ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 червня 2024 року
м. Київ
справа №620/11015/23
адміністративне провадження № К/990/4935/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Рибачука А.І.,
суддів: Бучик А.Ю., Коваленко Н.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами в суді касаційної інстанції адміністративну справу №620/11015/23
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України (далі - ГУ ПФУ) в Чернігівській області, ГУ ПФУ в Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.12.2023, ухвалену судом у складі колегії суддів: головуючого судді - Бужак Н.П., суддів: Костюк Л.О., Мельничука В.П.,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 27.07.2023 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила суд:
визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Чернігівській області щодо виявлення неналежного оформлення документів, поданих для переведення на пенсію державного службовця відповідно до Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу" (далі - Закон №3723-ХІІ);
скасувати рішення ГУ ПФУ в Закарпатській області від 03.02.2023 №974160122364 про відмову в переведенні на пенсію державного службовця відповідно до Закону №3723-ХІІ;
зобов`язати ГУ ПФУ в Чернігівській області надати їй тримісячний строк (з моменту письмового повідомлення) для надання належним чином оформлених довідок про заробітну плату для призначення пенсії державного службовця відповідно до Закону №3723-ХІІ за формою, що передбачена постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 №1-3 "Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям" (далі - постанова №1-3).
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що працівник структурного підрозділу ГУ ПФУ в Чернігівській області, який здійснював її прийом та обслуговування, перевіряв зміст і належне оформлення наданих нею документів для переведення на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-ХІІ не виявив неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів, а тому її не було повідомлено про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії. В свою чергу, ГУ ПФУ в Закарпатській області (яке було визначено за принципом екстериторіальності для прийняття відповідного рішення) протиправно відмовило їй в переведенні на пенсію державного службовця відповідно до Закону №3723-ХІІ.
2. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.10.2023 позов задоволено в повному обсязі.
3. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.12.2023 скасовано зазначене рішення суду першої інстанції та ухвалено нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.
4. 02.02.2024 ОСОБА_1 надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права, просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.12.2023 та залишити в силі рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.10.2023.
5. Верховний Суд ухвалою від 26.02.2024 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
6. 08.03.2024 до Верховного Суду надійшов відзив ГУ ПФУ в Чернігівській області на касаційну скаргу, в якому відповідач просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Чернігівській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).
30.01.2023 ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Чернігівській області із заявою про переведення з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону № 1058-ІV, на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-XII.
03.02.2023 ГУ ПФУ в Закарпатській області рішенням № 974160122364 відмовило у переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-XII, оскільки форма довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 16.01.2023 №2000-0604-8/7286 не відповідає формі, визначеній постановою №1-3, а саме: у вказаній довідці до складових заробітної плати для призначення пенсії безпідставно включено премію та грошову допомогу.
Вважаючи протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Чернігівській області щодо перевірки та встановлення недоліків документів, поданих разом із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-XII, що мало наслідком прийняття ГУ ПФУ в Закарпатській області рішення про відмову в переведенні її на зазначену пенсію, ОСОБА_1 звернулася з цим позовом до суду.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
8. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходи з того, що ГУ ПФУ в Чернігівській області, приймаючи від позивачки заяву про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-XII з доданими до неї документами, в порушення вимог Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1), не встановило неналежного оформлення доданих до заяви документів, що мало наслідком прийняття ГУ ПФУ в Закарпатській області передчасного рішення про відмову в переведенні позивачки на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-XII.
9. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ГУ ПФУ в Чернігівській області під час реєстрації заяви позивачки та визначення за принципом екстериторіальності структурного підрозділу пенсійного органу, що призначатиме пенсію, дотримався вимог Порядку №22-1, а тому відсутні підстави для задоволення позову в цій частині вимог. Крім того, апеляційний суд зазначив, що ГУ ПФУ в Закарпатській області законно та обґрунтовано відмовило позивачці в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-XII у зв`язку з невідповідністю наданої позивачкою довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) вимогам, зокрема, постанови №1-3.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ
10. Касаційна скарга позивачки мотивована, зокрема тим, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції, не врахував, що ГУ ПФУ в Чернігівській області, здійснюючи перевірку поданих позивачкою документів, не встановило неналежного оформлення довідки від 16.01.2023 за №2000-0604-8/7286, чим грубо порушило вимоги пункту 1.8 Порядку №22-1, у зв`язку з чим вона була позбавлена можливості у строк, визначений зазначеною нормою, надати довідку належної форми.
Скаржниця також акцентує увагу на тому, що таке порушення стало підставою для прийняття ГУ ПФУ в Закарпатській області передчасного рішення про відмову в призначенні їй пенсії за віком, що свідчить про наявність підстав для скасування такого рішення.
11. У відзиві на касаційну скаргу ГУ ПФУ в Чернігівській області вказує на те, що суд апеляційної інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та відмови в задоволенні позову, у зв`язку з чим просить залишити касаційну скаргу позивачки без задоволення, а оскаржувану постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.12.2023 - без змін.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
12. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів виходить із такого.
13. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
14. Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
15. Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
16. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
17. 01.05.2016 набув чинності Закон України від 10.12.2015 №889-VIII "Про державну службу" (далі - Закон №889-VIII), частиною другою Прикінцевих та перехідних положень якого визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
18. Таким чином законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону 3723-ХІІ.
19. Так, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.