ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2024 року
м. Київ
справа № 134/1311/21
провадження № 51-7791 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7
(у режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на вирок Крижопільського районного суду Вінницької області від 24 травня 2023 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 12 жовтня 2023 року у кримінальному провадженні № 12021020190000055 за обвинуваченням
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Крижопільського районного суду Вінницької області від 24 травня 2023 року ОСОБА_8 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України у строк покарання ОСОБА_8 зараховано строк попереднього ув`язнення з 11 березня 2021 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 12 жовтня 2023 року апеляційні скарги прокурора, обвинуваченого та його захисників залишені без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
Вироком суду встановлено, що ОСОБА_8 08 березня 2021 року у вечірній час, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1, під час словесного конфлікту з ОСОБА_9, що виник на ґрунті тривалих неприязних відносин та переріс у бійку, наніс останньому кілька ударів руками і ногами по тулубу, один удар скляною пляшкою по голові. Після цього бійка припинилася і ОСОБА_9 пішов.
В подальшому, 09 березня 2021 року, приблизно о 03:00 год, ОСОБА_8, виявивши відсутність грошей та флеш-накопичувача, в крадіжці яких запідозрив ОСОБА_9, прибув до будинку АДРЕСА_2 .
Розбудивши ОСОБА_9, обвинувачений розпалив у кімнаті на підлозі багаття, щоб освітити кімнату, завдав йому кілька ударів по обличчю, після чого потерпілий дістав з кишені 50 грн і у нього випав флеш-накопичувач, який належав ОСОБА_8, що розлютило останнього.
Маючи раптово виниклий умисел на протиправне позбавлення життя, умисно, розуміючи суспільну небезпеку своїх дій та бажаючи настання негативних наслідків у вигляді смерті людини, ОСОБА_8 хаотично завдав численні удари кулаками по обличчю, тулубу та ногах ОСОБА_9, а також дерев`яною табуреткою по голові, після чого потерпілий впав у багаття, яке горіло на підлозі.
Взявши ОСОБА_9 за одяг, ОСОБА_8 витягнув його на подвір`я, де, продовжуючи свої злочинні дії, наніс ОСОБА_9 кілька ударів ніжкою від табурету по голові та невстановленим досудовим розслідуванням способом стиснув шию потерпілого в області передньої бокової ділянки, що є життєво важливим органом.
Своїми діями ОСОБА_8 спричинив ОСОБА_9 закриту тупу травму шиї - закритий перелом під`язикової кістки в місці з`єднання тіла кістки із лівим великим рогом, косий перелом щитоподібного хряща, крововиливи у м`язи шиї, корінь язика, яка є тяжким тілесним ушкодженням та перебуває в прямому причинному зв`язку із настанням смерті ОСОБА_9 .
Смерть потерпілого настала від закритої тупої травми шиї, яка ускладнилася механічною асфіксією.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати судові рішення та закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України через не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпанням можливості їх отримати.
Зазначає, що висновки суду ґрунтуються на припущеннях та недопустимих доказах, зокрема, протоколі проведення слідчого експерименту у житлі без ухвали слідчого судді та без дозволу власника житла. Висновок судово-медичної експертизи трупа є недопустимим доказом, оскільки саме дослідження проведено до винесення постанови про призначення СМЕ, експертами не встановлено механізм здавлення шиї, тобто спосіб заподіяння смерті.
Суд апеляційної інстанції всупереч ст. 419 КПК України не дав умотивованих відповідей на ці доводи апеляційних скарг.
Захисник ОСОБА_7 просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вказує, що висновки суду про винуватість ОСОБА_8 ґрунтуються на припущеннях та недопустимих доказах, не встановлено спосіб, мотив та мету вчиненого кримінального правопорушення. Наводить доводи, які є аналогічними доводам касаційної скарги захисника ОСОБА_6, щодо недопустимості, як доказів, протоколу проведення слідчого експерименту та висновку СМЕ.
Крім того, стверджує про порушення під час досудового розслідування права підозрюваного на захист, оскільки він був залучений як захисник у справі, проте для участі у слідчих діях його не було запрошено, хоча ОСОБА_8 не відмовлявся від його участі, а поведінка іншого захисника була пасивною.
Також зазначає, що судами не були належним чином перевірені твердження сторони захисту про фізичний та психологічний тиск на затримуваного з боку працівників поліції.
Вважає, що початок строку відбування покарання вказаний у вироку неправильно.
На ці доводи апеляційний суд не дав відповідей, а тому ухвала суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
Захисники у судовому засіданні підтримали свої скарги та просили їх задовольнити з наведених у скаргах мотивів.
