ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2024 року
м. Київ
справа № 164/431/20
провадження № 51-4037км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Ківерцівського районного суду Волинської області від 05 квітня 2023 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 11 вересня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020030160000019, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263-1 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Ківерцівського районного суду Волинської області від 05 серпня 2020 року ОСОБА_7 засуджено:
- за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
- за ч. 1 ст. 263-1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_7 остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Згідно з ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання із встановленням іспитового строку на 1 рік та покладено на нього ряд обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 25 травня 2021 року вирок місцевого суду залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 08 грудня 2021 року ухвалу Волинського апеляційного суду від 25 травня 2021 року скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 30 червня 2022 року вирок Ківерцівського районного суду Волинської області від 05 серпня 2020 року скасовано та призначено новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.
Надалі вироком Ківерцівського районного суду Волинської області від 05 квітня 2023 року ОСОБА_7 засуджено:
- за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
- за ч. 1 ст. 263-1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_7 остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання із встановленням іспитового строку на 1 рік та покладено на нього ряд обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
Вирішено питання про долю речових доказів.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 11 вересня 2023 року вирок місцевого суду залишено без змін.
Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що у січні 2018 року, він придбав пневматичну гвинтівку "KANDAR B3-3", заводський номер " НОМЕР_1", яку перевіз до будинку за місцем свого проживання по АДРЕСА_1, де, діючи умисно, не маючи передбачених законом дозволів на виготовлення, ремонт та переробку вогнепальної зброї, з використанням електродрилі висвердлив у ній більший отвір патронника для патрона калібру 5,6 мм., розточив ствол до діаметру 5,4 мм. та в повітряно прохідний отвір вмонтував ударник з бойком, тобто здійснив переробку придбаної пневматичної гвинтівки у вогнепальну зброю - однозарядну гвинтівку для стрільби патронами 5,6 мм. кільцевого запалення, і почав без передбаченого законом дозволу, всупереч вимогам п. 12 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №622 від 21 серпня 1998 року, незаконно її зберігати до вилучення 17 січня 2020 року працівниками поліції.
Крім того, ОСОБА_7 влітку 2019 року, перебуваючи в лісовому масиві між АДРЕСА_2 знайшов 7 набоїв калібру 5,6 мм., які відносяться до боєприпасів і є спортивно-мисливськими патронами кільцевого запалення, незаконно переніс їх до свого житлового будинку по АДРЕСА_1, і почав незаконно зберігати без передбаченого законом дозволу до їх вилучення 17 січня 2020 року працівниками поліції.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6,зазначаючи про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати оскаржувані судові рішення щодо ОСОБА_7 та призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції.
Аргументуючи свою позицію, стверджує, що обвинувальний вирок ґрунтується на припущеннях, суперечливих показаннях свідків та недопустимих і неналежних письмових доказах.
Зокрема, вважає, що протокол обшуку від 17 січня 2020 року є недопустимим доказом, оскільки під час проведення слідчої дії не здійснювалась її аудіо- відеофіксація. Через цю обставину, на переконання сторони захисту, інші похідні докази також є недопустимими.
Крім того, без належної оцінки залишилася версія обвинуваченого ОСОБА_7 про належність вилученої вогнепальної зброї та бойових припасів іншій особі, а ключовий свідок ОСОБА_8 його оговорив.
У свою чергу апеляційний суд на зазначені порушення уваги не звернув, належним чином не перевірив усіх доводів апеляційної скарги і постановив рішення, яке не відповідає вимогам статей 370 і 419 КПК України.
На касаційну скаргу сторони захисту прокурор подав письмові заперечення, в яких вказує на безпідставність викладених у ній доводів та законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 просив задовольнити його касаційну скаргу на викладених у ній підставах.
Прокурор ОСОБА_5 вважала касаційну скаргу сторони захисту необґрунтованою, просила залишити її без задоволення, а судові рішення без зміни.
Мотиви Суду
За змістом ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, при цьому він перевіряє правильність застосування цими судами норм матеріального і процесуального права та правової оцінки з огляду на ті фактичні обставини справи, які встановлені й визнані доведеними судами першої та апеляційної інстанцій (судами факту).
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК України є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Під час вирішення питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 - 414 цього Кодексу.
Перевіряючи доводи, наведені у скарзі, касаційний суд виходить із фактичних обставин, встановлених судами.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог закону; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно із ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, досліджує всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.
Суд першої інстанції, виконуючи приписи ст. 94 КПК України, ретельно перевірив зібрані під час досудового розслідування та надані прокурором фактичні дані, на підставі яких ОСОБА_7 було пред`явлено обвинувачення, навів детальний аналіз усіх досліджених доказів і дав належну оцінку кожному з них та їх сукупності у взаємозв`язку. При цьому констатував, що версія обвинуваченого, за якою не він, а інша особа незаконно переробила пневматичну гвинтівку у вогнепальну зброю та потім її разом із бойовими припасами незаконно їх зберігала у будинку по АДРЕСА_1, де він вже не проживає, свого підтвердження не знайшла, а доводи про неналежність та недопустимість доказів є безпідставними. З позицією місцевого суду погодився і суд апеляційної інстанції.
Суди навели переконливі аргументи на обґрунтування цього висновку, тому Верховний Суд вважає доводи касаційної скарги захисника такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи, виходячи з такого.