ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 червня 2024 року
м. Київ
справа № 359/6678/19
провадження № 61-17877св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 листопада 2022 року у складі судді Журавського В. В. та постанову Київського апеляційного суду від 06 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф., Мостової Г. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання батьківства та стягнення аліментів на малолітніх дітей.
На обґрунтування позову посилалася на те, що вона та ОСОБА_2 перебували у фактичних шлюбних відносинах, за час яких у них народилося двоє дітей: дочка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відомості про батька у свідоцтві про народження внесено зі слів матері у порядку, передбаченому частиною першою статті 135 Сімейного кодексу України (далі - СК України). Їй достовірно відомо, що батьком її малолітніх дітей є ОСОБА_2 . Проте відповідач своє батьківство не визнає та ухиляється від виконання батьківських обов`язків стосовно утримання та виховання дітей.
З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог ОСОБА_1 просила суд визнати ОСОБА_3 батьком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, та стягнути з ОСОБА_3 на її користь аліменти на малолітніх дітей у розмірі 75 % з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з дня пред`явлення позову та до досягнення дітьми повноліття.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
і мотиви їх ухвалення
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 листопада 2022 року позов задоволено частково.
Визнано ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, батьком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на дітей: дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/3 частки всіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з моменту подання позову, а саме з 22 липня 2019 року, і до дня досягнення ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, повноліття.
У задоволенні позовних вимог про стягнення аліментів у більшому розмірі відмовлено.
Стягнено з ОСОБА_3 у дохід держави судовий збір у розмірі 768,40 грн. Стягнено з ОСОБА_3 користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768,40 грн. Рішення у частині стягнення аліментів допущено до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.
Задовольняючи вимогу про визнання ОСОБА_3 батьком ОСОБА_4 та ОСОБА_5, суд першої інстанції врахував показання свідків, допитаних у судовому засіданні, а також факт ухилення ОСОБА_3 від проведення судово-медичної генотипоскопічної експертизи.
Частково задовольняючи вимоги про стягнення аліментів, суд першої інстанції виходив з того, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач добровільно бере участь в утриманні малолітніх дітей. Відомостей про те, що ОСОБА_2 має незадовільний стан здоров`я, скрутне матеріальне становище або ж на його утриманні перебувають інші діти, непрацездатні дружина та батьки, у матеріалах справи немає. Суд першої інстанції також враховував ту обставину, що відповідно до загальнодоступних відомостей, розміщених у мережі Інтернет, ОСОБА_2 є засновником та бенефіціаром кількох юридичних осіб, зокрема: ТОВ "Сегмент-Агро", ТОВ "Капітал-Логістик", ТОВ "УБА-Еколайн", СТОВ "Требухівське", СТОВ "Агрофірма "Агромакс", ТОВ "УБА-Агросвіт". Суд першої інстанції вважав, що вказані обставини свідчать про наявність фінансової можливості забезпечувати матеріальне утримання дітей. Водночас суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 не надала суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про спроможність ОСОБА_3 сплачувати аліменти у заявленому нею розмірі. Крім того, вимога про стягнення аліментів на малолітніх дітей у розмірі 75% усіх видів заробітку відповідача суперечить обмеженню розміру відрахувань із заробітної плати та інших доходів, визначених частиною третьою статті 70 Закону України "Про виконавче провадження".
Постановою Київського апеляційного суду від 06 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення; апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задоволено частково.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 листопада 2022 року у частині задоволення позовних вимог про визнання ОСОБА_3 батьком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 - змінено, викладено мотивувальну частину рішення суду у частині задоволення цієї позовної вимоги у редакції постанови суду апеляційної інстанції.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 листопада 2022 року у частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів на дітей: дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/3 частки всіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з моменту подання позову, а саме з 22 липня 2019 року, і до дня досягнення ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, повноліття залишено без змін.
Змінюючи мотиви рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог про визнання ОСОБА_3 батьком дітей - ОСОБА_4 та ОСОБА_5, суд апеляційної інстанції врахував висновок судової молекулярно-генетичної експертизи від 23 серпня 2023 року № СЕ-19/111-23/28184-БД, який був отриманий під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, та зазначив, що цей висновок має виключне значення для правильного вирішення справи про визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині вимог про стягнення аліментів, суд апеляційної інстанції зазначив, що місцевий суд, врахувавши матеріальний стан сторін, дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на малолітніх дітей у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову і до дня досягнення ОСОБА_4 повноліття.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
15 грудня 2023 року ОСОБА_2 засобами електронного зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 листопада 2023 року.
