ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 червня 2024 року
м. Київ
справа № 753/10596/22
провадження № 51-7790 км 23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 07 березня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12022105020001374, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Ружина Житомирської області, жителя АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Дарницького районного суду м. Києва від 07 березня 2023 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, та йому призначено покарання:
- за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн;
- за ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 остаточно визначено покарання у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн.
За обставин, викладених у вироку, ОСОБА_7 було визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 і ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.
Так, у лютому 2022 року, більш точної дати в ході досудового розслідування не встановлено, з метою реалізації свого протиправного умислу, спрямованого на сприяння виготовленню завідомо підробленого посвідчення водія, ОСОБА_7 через інтернет-мережу вступив у попередню змову з не встановленою досудовим розслідуванням особою, якій надав свої анкетні дані з фотокарткою.
Ця не встановлена досудовим розслідуванням особа, усупереч Закону України від 30 червня 1993 року № 3353-XII "Про дорожній рух", постанов КМУ від 08 травня 1993 року № 340 "Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами", від 10 жовтня 2001 року № 1306 "Про правила дорожнього руху", від 04 червня 2007 року № 795 "Про затвердження переліку платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ, Національної поліції та Державної міграційної служби, і розміру плати за їх надання", наказу МВС від 07 грудня 2009 року № 515 "Інструкція про порядок приймання іспитів для отримання права керування транспортними засобами та видачі посвідчень водія", за грошову винагороду в сумі 3100 грн у невстановлений час та місці, за невстановлених обставин підробила посвідчення водія серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після цього ОСОБА_7 умисно, незаконно, отримав та почав зберігати завідомо підроблене посвідчення водія серії НОМЕР_1 на власне ім`я при собі, з метою його подальшого використання.
11 липня 2022 року приблизно о 23:30 ОСОБА_7, який керував у комендантську годину автомобілем марки "Mercedes-Benz" моделі E180, державний номерний знак НОМЕР_2, під час воєнного стану на всій території України, був зупинений на АДРЕСА_2 працівниками поліції відповідно до постанови КМУ від 29 грудня 2021 року № 1456 "Про затвердження Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану" та п. 7 ч. 1 ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію", а саме у зв`язку з обмеженням руху транспортних засобів, та на їх вимогу пред`явити документи, що свідчать про дозвіл на право керувати транспортним засобом, достовірно знаючи про те, що посвідчення водія серії НОМЕР_1, видане на його ім`я, є підробленим, пред`явив його працівнику поліції, тим самим умисно, незаконно використав завідомо підроблене посвідчення водія, яке видається підприємством і надає право керувати транспортним засобом.
Київський апеляційний суд ухвалою від 01 листопада 2023 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишив без задоволення, а вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 - без змін.
Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, посилаючись на незаконність, необґрунтованість та невмотивованість рішень судів попередніх інстанцій, ухвалених стосовно ОСОБА_7, просить їх скасувати, а кримінальне провадження закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_7 в суді й вичерпанням можливості їх отримання.
На обґрунтування касаційної скарги захисник посилається на неправильне застосування кримінального закону та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. На його думку, суди надали неправильну правову оцінку обставинам кримінального провадження, унаслідок чого винуватість підзахисного не доведено поза розумним сумнівом належними й допустимими доказами. Зазначає, що в матеріалах провадження відсутні будь-які докази того, що автомобіль ОСОБА_7 був зупинений працівниками поліції під час дії комендантської години, що було законною підставою висловити вимогу пред`явити документи, які засвідчують особу, на виконання якої ОСОБА_7 надав працівнику поліції підроблене водійське посвідчення. Стверджує, що з моменту виявлення підробки посвідчення серії НОМЕР_1 і до офіційного повідомлення ОСОБА_8 про підозру на нього поширювались гарантії прав людини щодо забезпечення процедурної справедливості правосуддя, у тому числі право на належну правову допомогу, право не свідчити проти себе, право на свободу від самовикриття, забезпечення роз`яснення реалізації яких покладалося на сторону обвинувачення, чого останньою забезпечено не було, тобто допущено порушення конвенційних та конституційних прав і свобод людини, під час отримання доказів у вигляді відомостей, відображених у протоколі огляду місця події від 12 липня 2022 року, заяви ОСОБА_7 від 12 липня 2022 року з додатком та похідного від цих доказів висновку експерта від 22 липня 2022 року №СЕ-19/111-22/27045-ДД. Тому, на його думку, такі докази є недопустимими. Вважає релевантними обставини, зазначені в постанові Верховного Суду від 01 грудня 2021 року в справі № 501/740/18, у висновку Великої Палати Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 756/10060/17 (провадження № 13-3 кс 22) і в рішеннях ЄСПЛ "Deweer v. Belgium" (заява № 6903/75), "Heaney and. McGuinness v. Ireland" (заява № 34720/97), "Aleksandr Zaichenko v. russia" (заява № 39660/02), K.-F. v. Germany(144/1996/765/962).
На зазначену касаційну скаргу заперечень від учасників касаційного провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Захисник ОСОБА_6 підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5 заперечував щодо задоволення касаційної скарги захисника.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового розгляду, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
За правилами до частин 1, 2 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції, є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 - 413 КПК України. Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через неповноту судового розгляду (ст. 410 КПК України) та невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) чинним законом не передбачено.
При цьому за правилами ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Отже, переглядаючи судові рішення, суд касаційної інстанції виходить з установлених судовими інстанціями фактичних обставин справи.
Також Суд зазначає, що доводи сторони захисту стосовно достовірності рапорту сержанта поліції ОСОБА_9, яким підтверджується факт зупинки працівниками поліції автомобіля ОСОБА_7 11 липня 2022 року на АДРЕСА_2 саме під час дії комендантської години (приблизно о 23:30) та показань свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_10, які, на думку захисника, є заінтересованими в результатах кримінального провадження, оскільки обставини сприймали не як безсторонні очевидці події, а як перш за все суб`єкти владних повноважень під час виконання службових обов`язків, не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Суд нагадує, що відповідно до ст. 433 КПК України вирішення питання стосовно достовірності доказів і їх достатності для встановлення факту, на доведення якого вони надані, є насамперед задачею судів попередніх інстанцій. Суд не вбачає підстав ставити під сумнів їх висновки щодо цього.
Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості і вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.