ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 червня 2024 року
м. Київ
справа № 127/5585/18
провадження № 51-1047 км 20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 01 серпня 2023 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 02 жовтня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12017020010000996, за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 01 серпня 2023 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, та йому призначено покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн.
На підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_6 звільнено від призначеного покарання за ч. 1 ст. 382 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.
За обставин, викладених у вироку, ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 27 січня
2017 року у справі № 127/17796/16-ц, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 07 березня 2017 року, вирішено негайно відібрати малолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, у батька ОСОБА_6 та передати його матері ОСОБА_8
31 січня 2017 року старший державний виконавець Староміського відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_9 винесла постанову про відкриття виконавчого провадження за фактом відібрання малолітнього сина ОСОБА_10 у батька ОСОБА_6 та повернення його матері ОСОБА_8 . Цю постанову ОСОБА_6 отримав 06 лютого 2017 року.
17 та 24 лютого 2017 року в ході примусового виконання виконавчого листа
в приміщенні Вінницького клінічного обласного шкірно-венерологічного диспансеру на АДРЕСА_2, під час вчинення виконавчих дій ОСОБА_6 умисно, з метою недопущення виконання вказаного рішення суду, перешкоджав його виконанню, добровільно не передав дитину - ОСОБА_10 його матері в присутності представників Служби у справах дітей Вінницької міської ради. При цьому він здійснював психологічний тиск на дитину, фізично утримував її та не відпускав до матері. Про цей факт державний виконавець ОСОБА_9 складала відповідні акти.
Вінницький апеляційний суд ухвалою від 02 жовтня 2023 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 залишив без задоволення, а вирок місцевого суду без змін.
У цьому провадженні були постановлені такі судові рішення:
- вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 30 вересня
2019 року, яким ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 382 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки;
- ухвала Вінницького апеляційного суду від 05 грудня 2019 року, якою залишено без змін вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 30 вересня 2019 року щодо ОСОБА_6 ;
- постанова колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 16 березня 2021 року, якою скасовано вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 30 вересня 2019 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 05 грудня 2019 року щодо ОСОБА_6 і призначено новий розгляд у суді першої інстанції.
Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судових рішень, просить їх скасувати, а кримінальне провадження закрити.
На обґрунтування своїх вимог засуджений посилається на неправильне застосування кримінального закону. Вважає, що суд не довів його прямого умислу на невиконання рішення суду. На думку скаржника, суд не перевірив повною мірою, чи мав він реальну можливість виконати рішення суду.
На касаційну скаргу заперечень від учасників касаційного провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 вважав касаційну скаргу засудженого необґрунтованою та просив залишити її без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позицію прокурора, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
При цьому за правилами ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Тобто касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій, і які перегляду в касаційному порядку, відповідно до вимог ст. 438 КПК України, не підлягають.
Під час розгляду касаційних скарг суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Як передбачено ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, встановлених цим Кодексом, а обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.
За правилами ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, зроблено з додержанням вимог ст. 23 КПК України, на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Зокрема, такого висновку суд дійшов на підставі аналізу показань допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_8, які обґрунтовано визнав логічними, послідовними й такими, що повністю узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_13, а також письмових доказів, які містяться в матеріалах кримінального провадження, зміст яких детально відображено у вироку.
Так, за матеріалами кримінального провадження, свідок ОСОБА_8 в ході судового розгляду повідомила, що в жовтні 2015 року ОСОБА_6 забрав сина до себе та не повернув. Свідок неодноразово просила ОСОБА_6 повернути дитину, також зверталася до працівників поліції та до Служби у справах дітей Вінницької міської ради, однак він категорично відмовлявся повертати дитину і забороняв сину бачитися з нею, для цього батько перестав водити хлопчика до дитячого садка. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької областівід 27 січня 2017 року було вирішено відібрати малолітнього сина ОСОБА_7 у батька ОСОБА_6 та передати його матері. ОСОБА_6 добровільно відмовлявся виконувати вказане рішення, і свідок неодноразово зверталася до представників Служби у справах дітей Вінницької міської ради, до державних виконавців із проханням вжити заходів щодо передання їй сина. За місцем проживання ОСОБА_6 двері не відкривав. Після цього виконавчою службою було встановлено, що хлопчик відвідує процедури у шкірно-венерологічному диспансері, та вирішено вилучати дитину там, про що було повідомлено її та батька ОСОБА_6