ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2024 року
м. Київ
cправа № 905/9027/13
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Колос І.Б., Жайворонок Т.Є.
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Червоний металіст" (далі - Товариство)
на ухвалу Господарського суду Сумської області від 26.05.2022 (суддя Яковенко В.В.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2024 (головуючий суддя Мальченко А.О., судді: Агрикова О.В., Козир Т.П.)
за скаргою Товариства на бездіяльність Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Виконавець) щодо неприпинення арешту та обтяження майна Товариства
у справі № 905/9027/13
за позовом державного підприємства "Селидіввугілля" (далі - Підприємство)
до Товариства
про заміну товару та стягнення 21 756,00 грн.
Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 20.06.2024 № 32.2-01/1131 у зв`язку з відпусткою судді Малашенкової Т.М. призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 905/9027/13, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакової І.В. (головуючий), Колос І.Б. і Жайворонок Т.Є.
За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд
ВСТАНОВИВ:
Підприємство звернулося до суду з позовом до Товариства про зобов`язання замінити неякісні сигналізатори метану суміщених з головним світильником з двома порогами СМГ.1.1. у кількості 70 одиниць на нові, поставлені за договором від 03.10.2012 №Т-1/112-2012, а також про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 21 756,00 грн.
Господарський суд Сумської області рішенням від 19.02.2014, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.04.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 28.10.2014, позов Підприємства задовольнив повністю, зобов`язав Товариство замінити неякісний товар на новий, а також стягнув з відповідача 21 756,00 грн штрафу та 2 867,50 грн витрат по сплаті судового збору.
03.03.2014 на примусове виконання зазначеного рішення від 19.02.2014 у справі № 905/9027/13 Господарський суд Сумської області видав відповідні накази.
Товариство звернулось до Господарського суду Сумської області зі скаргою, в якій просило визнати неправомірним запис в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна під номером 28818166 про обтяження всього нерухомого майна Товариства; визнати неправомірною бездіяльність Виконавця щодо неприпинення арешту та обтяження майна Товариства; зобов`язати Виконавця вилучити запис про обтяження під номером 28818166 із Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Скаргу Товариства обґрунтовано тим, що у зв`язку зі сплатою заборгованості за виконавчими документами в справі № 905/9027/13, сплатою виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, 27.07.2021 державним виконавцем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження № 44236586, постановлено припинити чинність арешту майна боржника та скасувати інші заходи примусового виконання рішення. Однак, у порушення норм частини п`ятої статті 13, частини четвертої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" Виконавцем арешт майна боржника фактично не припинено, запис про обтяження з Державного реєстру обтяжень рухомого майна не вилучено.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 26.05.2022, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2024, у задоволенні скарги Товариства відмовлено.
Судові рішення мотивовано тим, що зняття арешту в межах виконавчого провадження № 4426586 щодо примусового виконання наказу від 03.03.2014 № 905/9027/13, яке приєднано до зведеного виконавчого провадження № 45202414, в якому арешт накладено як на рухоме, так і на нерухоме майно боржника, не означає припинення дії обтяжень для всього зведеного виконавчого провадження, в якому перебувають й інші незакінчені виконавчі провадження, а відтак внесення запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 28818166 про обтяження всього нерухомого майна є правомірним.
Не погоджуючись з ухвалою і постановою судів попередніх інстанцій, Товариство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на безпідставне незастосування судами положень пунктів 3, 8 частини першої статті 2, частини п`ятої статті 13, пункту 2 частини четвертої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження", а також порушення судами приписів частини першої статті 9 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення скарги Товариства.
За доводами скаржника порушення його прав полягає у проведенні державної реєстрації обтяження всього нерухомого майна Товариства при арешті лише рухомого майна та у зволіканні із вилученням запису обтяження № 28818166 у зв`язку з відсутністю невиконаних з його сторони зобов`язань.
Скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу 27.03.2024 за відсутності уповноваженого представника Товариства, не повідомленого належним чином про призначене судове засідання, що є обов`язковою підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції відповідно до положень пункту 5 частини першої статті 310 ГПК України.
У касаційній скарзі скаржник зазначає про те, що у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції він очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 35 000 грн. Докази понесення таких витрат будуть надані після ухвалення судом касаційної інстанції рішення у справі.
Виконавець подав відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить залишити їх без змін, касаційну скаргу - без задоволення.
Від Підприємства відзив на касаційну скаргу не надходив.
03.06.2024 Товариство звернулося до Верховного Суду із заявою в якій просить за результатами розгляду касаційної скарги стягнути на його користь з Виконавця всі судові витрати, які воно понесло і має понести, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу згідно акта приймання-передачі наданих послуг від 03.06.2024, копія якого додається.
Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
У розгляді скарги Товариства судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.03.2014 на примусове виконання рішення Господарського суду Сумської області від 19.02.2014 у справі № 905/9027/13 видано відповідні накази - про стягнення коштів та про заміну неякісного товару.
На виконанні у Виконавця перебувало зведене виконавче провадження № 45202414, до складу якого входили виконавчі провадження з виконання наказів Господарського суду Сумської області № 920/1731/13 від 24.12.2013, № 905/9027/13 від 03.03.2014, від 29.04.2014, боржником за якими є Товариство.
30.04.2021 у межах зведеного виконавчого провадження № 45202414, до якого приєднано виконавче провадження № 44236586, Виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника, на підставі якої до Державного реєстру обтяжень рухомого майна було внесено обтяження за номером 28818166. При цьому, постановою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику.
За параметрами реєстраційного запису під номером 28818166 серед іншого типом обтяження визначено арешт рухомого майна, а об`єктом обтяження - все нерухоме майно.
27.07.2021 у виконавчому провадженні № 44236586 Виконавцем була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", якою вирішено закінчити виконавче провадження № 44236586 щодо наказу № 905/9027/13 від 03.03.2024 про стягнення коштів та припинити чинність арешту майна боржника та скасувати інші заходи примусового виконання.
У регулюванні спірного питання накладення/зняття арешту на майно при виконанні судового рішення норми Закону України "Про виконавче провадження" передбачають таке:
стаття 1:
- виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню;
частини перша, друга статті 13:
- під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами;
- арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону;
пункт 1 частини першої статті 26:
- виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення;
стаття 30:
- виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження. Виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється приватним виконавцем у рамках зведеного виконавчого провадження;
пункт 9 частини першої статті 39:
- виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;
частини перша, друга статті 40:
- у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
- про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна;
пункт 2 частини четвертої статті 59:
- підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника.
Окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню визначає Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5) (далі - Інструкція), якою встановлено:
абзаци 1-3 пункту 14 розділу ІІІ: