ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2024 року
м. Київ
справа № 531/204/23
провадження № 61-17874св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,
відповідач - Мартинівська сільська рада Полтавського району Полтавської області,
особа, яка подала апеляційну скаргу, - керівник Решетилівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Мартинівської сільської ради Полтавського району Полтавської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури на рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 15 березня 2023 року у складі судді Попова М. С. та постанову Полтавського апеляційного суду від 30 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Бутенко С. Б., Обідіної О. І., Прядкіної О. В.,
Короткий зміст позовних вимог
1. У січні 2021 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 звернулись до суду із позовом до Мартинівської сільської ради Полтавського району Полтавської області про визнання права власності на об`єкт нерухомості.
2. Позовна заява мотивована тим, що з 2008 року вони відкрито та безперервно володіють будівлею, яка нікому не належить, тому визнання права власності на цей об`єкт нерухомості не порушить прав інших осіб.
3. Вказували, що згідно рішення шостої сесії восьмого скликання Мартинівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 01 квітня 2021 року (зі змінами) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в спільне користування на умовах оренди земельної ділянки орієнтовною площею 0,13 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах населеного пункту АДРЕСА_1, на їх замовлення такий проект було розроблено та присвоєно земельній ділянці кадастровий номер: 5321685605:05:001:0349.
4. Приватним підприємством Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" 16 червня 2021 року виготовлений технічний паспорт на вищезазначений об`єкт нерухомості, в якому відображені рік спорудження: 1990, опис основних конструктивних елементів, інженерне обладнання, площа основи (забудови).
5. До 01 січня 2013 року (до введення в дію Закону України "Про реєстрацію речових прав та їх обтяжень") органи бюро технічної інвентаризації здійснювали реєстрацію права власності на об`єкти нерухомості (будівлі, споруди і т. ін.) на підставі Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Мін`юсту України від 07 лютого 2002 року № 7/5, який зареєстровано Мін`юстом України 18 лютого 2002 року № 157/6445 (зі змінами).
6. З листа Приватного підприємства Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" від 09 липня 2021 року № 7852 вбачається, що реєстрація права власності на виробничий будинок сільськогосподарського призначення в АДРЕСА_1 не проводилася, а отже, власники нерухомого майна наразі відсутні.
7. Враховуючи наведене позивачі просили суд визнати за ними право спільної сумісної власності на виробничий будинок сільськогосподарського призначення, розташований по АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
8. Рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 15 березня 2023 року прийнято визнання позову Мартинівською сільською радою Полтавського району Полтавської області.
9. Визнано за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 право спільної сумісної власності на виробничий будинок сільськогосподарського призначення, розташований по АДРЕСА_1 .
10. Постановою Полтавського апеляційного суду від 30 жовтня 2023 року апеляційну скаргу керівника Решетилівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Мартинівської сільської ради Полтавського району Полтавської області залишено без задоволення.
11. Рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 15 березня 2023 року залишено без змін.
12. Враховуючи те, що позивачами умови, визначені статтями 328, 344 ЦК України, дотримані, а їх добросовісне, безтитульне, тобто фактичне, яке не спирається на будь-яку правову підставу, відкрите володіння чужим майном упродовж 15 років підтверджене уповноваженими представниками Мартинівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, тому суди дійшли висновку про наявність підстав для визнання за позивачами права власності на спірне нерухоме майно.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
13. У грудні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга заступника керівника Полтавської обласної прокуратури.
14. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 15 січня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
15. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 червня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
16. У касаційній скарзі заступник керівника Полтавської обласної прокуратури, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог.
17. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц, від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17, від 10 лютого 2020 року у справі № 923/82/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
18. Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано, що виходячи із доказів, наявних в матеріалах справи, право власності на спірне майно не зареєстровано та не підтверджено право користування.
19. В порушення статті 89 ЦПК України судами не досліджено питання добросовісності та відкритості володіння позивачами спірним нерухомим майном.
20. Крім того, з документів, наданих сільською радою прокуратурі, встановлено, що обстеження нерухомого майна проводилось лише 10 березня 2023 року, що не може бути підтвердженням тривалого, починаючи з 2008 року, володіння та користування позивачами спірним майном.
21. Прокурор вважає, що період користування спірним нерухомим майном ґрунтується на припущеннях, оскільки безумовною підставою для визнання права власності за набувальною давністю згідно статті 344 ЦК України є відкритість володіння протягом тривалого часу, але в матеріалах справи підтвердження володіння та користування позивачами виробничим будинком відсутні.
