ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2024 року
м. Київ
справа № 134/743/22
провадження № 61-10442св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 31 березня 2023 року, додаткове рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 13 квітня 2023 року у складі судді Кантонистої О. О. та постанову Вінницького апеляційного суду від 13 червня 2023 року, додаткову постанову Вінницького апеляційного суду від 20 червня 2023 року у складі колегії суддів: Сала Т. Б., Ковальчука О. В., Якименко М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2022 року Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просило в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок шляхом продажу вказаного предмета іпотеки на прилюдних торгах, а також виселити ОСОБА_1 та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 відповідно до укладеного договору від 02 вересня 2008 року № VIGWGA0000001021 отримав кредит у розмірі 29 342,40 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 15,0 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом із кінцевим терміном повернення 02 вересня 2022 року.
ОСОБА_1 зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 09 травня 2022 року в нього утворилася заборгованість у загальному розмірі 57 635,47 доларів США.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 02 вересня 2008 року укладений договір іпотеки № VIGWGA0000001021, згідно з яким ОСОБА_1 надав в іпотеку нерухоме майно - будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 169 645,00 грн. Іпотека також поширюється на земельну ділянку, на якій розташований предмет іпотеки.
Вказаним договором іпотеки передбачене право іпотекодавця на реєстрацію у предметі іпотеки інших осіб лише при умові отримання від іпотекодержателя письмової згоди на такі дії. Враховуючи той факт, що іпотекодержатель не надавав своєї згоди на відповідну реєстрацію осіб за адресою предмета іпотеки, позивач вважав, що реєстрація осіб за адресою предмета іпотеки є порушенням умов цивільно-правового договору та статті 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зняття таких осіб з реєстраційного обліку є захистом прав іпотекодержателя та повинне відбуватися на підставі рішення суду.
Відповідно до частини третьої статті 39 Закону України "Про іпотеку" одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення, а також згідно з частиною першою статті 40 Закону України "Про іпотеку" та статтею 109 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) - звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців.
Таким чином, відповідач ОСОБА_1 підлягає виселенню з житлового будинку.
На підставі викладеного банк просив:
- в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 02 вересня 2008 року № VIGWGA0000001021 в розмірі 57 635,47 доларів США (гривневий еквівалент 1 685 837,50 грн), із яких: 8 759,06 доларів США - заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 11 197,38 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитом; 4 210,93 доларів США - заборгованість за комісією за користуванням кредитом; 33 468,10 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, звернути стягнення на будинок загальною площею 168,00 кв. м, житловою площею 94,80 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки на прилюдних торгах;
- виселити ОСОБА_1 та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку (предмет іпотеки), розташованому за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Крижопільського районного суду Вінницької області від 07 жовтня 2022 року задоволено клопотання позивача та залучено ОСОБА_2, ОСОБА_3, як співвідповідачів у справі.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 31 березня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вказав, що у зв`язку з ненаданням позивачем оригіналу договору іпотеки від 02 вересня 2008 року № VIGWGA0000001021, укладеного між ОСОБА_1 та АТ КБ "ПриватБанк", такий доказ не може бути взятий судом до уваги. Разом з тим рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 19 листопада 2014 року з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" стягнуто 340 781,45 грн заборгованості за вказаним кредитним договором, проте, як випливає із наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором від 02 вересня 2008 року № VIGWGA0000001021 станом на 09 травня 2022 року, кредитор після ухвалення рішення суду продовжував нараховувати проценти за користування кредитними коштами та пеню. У зв`язку з невиконанням позичальником встановленого кредитним договором від 02 вересня 2008 року № VIGWGA0000001021 обов`язку повернення кредиту частинами, банк використав право передбаченої частиною другою статті 1050 ЦК України вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, змінивши на власний розсуд умови зобов`язання щодо строку дії договору та періодичності платежів, а, отже, строк виконання зобов`язання є таким, що настав. Рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 19 листопада 2014 року право кредитора захищено в межах суми заборгованості за кредитом (тілом кредиту), заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, заборгованості з комісії за користування кредитом, пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором та штрафів, а всього - 340 781,45 грн, в межах якої кредитор має право на пред`явлення вимоги про звернення стягнення на іпотечне майно. Вимоги ж про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення суми заборгованості в іншій частині нарахованих процентів, комісії та пені, як зазначив суд першої інстанції, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, через що відсутні й підстави для задоволення вимоги позивача про виселення як похідної.
