ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 червня 2024 року
м. Київ
cправа № 911/2276/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
за участю представників:
позивача - Кур`ян К. І.,
відповідачів - Чернюк О. О., Шевченко І. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Новобуд"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2024 (судді: Гаврилюк О. М. - головуючий, Майданевич А. Г., Сулім В. В.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Златаград"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекса Груп" і Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Новобуд"
про визнання недійсним договору оренди транспортного засобу з правом викупу,
В С Т А Н О В И В:
1. Короткий зміст позовних вимог і судових рішень
1.1. У листопаді 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Златаград" (далі - ТОВ "Златаград") звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекса Груп" (далі - ТОВ "Алекса Груп") і Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Новобуд" (далі - ТОВ "Альянс Новобуд") про визнання недійсним договору про оренду транспортного засобу з правом викупу від 31.12.2020 № 05/31-12/20-АНБ (далі - договір від 31.12.2020, оспорюваний договір), укладеного між відповідачами у справі.
1.2. На обґрунтування позову позивач посилався на обставини вчинення оспорюваного правочину сторонами на шкоду кредиторові - позивачеві (фраудаторний правочин) з метою уникнення ТОВ "Алекса Груп" від виконання судового рішення у справі № 911/2795/20 про стягнення з нього грошових коштів; вказував, що оспорюваний договір суперечить вимогам закону та не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків.
1.3. Рішенням Господарського суду Київської області від 15.06.2023 у задоволенні позову відмовлено.
Арґументуючи судове рішення, місцевий господарський суд виходив із недоведеності позивачем підстав для визнання недійсним оспорюваного договору як фраудаторного, зазначивши, що твердження позивача ґрунтуються на припущеннях.
1.4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2024 рішення Господарського суду Київської області від 15.06.2023 скасовано і прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним договір від 31.12.2020, укладений між ТОВ "Алекса Груп" і ТОВ "Альянс Новобуд". Здійснено розподіл судових витрат.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції установив, що оспорюваний договір має ознаки фраудаторного правочину, оскільки він вчинений між пов`язаними особами у період настання у першого відповідача (ТОВ "Алекса Груп") зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором - позивачем (ТОВ "Златаград"); оспорюваний правочин не відповідає критерію розумності та економічної обґрунтованості і фактично був спрямований на уникнення від виконання зобов`язання, позаяк внаслідок його вчинення перший відповідач відчужив майно, за рахунок якого стягувач міг задовольнити свої майнові вимоги. Отже, оспорюваний правочин вчинений на шкоду кредиторові та порушує його майнові права. Водночас апеляційний господарський суд відхилив посилання відповідачів на факти, встановлені у справі № 911/432/22, позаяк предметом спору у ній не було дослідження наявності/відсутності ознак фраудаторності оспорюваного договору, до того ж постановою Верховного Суду від 16.01.2024 у справі № 911/432/22 касаційні скарги приватного виконавця виконавчого округу Київської області Жарчинського О. А. і ТОВ "Златаград" були задоволені, а рішення Господарського суду Київської області від 06.07.2022 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2023 у справі № 911/432/22 скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ТОВ "Альянс Новобуд" до ТОВ "Алекса Груп" і приватного виконавця про визнання права власності на транспортний засіб та виключення з його опису та зняття з нього арешту.
2. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї
2.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2024, ТОВ "Альянс Новобуд" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на цю постанову, в якій просить її скасувати, а рішення Господарського суду Київської області від 15.06.2023 у цій справі залишити без змін.
Скаржник вважає оскаржену постанову суду апеляційної інстанції такою, що ухвалена із неправильним застосуванням норм матеріального права, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду у подібних правовідносинах, а саме від 21.01.2021 у справі № 910/14138/18, від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17, від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17, від 16.05.2022 у справі № 522/14375/20, від 15.05.2020 у справі № 910/7547/17, від 31.03.2021 у справі № 486/1602/18, від 17.03.2021 у справі № 759/12171/17, від 20.01.2021 у справі № 489/6532/19, від 17.03.2021 у справі № 299/396/17, від 03.03.2021 у справі № 1527/13038/12, а також з порушенням норм процесуального права у зв`язку з недослідженням зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та пункт 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України.
Зокрема, на думку скаржника, суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що позивач у позовній заяві просив визнати договір недійсним на підставі статті 234 Цивільного кодексу України, між тим у справі відсутні докази на підтвердження ознак фіктивності оспорюваного договору. Скаржник також посилається на те, що суд апеляційної інстанції не обґрунтував яким чином оспорюваний договір порушує права та інтереси позивача та неправомірно визнав недійсним договір за відсутності підстав для захисту прав позивача. Водночас, за доводами скаржника, відповідачі не є пов`язаними особами; обставини вчинення оспорюваного правочину на шкоду кредиторові у період настання у першого відповідача зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором недоведені.
