Постанова суду № 203/121/20 від 25.06.2024 про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями та діями органу досудового розслідування та прокуратури

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2024 року

м. Київ

справа № 203/121/20

провадження № 61-2373св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О.,

Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - держава Україна в особі Державної казначейської служби України, Дніпропетровської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 вересня 2022 року

у складі судді Казака С. Ю., додаткове рішення Кіровського районного суду

м. Дніпропетровська від 26 жовтня 2022 року у складі судді Казака С. Ю. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року у складі колегії суддів Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Пищиди М. М., та касаційні скарги Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області та Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 вересня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Дніпропетровської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями та діями органу досудового розслідування та прокуратури.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 09 листопада 2015 року прокуратурою Дніпропетровської області до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 42015040000000895 внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення за ознаками злочину, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України. 05 лютого 2016 року прокуратурою Дніпропетровської області до ЄРДР за № 42016040000000096 внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 358 КК України. Постановами прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області від 22 березня 2016 року у кримінальному провадженні

№ 42015040000000895 склад злочину було перекваліфіковано з частини четвертої статті 190 КК України на частину другу статті 15, частину п`яту статті 191 КК України, а у кримінальному провадженні № 42016040000000096 -

з частини четвертої статті 358 КК України на частину другу статті 366 КК України. Також постановою прокурора від 22 березня 2016 року вказані кримінальні провадження були об`єднані в одне провадження за

№ 42015040000000895.

22 березня 2016 року старшим слідчим слідчого управління Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі - СУ ГУНП в Дніпропетровській області) стосовно ОСОБА_1 було складено повідомлення про підозру у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень, яке того ж дня було погоджено прокурором. Вказане повідомлення ОСОБА_1 не вручалося, для його отримання остання не викликалась.

При цьому органу досудового розслідування було достеменно відомо, що позивач із січня 2016 року проживала на території Грузії.

23 березня 2016 року старшим слідчим СУ ГУНП в Дніпропетровській області за погодженням із прокурором відділу прокуратури Дніпропетровської області було винесено постанову про оголошення підозрюваної ОСОБА_1 у розшук, а досудове розслідування у кримінальному провадженні зупинено.

Постановою прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області

від 07 квітня 2016 року матеріали досудового розслідування відносно

ОСОБА_1 було виділено з кримінального провадження

№ 42015040000000895 в окреме провадження за № 12016040000000268. Постановою старшого слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області

від 07 квітня 2016 року досудове розслідування у кримінальному провадженні

№ 12016040000000268 зупинено у зв`язку з оголошенням у розшук підозрюваної.

Ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 квітня 2016 року надано дозвіл на затримання ОСОБА_1 з метою її приводу до суду для участі у розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

15 червня 2016 року Укрбюро Інтерполу ГУНП в Дніпропетровській області оголосило ОСОБА_1 у міжнародний розшук з метою її арешту та екстрадиції в рамках кримінального провадження № 12016040000000268. Згідно з листом вказаного відділу від 24 лютого 2017 року ОСОБА_1 з 15 червня 2016 року перебувала у міжнародному розшуку по "червоній картці Інтерполу", а відповідно до відповіді ГУНП в Дніпропетровській області від 17 березня

2017 року ОСОБА_1 перебувала в державному розшуку з 01 квітня 2016 року та міжнародному розшуку - з 13 червня 2016 року як особа, яка переховується від органів досудового розслідування.

Ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 липня 2016 року за клопотанням прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури до ОСОБА_1 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 липня 2016 року вказану ухвалу скасовано та в обранні

ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовлено.

Ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 жовтня 2016 року надано дозвіл на затримання з метою приводу

ОСОБА_1 до суду для участі у розгляді клопотання про обрання їй запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 березня 2017 року відмовлено в задоволенні клопотання слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2017 року ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

07 квітня 2017 року досудове розслідування у кримінальному провадженні

№ 12016040000000268 відновлено, змінено підслідність та проведення подальшого досудового розслідування доручено слідчим Департаменту з розслідування особливо тяжких злочинів у сфері економіки Генеральної прокуратури України.

19 травня 2017 року Головна прокуратура Грузії отримала копію, а 29 травня 2017 року - оригінал клопотання Генеральної прокуратури України про екстрадицію ОСОБА_1

30 червня 2017 року ОСОБА_1 була затримана правоохоронними органами на території Грузії. Ухвалою Батумського міського суду Грузії від 03 липня

2017 року ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді екстрадиційного арешту строком на три місяці та в цей же день остання поміщена до пенітенціарної установи № 2 (м. Кутаїсі).

