Постанова
Іменем України
19 червня 2024 року
м. Київ
справа № 464/8340/21
провадження № 61-11399св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство "Альфа-Банк", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Сенс Банк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Альфа-Банк", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Сенс Банк" на постанову Львівського апеляційного суду від 26 червня 2023 року у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П. та касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 20 жовтня 2022 року у складі судді Дулебко Н. І. та постанову Львівського апеляційного суду від 26 червня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк"), правонаступником якого є Акціонерне товариство "Сенс Банк" (далі - АТ "Сенс Банк"), про зобов`язання здійснити перерахунок, визнання припиненим кредиту та іпотеки, стягнення коштів.
Позов обґрунтовувала тим, що 10 квітня 2008 року між нею і Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", укладено кредитний договір № 615/26-162. Відповідно до пункту 1.1 договору банк надав позичальнику 404 000,00 грн, зі сплатою 16 % річних та кінцевим терміном повернення заборгованості до 10 квітня 2023 року.
На забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором між сторонами укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 . Вказувала, що з моменту отримання кредиту вона належним чином виконувала взяті на себе зобов`язання, до травня 2017 року вносила суми на погашення кредиту та сплати відсотків, однак більшу ніж обумовлена договором, зокрема починаючи з вересня 2008 року сплачувала на користь банку 7 401,55 грн щомісяця.
Зазначала, що згідно з довідкою від 15 червня 2018 року № 04-22-07/7098 з травня 2008 року до квітня 2017 року сплатила на користь банку 791 146,95 грн. Проте із поданих ПАТ "Укрсоцбанк" документів у справі № 464/4824/18 їй стало відомо, що банк неправильно здійснював облік сплачених позичальником коштів та їх зарахування на позичковий рахунок для погашення зобов`язань за кредитом та сплати відсотків.
Вважала, що всупереч пунктам 2.8, 2.8.1, 2.8.2, 7.1 кредитного договору, статям 651, 653, 654, 1055 ЦК України банк самовільно, в односторонньому порядку, без укладення у письмовій формі договору про внесення змін до договору кредиту збільшив відсоткову ставку з 16 % до 21 % річних.
Указана обставина встановлена постановою Львівського апеляційного суду від 15 липня 2020 року у цивільній справі № 464/4824/18 за позовом АТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Стверджувала, що одностороннє підвищення банком розміру процентної ставки з порушенням порядку, обумовленого в договорі, є незаконним і не спричиняє наслідків у вигляді зміни зобов`язання для позичальника та, відповідно, не надає банку права на зарахування сплачених позичальником коштів у рахунок погашення грошових зобов`язань за підвищеною в односторонньому порядку відсотковою ставкою.
Крім того, згідно з пунктами 2.3.1, 2.3.2 кредитного договору банк зобов`язався здійснювати облік надміру сплачених позичальником коштів на транзитному рахунку і перераховувати такі кошти на позичковий рахунок при настанні строку сплати чергового ануїтетного платежу, однак відповідач своїх зобов`язань не виконав, що підтверджується довідкою банку про сплачені нею грошові кошти.
ПАТ "Укрсоцбанк" починаючи з 2008 року неправомірними діями спричинив для позичальника неможливість виконання обов`язку щодо повернення кредиту, безпідставно збільшував розмір заборгованості позивача щодо суми кредиту, не здійснював обліку на транзитному рахунку надміру сплачених ОСОБА_1 коштів та не перераховував такі як сплату ануїтетних платежів згідно з пунктами 2.3.1, 2.3.2 договору, а тому позичальник немає можливості виконувати свої зобов`язання на умовах, встановлених договором.
Вказувала, що із серпня 2008 року триває прострочення кредитора, що позбавляє його права на отримання відсотків за час існування таких обставин згідно з частиною четвертою статті 613 ЦК України, а тому всі сплачені ОСОБА_1 грошові кошти на користь банку повинні бути зараховані на погашення суми кредиту.
Згідно з графіком погашення заборгованості станом на серпень 2008 року сума коштів, сплачена позичальником на погашення тіла кредиту за чотири місяці, становила 2 212,76 грн, а залишкова сума тіла кредиту з цього моменту становила 401 787,24 грн, тому з урахуванням частини четвертої статті 613 ЦК України всі сплачені позичальником кошти після серпня 2008 року в повному обсязі мають бути спрямовані на погашення кредиту в сумі 401 787,24 грн.
