ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 червня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/5225/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий, Волковицька Н.О., Случ О.В.,
за участю секретаря судового засідання Амірханяна Р.К.
та представників
позивача: Гогія Ю.С., відповідача: Павлюк В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 )
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2024
та рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2023
у справі № 910/5225/23
за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 )
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_2"
про стягнення 1 809 025, 84 грн,
В С Т А Н О В И В:
У березні 2023 року ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_2" про стягнення 1 809 025, 84 грн, з яких: 378 712, 23 грн пені та 568 972, 32 грн штрафу на підставі п. 7.2 договору на закупівлю костюмів вітровологозахисних за рахунок коштів резервного фонду, а також 616 965, 24 грн пені на підставі п. 7.7 договору, 207 358,14 грн інфляційних втрат та 37 017,91 грн 3% річних.
Вимоги позивача обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного договору № 528-22(ЦЗ) на закупівлю костюмів вітровологозахисних за рахунок коштів резервного фонду від 29.09.2022 здійснив поставку товару з пропуском встановленого строку.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.08.2023 (суддя Селівон А.М.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2024 (колегія суддів у складі: Буравльов С.І. - головуючий, Шапран В.В., Андрієнко В.В.), позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 473 818,88 грн штрафних санкцій. В іншій частині позову відмовлено.
Судами обох інстанцій встановлено, що 29.09.2022 між Військовою частиною НОМЕР_1 (замовником) та відповідачем (постачальником) було укладено договір № 528-22(ЦЗ) на закупівлю костюмів вітровологозахисних за рахунок коштів резервного фонду.
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується у 2022 році поставити замовнику (товароодержувачу) товари, зазначені в специфікації (додаток № 1), а замовник (товароодержувач) - прийняти і оплатити такі товари.
Згідно з п. 1.2 договору найменування (номенклатура, асортимент) товару - костюм вітровологозахисний вид 2 тип 1 (ТУ 14.1-102-00034022-2016 (зі сповіщенням про зміни №4), код ДК 021:2015- 18220000-7 "Штормовий одяг". Кількість товарів в асортименті та цінами згідно специфікації (додаток № 1).
Відповідно до п. 3.1 договору загальна сума договору складає 11 953 200,00 грн, у тому числі ПДВ 1 992 200,00 грн.
Ціна на товар зазначається у специфікації (додаток № 1) із урахуванням тари, упаковки, транспортних та інших витрат. Підставою для оплати вважається рахунок (рахунок-фактура) та накладна постачальника, підписана сторонами (п. 3.2 договору).
У додатку № 1 до договору визначено найменування товару - Костюм вітровологозахисний вид 2 тип 1, загальна кількість товару - 10000 комплектів, ціна за комплект з ПДВ - 1195,32 грн, всього з ПДВ - 11 953 200,00 грн.
Згідно з п. 4.6 договору оплата товару здійснюється у такому порядку:
- попередня оплата у розмірі 50% від загальної вартості товарів у сумі 5 976 600,00 грн, у т.ч. ПДВ 996 100,00 грн, здійснюється на підставі рахунку-фактури на розрахунковий рахунок постачальника протягом 10 банківських днів з дня підписання договору сторонами на строк, визначений пунктом 5.1 даного договору;
- перерахування 50% від загальної вартості товарів у сумі 5 976 600,00 грн, у т.ч. ПДВ 996 100,00 грн, замовником здійснюється протягом 10 банківських днів з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі товару за фактично поставлений товар, якщо сума поставки перевищує суму попередньої оплати.
Згідно з п. 5.1 договору постачальник зобов`язаний поставити товари у розпорядження замовника (товароодержувача) разом з усіма документами, необхідними для того, щоб прийняти поставку на умовах цього договору, в термін не пізніше 20.11.2022.
За п. 5.3 договору до кожної партії товару, що постачається, постачальник обов`язково надає замовнику видаткові накладні (не менше двох примірників замовнику), рахунки - фактури (не менше одного примірника замовнику), завірені підписами уповноваженої особи (осіб) постачальника.
Як передбачено п. 5.4 договору, для перевезення товару до товароодержувача уповноваженими особами замовника оформляється накладна на товар (в чотирьох примірниках), акт приймання-передавання товару для перевезення (в чотирьох примірниках) (додаток № 3), повідомлення-авізо (в двох примірниках). Акт приймання-передавання товару для перевезення складається в чотирьох примірниках: перший залишається у замовника, другий передається товароодержувачу, третій - постачальнику, четвертий після оформлення товароодержувачем повертається до замовника.
За умовами п. 5.5 договору сторони домовились вважати датою прийняття та передачі у власність товару дату, вказану уповноваженою особою товароодержувача та представника постачальника при отриманні товару в акті приймання-передавання товару для перевезення.
