції № 1 Яворівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області від 16 червня 2022 року за № 2186/65/01 вбачається, що 19 квітня 2022 року, 28 квітня 2022 року, 29 квітня 2022 року та 30 квітня 2022 року ОСОБА_1 зверталася до відділення поліції щодо вчинення ОСОБА_2 відносно неї домашнього насильства.
Згідно з відповіддю начальника відділення поліції № 1 Яворівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області від 1 травня 2022 року за № 1656/65/05-22 звернення ОСОБА_1 зареєстровані в інформаційно-телекомунікаційній системі "Інформаційний портал Національної поліції України" за № 1157 від 19 квітня 2022 року, № 1367 від 28 квітня 2022 року, № 1449 від 28 квітня 2022 року, № 1555 від 29 квітня 2022 року, № 1597 від 29 квітня 2022 року, №1656 від 30 квітня 2022 року. Відомості, наведені в зверненнях, не підлягають внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань у зв`язку з відсутністю ознак кримінального правопорушення. Звернення ОСОБА_1 розглянуті на підставі Закону України "Про звернення громадян". По даному факту з ОСОБА_2 проведено профілактичну бесіду щодо його поведінки та спілкування без порушення чинного законодавства і публічного порядку. Для відшкодування завданої шкоди та поділу майна рекомендовано звернутися до Мостиського районного суду Львівської області.
Згідно з формами оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, складеними 19 квітня 2022 року, 28 квітня 2022 року, 29 квітня 2022 року та 30 квітня 2022 року, поліцейськими проведено спілкування/бесіду з ОСОБА_1 та не встановлено факторів небезпеки/ризиків щодо вчинення домашнього насильства, чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для постраждалої особи.
Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 також звертався до правоохоронних органів щодо неправомірних дій ОСОБА_1, які розглянуті на підставі Закону України "Про звернення громадян". Із ОСОБА_1 проведено профілактичну бесіду щодо її поведінки та спілкування без порушення чинного законодавства і публічного порядку. Для відшкодування завданої шкоди та поділу майна рекомендовано звернутися до Мостиського районного суду Львівської області.
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши додержання судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству").
Програма для кривдника - комплекс заходів, що формується на основі результатів оцінки ризиків та спрямований на зміну насильницької поведінки кривдника, формування у нього нової, неагресивної психологічної моделі поведінки у приватних стосунках, відповідального ставлення до своїх вчинків та їх наслідків, у тому числі до виховання дітей, на викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов`язки жінок і чоловіків (пункт 10 частини першої статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству").
Пунктами 4, 14, 17 частини першої статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" визначено, що:
економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру;
психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи;
фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" запобігання домашньому насильству - система заходів, що здійснюються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, та спрямовані на підвищення рівня обізнаності суспільства щодо форм, причин і наслідків домашнього насильства, формування нетерпимого ставлення до насильницької моделі поведінки у приватних стосунках, небайдужого ставлення до постраждалих осіб, насамперед до постраждалих дітей, викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов`язки жінок і чоловіків, а також будь-яких звичаїв і традицій, що на них ґрунтуються.