07 липня 2017 року слідчим Департаменту з розслідування особливо тяжких злочинів у сфері економіки Генеральної прокуратури України було складено та погоджено старшим групи прокурорів у кримінальному провадженні клопотання про правову допомогу на адресу Головної прокуратури Міністерства юстиції Грузії.

22 липня 2017 року ОСОБА_1 була переміщена з пенітенціарної установи № 2 (м. Кутаїсі) до пенітенціарної установи № 5 - спеціальної жіночої установи

(м. Кутаїсі).

Ухвалою Тбіліського міського суду Грузії від 28 вересня 2017 року ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у вигляді екстрадиційного арешту до шести місяців, тобто до 30 грудня 2017 року.

Ухвалою Тбіліського міського суду Грузії від 29 грудня 2017 року ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у вигляді екстрадиційного арешту до дев`яти місяців, тобто до 30 березня 2018 року.

Ухвалою Тбіліського міського суду Грузії від 09 березня 2018 року ОСОБА_1 було змінено запобіжний захід у вигляді екстрадиційного арешту на заставу в розмірі 100 000,00 ларі з покладенням відповідних обов`язків.

Постановою старшого групи прокурорів відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення Департаменту з розслідувань особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України

від 15 березня 2018 року кримінальне провадження № 12016040000000268 відносно ОСОБА_1 закрито за відсутності достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпання можливостей їх отримання.

12 квітня 2018 року прокурор управління міжнародних відносин департаменту правового забезпечення Головної прокуратури Грузії ухвалила рішення про закінчення екстрадиційного провадження щодо ОСОБА_1, скасувала запобіжний захід та додаткові обов`язки і заборони відносно ОСОБА_1 .

Загалом досудове розслідування кримінального провадження

№ 42015040000000895 та виділеного з нього кримінального провадження

№ 12016040000000268 щодо ОСОБА_1 здійснювалося з 09 листопада

2015 року (внесення відомостей до ЄРДР) до 15 березня 2018 року (закриття кримінального провадження), тобто протягом 2 років 4 місяців та 6 днів,

а незаконне кримінальне переслідування ОСОБА_1 відбувалось у період з

09 листопада 2015 року (внесення відомостей до ЄРДР) до 12 квітня 2018 року (закінчення екстрадиційного провадження), тобто протягом 2 років 5 місяців та 3 днів.

Після того, як позивача почали незаконно переслідувати на території України, її чоловік ОСОБА_2 припинив із нею будь-яке спілкування, що свідчить про погіршення сімейних відносин, а після арешту позивача чоловік звернувся до суду із позовом про розлучення, який задоволено заочним рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2017 року. Отже, незаконне кримінальне переслідування ОСОБА_1 фактично зруйнувало її подружнє життя, що завдало їй значних душевних страждань, оскільки протягом 15 років вона проживала із чоловіком та планувала прожити ще багато років.

Син позивача ОСОБА_3 від народження страждає гіпоксично-ішемічним ураженням центральної нервової системи, має діагноз: загальний розлад розвитку, резідуальна енцефалопатія, логоневроз, депресивний стан. Починаючи з 15 січня 2016 року позивач із сином перебувала на території Грузії без її чоловіка та батька дитини. Після арешту ОСОБА_1 стан сина значно погіршився, із родичів та близьких на території Грузії на той час нікого не було.

У зв`язку з перебуванням позивача у в`язниці, вона була позбавлена можливості підтримувати мінімальний сімейний зв`язок із сином. Відсутність регулярних і повноцінних контактів з матір`ю заподіяло непоправної шкоди психічному та, як наслідок, фізичному здоров`ю як сина, так і самої позивачки. Погіршення стану здоров`я дитини підтверджується довідками за результатами консультації у дитячого невролога від 15 серпня 2017 року, амбулаторно-медичного огляду від 16 серпня 2017 року, довідками від 09 листопада 2017 року, від 26 лютого

2018 року. Отже, незаконними діями відповідача завдано непоправної моральної шкоди малолітньому сину, який в силу свого діагнозу вкрай потребував постійної присутності матері, та самій позивачці, оскільки факт неможливості бачитись зі своїм сином кожен день та піклуватись про нього, зробив її життя жахливим в умовах ізоляції. Вона відчувала постійні нервові стреси, моральні страждання, відчуття тривоги за свого малолітнього сина, який опинився в чужій країні без рідних поруч.