Відповідно до п. 7.2 договору, у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти постачальник (відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України) сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання зобов`язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Згідно з п. 7.6 договору у випадку перерахування замовником коштів на умовах передоплати та не виконання постачальником своїх зобов`язань за договором, що призвело до його розірвання замовником, сума коштів, на яку не виконане зобов`язання, повертається замовнику протягом 5 робочих днів з дня повідомлення замовником постачальника про розірвання договору. У цьому випадку сторони погоджуються, що у постачальника виникає перед замовником відповідне грошове зобов`язання.
Як передбачено п. 7.7 договору, постачальник відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України за весь час користування чужими коштами - з моменту отримання передоплати і до моменту отримання замовником зазначених грошових коштів, сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми передоплати, а також, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, зобов`язаний сплатити зазначену суму з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період та три проценти річних від простроченої суми.
Цей договір набирає чинності з дня підписання його уповноваженими на те сторонами і діє до 31.12.2022, але в будь-якому разі до повного виконання зобов`язань сторонами (п. 11.1 договору).
На виконання умов п. 4.6 договору позивач 04.10.2022 здійснив попередню оплату у розмірі 50% від загальної вартості товарів у сумі 5 976 600,00 грн на рахунок відповідача, що підтверджується копією платіжного доручення № 2061 від 03.10.2022.
31.10.2022 відповідач звернувся до позивача з листом № 498, в якому просив змінити термін поставки передбаченого договором товару до 28.12.2022 у зв`язку з тим, що внаслідок ракетних ударів в Україні введений режим тотальної економії електроенергії, а її відсутність призводить до зупинки виробництва на тривалий час.
19.11.2022 позивач звернувся до відповідача з листом № 703/7432-22-Вих, в якому просив у разі неможливості вчасного постачання товару надати обґрунтування щодо причин невиконання зобов`язань згідно з умов договору, а також у разі настання форс-мажорних обставин надати документи, що їх підтверджують (довідка з торгово-промислової палати, тощо). Окрім цього, позивач вказував, що військова частина перш за все зацікавлена в постачанні товару в повному обсязі, але у разі невиконання відповідачем своїх зобов`язань до нього будуть застосовані штрафні санкції відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Позивач також наголошував, що у разі неможливості виконання відповідачем зобов`язань згідно з умовами договору останній зобов`язаний повернути кошти попередньої оплати на рахунок військової частини.
У відповідь 22.11.2022 відповідач звернувся до позивача з листом № 538, в якому повідомив, що у зв`язку із запровадженням віялових та екстрених відключень електроенергії в Київській області та по всій території України, виробництво не могло виконати поставку до 20.11.2022 згідно з умовами укладеного договору, але відповідачем вжито усіх можливих заходів для вчасного виконання замовлення, щоб виконати поставку у найкоротший час, зокрема, введено нічні зміни, закуплено генератори. Також відповідач повідомив про звернення до Київської ТПП для фіксації та підтвердження факту масованих відключень електроенергії внаслідок ракетних обстрілів, що унеможливлюють ритмічну роботу виробництва, яке було зареєстровано в Київській ТПП за № 702 від 22.11.2022.
23.11.2022 позивач направив на адресу відповідача лист № 701/7621-22-Вих, в якому вказав, що у разі надання належним чином підтверджених доказів обставин непереборної сили, які унеможливлюють виконання зобов`язань, звернення відповідача щодо продовження строків виконання зобов`язань буде розглянуто за встановленим порядком.
29.11.2022 позивач звернувся до відповідача з листом № 703/7895-22-Вих, в якому вказав, що оскільки відповідачем не вжито заходи щодо виконання зобов`язань згідно з умовами договору, тому у разі невиконання останнім своїх зобов`язань за укладеним договором до нього будуть вживатись всі заходи щодо накладення штрафних санкцій та притягнення до відповідальності згідно з вимогами чинного законодавства.
07.12.2022 відповідач направив на адресу позивача лист № 574 з повідомленням про виникнення істотної зміни обставин, які сторони не могли передбачити під час укладання договору, а також зазначив про те, що до 12.12.2022 ним буде отримано висновок про істотну зміну обставин (hardship) щодо терміну поставки товару за договором.
Листом № 703/8473-22-Вих від 09.12.2022 позивач повідомив відповідача про отримання позивачем документу під назвою "Висновок про істотну зміну обставин за нормами статті 652 ЦК України" № 17/03-4/495 від 07.12.2022, а також про те, що наявність або відсутність форс-мажорних обставин підтверджується Сертифікатом Торгово-промислової палати України та уповноважених нею регіональних торгово-промислових палат. Рекомендував відповідачу звернутися до Торгово-промислової палати України для отримання Сертифікату з підтвердженням обставин непереборної сили та зазначила, що станом на 09.12.2022 відповідачем порушено строки виконання зобов`язань за договором.
