ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 червня 2024 року
м. Київ
справа № 713/1116/22
провадження № 61-5558св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О.,
Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 29 листопада 2022 року у складі судді Кибич І. А., постанову Чернівецького апеляційного суду від 06 березня 2023 року у складі колегії суддів Одинака О. О., Кулянди М. І., Перепелюк І. Б. та додаткову постанову Чернівецького апеляційного суду від 21 березня 2023 року у складі колегії суддів Одинака О. О., Кулянди М. І., Перепелюк І. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2022 року Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк"
(далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 25 жовтня 2007 року між сторонами укладено договір про іпотечний кредит № CVVWG40000000828, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 132 750,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом із кінцевим терміном повернення 25 жовтня
2037 року.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором
25 жовтня 2007 року між АТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_1 укладено договір іпотеки № CVVWG40000000828, згідно з умовами якого відповідач надала в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру
АДРЕСА_1, загальною площею 46,40 кв. м, житловою площею 34,00 кв. м.
ОСОБА_1 зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом на 17 травня 2022 року утворилася заборгованість у сумі 304 670,91 грн, яка складається з заборгованості за кредитом у сумі
248 036,68 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом у сумі 56 634,23 грн.
Посилаючись на зазначені обставини, АТ КБ "ПриватБанк" просило суд:
у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 25 жовтня 2007 року № CVVWG40000000828 у сумі 304 670,91 грн звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 46,40 кв. м, житловою площею 34,00 кв. м, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки на прилюдних торгах;
виселити ОСОБА_1 та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у спірній квартирі, що є предметом договору іпотеки.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 29 листопада 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції керувався тим, що 28 листопада 2018 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 4, відповідно до умов якої сторони узгодили зменшення заборгованості в частині заборгованості по сплаті відсотків на
0,00 грн, по сплаті комісії на 0,00 грн, пені на 58 848,26 грн. Вказані суми за рішенням банку прощені. Встановлено, що на дату підписання цієї додаткової угоди заборгованість за договором становить 254 725,54 грн та складається із заборгованості за основним боргом - 254 216,30 грн, за відсотками -
509,24 грн, комісії - 0,00 грн, пені - 0,00 грн. На підставі додаткової угоди було встановлено новий графік погашення заборгованості. При цьому ОСОБА_1 сплачувала щомісячний платіж відповідно до умов додаткової угоди
від 28 листопада 2018 року № 4 та графіку погашення заборгованості.
Згідно з розрахунком заборгованості, наданим АТ КБ "ПриватБанк", внесені відповідачем кошти на погашення кредиту були зараховані на погашення пені, яка відповідно до умов додаткової угоди № 4 була прощена.
З урахуванням вказаних обставин, на переконання суду першої інстанції, позивач не довів наявність заборгованості, в рахунок погашення якої може бути звернено стягнення на предмет іпотеки, оскільки матеріалами справи підтверджується, що відповідач належним чином виконує зобов`язання за договором зі сплати заборгованості за тілом кредиту, відсоткам та комісії із дотриманням графіку погашення заборгованості, який визначений додатковою угодою від 28 листопада 2018 року № 4, яка відповідно до пункту 10.4 договору про іпотечний кредит від 25 жовтня 2007 року № CVVWG40000000828, є його невід`ємною частиною та підлягає виконанню сторонами.
Додатковим рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області
від 20 грудня 2022 року стягнено з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн.
Урахувавши детальний перелік послуг згідно з актом виконаних робіт, час, витрачений представником позивача у судовому засіданні, складені заяви та клопотання щодо процесуальних питань розгляду справи, характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з обставин справі, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн.
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 06 березня 2023 року рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 29 листопада 2022 року та додаткове рішення Вижницького районного суду Чернівецької області
від 20 грудня 2022 року залишено без змін.
Погоджуючись із висновком суду першої інстанції по суті спору, апеляційний суд керувався тим, що відповідач за період із 28 грудня 2018 року до
26 листопада 2019 року сплатила суму коштів у більшому розмірі, ніж передбачено графіком до додаткової угоди № 4, така заборгованість не могла виникнути та є наслідком неналежного зарахування та розподілу коштів, внесених ОСОБА_1 на погашення заборгованості за кредитним договором.
За відсутності невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель не має права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Також апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у сумі 7 000,00 грн, оскільки такий розмір відповідає принципу співмірності та розумності, критерію реальності адвокатських витрат та характеру і складності справи.
Додатковою постановою Чернівецького апеляційного суду від 21 березня
2023 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.