У касаційній скарзіОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 категорично заперечує своє батьківство стосовно дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Суд першої інстанції помилково задовольнив вимоги про визнання батьківства, посилаючись на те, що відповідач ухилявся від проведення судово-генетичних експертиз. Водночас експертизи не були проведені не з його вини, оскільки він не був належним чином повідомлений про їх проведення.
Також суд першої інстанції задовольняв лише клопотання позивача та відмовляв у задоволенні клопотань відповідача, зокрема про проведення експертиз, залучення до участі у справі третьої особи ОСОБА_8, про витребування доказів, що свідчить про упередженість суду та порушення принципу змагальності.
Суд апеляційної інстанції лише на підставі висновку судової молекулярно-генетичної експертизи від 23 серпня 2023 року № СЕ-19/111-23/28184-БД та за відсутності інших доказів визнав ОСОБА_3 батьком двох малолітніх дітей. Суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотань про відкладення розгляду справи, тому відповідач не мав можливості подати до суду докази на спростування зазначеного висновку, зокрема висновок спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи від 15 листопада 2023 року № 01-23-ІЕ, відповідно до якого встановлення біологічних батьків дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було можливим виключно шляхом проведення ДНК аналізу біологічного матеріалу батька, матері та дітей. Проте позивач не надавала власні біологічні зразки для проведення точної генотипоскопічної експертизи.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 19 лютого 2024 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 листопада 2023 року, витребував справу із суду першої інстанції.
У березні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2024 року зупинено дію рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 листопада 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 06 листопада 2022 року в частині задоволеної позовної вимоги про визнання батьківства до закінчення їх перегляду в касаційному порядку. Зупинено виконання рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 листопада 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 06 листопада 2022 року в частині задоволеної позовної вимоги про стягнення аліментів до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2024 року виправлено описку, допущену в ухвалі Верховного Суду від 26 квітня 2024 року, зазначено правильний рік прийняття постанови Київського апеляційного суду - "2023", замість помилкового - "2022".
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 23 лютого 2017 року, виданого Бориспільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_4, мати - ОСОБА_1, батько - ОСОБА_8 .
Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 14 березня 2019 року, виданим Бориспільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, ІНФОРМАЦІЯ_5 народився ОСОБА_5, мати - ОСОБА_1, батько - ОСОБА_11 .
Бориспільський міськрайонний суд Київської області за час розгляду цієї справи тричі призначав судово-медичну генотипоскопічну експертизу, проведення якої доручалось експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, відділенню судово-медичної генетичної ідентифікації Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи, медико-генетичному центру ТОВ "Мама Папа".
Згідно з листом директора Київського науково-дослідного інституту судових експертиз ухвала Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 грудня 2019 року була повернута без виконання у зв`язку з тим, що проведення судово-медичної генотипоскопічної експертизи не належить до компетенції Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
Відповідно до листа тимчасово виконуючого обов`язки завідувача відділенням судово-медичної генетичної ідентифікації судово-медичного лабораторного відділу Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи ухвала Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 вересня 2020 року була повернута без виконання у зв`язку з тим, що на неодноразові призначені дати відбору крові ОСОБА_2 не з`являвся.
За клопотанням експертів суд також вживав заходи щодо повідомлення ОСОБА_12 про дату, час та місце відбору зразків крові, про що свідчить поштове повідомлення, направлене відповідачу.
Згідно з листом директора ТОВ "Мама Папа" ухвала Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 травня 2021 року залишена без виконання. Оскільки ОСОБА_1 разом з малолітніми ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з`явилися у призначений час, пройшли ідентифікацію та фотофіксацію, у них були взяті зразки для виконання дослідження, проте ОСОБА_2 на здачу зразків не з`явився, проте був належним чином повідомлений про необхідність явки, адресу, дату та час відбору зразків рекомендованим листом, та за допомогою месенджера Вайбер за номером телефону.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені у статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.