У відповідь, 12.12.2022 відповідач звернувся до позивача з листом № 583, в якому повторно просив переглянути та продовжити строки поставки товару, внести відповідні зміни до умов договору щодо строків поставки шляхом підписання додаткової угоди. Також до зазначеного листа відповідачем було додано висновок Київської торгово-промислової палати про істотну зміну обставин за нормами статті 652 ЦК України № 17/03-4/495 від 07.12.2022.
16.12.2022 позивач направив на адресу відповідача лист № 14/8828-22-Вих, у якому було зазначено, що обставини непереборної сили/форс-мажор (стаття 617 ЦК України) та істотна зміна обставин (стаття 652 ЦК України) - це різні правові ситуації, а наданий відповідачем висновок Київської ТПП не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності або продовження строку виконання зобов`язання за договором. Позивач також зазначив, що оскільки до 20.11.2022 відповідачем не було здійснено поставку товару навіть в обсязі попередньої оплати, до останнього підлягає застосуванню відповідальність, передбачена п. п. 7.2, 7.6, 7.7 укладеного договору.
Листом № 606 від 22.12.2022 відповідач знову просив позивача розглянути прохання щодо перенесення строків поставки товару до 27.12.2022 з урахуванням висновку Київської торгово-промислової палати № 17/03-4/495 від 07.12.2022.
Також листом № 703/9229-22-Вих від 24.12.2022 позивач повідомив відповідача, що наданий товариством раніше висновок Київської торгово-промислової палати № 17/03-4/495 від 07.12.2022 не є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання умов договору, а також пропонував відповідачу звернутися до Торгово-промислової палати України для отримання сертифікату з підтвердження обставин непереборної сили.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_2" листом № 49 від 23.01.2023 повідомило позивача про отримання сертифікату торгово-промислової палати № 3200-23-0125 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 11.01.2023.
Однак, листом № 14/1023-23-Вих від 26.01.2023 позивач повідомив відповідача про те, що до листа № 49 від 23.01.2023 постачальником не було додано оригінал документу, виданого Торгово-промисловою палатою України, яким засвідчене настання обставин непереборної сили. При цьому, з наданої до зазначеного листа копії сертифікату вбачається, що період дії форс-мажорних обставин для ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_2" існував з 10.10.2022 по 23.11.2022, що свідчить про невчасне повідомлення позивача про наявність форс-мажорних обставин в порушення умов п. 9.2 договору, а отже надані відповідачем документи не звільняють його від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором.
При цьому, на виконання умов укладеного договору відповідачем було здійснено поставку товару на загальну суму 11 953 200,00 грн, що підтверджується підписаними обома сторонами актами приймання-передавання товару для перевезення, а саме:
- за актом приймання-передавання № 90 від 06.12.2022 поставлено 890 комплектів на суму 1 063 834,80 грн;
- за актом приймання-передавання №109 від 14.12.2022 поставлено 2310 комплектів на суму 2 761 189,20 грн;
- за актом приймання-передавання № 134 від 22.12.2022 поставлено партію товару у кількості 6800 комплектів на суму 8 128 176,00 грн.
Частково задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки відповідачем допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товару, факт якого належним чином підтверджується матеріалами справи, то передбачений умовами укладеного договору розмір пені узгоджується з приписами чинного законодавства та, відповідно, позивачем було правомірно застосовано пеню, передбачену п. 7.2 договору. Здійснивши перевірку заявленої позивачем до стягнення пені у сумі 378712,23 грн, судами встановлено, що розмір пені становить 378665,43 грн, а отже є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, а тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є обґрунтованими в сумі 378665,43 грн. При цьому, штраф у розмірі 568972,32 грн нарахований позивачем згідно з п. 7.2 договору є арифметично правильним, у зв`язку з чим вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу є обґрунтованими у розмірі, заявленому позивачем. В свою чергу, враховуючи майновий стан відповідача, винятковість причин неналежного виконання останнім зобов`язання, незначний період прострочення та ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, виходячи із засад справедливості, добросовісності, розумності, пропорційності та співмірності, суди дійшли висновку про наявність правових підстав для зменшення нарахованих пені і штрафу у встановленому судом загальному розмірі 947637,75 грн (378665,43 грн + 568972,32 грн) на 50%, у зв`язку з чим стягнули з відповідача на користь позивача 473818,88 грн штрафних санкцій.