Стягнено з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Висновок апеляційного суду мотивовано тим, що заявлена сума відшкодування судових витрат, понесених ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції у розмірі 40 000,00 грн, є неспівмірною зі складністю справи, виконаними роботами та часом, витраченим адвокатом на надання послуг з правової допомоги,
не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру
у співвідношенні з предметом позову.
Суд апеляційної інстанції, враховуючи принцип співмірності та розумності, критерій реальності адвокатських витрат, а також характер складності справи, ціну позову, обсяг виконаної адвокатом роботи, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру відшкодування судових витрат, понесених на оплату послуг із надання професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції, та стягнення з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1
10 000,00 грн.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг, позиції інших учасників справи
У квітні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
АТ КБ "ПриватБанк" на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 29 листопада 2022 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 06 березня 2023 року, у якій заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
У касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу), а саме вказує, що суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виснували про те, що боржник належним чином виконує зобов`язання, передбачені умовами додаткової угоди від 28 листопада 2018 року № 4, проте не звернули увагу на порушення відповідачем умов основного договору - договору про іпотечний кредит від 25 жовтня 2007 року № CVVWG40000000828, зокрема щодо здійснення платежу на страхування майна у розмірі 708,00 грн.
Банк не заперечує факт прощення пені станом на момент підписання додаткової угоди від 28 листопада 2018 року № 4, однак у зв`язку з невиконанням будь-якого зобов`язання банк має підстави для її нарахування відповідно до умов пункту 6.4 договору про іпотечний кредит.
Судами повно та всебічно не досліджено обставини справи та докази на їх підтвердження, зокрема, розрахунок заборгованості, у якому враховано всі платежі, здійснені ОСОБА_1 .
Висновки судів суперечать правовій позиції Верховного Суду, викладеній
у постановах від 03 березня 2021 року у справі № 759/14741/19,
від 28 листопада 2018 року у справі № 235/1045/17, від 11 вересня 2019 року
у справі № 153/1334/16.
У квітні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
АТ КБ "ПриватБанк" на додаткову постанову Чернівецького апеляційного суду від 21 березня 2023 року, у якій просить скасувати оскаржувану додаткову постанову в частині часткового задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в стягненні на користь відповідача витрат на правничу допомогу.
У касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційним судом не врахований правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, у постановах Верховного Суду від 05 лютого 2019 року у справі № 906/194/18, від 11 червня 2020 року у справі № 821/227/17, від 19 листопада 2020 року у справі № 734/2313/17,
від 28 вересня 2022 року у справі № 534/14/20.
У вказаних постановах зазначено про те, що склад і розмір витрат, пов`язаних із оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та має бути документально підтвердженим.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, установить, що розмір гонорару адвоката є завищеним.
Приймаючи додаткову постанову, апеляційний суд не надав оцінки тому, що обсяг проведеної роботи адвоката під час апеляційного перегляду справи, кількість судових засідань, їх тривалість та складність, не відповідають розміру грошових коштів, що підлягають стягненню з банку на користь відповідача. Ураховуючи недоведеність понесених витрат на правову допомогу, висновок апеляційного суду про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат на правову допомогу є помилковим.
У червні 2023 року ОСОБА_1, в інтересах якої діє представник ОСОБА_2, подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 29 листопада 2022 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 06 березня
2023 року, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення,
а оскаржувані судові рішення - без змін.
Відзив мотивовано безпідставністю доводів касаційної скарги, які спрямовані на переоцінку доказів у справі та свідчать про зловживання процесуальними правами позивачем, оскільки, як правильно встановлено судами, ОСОБА_1 належним чином виконує зобов`язання, проте банк вчиняє дії штучного створення заборгованості з метою звернути стягнення на житло відповідача.
У червні 2023 року ОСОБА_1, в інтересах якої діє представник ОСОБА_2, подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" на додаткову постанову Чернівецького апеляційного суду від 21 березня
2023 року, у якому просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, посилаючись на безпідставність доводів скарги, які не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ КБ "ПриватБанк" на додаткову постанову Чернівецького апеляційного суду від 21 березня 2023 року та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ КБ "ПриватБанк" на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 29 листопада 2022 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 06 березня 2023 року.
У травні 2024 року справа № 713/1116/22 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 25 жовтня 2007 року між АТ КБ "ПриватБанк" та
ОСОБА_1 укладено договір про іпотечний кредит № CVVWG40000000828, відповідно до умов якого останній надано кредит у розмірі 132 750,00 грн з відсотковою ставкою 15 % річних на термін до 25 жовтня 2037 року з метою придбання у власність за договором купівлі-продажу від 25 жовтня 2007 року квартири АДРЕСА_1 (а. с.12-15, т. 1).
