ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 червня 2024 року
м. Київ
справа № 752/178/19
провадження № 61-3675св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О.,
Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва", Київська міська рада (Київська міська державна адміністрація), Голосіївська районна в м. Києві державна адміністрація,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Наупокоєва Наталія Костянтинівна, на ухвалу Київського апеляційного суду від 22 лютого 2024 року у складі колегії суддів Поліщук Н. В., Мережко М. В., Соколової В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог позовної заяви
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва" (далі - КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва"), Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації про відшкодування шкоди.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 є власником автомобіля "BMW 318 СІ", д.н.з. НОМЕР_1, який 24 грудня 2017 року було пошкоджено внаслідок обвалу підпірної стіни (забору) за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, 14-Б, де був припаркований вказаний автомобіль. Зазначені події, пов`язані з обвалом підпірної стіни, є загальновідомими та неодноразово були висвітлені засобами масової інформації.
КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва" є балансоутримувачем будинків № 14-А, 14-Б на
вул. Антоновича у м. Києві та виконавцем послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій в Голосіївському районі м. Києва.
Згідно з протоколом № 19 позачергового засідання комісії техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації рішення щодо розробки проекту підпірної стіни між житловими будинками на вул. Антоновича, 8, 10-А, 10-Б прийняла Голосіївська районна в м. Києві державна адміністрація. Таке рішення дає підстави вважати, що вказаний орган має право приймати рішення щодо об`єктів, які характерні для власника, розпорядника або балансоутримувача майна.
Київська міська рада у порушення приписів Закону України "Про благоустрій населених пунктів" не визначила балансоутримувача, відповідального за утримання підпірної стіни між будинками 14-А та 14-Б на вул. Антоновича, не забезпечила її належне утримання та експлуатацію, а Київська міська державна адміністрація не забезпечила належний контроль за станом цієї інженерної споруди.
Неправомірні дії відповідачів у їх сукупності призвели до руйнування підпірної стіни між будинками 14-А та 14-Б на вул. Антоновича у м. Києві та завдання позивачу майнової шкоди, розмір якої відповідно до експертного висновку автотоварознавчого дослідження від 02 січня 2018 року № ЕД-1707-2-920.17 становить 533 291,77 грн.
З урахуванням зазначеного ОСОБА_1 просив суд стягнути солідарно
з відповідачів завдану йому майнову шкоду у розмірі 533 291,77 грн та судові витрати, понесені під час розгляду справи.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 15 вересня 2022 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведеністю позовних вимог, оскільки позивач не надав належних і допустимих доказів у розумінні закону на підтвердження того, що пошкодження автомобіля внаслідок падіння підпірної стіни на вул. Антоновича, 14-Б у м. Києві відбулося саме з вини відповідачів, а не власної недбалості позивача, який залишив транспортний засіб не у спеціально відведеному для цього місці.
Не погодившись із зазначеним рішенням, 31 січня 2024 року
ОСОБА_1, діючи через свого представника адвоката Неупокоєвої Н. К., оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 лютого 2024 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що враховуючи імперативний характер положень частини другої статті 358 ЦПК України та те, що річний строк, визначений вказаною процесуальною нормою, є присічним і поновленню не підлягає, у відкритті апеляційного провадження слід відмовити, оскільки апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня ухвалення оскаржуваного судового рішення, а наведені ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Неупокоєва Н. К., підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не свідчать про пропуск такого строку внаслідок виникнення обставин непереборної сили та наявність об`єктивних перешкод реалізувати своє процесуальне право у встановлений законом строк.
При цьому ОСОБА_1 є позивачем у справі, ініціював судовий розгляд, через свого представника був повідомлений про розгляд справи та рух справи, брав участь у судових засіданнях, подавав заяви по суті справи. Крім того, його представник була присутня при проголошенні вступної та резолютивної частини оскаржуваного судового рішення та отримала копію короткого судового рішення, а тому представникові скаржника з 15 вересня 2022 року достеменно відомо про результат розгляду позовної заяви ОСОБА_1, що свідчить про те, що сторона позивача не виявила належної зацікавленості у вчасній реалізації своїх процесуальних прав.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У березні 2024 року до Верховного Суду через систему "Електронний суд" надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Наупокоєва Н. К., на ухвалу Київського апеляційного суду від 22 лютого
2024 року, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до апеляційного суду.
У касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на порушення апеляційним судом норм процесуального права, зокрема, пункту 1 частини другої статті 354 ЦПК України.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що неотримання рішення суду першої інстанції учасником справи є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження.
Оскільки суд першої інстанції не виконав вимоги статті 272 ЦПК України та своєчасно не направив копію судового рішення позивачу, у судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини, а тому ОСОБА_1 має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
У квітні 2024 року КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду - без змін.
Відзив мотивовано безпідставністю доводів касаційної скарги, оскільки у зв`язку зі зверненням з апеляційною скаргою на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 15 вересня 2022 року через 1 рік і 4 місяці, суд апеляційної інстанції правомірно застосував положення статті 358 ЦПК України та відмовив у відкритті апеляційного провадження.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Голосіївського районного суду міста Києва.
У травні 2024 року справа № 752/178/19 надійшла до Верховного Суду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Частинами першою, третьою статті 406 ЦПК України передбачено, що ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши доводи касаційної скарги з підстав та у межах касаційного оскарження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала апеляційного суду - залишенню без змін, оскільки її постановлено з додержанням норм процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї (далі - Конвенція), згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини (стаття 10 ЦПК України).
Згідно зі статтею 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судовихрішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи. Можливість (право) оскарження судових рішень у суді апеляційної інстанції є складовою права особи на судовий захист.
Забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і ґрунтуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.
ЄСПЛ, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
"Право на суд", одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Накладення обмеження дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Воловік проти України" від 06 грудня 2007 року).