Щодо іншої частини заборгованості, то місцевий суд урахував, що представник співвідповідачів просив застосувати наслідки пропуску позивачем позовної давності, та відмовив у задоволенні позову у зв`язку із пропуском позовної давності.
Додатковим рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 13 квітня 2023 року задоволено заяву відповідача ОСОБА_1 та стягнуто із АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 16 000,00 грн.
На підтвердження заявлених вимог про винесення додаткового рішення про розподіл судових витрат відповідач ОСОБА_1 надав: копію договору про надання правової допомоги від 12 липня 2022 року, квитанцію до прибуткового касового ордера від 12 липня 2022 року № 4 та акт приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги у справі від 03 квітня 2023 року, відповідно до яких він поніс витрати на професійну правничу допомогу в сумі 16 000,00 грн. Також у відзиві відповідач ОСОБА_1 вказував, що попередній розмір понесених ним витрат на правову допомогу становить 16 000,00 грн.
Суд першої інстанції, враховуючи складність справи, обсяг виконаних робіт, принципи співмірності та розумності судових витрат, оцінивши надані докази щодо судових витрат на професійну правничу допомогу, взявши до уваги, що сторона позивача не надала жодних заперечень, дійшов висновку про доведеність відповідачем ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 16 000,00 грн, що підлягають стягненню із позивача.
Короткий зміст постанов суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 13 червня 2023 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 31 березня 2023 року змінено шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови щодо підстав відмови у задоволенні позову. Додаткове рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 13 квітня 2023 року залишено без змін.
Змінюючи рішення суду першої інстанції щодо суті спору, апеляційний суд вказав, що не взявши до уваги копію договору іпотеки, на якому ґрунтуються всі вимоги позову, зокрема, право позивача на звернення стягнення на предмет іпотеки, у суду першої інстанції не було правових підстав встановлювати та досліджувати інші фактичні обставини, які випливають з нього, в тому числі й розмір заборгованості та її складові, а тому необхідно було відмовити у задоволенні позову лише з цих підстав. Разом з тим апеляційний суд дійшов висновку, що витребувати оригінал договору іпотеки у суду не було за відсутністю в цьому необхідності, позивач виконав вимоги суду, а тому підстав не брати до уваги належно завірену копію договору іпотеки в суду теж не було, тому існували всі підстави розгляду справи по суті.
Суд апеляційної інстанції виходив із того, що із наданого банком розрахунку не прослідковується, яким чином повернуті боржниками кошти зараховувалися у рахунок погашення заборгованості, проте встановлено, що після ухвалення Крижопільським районним судом Вінницької області рішення про дострокове стягнення всієї суми заборгованості, банк продовжував нараховувати проценти на тіло кредиту. Суд зазначив, що за відсутності розрахунку заборгованості в розмірі 35 193,07 доларів США як залишкової заборгованості, в тому числі розрахунку розміру пені, яка нараховувалася після безпідставно нарахованих процентів, ураховуючи факт часткового погашення боржниками заборгованості, встановленої рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області, та за відсутності у справі доказів зарахування повернутих боржниками коштів, апеляційний суд позбавлений можливості самостійно в будь-який спосіб перевірити розмір заборгованості, яку залишилося погасити боржникам. Позивач не довів, а, отже, не обґрунтував розмір залишкової заборгованості за кредитними зобов`язаннями відповідачів, без якої неможливо ухвалити рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, тому в задоволенні позову банку належить відмовити по суті його позовних вимог.
Апеляційний суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити через його необґрунтованість. Окремо суд апеляційної інстанції звернув увагу на неправильність застосування судом першої інстанції позовної давності при недоведеності вимог позову.
У підсумку апеляційний суд погодився із висновком суду про відмову у задоволенні позову, проте, ураховуючи протиріччя та суперечливість обґрунтування місцевого суду, вирішив змінити оскаржуване рішення суду першої інстанції щодо підстав такої відмови.
Із приводу додаткового рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 13 квітня 2023 року апеляційний суд вказав, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані відповідачем докази понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, врахував позицію позивача, який не заявляв клопотань про зменшення витрат на правничу допомогу, принципи співмірності та розумності судових витрат, а тому на законних підставах стягнув із позивача на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати у розмірі 16 000,00 грн; банк в апеляційній скарзі не довів неспівмірність заявленої до стягнення суми витрат на професійну правову допомогу відповідача із реальним обсягом такої допомоги, підстав для скасування додаткового рішення немає.
Додатковою постановою Вінницького апеляційного суду від 20 червня 2023 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції, в розмірі 5 000,00 грн.
