ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 червня 2024 року
м. Київ
справа № 755/18864/20
провадження № 61-809св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Сердюка В. В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, орган опіки та піклування Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Маковієм Вікторем Володимировичем, на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 19 травня 2023 року у складі судді Савлук Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф., Березовенко Р. В., Мостової Г. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, орган опіки та піклування Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні з внуком шляхом встановлення порядку участі бабусі у вихованні внука та спілкуванні з ним.
Позов обґрунтований тим, що вона є рідною бабусею малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вона бажає бачитись зі своїм внуком, спілкуватися з ним, брати участь у його вихованні та розвитку. Вона не може домовитися із ОСОБА_2 та врегулювати стосунки щодо визначення порядку спілкування з внуком, оскільки після того як 02 липня 2020 року вона добровільно передала йому внука, ОСОБА_2 ухиляється від її участі у вихованні та розвитку внука. Її неодноразові звернення з цього питання до нього залишаються без належного реагування та відповіді.
01 жовтня 2020 року з метою усунення перешкод у спілкуванні з дитиною вона попередньо звернулася до органу опіки та піклування з проханням ухвалити рішення щодо встановлення порядку спілкування з внуком. На цю заяву було отримано відповідь від 02 листопада 2020 року, їй було рекомендовано звернутись до суду для усунення перешкод у вихованні внука.
Вказує, що батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків.
Вона намагалася вирішити спірні питання з відповідачем у позасудовому порядку, проте він ухиляється від їх обговорення.
Просила зобов`язати ОСОБА_2 не чинити їй перешкод у спілкуванні з внуком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, встановивши такий порядок участі бабусі у вихованні внука:
- спілкуватись з внуком без присутності батька ОСОБА_2 раз на місяць в суботу по шість годин на день з 10:00 год до 16:00 год, в тому числі за місцем проживання внука у м. Києві, з можливістю прогулянок містом і відвідувань закладів культури, з урахуванням погодних умов, стану здоров`я дитини, режиму дня та харчування;
- спільно з внуком щороку відвідувати на поминальні дні місце поховання його матері ОСОБА_4 ;
- мати побачення з внуком в дошкільному та шкільному закладі освіти під час проведення свят, організованих вихователями або адміністрацією цього закладу;
- на шкільних канікулах: на зимові канікули щороку за місцем її проживання протягом тижня, який припадає на християнське Різдво, без присутності батька, влітку - один місяць літніх канікул за місцем її проживання, в умовах присадибної ділянки, свого будинку, свіжого повітря, свого саду, городу, близькості до моря для оздоровлення дитини;
- раз на день спілкуватися з внуком із застосуванням телефонного зв`язку, в тому числі відеозв`язку та інших технічних засобів, електронної пошти;
- дозволити їй отримувати інформацію про стан здоров`я внука від сімейного лікаря та за місцем його навчання.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 19 травня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 18 грудня 2023 року, у позові відмовлено.
Відмовивши у позові, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у зв`язку із запровадженням в Україні воєнного стану відповідач разом із сином перебувають за кордоном, повернення дитини в Україну може нести загрозу її життю та здоров`ю. Отже, розглянути спірні питання щодо участі бабусі у вихованні та спілкуванні з внуком можливо лише після припинення дії воєнного стану в Україні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2024 року ОСОБА_1 через адвоката Маковія В. В. звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 19 травня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2023 року, у якій просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не застосували правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 369/10789/14-ц, від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15, від 15 жовтня 2020 року у справі № 922/2575/19, Верховного Суду від 12 квітня 2021 року у справі № 638/12278/15, від 19 травня 2022 року у справі № 607/9336/20, від 22 липня 2020 року у справі № 295/13297/18, від 06 грудня 2018 року у справі № 541/319/17, від 01 листопада 2021 року у справі № 405/3360/17, від 22 липня 2021 року у справі № 910/18389/20, від 10 листопада 2021 року у справі № 916/1988/20, від 03 серпня 2020 року у справі № 911/2139/19, від 12 січня 2022 року у справі № 234/11607/20.
У цій справі спір стосується прав бабусі на спілкування зі своїм єдиним внуком та встановлення графіка спілкування з ним без присутності батька, оскільки вона після смерті матері дитини фактично є єдиною рідною людиною дитини по материнській лінії. Тому висновок суду апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові про те, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що розглянути спірні питання щодо участі бабусі у вихованні та спілкуванні з внуком можливо лише після припинення дії воєнного стану в Україні, не засновані на чинному законодавстві України та міжнародних договорах України. Дійсно воєнний стан в Україні вніс свої корективи у процес розгляду судових справ, проте навіть в умовах воєнного стану конституційне право людини на судовий захист не може бути обмежене.
Позбавлення її права щодо участі у спілкуванні з внуком та його вихованні може позбавити дитину родинних зв`язків з бабою, її любові та турботи. Від дня народження і до 02 липня 2020 року він жив разом із нею.
Таким чином, відповідно до статті 257 Сімейного кодексу України (далі - СК України) позивач має безумовне право спілкуватися зі своїм внуком. Оскаржувані судові рішення позбавили її законного права, і тому вони не можуть бути залишені в силі.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У лютому 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2024 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 10 липня 2013 року ОСОБА_2 і ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі, після державної реєстрації шлюбу прізвище дружини змінено на " ОСОБА_2".
У шлюбі у подружжя народився син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Мелітопольським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (т. 1, а. с. 13)
ОСОБА_1 є матір`ю померлої ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про народження.
23 грудня 2020 року постановою Запорізького апеляційного суду прийнято рішення щодо проживання малолітнього ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_8 .