2.2. Від ТОВ "Альянс Новобуд" надійшли додаткові пояснення до касаційної скарги.
2.3. Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.
3. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
3.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає таке.
3.2. Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції установив та підтверджено матеріалами справи, що ТОВ "Златаград" звернулося до господарського суду з позовом у цій справі № 911/2276/22 про визнання недійсним договору від 31.12.2020, укладеного між ТОВ "Алекса Груп" і ТОВ "Альянс Новобуд".
Разом із тим, ухвалою Господарського суду Київської області від 29.09.2020 було прийнято до розгляду позовну заяву ТОВ "Златаград" до ТОВ "Алекса Груп" про стягнення 1 891 100,00 грн заборгованості, 26 808,09 грн - 3 % річних, 33 161,82 грн інфляційних витрат та відкрито провадження у справі № 911/2795/20. Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.12.2020 у справі № 911/2795/20 закрито підготовче провадження та призначено справу № 911/2795/20 до розгляду по суті на 28.01.2021.
31.12.2020 між ТОВ "Алекса Груп" і ТОВ "Альянс Новобуд" укладено договір про оренду транспортного засобу з правом викупу (оспорюваний договір).
Рішенням Господарського суду Київської області від 28.01.2021 у справі № 911/2795/20 позовні вимоги ТОВ "Златаград" задоволено повністю та стягнуто з ТОВ "Алекса Груп" 1 891 100,00 грн заборгованості, 26 808,09 грн - 3 % річних, 33 161,82 грн інфляційних витрат і 29 267,00 грн судового збору.
На виконання вказаного рішення 15.03.2021 видано судовий наказ.
29.03.2021 ТОВ "Алекса Груп" і ТОВ "Альянс Новобуд" уклали додаткову угоду до договору від 31.12.2020, у пункті 1 якої встановлено, що орендодавець (ТОВ "Алекса Груп") передає, а орендар (ТОВ "Альянс Новобуд") приймає у власність транспортний засіб - спеціальний вантажний автокран марки МАЗ, модель 630303, жовтого кольору, 2012 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова (VIN код) НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію T3- НОМЕР_3 . Також було підписано відповідний акт приймання-передачі транспортного засобу у власність.
Таким чином, як установив суд апеляційної інстанції у справі, що розглядається, документально передача спірного майна від ТОВ "Алекса Груп" до ТОВ "Альянс Новобуд" відбулася після того як 28.01.2021 рішенням Господарського суду Київської області у справі № 911/2795/20 було задоволено повністю позовні вимоги ТОВ "Златаград" до ТОВ "Алекса Груп" про стягнення боргу.
30.03.2021 приватний виконавець виконавчого округу Київської області Жарчинський О. А. відкрив виконавче провадження № НОМЕР_4 з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області у справі № 911/2795/20 про стягнення грошових коштів.
02.02.2022 у рамках виконавчого провадження № НОМЕР_4 здійснено опис транспортного засобу, що належить боржникові на праві приватної власності, а саме транспортного засобу - спеціального вантажного автокрану марки МАЗ, модель 630303, жовтого кольору, 2012 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова (VIN код) НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію T3- НОМЕР_3 .
Поза тим, як було встановлено судом апеляційної інстанції, рішенням Господарського суду Київської області від 06.07.2022 у справі № 911/432/22 задоволено позовні вимоги ТОВ "Альянс Новобуд" і визнано за ТОВ "Альянс Новобуд" право власності на транспортний засіб, виключено з опису та знято арешт з транспортного засобу - спеціального вантажного автокрану марки МАЗ, модель 630303, жовтого кольору, 2012 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова (VIN код) НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію T3- НОМЕР_3 .
Проте у подальшому постановою Верховного Суду від 16.01.2024 у справі № 911/432/22 касаційні скарги приватного виконавця виконавчого округу Київської області Жарчинського О. А. і ТОВ "Златаград" були задоволені, а рішення Господарського суду Київської області від 06.07.2022 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2023 у справі № 911/432/22 скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ТОВ "Альянс Новобуд" до ТОВ "Алекса Груп" і приватного виконавця про визнання права власності на транспортний засіб та виключення з його опису та зняття з нього арешту.