Прокурор у суді касаційної інстанції заперечувала проти задоволення скарг та просила залишити судові рішення без зміни.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 цього Кодексу суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Тому вимога захисника ОСОБА_6 про закриття кримінального провадження, яка передбачає дослідження та оцінку судом касаційної інстанції доказів, суперечить наведеним нормам закону. При перевірці доводів, наведених у касаційних скаргах, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених судами.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Мотиви суду
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Статтею 94 цього Кодексу передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Тобто, наведена норма процесуального закону вимагає від суду зробити ґрунтовну, всебічну оцінку сукупності усіх зібраних у справі доказів, співставити їх між собою та зробити остаточний висновок на підставі повного обсягу усіх досліджених доказів. Жоден окремо взятий доказ не має наперед встановленої сили. Тому, суд робить свій висновок не на окремо взятому доказі, а на сукупності доказів (як прямих, так і непрямих), які доповнюють та уточнюють один одного.
Відповідно до ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті при ухваленні судового рішення.
Місцевий суд дійшов переконання, що вина ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, доведена поза розумним сумнівом. З позицією місцевого суду погодилася й апеляційна інстанція.
Суди зазначили, що вина обвинуваченого доведена сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, зокрема, показаннями свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та інших, протоколами оглядів, обшуку, слідчого експерименту, висновками експертиз та показаннями експертів.
Незважаючи на невизнання своєї вини, ОСОБА_8 не заперечував того, що він завдавав ударів потерпілому за обставин, наведених у вироку, проте заперечував умисел на вбивство ОСОБА_9 та стверджував, що бив його лише по рукам і ногам. Доводи обвинуваченого про його непричетність до вбивства потерпілого були предметом перевірки судів попередніх інстанцій та не знайшли свого підтвердження.
Судами встановлено, що після заподіяння потерпілому численних ударів, коли останній впав у багаття та отримав опіки, ОСОБА_8 не просто витягнув ОСОБА_9 на вулицю, але продовжував завдавати йому ударів, що свідчить про бажання обвинуваченого настання наслідків у виді смерті потерпілого. Крім того, суди звернули увагу на те, що ОСОБА_8 не вжив жодних дій щодо надання медичної допомоги потерпілому після спричинення цих тілесних ушкоджень, частина з яких була у життєво важливі органи.
Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 115 КК України, полягає в умисних діях, направлених на посягання на життя людини, та наслідках у вигляді смерті, а також причинним зв`язком між ними. В судових засіданнях було встановлено, що діями ОСОБА_8 потерпілому були спричинені колоті та колото-різані рани, множинні садна та синці по всьому тілу, термічні опіки живота з переходом в надлобкову та лобкову ділянки, нижні кінцівки, загалом близько 19% площі поверхні тіла, закрита черепно-мозкова та щелепно-лицьова травми, забої головного мозку; закрита тупа травма шиї - закритий перелом під`язикової кістки в місці з`єднання тіла кістки із лівим великим рогом, косий перелом щитоподібного хряща, крововиливи у м`язи шиї, корінь язика, яка відноситься до тяжкого тілесного ушкодження та перебуває у прямому причинному зв`язку з настанням смерті ОСОБА_9 . Смерть потерпілого настала від закритої тупої травми шиї, яка ускладнилася механічною асфіксією.
Судово-медичний експерт ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснив, що механізм нанесення травми шиї неможливо було встановити через фізіологічну аномалію під`язикової кістки у ОСОБА_9, однак у даному випадку мав місце травмуючий фактор з прикладанням сили. Це міг бути як удар по шиї, так і наступ на шию або ж стиснення шиї руками чи передпліччям. Тому доводи сторони захисту про недоведеність винуватості ОСОБА_8 внаслідок невстановлення механізму заподіяння потерпілому цього тілесного ушкодження є безпідставними.
У судовому засіданні шляхом дослідження висновків експертиз та допиту експертів було встановлено, що від моменту завдання ОСОБА_9 травми шиї до моменту його смерті могло пройти від 5 до 20 хвилин, протягом яких потерпілий міг видавати певні звуки. Тому суди обґрунтовано відхилили доводи обвинуваченого щодо його непричетності до вбивства потерпілого. При цьому суди врахували всі конкретні обставини вчиненого діяння, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, поведінку обвинуваченого та потерпілого, що передувала події, їхні стосунки, ставлення обвинуваченого до наслідків злочину і дійшли переконливого висновку про наявність в його діях умислу на вбивство потерпілого.