ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2024 року
м. Київ
справа № 758/16073/21
провадження № 61-85св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Турчин Андрій Анатолійович, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Шрамова Вікторія Миколаївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шемлій Тетяна Валентинівна, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_4, на рішення Подільського районного суду міста Києва від 24 травня 2023 року у складі судді Головчака М. М. та постанову Київського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Верланова С. М., Невідомої Т. О., Нежури В. А.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2, треті особи: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Турчин А. А., приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Шрамова В. В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шемлій Т. В., ОСОБА_3, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, визнання довіреності та договору позики недійсними.
Позов мотивований тим, що 22 квітня 2021 року невстановлена особа по підробленим документам від імені ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_3 на вчинення юридично-правових правочинів згідно довіреності, яка посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шемлій Т. В. та зареєстрована в реєстрі за №661.
24 вересня 2021 року між ОСОБА_1, від імені якої діяв ОСОБА_3 на підставі вказаної вище довіреності від 22 квітня 2021 року, та ОСОБА_2, був укладений договір позики грошових коштів на загальну суму 4 800 000 грн, внаслідок чого були створені боргові зобов`язання за цим договором позики, який вона не укладала та нікого не уповноважували укладати.
06 листопада 2021 року вона отримала від приватного виконавця виконавчого округу Турчина А. А. постанову про арешт майна боржника від 01 листопада 2021 року, постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 01 листопада 2021 року, постанову про відкриття виконавчого провадження від 01 листопада 2021 року, постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 01 листопада 2021 року, відповідно до яких приватним виконавцем відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого напису № 379 від 28 вересня 2021 року, виданого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Шрамовою В. М. про стягнення заборгованості за договором позики у розмірі 4 700 000 грн.
Оскільки вона не видавала довіреність на ім`я ОСОБА_3, така довіреність, а також договір позики грошових коштів від 24 вересня 2021 року, підлягають визнанню недійсними, а виконавчий напис №379 від 28 вересня 2021 року, який виданий приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Шрамовою В. М. про стягнення заборгованості за договором позики є таким, що не підлягає виконанню.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила:
визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Шрамовою В. М. і зареєстрований в реєстрі за № 379, таким, що не підлягає виконанню;
визнати недійсними довіреність, яка видана ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_3 від 22 квітня 2021 року та договір позики від 24 вересня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 24 травня 2023 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Турчин А. А., приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Шрамова В. М., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шемлій Т. В., ОСОБА_3 про визнання довіреності та договору позики недійсними задоволено частково.
Визнано виконавчий напис № 379 від 28 вересня 2021 року, приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Шрамовою В. М. про стягнення заборгованості таким, що не підлягає виконанню.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 362 грн.
В іншій частині позовних вимог залишено без задоволення.
Судове рішення мотивоване тим, що в обов`язок нотаріуса входить перевірка безспірності боргу у боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов`язання, а також встановлення моменту виникнення права вимоги. При наявності заперечень боржника нотаріус повинен оцінити його аргументи на предмет наявності ознаки безспірності відносно вимог заставодержателя. За відсутності ознаки безспірності нотаріус повинен був відмовити в здійсненні виконавчого напису.Вказаний у виконавчому написі розрахунок заборгованості не є безспірним, а виконавчий напис не є таким, що вчинений відповідного до чинного законодавства України. Відповідачем не надано суду належних, допустимих і достовірних доказів, які б переконливо доводили наявність підстав для вчинення виконавчого напису та стягнення суми заборгованості з позивача. Під час вчинення спірного виконавчого напису приватним нотаріусом не було дотримано вимоги чинного законодавства щодо процедури його винесення та перевірки безспірності вимог відповідача, а отже, вимоги позивача щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, є обґрунтованими. Щодо вимоги позивача про визнання недійсним довіреності та договору позики суд зазначив наступне. В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б давали підстави вважати оспорені договори недійсними. Доказів того, що підпис ОСОБА_1 який міститься у довіреності від 22 квітня 2021 року, не належить останній суду надано не було. Клопотань, щодо призначення судової почеркознавчої експертизи стороною не заявлялося. Договір позики укладений сторонами на підставі положень про представництво з дотриманням вимог закону, необхідних для чинності правочину, а належних і допустимих доказів протилежного позивачем не надано. Отже, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б давали підстави вважати недійсними довіреність та договір позики, з підстав того, що позивач їх не підписувала, а тому відсутні похідні підстави, передбачені статтями 203, 215 ЦК України для визнання недійсним договору позики.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кобилянського М. В. задоволено частково.
