ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 червня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/12877/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Багай Н. О., Дроботова Т. Б.,
за участю секретаря судового засідання - Денисюк І. Г.
розглянувши у закритому судовому засіданні касаційну скаргу Національної поліції України
на рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2023 (суддя Чеберяк П. П.)
і постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 (головуючий суддя Гаврилюк О. М., судді Буравльов С. І., Шапран В. В.)
у справі № 910/12877/23
за позовом Національної поліції України
до Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" Державного підприємства "Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма "Прогрес"
про стягнення коштів
(у судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Чугай О. О., відповідача - Раднавська Н. В.)
ВСТУП
1. У цій справі Верховний Суд вирішував питання підставності зменшення судом штрафних санкцій (неустойки).
2. За результатом розгляду касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для зменшення у спірних правовідносинах штрафних санкцій ґрунтуються на правильному застосуванні судами норм чинного законодавства України, зокрема, ст.551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст.233 Господарського кодексу України (далі - ГК України), та відповідають сформованій та сталій судовій практиці і висновкам Верховного Суду щодо застосування цих норм матеріального права у подібних правовідносинах
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Узагальнений зміст і підстави позовних вимог
3. Національна поліція Україна звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" Державне підприємство "Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма "Прогрес" про стягнення коштів.
4. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач в порушення умов контракту здійснив поставку товарів з порушенням обумовлених строків, у зв`язку з чим позивач звертався до відповідача із претензією, у якій вказував про порушення строків поставки та необхідність сплати сум пені та штрафу за таке прострочення, а також процентів за користування чужими грошовими коштами. У зв`язку із залишенням відповідачем даної претензії без задоволення, позивач звернувся із цим позовом до суду.
5. Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначив, що він належним чином приступив до виконання зобов`язань за контрактом, з метою виконання якого уклав відповідний зовнішньоекономічний контракт з іноземним постачальником про поставку товару, отримав відповідні дозволи на імпорт товару в Україну, сплатив іноземному постачальнику грошові кошти та вжив всіх залежних від нього заходів з метою забезпечення вчасної поставки товару позивачу, однак з огляду на об`єктивні обставини: необхідність усунення недоліків товару постачальником - іноземною компанією, отримання необхідних дозволів, затримка товару через розмитнення тощо, поставка товару відбулась із затримкою. Відповідач вважає заявлені позивачем до стягнення суми штрафних санкцій завищеними та неспівмірними із розміром збитків, які могли бути спричинені несвоєчасною поставкою товарів за контрактом та просить суд на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України зменшити заявлені позивачем штрафні санкції.
Узагальнений зміст і обґрунтування судових рішень
6. Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.12.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024, позов задоволено частково, зокрема, зменшено суму пені та штрафу, що підлягала стягненню з відповідача на підставі статті 233 ГК України.
7. Судові рішення мотивовані тим, що відповідач порушив обумовлені сторонами строки поставки товарів, у зв`язку із чим, нарахування позивачем пені та штрафу за порушення відповідачем строків поставки товару за контрактом є обґрунтованим. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафу та пені, суди встановили його правильність.
8. Враховуючи специфіку діяльності обох сторін контракту під час дії воєнного стану, причини порушення відповідачем зобов`язань, відсутність доказів понесення позивачем збитків у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за контрактом, а також те, що відповідач з урахуванням визначених статутних завдань є спеціальним державним суб`єктом господарювання у здійсненні військово-технічного співробітництва з іноземними державами, безпосередньо здійснює стратегічно важливу діяльність та заходи із забезпечення національної безпеки і оборони України в умовах воєнного стану, беручи до уваги фінансове становище відповідача та приймаючи до уваги суттєвий розмір заявлених позивачем до стягнення з відповідача сум штрафу та пені, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що обґрунтованим та таким, що відповідатиме дотриманню принципу балансу інтересів обох сторін, є зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, і, як наслідок, часткове задоволення позовних вимог.
9. В частині заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами з урахуванням положень контракту, суди вказали на їх обґрунтованість, а також відзначили, що відповідні проценти не є штрафними санкціями, а відтак не підлягають зменшенню.