Зазначена грошова сума була сплачена ОСОБА_1 станом на лютий 2013 року, тому з урахуванням перших зарахованих банком платежів з квітня до серпня 2008 року, а також сплачених позичальником до лютого 2013 року включно грошових коштів за кредитом і відсутності у банку права нараховувати відсотки за час свого прострочення грошові зобов`язання позичальника за кредитом мають бути визнані припиненими внаслідок належного виконання. Крім того, враховуючи, що всі кошти, сплачені ОСОБА_1 після 10 лютого 2013 року, є надміру сплаченими коштами, а відповідач не має права на отримання відсотків за кредитним договором, він зобов`язаний повернути позичальнику всю суму зайво сплачених коштів, що за період із 10 лютого 2013 року до 10 квітня 2017 року становить 389 359,71 грн.
Вказувала, що зверталась до ПАТ "Укрсоцбанк" із заявою для отримання пояснень щодо зміни умов договору, а також із проханням надати повний розрахунок проведених нею платежів, однак отримала формальну відповідь.
У зв`язку з незгодою з діями банку позивач припинила виконання своїх зобов`язань, у зв`язку з чим ПАТ "Укрсоцбанк" звернулося до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу із заявою про вчинення виконавчого напису нотаріуса на договорі іпотеки шляхом звернення стягнення на належну їй квартиру.
11 січня 2018 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В. А. вчинив виконавчий напис № 215 на договорі іпотеки від 10 квітня 2008 року № 1197 з метою погашення заборгованості за період з 13 жовтня 2016 року до 13 жовтня 2017 року у розмірі 340 786,04 грн. На підставі виконавчого напису у березні 2018 року приватний виконавець відкрив виконавче провадження та виставив квартиру на електронні торги, однак вказаний виконавчий напис позивач оскаржила до суду.
З огляду на викладене просила:
визнати неправомірними дії ПАТ "Укрсоцбанк" щодо порушення умов пунктів 2.3.1, 2.3.2 кредитного договору щодо обліку сплачених позичальником коштів;
зобов`язати АТ "Альфа-Банк" здійснити перерахунок сплачених ОСОБА_1 коштів на виконання умов договору кредиту шляхом зарахування сплачених позичальником коштів за період з 10 вересня 2008 року до 10 лютого 2013 року в рахунок сплати суми кредиту;
визнати припиненим зобов`язання перед АТ "Альфа-Банк" за договором кредиту від 10 квітня 2008 року № 615/26-162 щодо сплати кредиту та відсотків;
визнати припиненим правовідношення АТ "Альфа-Банк" і ОСОБА_1 щодо іпотеки квартири АДРЕСА_1 за договором іпотеки від 10 квітня 2018 року, зареєстрованим за № 1197;
стягнути з АТ "Альфа-Банк" на її корись 389 359,71 грн надміру сплачених коштів;
стягнути з АТ "Альфа-Банк" на її корись 45 754,00 грн витрат на правову допомогу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 20 жовтня 2022 року позов задоволено частково.
Визнано неправомірними дії ПАТ "Укрсоцбанк" стосовно порушення умов пунктів 2.3.1, 2.3.2 кредитного договору від 10 квітня 2008 року щодо обліку сплачених позичальником коштів.
Зобов`язано АТ "Альфа-Банк" здійснити перерахунок сплачених ОСОБА_1 коштів на виконання умов кредитного договору шляхом зарахування сплачених позичальником коштів за період з 10 жовтня 2008 року до 10 вересня 2009 року включно в рахунок сплати суми кредиту.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 частково, суд першої інстанції врахував те, що додаткова угода про внесення змін до договору кредиту від 11 вересня 2009 року, якою збільшено розмір ануїтетного платежу внаслідок зміни процентної ставки, не визнавалась недійсною, є чинною, а тому лише після 11 вересня 2009 року ОСОБА_1 повинна була сплачувати ануїтетні платежі у збільшеному розмірі, і оскільки ануїтетні платежі у збільшеному розмірі сплачувалися ОСОБА_1 ще до укладення додаткової угоди, суд дійшов висновку, що дії АТ "Альфа-Банк", яке порушило умови кредитного договору, а саме пунктів 2.3.1, 2.3.2 кредитного договору від 10 квітня 2008 року щодо обліку сплачених позичальником коштів, є неправомірними, та дійшов висновку про необхідність зобов`язання АТ "Альфа-Банк" здійснити перерахунок сплачених ОСОБА_1 коштів на виконання умов договору кредиту шляхом зарахування сплачених позичальником коштів за період з 10 жовтня 2008 року до 10 вересня 2009 включно, тобто до моменту укладення додаткової угоди від 11 вересня 2009 року, в рахунок сплати суми кредиту. Крім цього, суд першої інстанції відмовив у задоволенні іншої частини позовних позовних вимог ОСОБА_1 з підстав пропуску позовної давності.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Львівського апеляційного суду від 26 червня 2023 року рішення Сихівського районного суду м. Львова від 20 жовтня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.
