ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 червня 2024 року
м. Київ
cправа № 922/1976/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,
секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської міської ради
на рішення Господарського суду Харківської області від 24.03.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.05.2023 у справі
за позовом керівника Київської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави в особі:
1) Харківської обласної (військової) державної адміністрації,
2) Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації
до: 1) Харківської міської ради,
2) фізичної особи-підприємця Кожанова Вячеслава Сергійовича
про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу та повернення земельної ділянки.
У судовому засіданні взяв участь: прокурор - Шапка І. М. та представник Харківської міської ради - Горобинська Н. М.
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. У жовтні 2022 року керівник Київської окружної прокуратури м. Харкова (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Харківської обласної (військової) державної адміністрації (далі - позивач та/або Харківська ОДА), Департаменту культури і туризму Харківської ОДА звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Харківської міської ради (далі - Міськрада та/або відповідач-1), фізичної особи-підприємця Кожанова Вячеслава Сергійовича (далі - ФОП Кожанова В. С. та/або відповідач-2), в якій просив суд:
- визнати незаконним та скасувати пункт 7 додатку 1 до рішення Міськради "Про продаж земельних ділянок юридичним та фізичним особам" від 16.10.2019 № 1765/19 (далі - рішення № 1765/19);
- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 31.07.2020 № 51/20, укладений між Міськрадою та ФОП Кожановим В. С., посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бінус О. О. і зареєстрованого в реєстрі за № 600 (далі - договір № 51/20);
- зобов`язати ФОП Кожанова В. С. (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) повернути у власність держави в особі Харківської ОДА (код ЄДРПОУ 23912956) земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:01:011:0038, площею 0,0265 га, розташовану за адресою: вул. Куликівська, 2, м. Харків;
- судові витрати у справі покласти на відповідачів.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що передача Міськрадою у власність ФОП Кожанова В. С. спірної земельної ділянки відбувалася з порушенням вимог Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та Закону України "Про охорону культурної спадщини", зокрема, з тих підстав, що перебування земельної ділянки, що розташована в межах пам`ятки археології місцевого значення Поселення Харків, яка занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України наказом Міністерства культури України від 28.11.2013 № 1224, охоронний номер пам`ятки 8828-Ха, виключає можливість її перебування у приватній власності.
2. Фактичні обставини справи, встановлені судами
2.1. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, рішенням Міськради від 27.02.2013 № 1041/13 "Про надання дозволу на проведення оцінки земельних ділянок юридичним та фізичним особам України" ФОП Кожанову В. С. надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель територіальної громади м. Харкова площею орієнтовно 0,0255 га на вул. Мельникова, 2 у м. Харкові (теперішня назва - Куликівська) для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі під літ. "Е-3" (офісна будівля).
У подальшому згідно з пунктом 7 додатку 1 до рішення № 1765/19 ФОП Кожанову В. С. вирішено продати земельну ділянку із земель житлової та громадської забудови площею 0,0265 га з кадастровим номером 6310136600:01:011:0038 на вул. Куликівській, 2 у м. Харкові для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі під літ. "Е-3" (офісна будівля).
За договором № 51/20 вказана земельна ділянка продана Міськрадою ФОП Кожанову В. С.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на час пред`явлення позову у цій справі власником земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:01:011:0038 є ФОП Кожанов В. С. (запис про право власності від 31.07.2020 № 37575934, внесений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бінус О. О.), підстава державної реєстрації - договір № 51/20.
Відповідно до інформації Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації (далі - Департамент) від 10.06.2021 земельна ділянка з кадастровим номером 6310136600:01:011:0038 на вул. Куликівській, 2 у м. Харкові розташована в межах пам`ятки археології місцевого значення Поселення Харків. Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що Департаментом відповідно до статті 186-1 ЗК України не погоджувався проект землеустрою спірної земельної ділянки.
За таких обставин Прокурор звернувся з позовом у цій справі, посилаючись на те, що перебування спірної земельної ділянки в межах пам`ятки археології місцевого значення Поселення Харків, яка занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України наказом Міністерства культури України від 28.11.2013 № 1224, охоронний номер пам`ятки 8828-Ха, виключає можливість її перебування у приватній власності.
3. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 24.03.2023 у справі № 922/1976/22 (суддя Жельне С. Ч.), залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 29.05.2023 (Хачатрян В. С. - головуючий, судді: Россолов В. В., Склярук О. І.) позовні вимоги задоволено повністю; визнано незаконним та скасовано пункт 7 додатку 1 до рішення № 1765/19; визнано недійсним договір № 51/20; зобов`язано ФОП Кожанова В. С. повернути у власність держави в особі Харківської ОДА земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:01:011:0038, площею 0,0265 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнуто з Міськради на користь Харківської обласної прокуратури 3 721,50 грн витрат зі сплати судового збору; стягнуто з ФОП Кожанова В. С. на користь Харківської обласної прокуратури 3721,50 грн витрат зі сплати судового збору.
3.2. Судові рішення обґрунтовані тим, що спірна земельна ділянка розташована в Центральному історичному ареалі м. Харкова та в межах пам`ятки археології місцевого значення Поселення Харків, отже, вказаний об`єкт належить до історико-культурної спадщини міста Харкова.
При цьому пункт 7 додатку 1 до рішення № 1765/19, на підставі якого ФОП Кожанову В. С. передано у власність спірну земельну ділянку, не відповідає вимогам статей 19, 20, 53, 54, 83, 91, 96, 122, 128, 186-1 ЗК України, статей 1, 17, 18, 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини", статей 1, 7 Закону України "Про охорону археологічної спадщини".
Оскільки спірна земельна ділянка не може передаватися у приватну власність, договір № 51/20 суперечить інтересам держави та порушує вимоги частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частин 1, 7 статті 17, частини 1 статті 18 Закону України "Про охорону культурної спадщини", частини 4 статті 83, частини 5 статті 122 ЗК України.
Суди попередніх інстанцій також врахувавши правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 22.01.2021 у справі № 922/623/20, згідно з якою повернення у власність територіальної громади майна, незаконно відчуженого органом місцевого самоврядування переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке відчуження відбувалося у передбачений чинним законодавством спосіб.
Отже, в даному випадку позбавлення ФОП Кожанова В. С. земельної ділянки не порушуватиме принцип пропорційності втручання у право власності, оскільки спірна земельна ділянка отримана відповідачем-2 з порушенням вимог чинного законодавства.
Щодо заяви Міськради про застосування позовної давності суди попередніх інстанцій наголосили, що у даному випадку спірна земельна ділянка історико-культурного призначення також обмежена в цивільному обороті, а саме тому зайняття земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка археології, що має історико-культурну цінність, треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави. З огляду на зазначене, беручи до уваги, що Прокурором заявлено негаторний позов, позовна давність до спірних правовідносин не підлягає застосуванню.
4. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї
4.1. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Харківської області від 24.03.2023 та постановою Східного апеляційного господарського суду від 29.05.2023 у справі № 922/1976/22, Міськрада звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 24.03.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.05.2023 у справі № 922/1976/22, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі.
4.2. За змістом касаційної скарги її подано на підставі положень пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
4.3. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктами 3 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник наголошує на відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме статей 2, 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр" щодо необхідності отримання органом охорони культурної спадщини офіційної інформації з Державного земельного кадастру про місце розташування, опис меж, площу, координати поворотних точок меж, дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі, категорію земель, вид використання земельної ділянки;
Також, на думку Міськради, відсутній висновок щодо категорії земель, оскільки розділення земельних ділянок за видом цільового призначення здійснюється в межах віднесення земель до певної категорії.
4.4. У відзиві на касаційну скаргу Прокурор заперечує викладені в ній доводи та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення та постанову - без змін.
4.5. Харківська ОДА у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення та постанову - без змін.
5. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
5.2. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
5.3. Верховний Суд звертає увагу на те, що розгляд справи № 922/1976/22 зупинявся до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 927/1206/2, а тому колегія суддів вважає за необхідне врахувати висновки, викладені у постанові від 12.03.2024 у справі № 927/1206/21 під час розгляду цієї справи, керуючись при цьому положеннями частини 4 статті 300 ГПК України.