ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 червня 2024 року
м. Київ
справа № 138/3333/23
провадження № 61-1287св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача Литвиненко І. В.,
суддів Грушицького А. І., Петрова Є. В., Пророка В. В., Ситнік О. М.,
учасники справи:
позивач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес",
відповідачі: Міністерство юстиції України, ОСОБА_1, ОСОБА_2,
третя особа - ОСОБА_3,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" на ухвалу Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 20 листопада 2023 року у складі судді Холодова Т. Ю. та постанову Вінницького апеляційного суду від 27 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Якименко М. М., Ковальчука О. В., Сала Т. Б.
у справі за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" до Міністерства юстиції України, ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про визнання протиправним і скасування наказу Міністерства юстиції України та визнання недійсним договору землі,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес" (далі - СТОВ "Прогрес") у листопаді 2023 року звернулося до суду з вищевказаним позовом, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 13 жовтня 2023 року № 3630/5 "Про задоволення скарги";
- визнати недійсним договір оренди землі від 20 жовтня 2023 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0522686800:02:000:0102, строком на 49 років, право оренди за яким зареєстровано 20 жовтня 2023 року, номер запису про інше речове право: 52309476.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області ухвалою від 20 листопада 2023 року повернув позовну заяву на підставі пункту 2 частини четвертої статті 185 ЦПК України.
Ухвалу місцевий суд мотивував тим, що позивач, звертаючись до суду з вимогами про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України та визнання недійсним договору оренди землі, в позовній заяві об`єднав дві вимоги, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства - господарського та цивільного, при цьому щодо однієї вимоги діють правила виключної підсудності.
Вінницький апеляційний суд постановою від 27 грудня 2023 року апеляційну скаргу СТОВ "Прогрес" задовольнив частково. Ухвалу Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 20 листопада 2023 року змінив, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В решті ухвалу залишив без змін.
Апеляційний суд постанову мотивував тим, що суд першої інстанції фактично дійшов правильного висновку про повернення позовної заяви на підставі пункту 2 частини четвертої статті 185 ЦПК України, оскільки порушено правила об`єднання позовних вимог. Однак, судом не взято до уваги, що вимога щодо визнання протиправним та скасування наказу суб`єкта владних повноважень підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому мотивувальна частина ухвали підлягає зміні в редакції цієї постанови.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
Від СТОВ "Прогрес" у січні 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на ухвалу Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 20 листопада 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 27 грудня 2023 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судових рішень заявник посилається на абзац другий частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що судами першої та апеляційної інстанцій під час винесення оскаржуваних судових рішень не було враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 29 листопада 2023 року у справі № 513/879/19, від 24 травня 2023 року у справі № 559/3364/21, від 10 травня 2023 року у справі № 640/9468/20, від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8277/19, від 08 березня 2023 року у справі № 910/17491/21, від 06 березня 2023 року у справі № 761/37884/19-ц, від 01 лютого 2023 року у справі № 143/549/21, від 24 січня 2023 року у справі № 570/277/22, від 07 грудня 2022 року у справі № 07/10025/20, від 19 жовтня 2022 року у справі № 369/757/20, від 31 серпня 2022 року у справі № 592/4422/20, від 31 травня 2022 року у справі № 727/842/20, від 09 лютого 2022 року у справі № 757/34482/19, від 09 листопада 2021 року у справі № 542/1403/17, від 27 жовтня 2021 року у справі № 127/6686/21, від 13 жовтня 2021 року у справі № 143/1020/20, від 31 серпня 2021 року у справі № 910/16115/20, від 22 квітня 2021 року у справі № 826/3582/17, від 03 березня 2021 року у справі № 707/477/20, від 17 лютого 2021 року у справі № 821/669/17, від 12 лютого 2020 року у справі № 1840/3241/18, від 12 лютого 2020 року у справі № 1840/3241/18, від 16 жовтня 2019 року у справі № 303/2408/16-ц, від 01 жовтня 2019 року у справі № 911/2034/16, від 19 червня 2019 року у справі № 802/385/18а, від 19 червня 2019 року у справі № 802/385/18-а, від 19 червня 2019 року у справі № 823/2042/16, від 18 червня 2019 року у справі № 924/478/18, від 29 травня 2019 року у справі № 826/9341/17, від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 823/2048/16, від 30 січня 2019 року у справі № 820/3703/17, від 29 січня 2019 року у справі № 803/1589/17, від 28 листопада 2018 року у справі № 825/642/18, від 21 листопада 2018 року у справі № 813/1362/16, від 07 листопада 2018 року у справі № 755/13532/15-ц, від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, від 27 червня 2018 року у справі № 815/6945/16, від 05 червня 2018 року у справі № 805/4506/16а, від 30 травня 2018 року у справі № 907/1215/15, від 30 травня 2018 року у справі № 569/2749/15-ц, від 15 травня 2018 року у справі № 911/4144/16, від 04 квітня 2018 року у справі № 361/2965/15-а, від 14 березня 2018 року у справі № 396/2555/17, від 17 лютого 2017 року у справі № 821/669/17.
Якщо в результаті прийняття рішення особа набула речового права на об`єкт нерухомого майна, то спір стосується цивільного права і за суб`єктним складом сторін має розглядатися за правилами цивільного судочинства.
Виходячи з предмета та підстав спору позов у цій справі підсудний саме Могилів-Подільському міськрайонному суду Вінницької області.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Від Міністерства юстиції України у лютому 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просить відмовити в її задоволенні, посилаючись на те, що позивач помилково пов`язує скасування наказу Міністерства юстиції України від 13 жовтня 2023 року № 3630/5 з визнанням недійсним договору оренди землі; визнання недійсним договору оренди землі є самостійною підставою для вчинення відповідних реєстраційних дій незалежно від чинності зазначеного наказу.
Позивач вже звертався до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області з вимогами про скасування наказу Міністерства юстиції України від 13 жовтня 2023 року № 3630/5 і йому було відмовлено у відкритті провадження, оскільки справа підлягає в порядку господарського судочинства та підсудна Господарському суду міста Києва.
У новій позовній заяві позивач об`єднав непов`язані між собою позовні вимоги з метою досягти розгляду позову у Могилів-Подільському міськрайонному суді Вінницької області з порушенням правил виключної підсудності.
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про повернення позивачу позовної заяви.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 05 лютого 2024 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу з Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області.
Справа № 138/3333/23 надійшла до Верховного Суду 20 лютого 2024 року.
Верховний Суд ухвалою від 24 травня 2024 року справу призначив до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та статті 10 ЦПК України зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.