Визнано неправомірними дії ПАТ "Укрсоцбанк" стосовно порушення умов пунктів 2.3.1, 2.3.2 кредитного договору від 10 квітня 2008 року щодо обліку сплачених позичальником коштів.
Зобов`язано АТ "Альфа-Банк" здійснити перерахунок сплачених ОСОБА_1 коштів на виконання умов кредитного договору шляхом зарахування сплачених позичальником коштів за період з 10 жовтня 2008 року до 10 вересня 2009 року включно відповідно до пункту 2.7 кредитного договору.
У задоволенні позовних вимог про зобов`язання АТ "Альфа-Банк" здійснити перерахунок сплачених ОСОБА_1 коштів на виконання умов договору кредиту шляхом зарахування сплачених позичальником коштів за період з 10 вересня 2008 року до 10 лютого 2013 року в рахунок сплати суми кредиту; визнання припиненим зобов`язання перед АТ "Альфа-Банк" за договором кредиту від 10 квітня 2008 року № 615/26-162 щодо сплати кредиту та відсотків; визнання припиненим правовідношення АТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_1 щодо іпотеки квартири АДРЕСА_1 за договором іпотеки від 10 квітня 2018 року, зареєстрованим за № 1197; стягнення з АТ "Альфа-Банк" на користь ОСОБА_1 389 359,71 грн надміру сплачених коштів та 45 754,00 грн витрат на правову допомогу відмовлено.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, який встановив, що ПАТ "Укрсоцбанк" за період з 10 жовтня 2008 року до 10 вересня 2009 року безпідставно збільшило розмір процентної ставки за кредитом, що призвело до збільшення у вказаний період розміру ануїтетного платежу, враховуючи, що ОСОБА_1 в період з 10 жовтня 2008 року до 10 вересня 2009 року сплачувала кошти у більшому розмірі, ніж це було передбачено умовами кредитного договору, а також з огляду на те, що додаткова угода від 11 вересня 2009 року № 1 про внесення змін до договору кредиту від 10 квітня 2008 року № 615/26-162, була укладена лише 11 вересня 2009 року, дійшов висновку про неправильний облік банком сплачених позичальником коштів у зазначений період.
Проте апеляційний суд вважав неправильним висновок суду першої інстанції про те, що кошти за указаний період повинні бути зараховані лише в рахунок сплати суми кредиту, оскільки такий висновок суперечить умовам пункту 2.7 кредитного договору, який визначає черговість погашення платежів, а тому дійшов висновку про часткове задоволення цієї позовної вимоги.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в іншій частині, апеляційний суд виходив з того, що такі вимоги є безпідставними, а тому до них не застосовується строк позовної давності.
Також апеляційний суд встановив, що в матеріалах справи немає письмової заяви АТ "Альфа Банк", правонаступником якого є АТ "Сенс Банк", про застосування наслідків спливу позовної давності, таку заяву до суду першої інстанції не подано і усно не заявлено, що підтверджується протоколами судового засідання.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У липні 2023 року АТ "Сенс Банк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 26 червня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду у задоволеній частині позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
У серпні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Підставою касаційного оскарження судового рішення АТ "Сенс Банк"зазначає те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі № 910/2650/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
АТ "Сенс Банк" як на обґрунтування підстави касаційного оскарження посилається на пропуск позивачем строку позовної давності і помилковий висновок апеляційного суду про те, що відповідач не заявляв такого клопотання. На підтвердження цього посилається на звукозаписи судових засідань, що відбулись 19 вересня та 20 жовтня 2022 року.
Підставою касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі № 902/834/20, від 13 серпня 2021 року у справі № 917/1196/19, від 30 вересня 2021 року у справі № 927/110/18, від 23 грудня 2021 року у справі № 5015/45/11, від 03 листопада 2021 року у справі № 705/3275/18, від 27 липня 2023 року у справі № 192/1055/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, підставою касаційного оскарження ОСОБА_1 зазначає порушення судами норм процесуального права, оскільки суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відзиви на касаційні скарги не надходили.