За доводами позивача (ТОВ "Златаград"), оспорюваний договір із змінами, внесеними додатковою угодою до нього, вчинено сторонами договору на шкоду кредиторові - ТОВ "Златаград" (фраудаторний договір) з метою уникнення ТОВ "Алекса Груп" від виконання судового рішення у справі № 911/2795/20 про стягнення грошових коштів, оскільки його укладено сторонами в той час, коли в Господарському суді Київської області розглядалась справа № 911/2795/20 за позовом ТОВ "Златаград" до ТОВ "Алекса Груп" про стягнення боргу. При цьому сторони договору від 31.12.2020, проявивши обачність, могли передбачити негативні наслідки для себе у випадку задоволення позову ТОВ "Златаград" та набрання рішення Господарського суду Київської області у справі № 911/2795/20 законної сили. Водночас документально передача спірного майна від ТОВ "Алекса Груп" до ТОВ "Альянс Новобуд" відбулася після того як 28.01.2021 рішенням Господарського суду Київської області у справі № 911/2795/20 було задоволено повністю позовні вимоги ТОВ "Златаград" до ТОВ "Алекса Груп" про стягнення боргу. Також контрагент, з яким боржник уклав оспорюваний договір, є пов`язаною з ним особою, про що свідчать, зокрема, взаємовідносини сторін, знаходження їх за однією адресою, те, що одна й та ж особа була керівником обох товариств. Крім того ціна продажу транспортного засобу в оспорюваному договорі значно занижена. Так, згідно зі звітом про оцінку транспортного засобу, складеного 17.12.2020 з урахуванням норм амортизації, технічного стану, ринкова вартість транспортного засобу становить 70 200,00 грн, проте відповідно до звіту 2022 року про експертну грошову оцінку ринкова вартість спірного транспортного засобу становить 1 556 100,00 грн.
3.3. Задовольняючи вимоги заявленого позову та надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів.
За змістом статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, у момент учинення якого сторонами (стороною) не було додержано вимог, установлених частинами 1- 3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу. Зокрема, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина 1 статті 203 цього Кодексу). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Обов`язок діяти добросовісно поширюється на усі сторони дійсного правочину та особу, яка прийняла виконання (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц ).
Правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору, є фраудаторними правочинами.
У Цивільному кодексу України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.
Так, однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.
Зловживання правом і використання приватноправового інструментарію всупереч його призначенню проявляється у тому, що: 1) особа (особи) "використовувала/використовували право на зло"; 2) наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки є певним станом, у який потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які "потерпають" від зловживання нею правом, або не перебувають); 3) враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а й про обсяг прав інших учасників цих правовідносин і порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах, або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин) (постанова Верховного Суду від 11.112021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21)).
Отже, правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (постанова Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16). Відтак правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними і зводяться до зловживання правом.
Використання особою належного їй суб`єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди іншим учасникам цивільних правовідносин, задля приховування дійсного наміру сторін при вчиненні правочину є очевидним використанням приватноправового інструментарію всупереч його призначенню та за своєю суттю є "вживанням права на зло". За таких умов недійсність договору як приватноправова категорія є інструментом, який покликаний не допускати або припиняти порушення цивільних прав та інтересів, або ж їх відновлювати.
Метою доброчесного боржника повинне бути добросовісне виконання всіх своїх зобов`язань, а в разі неможливості такого виконання - надання своєчасного та справедливого задоволення (сатисфакції) прав і правомірних інтересів кредитора.
Договір, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатним, так і безоплатним. Він може бути як одностороннім, так і багатостороннім за складом учасників, які об`єднуються спільною метою щодо вчинення юридично значимих дій.
Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог. Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути: момент укладення договору; контрагент (контрагенти), з яким (якими) боржник учиняє оспорюваний договір; ціна договору (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни договору контрагентом боржника (подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16, від 24.11.2021 у справі №905/2030/19(905/2445/19)).
Учинення власником майна правочину на шкоду своїм кредиторам може полягати як у виведенні майна боржника власником на третіх осіб, так і у створенні преференцій у задоволенні вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог інших кредиторів.
Факт виконання (повного чи часткового) фраудаторного правочину не впливає жодним чином на можливість визнання цього правочину недійсним, бо дуже часто фраудаторний правочин дійсно вчиняється із наміром його виконання, наприклад, у разі незаконного відчуження активів без оплати чи з оплатою нижче ринкових цін тощо. Тобто, для ідентифікації правочину як фраудаторного не важливо, чи його виконано, а важливо, чи виконано його без злого наміру на шкоду іншим особам.
Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (такий висновок, викладено у постановах Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17), від 28.07.2022 у справі № 902/1023/19 (902/1243/20)).
При цьому колегія суддів звертає увагу, що порушення загальних засад цивільного законодавства (засад справедливості, добросовісності та розумності), визначених імперативно пунктом 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України, які мають наслідком вихід учасниками правочину за межі здійснення цивільних прав, наданих договором чи актами цивільного законодавства, з наміром завдати шкоди іншій особі (частина 3 статті 13 Цивільного кодексу України) може бути самостійною підставою недійсності правочину (такий висновок викладено у постанові Великої Палата Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20).