25 жовтня 2007 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № CVVWG40000000828, відповідно до умов якого іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання зобов`язання, що випливає з договору про іпотечний кредит, передає, а іпотекодержатель приймає в іпотеку в порядку і на умовах передбачених цим договором, нерухоме майно житлового призначення, а саме двохкімнатну квартиру АДРЕСА_2 зі всіма об`єктами функціонально пов`язаними з цим нерухомим майном, загальною площею 46,40 кв. м, житловою площею 24,00 кв. м, яка розташована на
АДРЕСА_3 (а. с. 35-37, т. 1).
27 березня 2012 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до договору про іпотечний кредит № CVVWG40000000828. Згідно з її умовами сума заборгованості, яка виникла в період з дати надання позичальнику кредиту до дати підписання цієї додаткової угоди зменшується на 54 010,21 грн.
Пункт 1.1 договору викладено в наступній редакції: "1.1. Кредитор зобов`язується надати позичальнику на умовах цього договору грошові кошти у вигляді непоновлюваної кредитної лінії в сумі 132 750,00 грн та на споживчі потреби у розмірі 65 008,51 грн шляхом перерахування на рахунок,
а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит у сумі 132 750,00 грн та на споживчі потреби у розмірі 65 008,51 грн шляхом перерахування на рахунок, сплатити відсотки за користування кредитом починаючи з 23 березня 2012 року в розмірі 18 % річних, а також інші платежі в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором, а також сплатити винагороду за надання фінансового інструменту у розмірі 0 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, що підтверджується копією додаткової угоди" (а. с. 17, т. 1).
Згідно з додатком до додаткової угоди № 1 ОСОБА_1 встановлений графік погашення кредитних коштів та щомісячний платіж 3 036,64 грн (а. с. 19-21, т. 1).
03 липня 2015 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 2 до договору про іпотечний кредит № CVVWG40000000828. Згідно з її умовами сума заборгованості, яка виникла в період з дати надання позичальнику кредиту до дати підписання цієї додаткової угоди зменшується на 65 491,62 грн.
Пункт 1.1 договору викладено в наступній редакції: "Кредитор зобов`язується надати позичальнику на умовах цього договору грошові кошти у вигляді непоновлюваної кредитної лінії в сумі 257 690,85 грн на споживчі потреби, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит у сумі 257 690,85 грн на споживчі потреби шляхом перерахування на рахунок, сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 18 % річних, а також інші платежі в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором, а також сплатити винагороду за надання фінансового інструменту у розмірі 0 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, що підтверджується копією додаткової угоди" (а. с. 23, т. 1).
Згідно з додатком до додаткової угоди № 2 відповідачу встановлений графік погашення кредитних коштів та щомісячний платіж 3 988,88 грн (а. с. 24-26, т. 1).
27 вересня 2016 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 3 до договору про іпотечний кредит № CVVWG40000000828. Згідно з її умовами сума заборгованості, що виникла в період з дати надання позичальнику кредиту до дати підписання цієї додаткової угоди зменшується на 66 887,28 грн.
Пункт 1.1 договору викладено в наступній редакції: "Кредитор зобов`язується надати позичальнику на умовах цього договору грошові кошти у вигляді непоновлюваної кредитної лінії в сумі 257 690,85 грн на споживчі потреби, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит в сумі 257 690,85 грн на споживчі потреби шляхом перерахування на рахунок, сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 18 % процентів річних, а також інші платежі в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором, а також сплатити винагороду за надання фінансового інструменту у розмірі 0 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, що підтверджується копією додаткової угоди".
Згідно з додатком до додаткової угоди № 3 відповідачу встановлений графік погашення кредитних коштів та щомісячний платіж 4 048,95 грн за період із
25 жовтня до 25 листопада 2016 року та 3 988,88 грн за період із 25 грудня
2016 року до 25 вересня 2037 року (а. с. 24-30, т. 1).
28 листопада 2018 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 4 до договору про іпотечний кредит № CVVWG40000000828. Згідно з її умовами сторони узгодили зменшення заборгованості в частині заборгованості по сплаті відсотків на 0,00 грн, по сплаті комісії на 0,00 грн, пені на 58 848,26 грн. Вказані суми за рішенням банку прощені.
Встановлено, що на дату підписання цієї додаткової угоди заборгованість за договором становить 254 725,54 грн та складається з заборгованості за основним боргом у сумі 254 216,30 грн, відсотків у сумі 509,24 грн.
