ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2024 року
м. Київ
справа № 212/1560/22
провадження № 61-6635св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Комунальне підприємство "Міський тролейбус",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Мотузом Олександром Володимировичем, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства "Міський тролейбус" (далі - КП "Міський тролейбус") про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позов обґрунтований тим, що з 04 листопада 1994 року він працює у КП "Міський тролейбус" водієм тролейбусу 1 класу. 05 лютого 2022 року наказом відповідача його відсторонено від роботи з підстав не надання документів на підтвердження щеплення від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом
SAPS-CoV-2. Він не погоджується із вказаним наказом вважаючи його незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки він порушує його конституційне право на працю.
Просив визнати незаконним та скасувати наказ КП "Міський тролейбус" від 05 лютого 2022 року № 145-к про відсторонення від роботи ОСОБА_1 ; стягнути з КП "Міський тролейбус" на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 22 794,37 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 липня 2022 року позов задоволено.
Визнано незаконним та скасовано наказ КП "Міський тролейбус" від 05 лютого 2022 року № 145-к про відсторонення від роботи ОСОБА_1 .
Стягнено з КП "Міський тролейбус" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 13 654,76 грн, судові витрати зі сплати судового збору - 992,40 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Задовольнивши позов, суд першої інстанції керувався тим, що наказ від 05 лютого 2022 року № 145-к "Про відсторонення від роботи ОСОБА_1" видано після того, як позивач пройшов повний курс вакцинації від COVID-19, тому його відсторонення від роботи є незаконним, а наказ підлягає скасуванню.
Додатковим рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 серпня 2022 року стягнено з КП "Міський тролейбус" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23 лютого до 09 березня 2022 року в розмірі 9 139,61 грн. Стягнуто з КП "Міський тролейбус" на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 3 500,00 грн.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 липня 2022 року скасовано. У позові ОСОБА_1 відмовлено. Додаткове рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 серпня 2022 року скасовано, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що на працівників КП "Міський тролейбус" поширюється дія Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153, який набрав чинності 08 листопада 2021 року, (далі - Перелік № 2153). Позивач на час винесення наказу не надав сертифікат про проходження щеплення, що свідчить про свідоме небажання виконувати вимоги законодавства. Отже, КП "Міський тролейбус", з метою забезпечення безпеки усіх працівників підприємства, з урахуванням вимог статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", правомірно прийняло рішення про тимчасове відсторонення від роботи позивача. Суд першої інстанції наведеного не врахував, тому дійшов помилкового висновку, що відмова позивача у наданні конфіденційної медичної інформації не може бути підставою для його відсторонення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2023 року ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Мотуз О. В., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року, просить її скасувати, рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 липня 2022 року залишити в силі.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не застосував правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 331/5291/19, провадження № 61-17335св20, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21, провадження № 14-82цс22, не дослідив доказів у справі.
Ця справа має виняткове значення для нього, оскільки в КП "Міський тролейбус" позивач працює понад двадцять дев`ять років, підприємство є його першим робочим місцем і саме тут він прагне розвивати свій професійний рівень та будувати професійну кар`єру. Фактично за наслідками його відсторонення від роботи прирівнюється до звільнення, оскільки внаслідок такого відсторонення він втрачає право на працю, професійний розвиток, кар`єрне зростання та на отримання доходу від праці і відповідно втрачає джерело до існування.
Висновки суду апеляційної інстанції не відповідають висновкам Великої Палати Верховного Суду, які були викладені у постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2023 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи.
У липні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2024 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389, пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 04 листопада 1994 року і до сьогодні ОСОБА_1 працює водієм тролейбуса у КП "Міський тролейбус".
07 вересня 2021 року ОСОБА_1 пройшов повний курс вакцинації від COVID-19 вакцинами, включеними Всесвітньою організацією охорони здоров`я до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях, що підтверджується Міжнародним COVID-сертифікатом України.
У період з 30 грудня 2021 року до 04 лютого 2022 року ОСОБА_1 перебував у щорічній основній відпустці.
Наказом КП "Міський тролейбус" від 04 січня 2022 року № 25 з 31 січня 2022 року доведено працівникам про обов`язковість щеплення від респіраторної хвороби
COVID-19, спричиненої коронавірусом SAPS-CoV-2, на період дії карантину та повідомлено про правові наслідки відмови або ухилення від обов`язкового проведення профілактичного щеплення.
05 лютого 2022 року адміністрацією КП "Міський тролейбус" було повідомлено ОСОБА_1 про обов`язковість щеплення від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SAPSCoV-2, або надання відповідного медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації стосовно зазначеної хвороби.
05 лютого 2022 року комісія КП "Міський тролейбус" склала акт про відмову ОСОБА_1 надати документ, якій підтверджує наявність профілактичного щеплення від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом
SAPS-CoV-2, або надання відповідного медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації стосовно зазначеної хвороби.
Наказом КП "Міський тролейбус" від 05 лютого 2022 року № 145-к ОСОБА_1 відсторонено від роботи з 05 лютого 2022 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 до моменту усунення причин, що зумовили таке відсторонення (надання підтверджуючих документів або відповідних довідок) або до закінчення дії карантину без збереження заробітної плати. Підставою прийняття цього наказу зазначено: повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти
COVID-19 від 05 лютого 2022 року № 878; акт про відмову надати документ про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 від 05 лютого 2022 рокуCOVID-19, або медичного висновку (довідки) про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, або ПЛР-тесту не менше ніж за 72 години до робочої зміни.
З цим наказом ОСОБА_1 було ознайомлено 05 лютого 2022 року.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом
Відповідно до статті 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством (частина перша статті 46 КЗпП України).
Згідно з пунктами "б", "г" статті 10 Закону України від 19 листопада 1992 року № 2801-XII "Основи законодавства України про охорону здоров`я" (далі - Закон № 2801-XII) громадяни України зобов`язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.
Профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень (частина перша статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я (частина друга статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями (частина третя статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
Переліком № 2153 визначено такий перелік професій: працівники центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096 постанову Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2",доповнено
пунктом 41-6, відповідно до якого керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій доручено забезпечити, зокрема контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153; відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу", крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації від COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.