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 24 травня 2023 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Турчин А. А., приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Шрамова В. М., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шемлій Т. В., ОСОБА_3, про визнання довіреності та договору позики недійсними, змінено, викладено його мотивувальну частину у редакції цієї постанови.
Апеляційний суд виходив з того, що рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсними довіреності та договору позики не відповідає вимогам закону. У справі за позовом особи, яка видала довіреність, про визнання недійсною цієї довіреності, належним відповідачем є повірений (особа, якій видано довіреність), а не нотаріус. Позивач у цій справі щодо вимоги про визнання недійсною довіреності, у встановлений статею 51 ЦПК України строк клопотань до суду першої інстанції про залучення ОСОБА_3 відповідачем не заявляла. У суду апеляційної інстанції на стадії апеляційного перегляду справи відсутня можливість залучити до участі у справі належного відповідача. Отже, встановивши, що до участі у справі у якості відповідача не залучено особу, права та обов`язки якого стосуються позовні вимоги про визнання недійсною довіреності, а саме, ОСОБА_3, який є повіреним, колегія суддів зробила висновок про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсною довіреності через неналежний суб`єктний склад. Із зазначених підстав апеляційний суд не давав оцінки доводам позивача щодо не підписання нею довіреності від 22 квітня 2021 року, оскільки оцінка зазначених доводів та доказів на їх підтвердження можлива виключно у разі заявлення у встановленому законом порядку позову до належного відповідача, яким є ОСОБА_3 Заявляючи вимогу про визнання недійсним договору позики, позивач вказувала на недійсність довіреності. Оскільки підстав до задоволення позову в частині визнання недійсною довіреності немає, вимога щодо недійсності договору позики також задоволенню не підлягає, так як є похідною від вимоги про визнання недійсною довіреності.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У грудні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_4, в якій просила скасувати частково рішення Подільського районного суду міста Києва від 24 травня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року й ухвалити у відповідній частині нове рішення, а саме: визнати недійсною довіреність та договір позики, в іншій частині рішення Подільського районного суду міста Києва від 24 травня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року залишити без змін.
Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення в оскарженій частині прийняті без повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, висновки судів не відповідають обставинам справи, рішення прийняті з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, довіреність, на підставі якої ОСОБА_3 укладав від імені позивача договір, яку надала приватний нотаріус Шемлій Т. В. та яка видана на підставі підробленого паспорту на ім`я ОСОБА_1 не відповідає змісту довіреності, яку надала приватний нотаріус Шрамова В. М. та яка стала підставою для укладанню оспореного договору позики. Саме по собі зазначення ОСОБА_3 в якості третьої особи, а не як відповідача, не може слугувати єдиною підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки видача довіреності є одностороннім правочином, за яким в останнього не виникло обов`язків, а лише права. Так, суди не врахували висновок Верховного Суду в постанові від 07 червня 2023 ролку у справі № 753/8847/19, за яким односторонній правочин є дією однієї сторони, яка створює обов`язки лише для особи, яка видала довіреність. Оскільки довіреність підписана не ОСОБА_1, а шахраями на підставі явно підробленого паспорту, вона видана всупереч внутрішньої волі позивача, а відтак така довіреність і похідні від неї правочини є нікчемними.
Аналіз змісту касаційної скарги свідчить про те, що судові рішення оскаржуються лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними довіреності та договору позики, тому в іншій частині не оскаржуються та в касаційному порядку не переглядаються.
Позиція інших учасників справи
У лютому 2024 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шемлій Т. В. подала відзив на касаційну скаргу за підписом ОСОБА_5, в якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, судові рішення в оскарженій частині без змін.
В обгрунтування відзиву зазначила, що під час судового розгляду встановлено, що приватним нотаріусом була посвідчена довіреність ОСОБА_1, яка з`явилась до офісу нотаріуса, надала власний паспорт, на підставі якого була встановлена її особа. Твердження про підроблений паспорт не було доведено позивачем. ОСОБА_1 самостійно визначаючи субєктний склад осіб під час звернення з позовною заявою, свідомо не залучила ОСОБА_3 з метою неможливості суду встановити факти, що мають значення для справи.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 758/16073/21 та витребувано справу із суду першої інстанції.
У січні 2024 року матеріали справи № 758/16073/21 надійшли до Верховного Суду та передані судді доповідачу.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 11 січня 2024 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 07 червня 2023 року у справі № 753/8847/19, від 17 березня 2021 року у справі № 360/1742/18, від 19 листопада 2021 року у справі № 710/475/20-ц та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).