Дата остаточного погашення заборгованості визначена 26 жовтня 2037 року.
Позичальник зобов`язається здійснювати погашення кредиту в строки, зазначені в графіку погашення кредиту (додаток № 1 до цієї додаткової угоди), що викладається в новій редакції та є невід`ємною частиною цієї додаткової угоди (а. с. 31, т. 1).
Згідно з додатком до додаткової угоди № 4 ОСОБА_1 установлений графік погашення кредитних коштів та щомісячний платіж 4 054,85 грн за період із
25 грудня 2018 року до 25 листопада 2019 року та 3 988,88 грн за період із
25 грудня 2019 року до 25 вересня 2037 року (а. с.31-33, т. 1).
АТ КБ "ПриватБанк" на підтвердження заявлених вимог надало розрахунок заборгованості за договором про іпотечний кредит від 25 жовтня 2007 року
№ CVVWG40000000828, з якого встановлено, що ОСОБА_1 станом на
17 травня 2022 року нараховано заборгованість у розмірі 304 670,91 грн, яка складається з заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) в сумі
248 036,68 грн, заборгованості за простроченими процентами в сумі
53 916,48 грн (а. с. 7-11, т. 1).
З меморіальних ордерів за період із 26 грудня 2018 року до 23 червня 2022 року судами встановлено, що ОСОБА_1 кожного місяця було сплачено щомісячний платіж відповідно до умов додаткової угоди від 28 листопада 2018 року № 4,
а саме: 26 грудня 2018 року у сумі 4 600,00 грн; 24 січня 2019 року у сумі
4 600,00 грн; 26 лютого 2019 року у сумі 4 600,00 грн; 26 березня 2019 року у сумі 4 600,00 грн; 24 квітня 2019 року у сумі 4 600,00 грн; 23 травня 2019 року у сумі 4 600,00 грн; 25 червня 2019 року у сумі 4 600,00 грн; 22 липня 2019 року у сумі 4 700,00 грн; 23 серпня 2019 року у сумі 4 600,00 грн; 24 вересня 2019 року у сумі 4 629,00 грн; 22 жовтня 2019 року у сумі 4 650,00 грн та окремо 30,00 грн;
22 листопада 2019 року у сумі 4 650,00 грн; 23 грудня 2019 року у сумі
4 580,30 грн; 28 січня 2020 року у сумі 4 600,00 грн; 21 лютого 2020 року у сумі 5 000,00 грн; 23 березня 2020 року у сумі 4 650,00 грн; 23 квітня 2020 року у сумі 5 000,00 грн; 21 травня 2020 року у сумі 4 600,00 грн; 22 червня 2020 року у сумі 4 600,00 грн; 21 липня 2020 року у сумі 4 600,00 грн; 25 серпня 2020 року y сумі 4 600,00 грн; 24 вересня 2020 року у сумі 4 600,00 грн; 23 жовтня 2020 року у сумі 4 600,00 грн; 24 листопада 2020 року у сумі 4 600,00 грн; 23 грудня 2020 року
y сумі 4 600,00 грн; 21 січня 2021 року y сумі 5 155,00 грн; 24 лютого 2021 у сумі 4 600,00 грн; 23 березня 2021 року у сумі 4 600,00 грн; 22 квітня 2021 року у сумі 4 600,00 грн; 20 травня 2021 року у сумі 4 600,00 грн; 24 червня 2021 року у сумі 4 600,00 грн; 23 липня 2021 року у сумі 4 600,00 грн; 25 серпня 2021 року у сумі 4 600,00 грн; 23 вересня 2021 року у сумі 4 600,00 грн; 22 жовтня 2021 року у сумі 4 600,00 грн; 22 листопада 2021 року у сумі 4 600,00 грн; 21 грудня 2021 року
у сумі 4 600,00 грн; 24 січня 2022 року у сумі 4 600,00 грн; 23 лютого 2022 року
у сумі 4 600,00 грн; 22 березня 2022 року у сумі 4 600,00 грн; 20 квітня 2022 року у сумі 4 600,00 грн, 24 травня 2022 року у сумі 4 600,00 грн; 23 червня 2022 року
у сумі 4 600,00 грн (а. с. 78-170, т. 1).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши доводи касаційних скарг з підстав та у межах касаційного оскарження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги АТ КБ "ПриватБанк" підлягають залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишенню без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованихКонституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який
не суперечить закону.
Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї (далі - Конвенція), згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини (стаття 10 ЦПК України).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження
№ 61-2417сво19)).
Суд визначає в межах, встановлених цим ЦПК України, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (частина перша статті 11 ЦПК України).