Апеляційний суд стягнув на користь співвідповідача ОСОБА_1 лише 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу із заявлених 10 000,00 грн, оскільки у відзиві на апеляційну скаргу відповідачі ( ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 ) вказували, що "попередній розмір понесених ним витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції становить 10 000 гривень", тобто незрозумілим є, чи витрати на правничу допомогу в загальному розмірі 10 000,00 грн понесено одним або усіма відповідачами. Заяву про ухвалення додаткового рішення подано від імені ОСОБА_1, відповідно підстав стягувати всю суму із позивача на користь відповідача ОСОБА_1 апеляційний суд не знайшов. Крім того, апеляційний суд урахував, що судове засідання в апеляційному суді тривало 30 хвилин, а не одну годину, як вказано в акті приймання-передачі наданих послуг. Також в цьому акті зазначено, що на консультацію, вивчення документів клієнта та складання відзиву адвокатом затрачено 9 годин, проте адвокат Зубань О. О. здійснював представництво інтересів відповідача ОСОБА_1 й в суді першої інстанції, а тому за час розгляду цієї справи ознайомлений з усіма необхідними для розгляду справи документами, відзив на апеляційну скаргу переважно збігається з відзивом на позовну заяву, тому апеляційний суд дійшов висновку, що сукупний час, який витрачено адвокатом на консультацію, вивчення документів клієнта та складання відзиву, а саме 9 годин, не відповідає критеріям співмірності відносно затраченого часу.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
АТ КБ "ПриватБанк" у липні 2023 року через підсистему "Електронний суд" подало касаційну скаргу на рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 31 березня 2023 року, додаткове рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 13 квітня 2023 року, постанову Вінницького апеляційного суду від 13 червня 2023 року та додаткову постанову Вінницького апеляційного суду від 20 червня 2023 року, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування судами правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 18 вересня 2018 року у справі № 921/107/15, від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12729/15-ц, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц, постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 755/7704/15-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 159/2146/15-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 755/15219/15-ц, від 19 серпня 2020 року у справі № 413/4037/12, від 29 вересня 2021 року у справі № 344/12708/19 від 07 червня 2023 року у справі № 234/3840/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України). Зазначає також, що судами прийнято судові рішення з порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Заявник у касаційній скарзі також зазначає, що апеляційний суд неправильно застосував статті 12, 89 ЦПК України, статті 7, 33 Закону України "Про іпотеку". Щодо визначення заборгованості та звернення стягнення: відповідачі не надали на спростування заборгованості свого власного розрахунку заборгованості, а суди ухилилися від обов`язку встановити та розрахувати розмір заборгованості, щодо якого у суду немає сумніву, оскільки зібрані докази у справі (договір іпотеки, кредитний договір, розрахунок заборгованості, рішення у справі № 134/2144/14) надавали можливість виконати судам свій процесуальний обов`язок, проте вони ухилилися від здійснення правосуддя та не вирішили спір між сторонами; апеляційний суд не урахував обґрунтування в апеляційній скарзі щодо дотримання позивачем позовної давності; апеляційний суд не дослідив умови кредитного договору та обставини, установлені судовим рішенням у справі № 134/2144/14, щодо наявності заборгованості за спірним договором; апеляційний суд встановив наявність невиконаних зобов`язань перед кредитором, проте помилково не визначив суму, в рахунок якої необхідно звернути стягнення з метою захисту порушених прав позивача. Справа розглянута апеляційним судом формально, зроблено висновок лише про те, що незрозумілим є порядок (чи механізм) врахування рішення районного суду в обґрунтування розміру залишкової заборгованості за кредитом, і немає можливості перевірити таке твердження позивача. В матеріалах справи наявний кредитний договір, на підставі якого розрахувалася заборгованість, розрахунок заборгованості, поданий позивачем, також наявне судове рішення у справі № 134/2144/14, яким установлена заборгованість відповідачів у розмірі 24 534,30 доларів США, також наявні докази часткової сплати відповідачами боргу на підставі цього рішення в примусовому порядку, проте суд все одно не визначив розміру заборгованості. Відповідач не надав доказів виконання в повному обсязі рішення суду у справі № 134/2144/14, тому апеляційний суд помилково не взяв до уваги розмір заборгованості, що встановлений у рішенні суду. Апеляційний суд безпідставно відмовив у зверненні стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості, що була також визначена судовим рішенням у справі № 134/2144/14, а також інших нарахувань відповідно до умов кредитного договору. Отже, заборгованість є доведеною та обґрунтованою і підлягає стягненню за рахунок іпотечного майна.