22. Також прокурор посилається на те, що земельна ділянка під спірним об`єктом перебуває в користуванні позивачів без правовстановлюючих документів.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу
23. У лютому 2024 року до Верховного Суду надійшли відзиви на касаційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури від позивачів та голови Мартинівської сільської ради, у яких вказано, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
24. Позивачі пред`явили позов про визнання за ними права власності на об`єкт нерухомості на підставі статті 344 ЦК України, оскільки з 2008 року вони добросовісно, відкрито та безперервно володіють та користуються будівлею площею 997 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1 та відповідно до технічного паспорту на виробничий будинок сільськогосподарського призначення, виготовленого ПП Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор", належить до об`єктів нерухомого майна.
25. Власником земельної ділянки, на якій розташоване вказане нерухоме майно, Мартинівською сільською радою на шостій сесії восьмого скликання 01 квітня 2021 року було прийнято рішення, зміни до якого внесено рішенням одинадцятої сесії восьмого скликання від 24 вересня 2021 року, про надання дозволу позивачам на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 0,13 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у межах населеного пункту АДРЕСА_1 .
26. Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 14 липня 2021 року земельна ділянка за проектом землеустрою щодо відведення земельних ділянок, складеного 20 травня 2021 року ПП "АЛАН-ЗЕМ", була сформована із присвоєнням кадастрового номеру 5321685605:05:001:0349.
27. У листі від 09 липня 2021 року № 7852 ПП "Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" повідомило, що станом на 31 грудня 2012 року реєстрація права власності на виробничий будинок сільськогосподарського призначення за адресою: АДРЕСА_1 даним підприємством не проводилась.
28. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 03 лютого 2023 року відомості про право власності, інші речові права, іпотеки, обтяження щодо вказаного нерухомого майна за адресою місцезнаходження: АДРЕСА_1, відсутні.
29. Актом обстеження спірного об`єкта нерухомості, проведеним 10 березня 2023 року депутатом Мартинівської сільської ради ОСОБА_11 та членами комісії з питань земельних відносин, будівництва, архітектури і просторового планування та з питань місцевих природних ресурсів та збереження навколишнього середовища Мартинівської сільської ради у складі депутатів ОСОБА_20 - голова комісії, ОСОБА_12, ОСОБА_13 - членів комісії, а також представників Виконавчого комітету Мартинівської сільської ради: начальника земельного відділу ОСОБА_19 та спеціалістів земельного відділу ОСОБА_18, ОСОБА_14, встановлено, що починаючи з 2008 року позивачі відкрито, добросовісно, безперервно володіють та користуються виробничим будинком сільськогосподарського призначення в АДРЕСА_1, що розташований на земельній ділянці кадастровий номер 5321685605:05:001:0349. Позивачі використовують будівлю для зберігання сільськогосподарської продукції та сільськогосподарського інвентаря, проводять ремонтні роботи. Даний об`єкт був побудований у 1960 році КСП "Ленінській шлях", правонаступником якого було ПСП "Хлібороб", діяльність якого припинена на підставі рішення Господарського суду Полтавської області від 11 січня 2011 року № 18/9 у зв`язку з визнанням банкрутом. Рекомендовано сесії сільської ради визнати позов.
30. Рішенням двадцять п`ятої сесії Мартинівської сільської ради від 14 березня 2023 року вирішено заяву позивачів задовольнити, Мартинівському сільському голові ОСОБА_15 від імені та в інтересах Мартинівської сільської ради визнати позов ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_1 до Мартинівської територіальної громади в особі Мартинівської сільської ради Полтавського району Полтавської області в повному обсязі.
31. 15 березня 2023 року представник відповідача подав до суду заяву про визнання Мартинівською сільською радою позовних вимог позивачів про визнання права власності на об`єкт нерухомості.
Позиція Верховного Суду
32. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
33. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
34. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
35. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
36. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
37. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
38. За змістом статті 328 ЦК України набуття права власності - певний юридичний склад, із яким закон пов`язує виникнення в особи права власності. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
39. Відповідно до частини першої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
40. При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, потрібно враховувати, зокрема, що володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна у її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна. Володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалося протягом всього строку набувальної давності.
41. Набуття права власності на чужі речі за набувальною давністю можливе лише за наявності у сукупності таких умов: законний об`єкт володіння, добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та безперервність строку володіння ним.
42. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна, тобто на початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Крім того, позивач, як володілець майна, повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.
43. Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.
44. Зазначений правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 27 вересня 2018 року у справі № 571/1099/16-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 683/2047/16-ц.
45. Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).
46. Отже умовами набуття права власності за набувальною давністю є: 1) добросовісність користування майном, яке полягає у невчиненні особою перешкод власнику цього майна у реалізації ним свого права власності на це майно протягом 10 років; 2) відкритість користування, яке має бути очевидним для усіх інших осіб; 3) безперервність користування протягом 10 років; 4) відсутність документів, які б свідчили про наявність у громадянина прав на це майно.
47. Відсутність будь-якого з перерахованих елементів виключає можливість набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю.
48. Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2022 року у справі № 494/1218/19.