ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2024 року
м. Київ
справа № 760/17774/20
провадження № 61-17348св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Куба Юлія Володимирівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Забавська Наталія Володимирівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_5, в інтересах якої діє адвокат Колупаєва Валентина Андріївна, та ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Петрик Віталій Віталійович, на рішення Солом`янського районного суду
м. Києва, у складі судді Українця В. В., від 05 вересня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Стрижеуса А. М., Поливач Л. Д., Шкоріної О. І., від 01 листопада 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Куба Ю. В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Забавська Н. В., про визнання недійсними та скасування державної реєстрації договорів.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07 листопада 2012 року між ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_3 та ОСОБА_7 укладено договір позики, відповідно до якого позивач передав вказаним особам у рівних частках кожному грошові кошти в сумі 250 000 доларів США, а ті зобов`язалися повернути кошти до 07 листопада 2014 року.
3. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 27 листопада
2018 року, залишеним без змін постановами Київського апеляційного суду
від 23 травня 2019 року та Верховного Суду від 12 лютого 2020 року, у справі № 756/6801/17 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ОСОБА_3 та ОСОБА_7 про стягнення боргу за договором позики задоволено частково, зокрема із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягнуто 2 642 327 грн.
4. ОСОБА_3 борг не повертає та, усвідомлюючи, що на належне йому майно може бути звернуто стягнення з метою погашення заборгованості за договором позики, починаючи із 2014 року став відчужувати своє майно.
5. Зокрема, ОСОБА_3 продав своєму сину ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 0,08 га, за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу від 07 листопада 2017 року. У свою чергу ОСОБА_2 продав вказану земельну ділянку ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 18 липня 2018 року.
6. Позивач наголошував, що вказані договори були укладені після закінчення строку повернення коштів за договором позики та під час розгляду Оболонським районним судом м. Києва позову ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ОСОБА_3 та ОСОБА_7 про стягнення боргу за договором позики, поданого до суду 18 травня 2017 року.
7. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд: визнати недійсним та скасувати державну реєстрацію договору купівлі-продажу
від 07 листопада 2017 року № 158, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ; визнати недійсним та скасувати державну реєстрацію договору купівлі-продажу від 18 липня 2018 року № 1399, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
8. Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 05 вересня
2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки
від 07 листопада 2017 року № 158, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, за яким відчужено спірну земельну ділянку.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 18 липня 2018 року № 1399, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, за яким відчужено спірну земельну ділянку.
Визнано право власності на земельну ділянку, площею 0,08 га, кадастровий номер 8000000000:72:501:0156, за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_3 .
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
9. Суд першої інстанції, визнаючи недійсними договори купівлі-продажу земельної ділянки, вказав, що оспорювані правочини порушують право ОСОБА_1, як кредитора ОСОБА_3 .
10. Відмовляючи у задоволенні вимог про скасування державної реєстрації, суд першої інстанції вказав на невідповідність таких вимог встановленим законом способам захисту цивільних прав та інтересів.
11. З урахуванням задоволення вимоги позивача про визнання недійсними документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, суд вважав за можливе визнати за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку, площею 0,08 га, кадастровий номер 8000000000:72:501:0156.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
12. Постановою Київського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року апеляційну скаргу адвоката Колупаєвої В. А., яка діє в інтересах ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Солом`янського районного суду м. Києва
від 05 вересня 2022 року в частині визнання права власності за
ОСОБА_3 на земельну ділянку скасовано. В іншій частині рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 05 вересня 2022 року залишено без змін.
13. Колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки, вказала, що оспорювані правочини укладені після звернення ОСОБА_1 до Оболонського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу, що свідчить про їх укладення з метою недопущення звернення стягнення на майно ОСОБА_3 в рахунок виконання зобов`язань перед ОСОБА_1 .
14. Водночас апеляційний суд вважав, що суд першої інстанції, визнаючи право власності на земельну ділянку за ОСОБА_3, вийшов за межі позовних вимог, що є підставою для скасування рішення в цій частині.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
15. У касаційних скаргах представник ОСОБА_4 - адвокат
Колупаєва В. А. та представник ОСОБА_2 - адвокат Петрик В. В. просять оскаржувані судові рішення скасувати, ухваливши нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
16. У грудні 2023 року представник ОСОБА_4 - адвокат Колупаєва В. А. та представник ОСОБА_2 - адвокат Петрик В. В. подали касаційні скарги на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 05 вересня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року.
17. Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4, в інтересах якої діє адвокат Колупаєва В. А., витребувано справу з районного суду.
18. Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Петрик В. В.
19. У січні 2024 року матеріали справи надійшла до Верховного Суду.
20. Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
21. Підставою касаційного оскарження судових рішень представник ОСОБА_4 - адвокат Колупаєва В. А. зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16, від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18,
від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, від 23 жовтня 2019 року
у справі № 922/3537/17, від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц,
від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11, у постановах Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 725/4816/19, від 21 квітня 2023 року у справі № 569/3958/21,
від 16 серпня 2022 року у справі № 754/2738/20, від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17, від 29 січня 2019 року у справі № 911/3312/17,
від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, від 15 березня 2023 року у справі № 753/8671/21,
від 20 березня 2019 року у справі № 521/8368/15-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 916/1986/18, від 29 січня 2020 року у справі № 927/83/19,
від 18 березня 2020 року у справі № 199/7375/16-ц, від 20 травня 2020 року у справі № 199/8047/16-ц, від 17 червня 2021 року у справі № 761/12692/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
22. Наголошує, що ОСОБА_4 добросовісно придбала спірну земельну ділянку, оплативши її вартість. На момент укладення правочину були відсутні будь-які обмеження щодо земельної ділянки, стосовно ОСОБА_3 не було ухвалено судового рішення про стягнення боргу та, відповідно, було відсутнє виконавче провадження. Договори купівлі-продажу мають реальний характер та були виконанні сторонами, зокрема ОСОБА_4 побудувала на придбаній земельній ділянці будинок, вартість будівництва якого становить більше 800 000 доларів США.