Водночас судами відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у сумі 616965,24 грн, інфляційних втрат у сумі 207358,14 грн та 3% річних у сумі 37017,91 грн, нарахованих на підставі п. 7.7 договору на суму попередньої оплати, щодо якої не було своєчасно поставлено товар, оскільки суди дійшли висновку, що матеріалами справи не підтверджується виникнення у відповідача грошового зобов`язання повернути суму попередньої оплати за укладеним договором та, відповідно, не підтверджується факт порушення відповідачем грошового зобов`язання з неповернення суми невикористаного авансу.
Не погоджуючись з постановою апеляційного та рішенням місцевого господарських судів в частині незадоволених позовних вимог, позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в цій частині та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у таких постановах Верховного Суду:
- від 18.03.2020 у справі №456/2946/17, від 10.03.2021 у справі №199/1917/19, в яких суд, зокрема, звернув увагу на те, що "сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (частина друга статті 628 ЦК України), а також Верховний Суд звернув увагу на один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору, який закріплений в статті 629 ЦК України";
- від 14.06.2022 у справі №922/2394/21, від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та від 09.11.2021 у справі №913/20/21, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Також, позивач у касаційній скарзі зазначає, що порушення судів попередніх інстанцій унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень, порушили вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, передбачені положеннями частин першої - п`ятої статті 236 ГПК України.
Скаржником умотивовано подання касаційної скарги на підставі п.п. 1, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, про що зазначено вище.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.05.2024 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстав, передбачених п.п. 1, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 25.06.2024 та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 17.06.2024.
До Верховного Суду 07.06.2024 від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому представник просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на правильність викладених у них висновків та помилковість доводів скаржника. Також вказує, що Верховним Судом вже вирішувався подібний спір у справі № 910/5658/23, і оскаржені судові рішення відповідають викладеним у його постанові від 07.03.2024 висновкам.
Крім цього, до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 19.06.2024 від позивача надійшли пояснення у справі, які, по суті, є доповненнями касаційної скарги. Разом з тим, відповідно до ст. 298 ГПК України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження. Оскільки вказані додаткові пояснення подані поза межами строку на касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції, вони долучаються до матеріалів справи, однак не враховуються при розгляді касаційної скарги. Подібний висновок викладено у п. 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14.
Переглянувши постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів в межах підстав касаційного оскарження, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень визначено застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Суд враховує, що судовими рішеннями в подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є (1) предмети спору, (2) підстави позову, (3) зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце (4) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (аналогічна позиція викладена у постановах ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц).
Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи ((див. постанови Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 року у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)).)
При цьому колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Водночас колегія суддів зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
Предметом розгляду даної справи є стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за порушення умов щодо повернення попередньої оплати, а також пені та штрафу за порушення строків поставки товару.
У справі №456/2946/17 предметом розгляду було виконання зобов`язань за трьохстороннім договором (попереднім договором). Позовні вимоги мотивовані тим, що укладено трьохсторонній договір з передачею авансових платежів (попередній договір) для подальшого придбання відповідачем однокімнатної квартири. Судами кваліфіковано вказаний правочин як змішаний договір.
Предметом розгляду справи №199/1917/19 було стягнення заборгованості за договором відступлення права вимоги. Судом визначено, що вказаний договір містить елементи різних договорів і є змішаним.
Предметом розгляду справи №922/2394/21 було стягнення збитків, штрафу, пені за договором поставки. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов договору поставки. Також, судами вирішувалося питання наявності/відсутності форс-мажорних обставин.
Предметом розгляду справи №917/1053/18 було про стягнення штрафу пені за порушення строків поставки за договором поставки (закупівлі товару за власні кошти). Також, судами вирішувалося питання наявності/відсутності форс-мажорних обставин.
Предметом розгляду справи №913/20/21 було стягнення штрафу та збитків. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням зобов`язань за договором поставки щодо поставки товару. Також, судами вирішувалося питання наявності/відсутності форс-мажорних обставин.
Скаржник, посилаючись на правові позиції, які висловлені у справах № 456/2946/17 та № 199/1917/19 вказує на те, що договір, укладений позивачем і відповідачем є змішаним.
Верховний Суд вказує, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (ч. 3 ст. 6 ЦК України).
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї з сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Верховний Суд виходить з того, що принцип свободи договору відповідно до статей 6, 627 ЦК України полягає у наданні сторонам права на власний розсуд реалізувати: 1) можливість укласти договір або утриматися від укладення договору, 2) можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.
Втім, сторони не можуть на власний розсуд врегулювати у договорі свої відносини, лише у випадках якщо: 1) існує пряма заборона, встановлена актом цивільного законодавства; 2) заборона випливає із змісту акта законодавства; 3) така домовленість суперечить суті відносин між сторонами.