ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 червня 2024 року
м. Київ
справа №320/11734/22
адміністративне провадження № К/990/30764/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.В., Олендера І.Я.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №320/11734/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення та рішення про результати розгляду скарги, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Волинській області на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 16.03.2023 (головуючий суддя Панова Г.В.) постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2023 (головуючий суддя Пилипенко О.Є., судді: Глущенко Я.Б., Шелест С.Б.)
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення та рішення Державної податкової служби України про результати розгляду скарги.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2023, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.07.2023, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення, у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16.03.2023 заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу задоволено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2023 додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 16.03.2023 змінено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Волинській області звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 04.10.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу на додаткове рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції у справі №320/11734/22.
Ухвалою суду від 24.06.2024 розгляд справи призначено у порядку письмового провадження на 25.06.2024.
Верховний Суд, на підставі встановлених фактичних обставин справи, з`ясував наступне.
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Волинській області, Державної податкової служби України, в якому позивач просив:
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області, як відокремленого підрозділу ДПС від 13.09.2022 №0029902406, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" на 52ʼ 482ʼ 031,47грн.;
визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової служби України від 9.12.2022 №16493/6/99-00-06-01-04-06 про результати розгляду скарги.
Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін апеляційним судом, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення, у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Представник позивача звернувся до суду першої інстанції з заявою про ухвалення додаткового рішення, яким стягнути з Головного управління ДПС у Волинській області, за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача ОСОБА_1 понесені останнім витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 50000,00грн.
Відповідач проти задоволення заяви представника позивача про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Волинській області витрат на професійну (правничу) допомогу в сумі 50000грн. заперечив, просив відмовити у задоволенні заяви.
Додатковим рішенням суду першої інстанції заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу задоволено, стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Волинській області, як відокремленого підрозділу ДПС витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 50000грн. Судове рішення мотивовано тим, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат, заявлених представником позивача, суд встановив, що витрати позивача на правову допомогу в сумі 50000,00 грн. пов`язані з розглядом даної справи, їх розмір є цілком обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, а також співмірний з виконаними адвокатом роботами (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Беручи до уваги категорію даної справи та предмет доказування, а також надані представником позивача документи на підтвердження отримання позивачем правової допомоги та оплату її вартості, суд дійшов висновку, що співмірним розміром витрат на правничу допомогу, який підлягає стягненню з суб`єкта владних повноважень на користь позивача є заявлена до стягнення сума 50000,00грн.
Постановою апеляційного суду додаткове рішення суду першої інстанції змінено. Викладено абзац другий резолютивної частини додаткового рішення наступним чином: "Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області, як відокремленого підрозділу ДПС витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 46500,00грн.". В іншій частині - залишено без змін. Суд апеляційної інстанції частково погодився з висновками суду першої інстанції. Разом з тим, колегія суддів посилалась на те, що принцип пропорційності повинен бути застосований до витрат на правову допомогу, позаяк у задоволенні однієї позовної вимоги немайнового характеру позивачу було відмовлено. Таким чином, заява представника ОСОБА_1 про стягнення витрат на правову допомогу повинна бути задоволена частково, пропорційно до задоволених позовних вимог.
Відповідач з висновками судів попередніх інстанцій не погодився, звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції, постанову апеляційного суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відмовити. В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач зазначає, що позивачем невиправдано завищено кількість витраченого часу на надання послуг та не надано жодних доказів на підтвердження того, що адвокат дійсно витратив указану кількість годин. Як вважає відповідач, суди не провели аналіз обґрунтованості тривалості витраченого часу. Відповідач посилається на висновки Верховного Суду, викладені у судових рішеннях, за наслідками розгляду подібних справ.
Позивач скористався правом заперечити проти доводів касаційної скарги, у відзиві просить залишити касаційну скаргу без задоволення, указує, що відповідачем не вказано які саме норми матеріального чи процесуального права порушено судами, вважає, що позивачем було доведено та підтверджено належними, допустимими та достатніми доказами розмір заявлених витрат.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга податкового органу не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з приписами статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;
3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до положень статті 134 КАС витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
Частина третя статті 139 КАС України встановлює, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У цій справі судами встановлено, що на підтвердження витрат на правничу допомогу представником позивача надано суду ордер від 15.12.2022 серія АІ №1319380 на надання правової допомоги ОСОБА_1 адвокатом Нагалка Ярославом Ярославовичем, виданий адвокатським об`єднанням "Правова та економічна безпека", копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС №9392/10 та ордер від 19.01.2023 серія АІ №1311166 на надання правової допомоги ОСОБА_1 адвокатом Лайтаренко Олексієм Вікторовичем, виданий адвокатським об`єднанням "Правова та економічна безпека", копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 4638 від 03.09.2013, копія посвідчення адвоката України Лайтаренко О.В.; договір про надання правової допомоги від 08.02.2019.