1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2024 року

м. Київ

справа №420/7946/22

касаційне провадження № К/990/15305/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Пасічник С.С.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області

на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2023 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Вербицька Н.В.; судді: Джабурія О.В., Кравченко К.В.)

у справі № 420/7946/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельні індустрії плюс"

до Головного управління ДПС в Одеській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У червні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельні індустрії плюс" (далі - ТОВ "БІС", позивач, платник, товариство) звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - ГУ ДПС в Одеській області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20 січня 2022 року № 00013580701 та № 00013590701.

Рішенням від 14 вересня 2022 року Одеський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позову.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що господарські операції позивача з його контрагентами Товариством з обмеженою відповідальністю "БК "Вітер" (далі - ТОВ "БК "Вітер") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Соул Лоджистікс" (далі - ТОВ "Соул Лоджистікс") не носять реального характеру.

Постановою від 12 січня 2023 року П`ятий апеляційний адміністративний суд скасував рішення суду першої інстанції, а позов задовольнив.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що господарські операції між позивачем та його контрагентами були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, що підтверджено оформленими первинними документами податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, ГУ ДПС в Одеській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2023 року та залишити в силі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2022 року.

Мотивуючи касаційну скаргу, відповідач посилається на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

При цьому наголошує на фіктивному характері господарських операцій платника з ТОВ "БК "Вітер" та ТОВ "Соул Лоджистікс".

Ухвалою від 03 липня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС в Одеській області.

18 вересня 2023 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судовий розгляд встановив, що відповідач провів документальну планову виїзну перевірку ТОВ "БІС" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2019 року по 30 вересня 2021 року, валютного законодавства за період з 01 квітня 2019 року по 30 вересня 2021 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 квітня 2019 року по 30 вересня 2021 року, за результатами якої склав акт від 31 грудня 2021 року № 30405/15-32-07-07-17/36552267.

Відповідно до висновків акта перевірки відповідач встановив порушення платником вимог:

частини другої статті 3, частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пунктів 2.1, 2.4, 2.15, 2.16 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, пунктів 44.1, 44.2, 44.3 статті 44, пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України), пунктів 5, 6, 7, підпункту 9.4 пункту 9, пункту 10 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, в результаті чого занижено податок на прибуток у розмірі 3 208 810,00 грн;

пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на 3 321 661,00 грн.

Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган зазначив про порушення платником правил формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат при обчисленні податку на прибуток при господарських операціях з контрагентами ТОВ "БК "Вітер" та ТОВ "Соул Лоджистікс". Такі висновки відповідача ґрунтуються на тому, що контрагенти не мали достатньої кількості трудових та матеріальних ресурсів для виконання замовлених робіт.

На підставі висновків названого акта перевірки відповідач 20 січня 2022 року прийняв податкові повідомлення-рішення:

№ 00013580701, яким збільшив суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 4 011 012,00 грн, з яких за податковим зобов`язанням 3 208 810,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 802 202,00 грн;

№ 00013590701, яким збільшив суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 4 151 076,00 грн, з яких за податковим зобов`язанням 3 321 661,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 830 415,00 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названих актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За приписами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК Україна передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.


................
Перейти до повного тексту