Крім того, незаконне кримінальне переслідування завдало шкоди діловій репутації ОСОБА_1, яка з грудня 2012 року до 24 листопада 2015 року працювала на посаді головного бухгалтера та його заступника в ТОВ "Продекспорт-2009". Наприкінці 2015 року вона перейшла на роботу в ТОВ "Вітафудс", яке з 15 січня 2016 року відрядило її до Грузії. 28 жовтня 2016 року позивач прийнята на посаду помічника бухгалтера в ТОВ "Leader Distribution", а з 01 червня 2017 року призначена на посаду помічника бухгалтера вказаного товариства. На той час в неї вже склалися професійні зв`язки та гідна ділова репутація серед кола співробітників товариства, її поважали колеги та керівництво. Однак несподіваний арешт та незаконне кримінальне переслідування на території Грузії зробило неможливим її подальше перебування в Грузії, оскільки її авторитет та діловий імідж як чесної, професійної та добропорядної людини було повністю зруйнований висунутими проти неї обвинуваченнями, що безумовно завдало їй непоправної моральної шкоди.

Посилаючись на вказані обставини у їх сукупності, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог ОСОБА_1 остаточно просила стягнути на її користь у рахунок відшкодування моральної шкоди 7 020 000,00 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 вересня

2022 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнено з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України

на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди

250 000,00 грн. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Судові витрати у справі компенсовано за рахунок держави.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 тривало з 22 березня 2016 року (день винесення повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення) до

15 березня 2018 року (день винесення постанови про закриття кримінального провадження) та було закрито у зв`язку із невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати, що свідчить про право позивача на відшкодування моральної шкоди.

Мінімальний гарантований розмір моральної шкоди, визначений законодавством, право на відшкодування якої має ОСОБА_1, становить 149 500,00 грн, проте, враховуючи ступінь та глибину завданих позивачу моральних страждань, тривалість кримінального переслідування, перебування позивача під вартою в порядку екстрадиційного арешту більше 8 місяців, втрату зв`язків із родиною, негативний вплив на ділову та професійну репутацію, а також виходячи із принципів виваженості, розумності та справедливості, суд вважав за необхідне збільшити розмір відшкодування та стягнути на її користь 250 000,00 грн.

Додатковим рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська

від 26 жовтня 2022 року стягнено з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 42 500,00 грн.

Додаткове рішення мотивовано тим, що позивачем на підтвердження понесених витрат на правову допомогу надано належні і допустимі докази, зокрема, засвідчені копії договору про надання професійної правничої (правової) допомоги, акт приймання-передачі наданої професійної правничої (правової) допомоги, платіжне доручення на підтвердження перерахування ОСОБА_1 на рахунок Адвокатського об`єднання "АДВІС" коштів за надані послуги в сумі 42 500,00 грн.

Ураховуючи реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), розумність їх розміру, обсяг наданої правничої допомоги адвокатом, потребу у вчинені запитів адвоката, участь представника позивача в судових засіданнях, їх кількість та час, виходячи з конкретних обставин справи, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення клопотання позивача та стягнення на її користь понесених витрат на правову допомогу у розмірі 42 500,00 грн, який є співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 вересня 2022 року та додаткове рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська

від 26 жовтня 2022 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції вважав, що рішення та додаткове рішення суду першої інстанції ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, із дотриманням норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини. Підстав для зменшення розміру відшкодування моральної шкоди та витрат на правову допомогу апеляційним судом не встановлено.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг, позиції інших учасників справи

У лютому 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ГУНП в Дніпропетровській області на рішення Кіровського районного суду

м. Дніпропетровська від 08 вересня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У касаційній скарзі підставою касаційного оскарження судових рішень заявник вказує пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).

Касаційну скаргу мотивовано тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема положення статті 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду",

та не враховано правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17, від 21 жовтня 2020 року у справі

№ 754/8730/19, від 14 квітня 2021 року у справі № 520/14448/18, від 22 грудня 2021 року у справі № 202/1722/19.

У зазначених постановах викладено висновок про те, що законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, який є гарантованим мінімумом. Визначення розміру відшкодування моральної шкоди залежить від характеру і обсягу страждань, яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у життєвих та суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації і сама можливість їх відновлення у необхідному чи повному обсязі. Крім того, розмір відшкодування має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб і не повинен призводити до безпідставного збагачення особи.

