Постанова
Іменем України
25 червня 2024 року
м. Київ
справа № 202/1506/23
провадження № 61-2968св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Батова Людмила Григорівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Батова Людмила Григорівна, про визнання договору недійсним
за касаційною скаргою адвоката Туманова Сергія Геннадійовича як представника ОСОБА_5 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 листопада 2023 року у складі судді Ісаєвої Д. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року у складі колегії суддів:Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати недійсним договір довічного утримання, укладений 20 жовтня 2017 року між ОСОБА_6 як відчужувачем і ОСОБА_1 як набувачем, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Л. Г., зареєстрований в реєстрі за № 4369.
На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначала, що 20 жовтня 2017 року укладено договір довічного утримання, за умовами якого ОСОБА_6 передала їй у власність квартиру АДРЕСА_1, взамін чого позивач зобов`язалась забезпечувати відчужувача утримувати довічно на умовах цього договору.
06 липня 2017 року ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, склала заповіт, яким на випадок своєї смерті заповіла своє майно позивачу.
Однак після укладання договору довічного утримання фактично була порушена воля ОСОБА_6, оскільки передана у власність позивачу за цим договором спірна квартира на підставі постанови Дніпровського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року у справі № 202/1358/22, стала спільною власністю ОСОБА_1 і ОСОБА_2 . Ініціатором укладання договору довічного утримання був колишній чоловік позивача ОСОБА_2, який запевнив ОСОБА_6 і ОСОБА_1 про необхідність укладання цього договору.
Позивач вважає, що ОСОБА_6 помилилася щодо правової природи договору довічного утримання через неправильне сприйняття істотних умов правочину, що вплинуло на її волевиявлення.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська рішенням від 16 листопада 2023 року в задоволенні позову відмовив.
Рішення суду першої інстанції мотивоване недоведеністю позивачем укладення ОСОБА_6 оспорюваного правочину під впливом помилки щодо правової природи договору довічного утримання через неправильне сприйняття стороною правочину істотних умов правочину.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Дніпровський апеляційний суд постановою від 13 лютого 2024 року апеляційну скаргу адвоката Туманова С. Г. як представника ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 листопада 2023 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована законністю й обґрунтованістю рішення суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги, відзиву на неї, їх узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, адвокат Туманов С. Г. як представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 листопада 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року і направити справу на новий розгляд.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2023 року у справі № 2610/7240/2021 та постанові Верховного Суду від 29 травня 2023 року у справі № 756/10782/19; суд не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи; суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин.
На обґрунтування вимог касаційної скарги адвокат Туманов С. Г. як представник ОСОБА_1 зазначає про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до передчасних висновків щодо недоведеності заявлених позовних вимог.
07 червня 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив адвоката Бервена О. М. як представника ОСОБА_2 на касаційну скаргу, мотивований законністю і обґрунтованістю ухвалених у справі судових рішень.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
13 травня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
06 липня 2017 року ОСОБА_6 склала заповіт, яким на випадок своєї смерті заповіла своє майно ОСОБА_1
20 жовтня 2017 року між ОСОБА_6 як відчужувачем і ОСОБА_1 як набувачем укладено договір довічного утримання, за умовами якого ОСОБА_6 передала у власність набувачу квартиру АДРЕСА_1, взамін чого ОСОБА_1 зобов`язалася забезпечувати її довічним утриманням на умовах цього договору, грошовими ресурсами та допомогою для задоволення потреб і створення умов для нормальної життєдіяльності та здійснити її поховання після смерті.
Цей договір набувач уклала за згодою її чоловіка ОСОБА_2 (пункт 4.6 договору).
Відповідно до пункту 4.8 відчужувач передає квартиру набувачу 20 жовтня 2017 року.
Пунктом 4.13 договору сторони підтвердили, що договір не має характеру уявного чи удаваного правочину, відчужувач і набувач не визнані недієздатними чи обмежено дієздатними, не страждають на психічний розлад, не вживають наркотичні засоби, токсичні речовини, тощо, не стоять на обліку у психоневрологічних і наркологічних закладах, тощо, укладення договору відповідає їх інтересам, волевиявлення є вільним, усвідомленням та відповідає їхній волі, умови договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін, текст цього договору прочитано та схвалено ними до його посвідчення, договір не приховує іншого правочину і спрямований на настання наслідків, які обумовлені у ньому.
Сторони підтверджують, що вони однаково розуміють значення, умови правочину та його правові наслідки, про що свідчать особисті підписи сторін на договорі. Встановлення дійсних намірів кожної із сторін правочину було здійснено нотаріусом за відсутності іншої сторони (пункт 4.14 договору).
20 жовтня 2017 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору довічного утримання від 20 жовтня 2017 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла.
ОСОБА_1 з 06 травня 2006 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, який розірвано рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 вересня 2022 року.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 серпня 2022 року у справі № 202/1358/22 відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року у справі № 202/1358/22 рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 серпня 2022 року в частині відмови у задоволенні позову про визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частини спірної квартири скасовано. Позов ОСОБА_2 про визнання за ним права власності на 1/2 частини квартири задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.