Щодо нарахування пені після дострокової зміни кредитування, то заявник звертає увагу на пункт 5.4 кредитного договору та вказує, що 13 жовтня 2014 року кредитор у справі № 134/2144/14, пред`явивши вимоги про дострокове повернення усієї заборгованості, визначив строк виконання основного зобов`язання, тому трирічний строк нарахування пені спливає 13 жовтня 2017 року (позовна давність за пенею збільшена сторонами також до 5 років). Відповідно до розрахунку, що міститься в матеріалах справи, станом на 06 жовтня 2017 року розмір нарахованої пені складає 14 077,22 доларів США, який підлягає стягненню з відповідача за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки. Розмір пені є співрозмірним із розміром основного зобов`язання (18 215,54 доларів США), значно не перевищує розмір збитків, які спричинені кредитору, сума пені є розумною та пропорційною, відповідає принципам цивільного судочинства, інші обставини, які мають значення для зменшення пені, відсутні, тому вона підлягає стягненню у зазначеному розмірі, оскільки пеня виконує компенсаторну функцію та стимулює боржника до належного виконання зобов`язань. Нарахований розмір пені є справедливим, захищає інтереси кредитора, який із 2014 року не має можливості погасити заборгованість за кредитним договором та реалізувати предмет іпотеки для задоволення своїх вимог, враховує недобросовісну поведінку боржника, який ухиляється від погашення заборгованості протягом майже 10 років, оскаржує позасудове звернення стягнення. З урахуванням умов кредитного договору щодо нарахування неустойки за цим договором протягом трьох років з дня, коли відповідне зобов`язання повинно було бути виконане боржником, банк мав право нараховувати неустойку, передбачену договором, у валюті кредиту в межах цього строку та три роки з дня виникнення зобов`язання з дострокового повернення кредиту, проте суди не врахували зазначених обставин та умов договору, безпідставно відмовивши у стягненні пені в розмірі 14 077,22 доларів США.
Заявник наполягає, що загальна заборгованість, в межах якої необхідно звернути стягнення на предмет іпотеки, складається із 35 193,07 доларів США, що визначена рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 19 листопада 2014 року у справі № 134/2144/14 (з урахуванням часткового виконання рішення суду), з якої: 18 215,54 доларів США - кредит; 1 573,72 доларів США - проценти; 141,15 доларів США - комісія, штрафи: 18,00 доларів США (фіксована частина), 1 167,44 доларів США (процентна складова) та пеня - 14 077,22 доларів США, яка нарахована станом на 06 жовтня 2017 року на підставі пункту 5.4 кредитного договору за три роки після настання виконання основного зобов`язання в повному обсязі.
Щодо виселення відповідачів, то заявник зазначає, що суди не дослідили, проте мали встановити обсяг житлової нерухомості, яка перебуває у власності відповідачів, придатності цих об`єктів до проживання, оскільки сама по собі реєстрація осіб у будинку не є підтвердженням наявності права користування цим майном. Встановлення факту придбання предмета іпотеки не за кредитні кошти не є визначальним та вирішальним для правильного вирішення спору щодо виселення. Наявність іншого житла на праві власності відповідачу є підставою для виселення відповідача без надання йому іншого житлового приміщення для проживання. Подані відповідачами довідки про відсутність у них на праві власності іншого майна не заслуговують на увагу, оскільки такі довідки є неактуальними та датовані 12 січня 2018 року, тобто з моменту їх видачі пройшло більше 5 років, тому вони не доводять відсутність іншого майна саме станом на дату ухвалення рішення судом у цій справі. Згідно з анкетою про зміну персональних даних відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, тобто відповідач має інше житло для проживання, що виключає підстави для надання йому іншого жилого приміщення для постійного проживання та який підлягає виселенню з предмета іпотеки одночасно з іншими відповідачами. Отже, відповідачі підлягають виселенню з предмета іпотеки, оскільки можуть мати у власності та користуванні інше житло, що виключає застосування частини другої статті 109 ЖК України до спірних правовідносин.