Висновки судів про завдання ОСОБА_1 моральної шкоди ґрунтуються на припущеннях, оскільки позивач не надала належних і допустимих доказів на підтвердження спричинення їй моральних страждань.

У березні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 08 вересня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року, у якій заявник просить змінити оскаржувані судові рішення в частині зменшення розміру суми відшкодування моральної шкоди.

У касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України

Касаційну скаргу мотивовано відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах щодо права особи на отримання відшкодування моральної шкоди у більшому розмірі, ніж мінімально визначений законом, у випадку зупинення досудового розслідування у зв`язку з ухиленням особи від слідства та оголошенням її у розшук.

Період перебування ОСОБА_1 у розшуку та зупинення досудового розслідування не підлягає врахуванню при розрахунку періоду перебування під слідством і судом, а тому позивач має право на мінімальний гарантований розмір моральної шкоди, що становить 149 500,00 грн.

У березні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Офісу Генерального прокурора на рішення Кіровського районного суду

м. Дніпропетровська від 08 вересня 2022 року, додаткове рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 жовтня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року, у якій просить змінити судові рішення по суті спору, зменшивши розмір відшкодування моральної шкоди, та скасувати додаткове рішення в частині стягнення витрат на правову допомогу.

У касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на пункти 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1, що становить 250 000,00 грн, суди першої та апеляційної інстанцій у порушення вимог статей 265, 382 ЦПК України не обґрунтували і не навели відповідних розрахунків та мотивів. Такий висновок судів суперечить правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 22 грудня 2021 року у справі

№ 202/1722/19, від 10 листопада 2021 року у справі № 346/5428/17, відповідно до якої розмір відшкодування має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб і не повинен призводити до безпідставного збагачення особи.

Суди повно та всебічно не дослідили обставин справи та неправильно встановили період перебування позивача під слідством і судом, оскільки до такого періоду не входить перебування особи в розшуку.

Посилаючись на підставу касаційного оскарження судових рішень, визначену пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, заявник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" у контексті того, що тривалість строку досудового розслідування зумовлена оголошенням особи у розшук.

Крім того, судами безпідставно задоволено позов до Офісу Генерального прокурора, оскільки вказаний орган не є належним відповідачем у справі.

Ухвалюючи додаткове рішення у справі про стягнення витрат на правову допомогу, суд першої інстанції порушив вимоги статті 270 ЦПК України, оскільки з тексту основного рішення вбачається вирішення судом питання про стягнення судових витрат, а тому правові підстави для ухвалення додаткового рішення відсутні.

Суд першої інстанції прийняв докази на понесення витрат на надання правової допомоги після закінчення строку, встановленого статтею 141 ЦПК України.

Крім того, розмір присуджених судом витрат на правову допомогу не

є співмірним та справедливим і суперечить правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15,

від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, від 31 березня 2020 року

у справі № 726/549/19.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ГУНП в Дніпропетровській області та витребувано матеріали справи з Кіровського районного суду

м. Дніпропетровська.

Ухвалою Верховного Суду від 27 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Дніпропетровської обласної прокуратури.

Ухвалою Верховного Суду від 27 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора.

У квітні 2023 року справа № 203/121/20 надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 09 листопада 2015 року відносно ОСОБА_1 прокуратурою Дніпропетровської області до ЄРДР внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення за № 42015040000000895 за ознаками злочину, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України.

05 лютого 2016 року відносно ОСОБА_1 прокуратурою Дніпропетровської області до ЄРДР внесено відомості за № 42016040000000096 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 358 КК України (а. с. 11, т. 1).

Постановами прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області

від 22 березня 2016 року у кримінальному провадженні № 42015040000000895 склад злочину перекваліфіковано з частини четвертої статті 190 КК України на частину другу статті 15, частину п`яту статті 191 КК України, а у кримінальному провадженні № 42016040000000096 - з частини четвертої статті 358 КК України на частину другу статті 366 КК України (а. с. 12-23, т. 1).

Постановою прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області

від 22 березня 2016 року вказані кримінальні провадження об`єднані в одне провадження за № 42015040000000895 (а. с. 24, т. 1).

