ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2024 року
м. Київ
справа № 333/1912/23
провадження № 61-3174св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Ситнік О. М.
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Фельського Сергія Леонідовича на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23 листопада 2023 року в складі судді Наумової І. Й. та постанову Запорізького апеляційного суду від 07 лютого 2024 року в складі колегії суддів Трофимової Д. А., Бєлки В. Ю., Онищенка Е. А.,
в справі за позовом ОСОБА_1 до Запорізької міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини та
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визначити йому додатковий строк для подання до нотаріальних органів заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 терміном два місяці з часу набрання рішенням суду законної сили.
Вказував, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 . Він є її рідним сином. Його мати була власником квартири
АДРЕСА_1, загальною площею 53,94 кв. м. Заповіту вона не залишила, отже, він має право отримати спадщину за законом.
Нотаріус належним чином не повідомив його про відкриття спадщини, в зв`язку з чим він пропустив строк на прийняття спадщини.
З 29 червня 2022 року діють нові зміни щодо строків оформлення спадщини під час воєнного стану. Згідно із постановою Кабінету Міністрів України
від 24 червня 2022 року № 719 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату та державної реєстрації в умовах воєнного стану" та Роз`яснення Міністерства юстиції України від 11 липня 2022 року, до загальних 6 місяців на прийняття спадщини додається ще 4 місяці, загалом 10 місяців, але в разі припинення або скасування воєнного стану строк для прийняття або відмови від спадщини може бути менше ніж 10 місяців.
Введення в країні режиму воєнного стану 24 лютого 2022 року на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та подальше продовження режиму воєнного стану є об`єктивною та поважною причиною пропуску процесуальних строків, встановлених законом та судом.
Через ситуацію в країні та в місті він пропустив визначений законом
6-місячний та додатковий 4-місячний строк для вступу в спадщину з поважних причин. З 2022 року в м. Запоріжжі велися бойові дії, пов`язані з військовою агресією російської федерації, перебування в місті загрожувало життю, що унеможливило своєчасне звернення до нотаріальної контори.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
23 листопада 2023 року рішенням Комунарського районного суду
м. Запоріжжя в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
07 лютого 2024 року постановою Запорізького апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23 листопада 2023 року залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що позивач у передбачений частиною першою статті 1270 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України строк не подав заяву про прийняття спадщини, а його доводи щодо поновлення строку для подання заяви про прийняття спадщини не є такими, які б свідчили про об`єктивні, непереборні, істотні труднощі для спадкоємця щодо подання в передбачений законом термін заяви про прийняття спадщини. Для подання заяви про прийняття спадщини не обов`язково їхати до нотаріальної контори, оскільки законодавство не позбавляє спадкоємця права направити таку заяву за допомогою засобів поштового зв`язку, а також подати її через орган місцевого самоврядування. Пропуск спадкоємцем строку для прийняття спадщини без поважних причин не свідчить про наявність у такого спадкоємця порушеного, невизнаного або оспорюваного права, яке підлягає захисту в судовому порядку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
29 лютого2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Фельський С. Л. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23 листопада 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 07 лютого 2024 року, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статей 1270, 1272 ЦК України про поновлення пропущеного строку для прийняття спадщини та надання оцінки поважності причин пропуску такого строку з урахуванням дії воєнного стану, запровадженого в Україні.
Положення законодавства щодо строку прийняття спадщини (його зупинення) в період воєнного стану неодноразово змінювалися впродовж короткого часового проміжку, що не відповідає принципу правової визначеності.
Позиція Запорізької міської ради
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на висновки апеляційного суду в оскаржуваній постанові.
Фактичні обставини справи
Позивач є сином ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після смерті ОСОБА_2 залишилась спадщина у вигляді квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 за життя заповіту не залишила, спадкова справа не заводилася.
Приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Цекеєвою І. О. у відповіді від 20 травня 2023 року на звернення ОСОБА_1 наголошено, що ним пропущений строк на прийняття спадщини після смерті його матері ОСОБА_2 .
Позиція Верховного Суду
Касаційне провадження в справі відкрито з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Згідно з частинами першою, другою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України в суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги, відзиву та виснував, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У статтях 1216, 1218 ЦК України зазначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає в день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно з частиною першою статті 1269, частиною першою статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (частина перша статті 1272 ЦК України).
Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини, ОСОБА_1 посилався на те, що нотаріус належним чином не повідомив його про відкриття спадщини, через ситуацію в країні та в місті він пропустив визначений законом 6-місячний та додатковий 4-місячний строк для вступу в спадщину з поважних причин. З 2022 року в м. Запоріжжі велися бойові дії, пов`язані з військовою агресією російської федерації, перебування в місті загрожувало життю, що унеможливило своєчасне звернення до нотаріальної контори.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог
і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Під час вирішення питання про визначення особі додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини суд оцінює поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця для вчинення цих дій.
Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі в складі Збройних Сил України тощо.
Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
Такий висновок висловив Верховний Суд України в постанові від 14 вересня 2016 року в справі № 6-1215цс16, Верховний Суд у постановах від 15 травня 2024 року в справі № 953/18814/20 (провадження № 61-13599св23), від 26 квітня 2024 року в справі № 161/17389/23 (провадження № 61-3763св24), від 03 квітня 2024 року в справі № 639/8197/21 (провадження № 61-14773св23).
Вирішуючи питання поважності причин пропуску позивачем шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
У постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року в справі
№ 750/262/20 суд дійшов висновку, що неспілкування позивача зі спадкодавцем внаслідок неприязних відносин між ними, а також необізнаність спадкоємця про факт смерті батька не є об`єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.
Саме собою незнання про смерть спадкодавця без установлення інших об`єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку.
Отже, необізнаність про смерть спадкодавця не є поважною причиною для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом України в постанові від 04 листопада 2015 року в справі № 6-1486цс15 та, а також у постановах Верховного Суду від 30 січня 2020 року в справі № 487/2375/18, від 27 травня 2020 року в справі № 336/1127/17, від 30 червня 2020 року в справі № 431/5782/17, від 20 вересня 2023 року в справі № 638/16540/20, від 30 вересня 2020 року в справі № 635/4551/18, від 03 березня 2021 року в справі № 145/148/20, від 21 квітня 2022 року в справі № 296/12109/18, від 07 грудня 2022 року в справі № 399/570/21, від 13 квітня 2023 року в справі № 522/17537/18.
Правозастосовча практика Верховного Суду в подібних правовідносинах є незмінною та усталеною, що підтверджується також постановами Верховного Суду від 14 лютого 2024 року в справі № 357/8183/22 (провадження № 61-11556св23) та від 08 квітня 2024 року в справі № 334/2358/23 (провадження № 61-434св24).