Щодо стягнення із позивача на користь відповідача ОСОБА_1 сум витрат на професійну правничу допомогу, то заявник вказує, що відповідач не надав суду розрахунок (детальний опис робіт/наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат реального (дійсного) часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги, а також акт прийому-передачі таких послуг, оскільки відзив на позовну заяву, інші заяви підписано особисто відповідачем, а не адвокатом, отже, є сумніви у наданні адвокатом правової допомоги відповідачу. Витрати на професійну правничу допомогу, стягнуті судом першої інстанції, в сумі 16 000,00 грн та судом апеляційної інстанції в сумі 5 000,00 грн, є неспівмірними зі складністю цього спору, що виник із кредитних правовідносин, наданим адвокатом обсягом послуг у суді першої інстанції, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, вказана сума є завищеною та не відповідає дійсним і необхідним витратам, які змушена була понести сторона відповідача у цій справі, тому є підстави для звільнення позивача від відшкодування цих витрат. Стягнення судових витрат є непропорційним, нерозумним та несправедливим, порушує права позивача, а також не відповідає засадам (принципам) цивільного судочинства, проголошеним у статті 2 ЦПК України. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Відповідач подав лише відзив на позов, відзив на апеляційну скаргу та заяву про витребування доказів, інших процесуальних документів або доказів не подавалося, відповідно витрати на загальну суму 21 000,00 грн є неспівмірними зі складністю цього спору та наданим адвокатом обсягом послуг у суді першої та апеляційної інстанцій, тому суди помилково стягнули зазначену суму з позивача. Розглянута судом справа є нескладною (стягнення заборгованості), усі процесуальні документи підписані лише відповідачем, спір відноситься до категорії спорів, що виникають із неналежного виконання договору, матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження б яких адвокат витратив значний час та застосування у відзиві складних правових конструкцій, спірні відносини регулюються нормами ЦК України, надані адвокатом послуги є неспівмірними зі складністю справи, що не викликало великих зусиль для визначення правової позиції захисту та складення процесуальних документів, із наданих заявником доказів взагалі неможливо визначити кількість часу, витраченого адвокатом на надання послуг, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт є невеликим.
У серпні 2023 року до Верховного Суду від ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, в інтересах яких діє адвокат Зубань О. О., надійшов відзив на касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк", в якому відповідачі, посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги, просять залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення судів - без змін, оскільки вони є законними.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 14 липня 2023 року касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" передана на розгляд судді-доповідачу судді Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Погрібний С. О., Ступак О. В.
Ухвалою від 27 липня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі (з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України), витребував матеріали справи № 134/743/22 із Крижопільського районного суду Вінницької області та встановив учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
У серпні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи № 134/743/22.
Розпорядженням в. о. заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 31 травня 2024 року № 769/0/226-24 на підставі службової записки судді Гулейкова І. Ю. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 31 травня 2024 року справу передано судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення судів - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Щодо суті спору
02 вересня 2008 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір у розмірі 29 342,40 доларів США на споживчі цілі строком до 02 вересня 2022 року зі сплатою процентів у розмірі 1,25 % на місяць на суму залишку заборгованості.
02 вересня 2008 року сторони уклали договір іпотеки, предметом якого є житловий будинок загальною площею 168,00 кв. м, житловою площею 94,80 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_1 на праві власності.
У жовтні 2014 року банк звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Правовою підставою для звернення з такими вимогами була частина друга статті 1050 ЦК України, а саме: право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту та процентів, належних йому до сплати, в разі порушення позичальником зобов`язання щодо повернення чергової частини кредиту.
Рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 19 листопада 2014 року у цивільній справі № 134/2144/14-ц стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 02 вересня 2008 року в розмірі 340 781,45 грн.
Відповідно до змісту рішення суду від 19 листопада 2014 року загальна заборгованість, яка підлягає стягненню, становила 24 534,30 доларів США, і вона складалася з:
21 549,86 доларів США - заборгованість за кредитом;
1 573,72 доларів США - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом;
141,15 доларів США - заборгованість із комісії за користування кредитом;
84,13 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором;
18,00 доларів США - штраф (фіксована частина);
1 167,44 доларів США - штраф (процентна складова).
Ця заборгованість в доларах США судом була переведена в національну грошову одиницю - гривню за курсом Національного банку України і склала 340 781,45 грн.
Рішення суду набрало законної сили.
Відповідно до довідки Крижопільського відділу ДВС у Тульчинському районі Вінницької області від 11 липня 2022 року № 53 згідно з виконавчим листом № 134/2144/14-ц від 30 січня 2015 року, виданим Крижопільським районним судом Вінницької області, станом на 08 липня 2022 року проведено стягнення на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" в сумі: з ОСОБА_1 - 111 420,49 грн; із ОСОБА_2 - 128 970,67 грн.