23. Зауважує, що 09 листопада 2017 року сплив строк позовної давності за вимогами щодо виконання договору позики, позивачу було відомо про необхідність захисту його прав, тоді як у цій справі позивач не просить визнати причини пропуску позовної давності поважними та поновити цей строк.
24. Звертає увагу, що позивач не надав доказів, щодо виконання або невиконання рішення суду про стягнення боргу із ОСОБА_3, а суди не перевірили наявність у боржника іншого майна, за рахунок якого може бути виконане судове рішення про стягнення заборгованості.
25. Стверджує, що матеріали справи не містять копій оспорюваних правочинів, а ОСОБА_4 була позбавлена можливості надати копію відповідного договору купівлі-продажу, оскільки суд першої інстанції її належним чином не повідомив про час та місце розгляду справи.
26. Також матеріали справи не містять доказів, які б свідчили, що оспорювані правочини здійснювались між родичами, а саме між батьком та сином.
27. Після залишення позовної заяви без руху суд першої інстанції відкрив провадження за позовом, до якого були пізніше долучені документи, що не могли існувати на час подання позову (заява про забезпечення позову, квитанція про сплату судового збору, довідка приватного виконавця).
28. Вважає, що на момент придбання ОСОБА_4 земельної ділянки вона не могла і не повинна була знати про існування судового рішення, яким стягнуто заборгованість з попереднього продавця. ОСОБА_4 є добросовісним набувачем, а судами не дано оцінки необхідності втручання в її право на мирне володіння майном.
29. Підставою касаційного оскарження судових рішень представник ОСОБА_2 - адвокат Петрик В. В. зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18, від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц, від 23 жовтня 2019 року
у справі № 922/3537/17, від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17,
у постановах Верховного Суду від 29 січня 2019 року у справі № 911/3312/17, від 28 лютого 2019 року у справі № 646/3972/16-ц, від 02 червня 2022 року
у справі № 602/1455/20, у постановах Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі № 920/1771/14, від 30 листопада 2016 року у справі
№ 910/31110/15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
30. Крім того, вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та наявність передбачених пунктом 5 частини першої, пунктом 4 частини третьої статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскаржених судових рішень (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
31. Зауважує, що відповідачі, зокрема і ОСОБА_2, належним чином не були повідомлені про судовий процес.
32. Стверджує, що суди попередніх інстанцій не врахували, що відчуження земельної ділянки мало реальний характер та обумовлено станом здоров`я ОСОБА_3, а також необхідністю ОСОБА_2 в отриманні коштів для підприємницької діяльності. На момент укладення правочинів земельна ділянка не перебувала під обтяженнями.
33. Судами не надано оцінки тому факту, що в межах виконавчого провадження не було здійснено перерахунку заборгованості ОСОБА_3, з врахування того, що частина боргу ним погашена, а також суди не дали оцінку тому, що приватним виконавцем арештовано майно боржника, яке може покрити основну частину боргу.
34. Суд першої інстанції відкрив провадження у справі, не переконавшись в допустимості наданих позивачем доказів.
35. Судами не враховано необізнаності ОСОБА_3 про наявність заборгованості перед ОСОБА_1, оскільки борг погашався як
ОСОБА_3, так і іншими боржниками. На момент укладення договору позики ОСОБА_3 вже набув право власності на відчужену за оспорюваними правочинами земельну ділянку. ОСОБА_4, придбавши земельну ділянку, стала законним набувачем та збудувала на ній будинок.
Відзив на касаційні скарги не подано
Обставини справи, встановлені судами
36. 07 листопада 2012 року між ОСОБА_1, ОСОБА_6,
ОСОБА_3 та ОСОБА_7 укладено договір позики, відповідно до якого позивач передав їм у рівних частках кожному, грошові кошти в сумі 250 000 доларів США, а позичальники зобов`язалися повернути кошти
до 07 листопада 2014 року.
37. У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7 про стягнення боргу за договором позики (справа № 756/6801/17).
38. 07 листопада 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки № 158, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кубою Ю. В. Предметом договору є земельна ділянка, площею 0,08 га, кадастровий номер 8000000000:72:501:0156, за адресою: АДРЕСА_1 .
39. 18 липня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки № 1399, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Забавською Н. В. Предметом договору є земельна ділянка, площею 0,08 га, кадастровий номер 8000000000:72:501:0156, за адресою: АДРЕСА_1 .
40. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 27 листопада
2018 року, залишеним без змін постановами Київського апеляційного суду
від 23 травня 2019 року та Верховного Суду від 12 лютого 2020 року, у справі № 756/6801/17 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ОСОБА_3 та ОСОБА_7 про стягнення боргу за договором позики задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі
2 010 658,75 грн, а також з ОСОБА_3 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі по 2 642 327,00 грн.
41. 01 липня 2019 року постановою приватного виконавця відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа, виданого на підставі рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27 листопада 2018 року.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
42. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.