Касаційна скарга
10. Не погодившись із прийнятими рішеннями в частині відмови в задоволенні позовних вимог, позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким відповідні кошти стягнути з відповідача на користь позивача. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Узагальнені доводи касаційної скарги
11. Підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник визначає пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України, посилаючись на те, що суди неправильно застосували норми частини 3 статті 551 ЦК України, статті 233 ГК України без урахування висновків Верховного Суду, що викладені у постановах від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21, 26.05.2020 у справі № 918/289/19, 04.02.2020 у справі № 918/116/19, 13.02.2024 у справі № 917/272/23, про те, що
- суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав;
- приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
12. Скаржник вважає, що зменшуючи розмір штрафних санкцій, суди:
- не врахували положення статті 617 ЦК України, статей 42, 44, 193, 216-218, 230 ГК України;
- залишили поза увагою обставини неналежної поведінки відповідача, що призвела до порушення строків контракту;
- нівелювали значення пені, як відповідальності за порушення зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів позивача;
- не врахували, що порушення строків виконання умов контракту впливає на ефективність обороноздатності держави та на репутацію Національної поліції України в цілому. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного суду від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21;
- не взяли до уваги те, що до порушення строків контракту призвів невірний комерційний розрахунок відповідача, в наслідок чого, взявши на себе значний обсяг державного замовлення, який складає багато мільйонів гривень, відповідач не зміг забезпечити своєчасне виконання взятих на себе зобов`язань;
- не брали до уваги, що порушення відповідачем своїх зобов`язань завдало збитки іншим учасником господарських відносин;
- невірно оцінили майновий стан обох сторін та не врахували прибуток відповідача, отриманий останнім за 2022 рік;
- не врахували, що умовами контракту встановлено мінімальний розмір господарських санкцій за неналежне виконання договірних зобов`язань, передбачений частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України (оскільки позивач з метою забезпечення пропорційності та рівності учасників господарських правовідносин не скористався наданим йому законом правом на збільшення розміру штрафних санкцій у контракті), а тому зменшення нарахованого відповідачу мінімального розміру штрафних санкцій не є належним способом захисту законних інтересів учасників господарських відносин та не забезпечує правопорядку в сфері господарювання, та жодним чином не забезпечує баланс інтересів учасників господарських правовідносин, зокрема врахування інтересів стягувача враховуючи соціальну значущість своєчасного забезпечення поліцейських форменим одягом для належного виконання ними визначених законом завдань та повноважень;
- не врахували ступінь вини відповідача як боржника при вирішенні питання щодо зменшення неустойки та не встановили підстав для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання умов контракту.
- не врахували, що посилання на обставини, що мали місце до укладення контракту як на підставу неможливості виконання зобов`язання не відповідає принципам добросовісності, розумності та справедливості, передбачених у статті 6 ЦК України.
13. Також скаржник вказує на порушення судами норм процесуального права, передбачених статтями 74, 86, 236 ГПК України, без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 06.07.2023 у справі № 910/4234/22. Окрім цього, посилається на постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
14. Зазначає, що суд першої інстанції визнав встановленими та доведеними обставини, які відповідач наводив в якості підстав для зменшення розміру неустойки, не перевіривши при цьому наявність доказів, які підтверджують такі обставини; обґрунтував своє рішення у частині зменшення розміру неустойки, спираючись виключно на доводи відповідача, викладені в клопотанні про зменшення неустойки, при цьому докази, надані відповідачем на підтвердження наведених обставин Судом першої інстанції взагалі були відхилені.
Відзив
15. Відповідач подав відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими. Наголошує на тому, що суди, вирішуючи питання про зменшення заявленої у справі до стягнення неустойки, надали оцінку обставинам справи, доводам сторін, а також дослідили та оцінили докази, що в свою чергу свідчить про врахування висновків Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, щодо застосування приписів статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України. Зазначає про безпідставність доводів скаржника про порушення судами норм процесуального права без урахування висновків Верховного Суду. Також, вказує на те, що висновки судів не суперечать правовим висновкам об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22. Просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
16. Згідно з частинами 1 - 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
17. Судові рішення у справі оскаржуються позивачем з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.
18. Як уже було зазначено вище, суди попередніх інстанцій, керуючись ст.233 ГК України, ст.551 ЦК України, зменшили розмір заявленої до стягнення суми пені та штрафу, з чим не погоджується скаржник.
19. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК).
20. Відповідно до статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
21. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
22. Схоже правило міститься в частині 3 статті 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
23. Отже, за змістом наведених норм суд має право зменшити розмір санкцій зокрема з таких підстав, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Такий перелік не є вичерпним, оскільки частина 3 статті 551 ЦК України визначає, що суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
24. Під час вирішення судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (ч.3 ст.551 ЦК, ст.233 ГК), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.