Всього на час видачі довідки стягнуто солідарного боргу 240 391,16 грн.
АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду із цим позовом у червні 2022 року.
Банк, звертаючись із цим позовом, на підтвердження розміру заборгованості відповідача ОСОБА_1 надав до суду першої інстанції розрахунок заборгованості за кредитним договором, який починається з 02 вересня 2008 року і закінчується 09 травня 2022 року. Як вказано у підсумку розрахунку, загальний борг за кредитом складає 57 635,47 доларів США. Із наданого розрахунку не видно, яким чином повернуті боржниками кошти в межах відкритого виконавчого провадження зараховувалися у рахунок погашення заборгованості. Також після ухвалення Крижопільським районним судом Вінницької області рішення у справі № 134/2144/14-ц про дострокове стягнення всієї суми заборгованості, банк продовжував нараховувати проценти на тіло кредиту.
Пунктом 5.5 кредитного договору визначено, що терміни позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за цим договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років.
Представник відповідачів просив застосувати наслідки пропуску позивачем позовної давності.
Щодо витрат відповідача ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу
У поданому на позовну заяву відзиві ОСОБА_1 вказав, що орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу становлять 16 000,00 грн, докази на підтвердження таких витрат будуть надані пізніше.
04 квітня 2023 року від ОСОБА_1, протягом визначеного частиною восьмою статті 141 ЦПК України строку, надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій він просив стягнути із АТ КБ "ПриватБанк" витрати на правничу допомогу в розмірі 16 000,00 грн.
Представництво інтересів ОСОБА_1 в суді першої інстанції на підставі ордеру від 18 липня 2022 року здійснював адвокат Зубань О. О.
До заяви про ухвалення додаткового рішення ОСОБА_1 додав:
- договір про надання правової допомоги від 12 липня 2022 року, укладений між адвокатом Зубань О. О. та ОСОБА_1 У розділі 3 вказаного договору сторони погодили, що вартість правової допомоги, наданої адвокатом в межах цього договору, встановлюється в розмірі 16 000,00 грн;
- акт приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги у справі від 03 квітня 2023 року, у якому зазначено, що адвокат надав, а клієнт прийняв наступні юридичні послуги: консультація, вивчення документів клієнта, складання відзиву на позовну заяву, складання клопотань і інших процесуальних документів у справі - 9 годин (9 000,00 грн): участь адвоката в судових засіданнях - 7 годин (7 000,0 грн), загальна вартість наданих послуг складає 16 000,00 грн;
- квитанцію до прибуткового касового ордера від 12 липня 2022 року № 4 про сплату ОСОБА_1 адвокату Зубаню О. О. у справі № 134/743/22 16 000,00 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу, поданому адвокатом Зубань О. О. в інтересах відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, відповідачі повідомили, що попередній розмір понесених витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції становлять 10 000,00 грн. Вказано, що чеки та акти виконаних робіт будуть подані в п`ятиденний термін з дати винесення рішення суду.
13 червня 2023 року від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій він просив суд апеляційної інстанції ухвалити додаткове рішення у цій справі.
На підтвердження витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції відповідач надав:
- копію договору про надання правничої допомоги від 17 травня 2023 року, укладеного між адвокатом Зубань О. О. та ОСОБА_1 . Порядок здійснення розрахунків визначений розділом 3 договору, зокрема у пункті 3.1 вказано, що ціна договору визначається вартістю правової допомоги, наданої адвокатом за цим договором. Відповідно до пункту 3.2 договору вартість правової допомоги, наданої адвокатом в рамах даного договору, встановлюється в сумі 10 000,00 грн;
- ордер серії АВ № 1076630 від 19 травня 2023 року на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 адвокатом Зубань О. О. у Вінницькому апеляційному суді;
- акт приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги у справі від 13 червня 2023 року. У пункті 1 акта вказано, що адвокат надав, а клієнт прийняв наступні юридичні послуги: консультація, вивчення документів клієнта, складання відзиву на апеляційну скаргу - 9 годин (9 000,00 грн); участь адвоката в судових засіданнях - 1 година (1 000,00 грн). Загальна вартість наданих адвокатом послуг складає 10 000,00 грн;
- квитанцію до прибуткового касового ордера від 08 червня 2023 року № 7 про прийняття адвокатом Зубань О. О. від ОСОБА_1 10 000,00 грн на підставі договору про надання правничої допомоги у справі № 134/743/22.
Правове регулювання та мотиви, з яких виходить Верховний Суд
Щодо суті спору
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).
Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).