Батько дитини ОСОБА_2 та малолітній ОСОБА_9, 2014 року народження, зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
Спеціалісти служби у справах дітей та сім`ї двічі намагалися потрапити до квартири, але двері ніхто не відчиняв; зі слів сусідів, батько із сином за вказаною адресою не проживають, будь-який зв`язок з ними відсутній.
Бабуся дитини, ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , на тимчасово окупованій території.
З початку запровадження в Україні воєнного стану відповідач разом із сином перебувають за кордоном.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Позивачем у цій справі є баба дитини по материнській лінії, яка подала позов з тих підстав, що відповідач перешкоджає їй у спілкуванні з внуком, 2014 року народження, який до 2020 року проживав разом з нею.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держав (частина перша статті 2 ЦПК України).
У статті 51 Конституції України, частинах другій, третій статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Відповідно до статті 18 СК України кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу.
Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частина десята статті 7 СК України).
Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного (сімейного) права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; перевага балансу інтересів; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див.: постанову Верховного Суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 зазначено, що позивач самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція про права дитини), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини (частина перша статті 151 СК України). У главі 21 СК України визначено особисті немайнові права та обов`язки інших членів сім`ї та родичів.
Відповідно до статті 257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.
Спір щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу (частина перша статті 263 СК України).
Одним із найважливіших прав дитини є право на сімейне виховання. Право дитини на сімейне виховання включає також право на спілкування з іншими членами сім`ї: дідом, бабою, братами, сестрами, іншими родичами (див.: постанову Верховного Суду від 19 вересня 2018 року, справа № 756/7995/15-ц, провадження
№ 61-15037св18).
Повага до приватного і сімейного життя є важливим правом, захист якого гарантується Конвенцією. У прецедентній практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) поняття "сімейне життя" у розумінні статті 8 Конвенції отримало достатньо широке тлумачення і не обмежується лише шлюбними відносинами, а може охоплювати й інші фактичні "сімейні зв`язки", зокрема, відносини між дитиною та близькими родичами (наприклад, бабою та дідом), оскільки вони можуть відігравати суттєву роль у сімейному житті.
Отже, під правом на повагу до сімейного життя баби та діда щодо спілкування зі своїми внуками насамперед розуміється право на підтримання нормальних стосунків між бабою або дідом та внуками шляхом контактів з ними. Такі контакти зазвичай відбуваються за згодою особи, яка несе батьківську відповідальність, а це означає, що доступ баби, діда до внука, як правило, здійснюється на розсуд батьків дитини.
Стаття 8 Конвенції, якою передбачено право на повагу до сімейного життя, поширюються, зокрема, і на відносини між бабою, дідом та внуками, якщо між ними існують достатньо тісні зв`язки (рішення ЄСПЛ у справі "Крускіч проти Хорватії" від 25 листопада 2014 року). ЄСПЛ зазначає, що держава повинна за загальним правилом забезпечити збереження сімейного зв`язку там, де він існує. Відносини між бабою, дідом і внуками за своїм характером відрізняються від відносин між батьками і дітьми і, зокрема, вимагають меншого ступеня захисту. Право на повагу до сімейного життя баби, діда у відносинах з їхніми внуками передбачає насамперед право підтримувати звичайні стосунки з внуками, навіть якщо такий контакт зазвичай відбувається за згодою особи, яка має батьківську відповідальність" (рішення ЄСПЛ "Богоносови проти Росії" від 05 березня 2019 року).
Крім того, "сімейне життя" у розумінні статті 8 Конвенції може існувати між бабою і дідом та внуками, якщо між ними існують достатньо тісні сімейні зв`язки (справа "Ген та інші проти України" заяви № 41596/19 та № 42767/19, рішення від 10 чернвя 2021 року).
У постанові Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі № 295/13297/18 (провадження № 61-8094св20), на яку посилається заявниця, зазначено, що законодавець визначив механізм здійснення права баби та діда, прабаби, прадіда на виховання внуків і правнуків, який реалізується у такий спосіб: (а) покладенні обов`язку на батьків чи інших осіб, з якими проживає дитина, не перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків; (б) закріпленні права баби, діда, прабаби, прадіда у разі наявності перешкод у вихованні та спілкуванні із внуками, правнуками на звернення до суду з позовом про їх усунення (частини друга, третя статті 257 СК України). Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд порушив принцип правової визначеності, оскільки не визначив способи участі позивача у вихованні внука (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
У постанові Верховного Суду від 07 грудня 2022 року у справі № 711/8611/20 (провадження № 61-9806св22) враховано інтереси малолітніх дітей та конкретні обставини справи, визначено порядок спілкування баби з внуками, оскільки це забезпечує якнайкращі інтереси дітей. Сама по собі наявність неприязних стосунків між сторонами не є доказом, що вони створюють перешкоди позивачу у питаннях, пов`язаних з вихованням дітей.
У постанові Верховного Суду від 12 січня 2023 року у справі № 607/1377/22 (провадження № 61-11704св22) зазначено, що при вирішенні спору суди попередніх інстанцій не врахували, що задоволення вимоги про зобов`язання відповідачки не чинити позивачам перешкод у спілкуванні з внуками можливе лише в разі наявності перешкод позивачам з боку відповідача. З урахуванням обставин, встановлених судами, які визнавалися учасниками справи, відсутні підстави вважати, що відповідач чинить позивачам будь-які перешкоди у спілкуванні з їх внуками. Тому суди зробили неправильний висновок про задоволення цієї позовної вимоги. З урахуванням того, що сторони не погодили способи участі позивачів у вихованні внуків (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування, суди обґрунтовано встановили наявність підстав для визначення порядку участі позивачів у спілкуванні з внуками та у їх вихованні шляхом надання можливості бачитися з дітьми у визначені дні.