ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2024 року
м. Київ
справа № 522/13316/19
провадження № 61-11322св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради,
відповідачі: ОСОБА_1, державний реєстратор управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради Шерстюк Володимира Дмитрівна,
треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на ухвалу Одеського апеляційного суду від 15 червня 2023 року у складі колегії суддів: Князюка О. В., Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради звернулося із вказаною позовною заявою та просило суд скасувати рішення державного реєстратора управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради Шерстюк В. Д. про державну реєстрацію від 01 серпня 2019 року, індексний номер 48047444, зобов`язати ОСОБА_4 привести самочинно реконструйований об`єкт у відповідність до договору купівлі-продажу №363 від 30 травня 2019 року за власний рахунок .
Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_5 навів недостовірні відомості в повідомленні про початок виконання будівельних робіт № ОД 061191891724 від 08 липня 2019 (далі - повідомлення) та декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ОД 141192071758 від 26 липня 2019 року (далі - декларація) з реконструкції квартири без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, в частині визначення класу наслідків (відповідальності), зазначивши, що за класом наслідків (відповідальності) даний об`єкт будівництва належить до об`єктів з незначними наслідками (CC1), тоді як такий відноситься до об`єктів зі значним класом наслідків (відповідальності) - СС3. Зазначене стало підставою для скасування вказаних повідомлення та декларації на підставі наказів Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 05 серпня 2019 року відповідно №01-13/338ДАБК та №01-13/339ДАБК. Разом з тим, 01 серпня 2019 року державний реєстратор управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради Шерстюк В. Д., не маючи належних правових підстав, без введення об`єкту до експлуатації у встановленому законом порядку з урахуванням класу наслідків об`єктів (СС3), зареєструвала право власності на новоутворені об`єкти за ОСОБА_6 на підставі декларації, тим самим надала об`єкту самочинного будівництва статус приватної власності.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20 серпня 2020 року в задоволенні позовної заяви Управління державного архітектурно-
будівельного контролю Одеської міської ради до ОСОБА_4, державного реєстратора Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради Шерстюк В. Д., треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про скасування рішення державного реєстратора та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради подало апеляційну скаргу, в якій з посиланням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 15 червня 2023 року апеляційну скаргу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради задоволено частково, рішення Приморського районного суду міста Одеси від 20 серпня 2020 року - скасовано, провадження у справі за позовом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до ОСОБА_4, державного реєстратора Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради Шерстюк В. Д., треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про скасування рішення державного реєстратора та зобов`язання вчинити певні дії - закрито.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що спірні правовідносини в цій справі обумовлені реалізацією позивачем передбачених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" делегованих повноважень щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності. Здійснення такого державного контролю означає обов`язковість прийнятих за його результатами рішень для суб`єкта, якого він контролює, що свідчить про владно-управлінський характер, а отже, і публічно-правову природу таких правовідносин. Враховуючи наведене, колегія суддів вважала, що вказані позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
28 липня 2023 року Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради через систему "Електронний Суд" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати ухвалу Одеського апеляційного суду від 15 червня 2023 року та направити справу до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 жовтня 2023 року Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради поновлений строк на касаційне оскарження ухвали Одеського апеляційного суду від 15 червня 2023 року та відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на ухвалу Одеського апеляційного суду від 15 червня 2023 року, витребувано справу із суду першої інстанції.
19 грудня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що під час ухвалення рішення суд апеляційної інстанції не правильно застосував норми процесуального законодавства, не врахував висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 29 травня 2019 року у справі №815/4063/15 та від 11 вересня 2019 року у справі №815/4789/16, за наявності спору про право, що є підставою для розгляду вказаного спору за правилами цивільного судочинства, ухвалив рішення про закриття провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частиною 1 статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Позиція інших учасників справи
27 листопада 2023 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ОСОБА_5 просить відмовити у задоволенні касаційної скарги Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради.
На обґрунтування відзиву відповідач посилається на те, що на час подання позову, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, здійснював свою діяльність на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Положення про управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 03 листопада 2021 року з №671-VIII, вимогами яких Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради було уповноважене пред`являти до суду позови про приведення в первинний стан самовільно реконструйованих квартир та нежитлових приміщень, які знаходяться на території міста Одеси. Так, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, встановивши порушення ОСОБА_6 вимог діючого законодавства у сфері містобудівної діяльності, виконувало свої публічно-правові функції та звернулося з відповідним позовом до суду, надавши до суду на його обґрунтування документи, які видавались Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради у зв`язку з виконанням покладених на нього публічно-правових функцій як суб`єкта владних повноважень. Отже, спірні правовідносини в цій справі обумовлені реалізацією позивачем передбачених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" делегованих повноважень щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності. Здійснення такого державного контролю означає обов`язковість прийнятих за результатами рішень для підконтрольного суб`єкта, що свідчить про владно-управлінський характер, а отже, і публічно-правову природу таких правовідносин. Зважаючи на викладене, вважає, що спір, який є предметом розгляду, є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб`єкта владних повноважень, який реалізовує у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції стосовно виявлення та усунення порушень у сфері містобудівної діяльності шляхом приведення в первинний стан самовільно реконструйованих квартир, а тому такий спір належить до юрисдикції адміністративних судів.
Фактичні обставини, встановлені судами
08 липня 2019 року Управлінням архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними насідками (СС1) з реконструкції квартири АДРЕСА_2 за №ОД 061191891724, замовник будівництва - ОСОБА_5
26 липня 2019 року Управлінням архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1) за № ОД 141192071758, замовник- ОСОБА_7 .
Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_5 набув право власності на квартиру АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 30 травня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Мельченко М.М. за реєстровим №363, право власності на зазначене майно зареєстроване 01 серпня 2019 року державним реєстратором юридичного департаменту Одеської міської ради Шерстюк В. Д., індексний номер 48047444.
Разом з тим, будинок за адресою: АДРЕСА_3 "Будинок, в якому жив ОСОБА_8 - генерал лейтенант, Герой Радянського Союзу"побудований в 1968-1980 рр., прийнятий під охорону держави на підставі рішення Одеського обласного виконавчого комітету №491 від 20 жовтня 1987 року та наказу МКТ від 20 червня 2008 року №728/0/16-08 як пам`ятка історії, охоронний номер №168-ОД.
Згідно з Наказом Управління архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради №01-13/338ДАБІ від 05 серпня 2019 року скасоване право на початок виконання будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) № ОД 0611918911724 "Реконструкція квартири АДРЕСА_2", замовник - ОСОБА_7 .
Відповідно до Наказу Управління архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради №01-13/339ДАБІ від 05 серпня 2019 року скасована реєстрація декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) № ОД 041192071758 від 26 липня 2019 року "Реконструкція квартири АДРЕСА_2", замовник - ОСОБА_7 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені у статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини є здатність особи безперешкодно отримати судовий захист до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Право на доступ до суду не є абсолютним. Воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов, за яких суд повноважний розглядати позовну заяву. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Статтею 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно зі статтею 125 Конституції України визначено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
За статтею 19 ЦПК України під цивільною юрисдикцією розуміють компетенцію загальних судів вирішувати з додержанням процесуальної форми цивільні справи у видах проваджень, передбачених цим Кодексом.
За загальним правилом у порядку цивільного судочинства загальні суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також із інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (статті 4, 19 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
У цьому Кодексі термін "суб`єкт владних повноважень" вживається у такому значенні: це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 4 КАС України позивачем в адміністративній справі є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.