22 березня 2016 року старшим слідчим СУ ГУНП в Дніпропетровській області Козинцем Р. М. було складено повідомлення про підозру ОСОБА_1

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 15, частиною п`ятою статті 191, частиною другою статті 366 КК України, яке було погоджено прокурором відділу прокуратури Дніпропетровської області

Семенюк О. В. (а. с. 25-31, т. 1).

23 березня 2016 року старшим слідчим СУ ГУНП в Дніпропетровській області Козинцем Р. М. за погодженням із прокурором відділу прокуратури Дніпропетровської області Семенюк О. В. винесено постанову про оголошення підозрюваної ОСОБА_1 у розшук, а досудове розслідування у кримінальному провадженні зупинено (а. с. 34-39, т. 1).

Постановою прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області

від 07 квітня 2016 року матеріали досудового розслідування відносно

ОСОБА_1 було виділено з кримінального провадження

№ 42015040000000895 в окреме провадження за № 12016040000000268 (а. с. 40, т. 1).

07 квітня 2016 року постановою старшого слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області Козинцем Р. М. за погодженням із прокурором відділу прокуратури Дніпропетровської області Семенюк О. В. досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016040000000268 було зупинено (а. с. 43, т. 1).

Дорученням СУ ГУНП в Дніпропетровській області від 02 червня 2016 року співробітникам оперативного підрозділу доручено терміново оголосити ОСОБА_1 у міжнародний розшук (а. с. 44, т. 1).

Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 липня

2016 року вказану ухвалу скасовано та в обранні ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовлено (а. с. 50, 51, т. 1).

ОСОБА_1 до суду для участі у розгляді клопотання про обрання їй запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (а. с. 53, т. 1).

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2017 року ухвалу слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 березня 2017 року скасовано та обрано ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (а. с. 55-57, т. 1).

07 квітня 2017 року досудове розслідування у кримінальному провадженні

Відповідно до відповіді ГУНП в Дніпропетровській області від 17 березня

2017 року ОСОБА_1 перебувала в державному розшуку з 01 квітня 2016 року та міжнародному розшуку з 13 червня 2016 року як особа, яка переховується від органів досудового розслідування (а. с. 47, т. 1).

30 червня 2017 року ОСОБА_1 була затримана правоохоронними органами на території Грузії (а. с. 60-65, т. 1).

Ухвалою Батумського міського суду Грузії від 03 липня 2017 року ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді екстрадиційного арешту строком на три місяці та в цей же день остання поміщена до пенітенціарної установи № 2

(м. Кутаїсі) (а. с. 66, 67, т. 1).

07 липня 2017 року слідчим Департаменту з розслідування особливо тяжких злочинів у сфері економіки Генеральної прокуратури України складено, а старшим групи прокурорів у кримінальному провадженні погоджено клопотання про правову допомогу на адресу Головної прокуратури Міністерства юстиції Грузії ( а. с 75-112, т. 1).

(м. Кутаїсі).

12 квітня 2018 року прокурор управління міжнародних відносин департаменту правового забезпечення Головної прокуратури Грузії ухвалила рішення про закінчення екстрадиційного провадження щодо ОСОБА_1, скасувала запобіжних захід та додаткові обов`язки і заборони відносно ОСОБА_1

(а. с. 158-161, т. 1)

Згідно з висновком судово-психологічної експертизи від 29 грудня 2020 року

№ 22843/20-61 Київського НДІСЕ ситуація, що досліджується у цивільній справі № 203/121/20, є психотравмуючою для ОСОБА_1 . Останній спричинені страждання (моральна шкода) за умов ситуації, що досліджується у цивільній справі. Орієнтовний еквівалент грошової компенсації за спричинені страждання (моральну шкоду) може становити 1080 мінімальних заробітних плат, установлених на момент розгляду справи судом (а. с. 149-156, т. 2).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши доводи касаційних скарг з підстав та у межах касаційного оскарження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а оскаржувальні судові рішення - залишенню без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованихКонституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який

не суперечить закону.

Відповідно до статті 10 ЦПК України при розгляді справи суд керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї (далі - Конвенція), згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (далі - ЄСПЛ). Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є гарантією того, що учасник справи, незалежно від рівня фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, має можливість забезпечити захист своїх прав та інтересів.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

У справі, що є предметом касаційного перегляду, ОСОБА_1 звернулася з позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями та діями органу досудового розслідування та прокуратури.

Статтею 56 Конституція України як Основного закону України проголошено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

................

Перейти до повного тексту